Що може бути кращим за виграш? Лише виграш у московського «Спартака»!
Леоненку в 1996-му на заправках бензин безплатно заливали. Нині, може, пальне стало занадто дорогим, але Бангура з Мілевським можуть розраховувати на індульгенцію від усіх гріхів...
Що у футболі може бути кращим за виграш? Лише виграш у московського «Спартака» - таку відповідь на дане запитання дасть будь-який прихильник київського «Динамо» , зі стажем чи без, тверезий чи не дуже, глухої ночі чи в робочий полудень.
Фото АР |
Вся ця футбольна Атлантида вже давно покоїться на дні нашої пам`яті, і для нинішніх легіонерів, якими густо засіяні лави що нашого «Динамо», що їхнього «Спартака», стара історія навряд чи була якимось значущим мотиваційним моментом у вчорашній грі.
Та все ж… Погодьтеся, без таких матчів-зіткнень, коли, крім головного завдання – перемогти – з`являється ще й підтекст, ремарки і голоси за сценою, футбол збіднів би.
Організатори Кубка Першого каналу підживлюють цю ностальгію, але, звичайно, ті зимові, міжсезонні матчі не йдуть ні в яке порівняння з офіційними, єврокубковими.
Обіграти «Спартак», та ще у Москві, та у кваліфікаційній грі Ліги чемпіонів, тобто власними руками виштовхнути одвічного суперника за межі престижного турніру – дорогого варте, кожен з динамівців, хто вчора виходив на поле, може записати собі це на особливий рахунок.
Леоненку, коли він восени 1996-го поклав два м’ячі у ворота «Спартака», потім на київських заправках бензин безплатно заливали. Нині, може, пальне стало вже занадто дорогим, та й зарплати не порівняти, але Бангура з Мілевським можуть розраховувати на індульгенцію від усіх футбольних гріхів терміном так десь на півроку.
Але лише у внутрішньому чемпіонаті!
«Динамо» в останні роки так вже награло у єврокубках, що й не хочеться згадувати як кияни на пару з тим же «Спартаком» володіють сумнівним рекордом у Лізі – по шість поразок підряд. І тут доля звела колишніх грандів радянського футболу.
Між іншим, другорядні за тих часів ЦСКА і «Зеніт» встигли швидко зробити у себе євроремонт, і доки гранди перетрушували старий спадок, встигли по разу виграти Кубок УЄФА.
Тому вчорашню перемогу українського клубу за всієї її значущості в історії обох команд, звичайно, слід розглядати через призму Ліги чемпіонів. Якщо проходимо «спартачів» і забуваємо їх (не «Дрогеда» ж), то як гратимемо далі, що змінилося у грі «Динамо» порівняно з минулим роком?
Принаймні, у мене не склалося враження, що «Спартак» став занадто суворим екзаменатором для киян. З одного вдалого матчу не варто робити далекосяжних висновків. І хоча за відомим висловом, логіки у футболі не слід шукати, учора було видно, що «Спартак» продовжує серію своїх невдач, яка тягнеться з російського чемпіонату, команда «сиплеться» як непідготовлений боксер, котрий не може тримати удар. Навіть отримавши фору, москвичі не змогли скористатися цим подарунком захисту киян, і надалі поволі, але невідворотно втрачали ініціативу.
А у «Динамо», що називається, прорізалося. Почали проходити гострі передачі низом на вільне місце по центру. Майже зникли фірмові флангові простріли, нудні парашути у штрафний майданчик. І хоча гравці ще не позбулися прикрих «обрізок», все ж помітно, що над контролем м’яча у «Динамо» почали працювати.
Фото АР |
Не той нині Миргород, Хорол-річка не та… У киян (куди ж дінешся від порівнянь з минулим) помітно бракує вибору класних гравців і з такою короткою лавою запасних тягатися у Лізі чемпіонів буде нелегко. Дозаявити б ще пару «темних конячок»…
До речі, щоб оформити путівку до Ліги, треба ще відіграти матч у відповідь. Як шкода, що київський найбільший стадіон тепер на реконструкції, там гарні кричалки на адресу червоно-білих лунали б у виконанні десятків тисяч динамоманів.
Ну, сподіваємося, і на «Динамо» московські гості почують все, що їм належить почути того вечора.
Олег Савицький