Режисер Азад Сафаров: "Оскар" для нас - не кінець шляху, а трамплін. Важливо привернути увагу до фільму і до контексту того, що відбувається в Україні

Другий режисер та лінійний продюсер документальної стрічки "Будинок зі скалок", яка стала номінантом на кінопремію "Оскар", Азад Сафаров в інтерв’ю УНІАН розповів, які шанси взяти "Оскар" були в українського фільму, чому Голлівуд, прикриваючись аполітичністю, закрив очі на російську пропаганду та які висновки українці зробили на майбутнє.

"Будинок зі скалок" — фільм не зовсім про війну Росії з Україною, а про дітей, які опинилися у складних обставинах і мусять вести свою "війну", про їхні сподівання, розчарування, долі. Про те, якими люди виростають без любові. Але після церемонії вручення кінопремії Оскар є стійке відчуття, що начебто аполітичний Голлівуд розгледів у картині політику. Чи це відчуття має під собою підґрунтя? Які настрої вирували за лаштунками?

Важко сказати, що було за лаштунками. Журі голосує з 2 березня до 7 березня. Ми їх не знаємо. Ми знаємо, що до нас під час церемонії підходили продюсери і казали, що ми точно маємо перемогти, адже вони бачили наш фільм. 

Також важливо, що наша команда — це данці, шведи та фіни, які дуже добре розбираються в документальному кіно. Зокрема, данська школа документалістики вважається однією з найкращих. Вони були майже впевнені, що ми переможемо. 

Але річ у тім, що у нас не було великих коштів на промоцію, на відміну від конкурентів, які дуже багато рекламували фільм. Тому, зрозуміло, що деякі факти зіграли проти нас. Окрім того, у наших конкурентів є дуже сильні навички маніпулювання глядачем. 

Але ми не хочемо говорити про переможця, аби його не "розкручувати". Краще привертати увагу до України й до українських дітей. Саме в цьому мета нашого фільму.

Питання аполітичності Голлівуду все-таки залишилось незрозумілим. Українці чудово розрізняють, коли звучить пропагандистська риторика про "хороших росіян". Але хіба кіноакадемія, відмовивши президенту України у виступі, але закривши очі на цілком політичну промову дружини Навального про "вільну Росію", не використала подвійних стандартів? 

Я з вами абсолютно згоден. Для нас також було розчаруванням, що ми так і не побачили виступу президента. При цьому, коли кажуть, що "Оскар" поза політикою, ми чуємо виступ дружини Навального зі сцени… Я абсолютно згоден, що це також незрозуміло. І я сподіваюсь, що після хвилі справедливого обурення українців нам найближчим часом дадуть на це відповідь. 

Читала, що на сприйняття української картини, а також відмову у виступі президенту України (звісно, неофіційно) вплинуло і те, що постраждалі від війни в Україні – білі. Що ви думаєте з цього приводу?

Знову ж таки, ці слова поки що не підтверджені. Дуже хотілось би перевірити це. Але ми розуміємо, що в Україні страждають люди різних національностей, різного кольору шкіри. Я, наприклад, азербайджанець. В мене не біла шкіра. І я так само страждаю через війну, як і всі інші люди в Україні.

Ні в якому разі нікого не дискримінувати вважається хорошим тоном в Америці. Складається враження, що саме тому відбувається якесь підкреслене вболівання за "хороших руських", видавання їх за жертв системи і так далі. Мовляв, Путін, звісно, агресор, але "велика російська культура", російські люди – вони не винні. 

Ми не дуже хочемо зациклюватись на політичній частині того, що відбулось. Тому що нам головне — говорити про Україну, українців та наш фільм. Я не хочу, аби склалось хибне враження: якщо на "Оскарі" сталося те, що сталося, то американці проти нас. Це не так. 

Насправді американці нас дуже сильно підтримують. Вони дуже сердечні та розуміють, що таке Росія. Знають це з історії та сьогоднішніх подій. 

На жаль, кіноакадемія голосує зараз таким чином, але ми, як автори, не коментуємо рішення. Ми вже пояснили, що розчаровані саме тим, що російська пропаганда спрацювала. Наше завдання як українців — розвінчувати міфи й надалі. Зокрема, такі міфи про псевдогероїв.

Вони використали всі красиві інструменти жанру Голлівуду про те, як один герой бореться проти системи. Саме як у красивій казці. Але ми, українці, знаємо, хто такий Навальний. Розуміємо, що він ніякий не опозиціонер та не є ніяким героєм. Він був лише представлений Голлівуду у такій ролі. А насправді підтримує анексію Криму та розділяє такі самі імперіалістичні ідеї, як і сам Путін. 

Ви згадували кошти на промоцію, а чи були у "Будинку зі скалок" взагалі шанси отримати "Оскар", зважаючи, що змагання з іншими номінантами, скажімо так, було не на рівних? Маю на увазі навіть кількість промо від конкурентів картини не лише в Лос-Анджелесі, а взагалі в США?

Коли я кажу про промо, в першу чергу маю на увазі американський ринок. Тому що більшість з них все-таки перебувають тут, в Америці. Тобто я говорю про кінотеатри, телебачення, де мають показувати фільм. 

Ту ж саму стрічку Навального ледь не щодня крутили на СNN, які були авторами фільму. Також я кажу про білборди, про сітілайти, зовнішню рекламу. Тобто всі ці речі. В Україні ми чули про фільм, і це зрозуміло. Він був на багатьох фестивалях. Але фестивалі — це одне, а реклама все-таки - зовсім інше. 

Бюджети на промоцію та рекламу не порівняти. Для нас це також висновки. Коли ти підіймаєшся до рівня номінантів, має приєднатися держава та різні продашени, щоб фільм мав достатньо сил говорити про себе до аудиторії.  

Бачила дописи в мережі про те, як навіть в американській глибинці, щойно від представників української діаспори з’являлась афіша про показ "Будинку зі скалок", організаторам одразу телефонували або писали від піар-команди фільму "Навальний" і переконували показувати цей фільм поруч з українським... 

Цього не можу прокоментувати. Чесно кажучи, вперше про це чую. 

Але я знаю, як проходило панельне представлення фільму. Перед "Оскаром" є така процедура, коли всі номінанти приходять на спільну панель. Це правило "Оскару": режисер і продюсер мали виступити і розповісти про свій фільм. Українська команда не пішла на цю зустріч. По-перше, ми не хотіли зустрічатися з авторами і продюсерами фільму про Навального. По-друге, ми не хотіли жодних фото, жодних рукостискань з представниками цієї стрічки. 

Засновниця фонду "Голоси дітей" Олена Розвадовська, яка консультувала знімальну групу під час зйомок, написала у Фейсбуці, що українці, хоча й не завоювали головну нагороду, завоювали серця людей. Ви це відчули? Чи справді війна в Україні близька американцям? 

Американці дивляться цю стрічку дуже співчутливо. Вони майже після всіх показів виходили з залу зі сльозами. 

Під час зустрічей на всіх показах та прес-конференціях ми відчували дуже велику підтримку та турботу. Всі підходили до нас із запитанням: чим можна допомогти? Всі питали, що можна для нас зробити. Всі питали, що сталось з дітьми та яка нині ситуація  в Україні…

"Оскар" для нас - не кінець шляху, а трамплін. Важливо привернути увагу до фільму і через фільм до контексту того, що відбувається в Україні. 

Якщо говорити про контекст, чула думку про те, що Навального нагороджено за, як ви сказали, красиву казку про "героя". А от притулки з дітьми, мовляв, є по всьому світу. Чи побачили американці саме український контекст? Що це діти війни, яку розв’язала Росія? Що це діти, які нічого не бачили, окрім життя у прифронтовому місті? 

Ми не побачили якогось неправильного сприйняття стрічки. Дійсно, діти і притулки є всюди. Але, саме через війну тоді на сході України (фільм знімався у 2019-му році, — УНІАН) фінансова ситуація в родинах і загалом в регіоні погіршилася. І таких дітей стало набагато більше, ніж було раніше. Тобто діти опиняються в притулках через те, що батьки п’ють та вживають наркотики. І ми це доносимо. 

Справді, і в Україні, і за кордоном, зазвичай говорять лише про видимі наслідки війни. Тобто фізичні наслідки, які можна побачити: смерть, зруйновані будинки. Але є й опосередковані наслідки. Для нас було головне донести це, а не лише розповісти про те, що на поверхні. Ми хотіли показати, що саме відбувається під час війни. На мою думку, саме це нам вдалось показати це через стрічку. 

Чи сприяла повномасштабна агресія, яка почалася вже після закінчення знімального процесу, розкриттю цього контексту?  Чи глядач побачив, що винною є Росія? 

Цей фільм знятий данським режисером, а не українцем. Ніхто в фільмі не стоїть на стільці та не кричить, що всі росіяни погані. Але коли ви дивитесь фільм, ви відчуваєте, хто саме винен у цій війні.

Це - головне, що фільм об’єктивно розповідає про ситуацію через історії дітей. Інакше б його сприймали як пропаганду.  А те, що фільм знімала людина з-за кордону, надає оцінки неупередженості. Саме це допомагає вірити цьому фільму і вірити, що росіяни винні у цій війні. А повномасштабна війна лише швидше прояснили всі ці наслідки. 

Я не чув відгуків про те, що росіяни когось тут звільняють чи комусь допомагають. Я чув тільки прокльони в бік росіян і тільки добрі слова в бік українців. Тому, на мою думку, цей фільм — дуже класний адвокаційний інструмент, щоб розповідати про злочини росіян в Україні. 

В українських медіа присутня критика щодо того, що фільм не привернув достатньо уваги в Україні. Мовляв, дехто навіть не побачив цю стрічку в прокаті кінотеатрів. Що думаєте з цього приводу?

Насправді фільм вийшов в прокат 9 березня. До того він мав більш фестивальне життя поза Україною.

Чому могли не звернути увагу? Я скажу, що взагалі зацікавленість документальним кіно лише зараз поступово приходить до нашої країни. Ми більше звикли дивитись художнє кіно. Впевнений, що з часом це зміниться і наші люди все більше дивитимуться документальні стрічки. 

Окрім того, все-таки в країні війна. Думаю, що в людей просто не надто багато часу ходити до кінотеатрів, особливо, коли кінотеатри закриваються через повітряні тривоги. 

Я сподіваюсь, що ми привернули багато уваги до фільму. Дуже важливо, щоб і всередині країни розуміли, чому дитячі будинки та притулки мають бути закриті. Дуже важливо привернути до цього увагу. 

І думаю, що його тепер побачать не тільки в Україні, але й за кордоном. Тому що наш меседж для закордонної аудиторії — розповісти про злочини проти українських дітей. 

Розкажіть про ваші плани на найближче майбутнє?

Я не думаю, що ми встигнемо щось зняти на наступний рік. Ми обов'язково щось зробимо, але зараз ми відкрили благодійний фонд. Ми надаємо психологічну та гуманітарну допомогу дітям війни, і вже допомогли тисячам родин. Я та Олена Розвадовська поки відклали свої плани щодо фільмів аби сконцентруватись на допомозі. Лишень ми переможемо у війні, зможемо йти знімати. Наразі важливо допомагати дітям пережити цю війну, аби Росія не змогла знищити нас та наше майбутнє.

Анастасія Світлевська

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News