Євро-2008: Україна почала за здоров`я, а закінчила за упокій
Євро-2008: Україна почала за здоров`я, а закінчила за упокій

Євро-2008: Україна почала за здоров`я, а закінчила за упокій

11:30, 22.11.2007
10 хв.

Ми знали, що буде  погано.  Але не знали, що так погано.... Взагалі, цікаво, наскільки ці хлопці почуваються національною збірною, представниками Української держави?..

Ми знали, що буде  погано.  Але не знали, що так погано.

Відбірковий турнір до чемпіонату Європи-2008 пройдений національною збірною України під гаслом: почали за здоров’я, а закінчили за упокій.

Відео дня

Від 6 вересня 2006 року і до початку літа  2007 року українці ходили у фаворитах групи В: виграші у Грузії,  Шотландії, Фарер, Литви та єдина поразка від чемпіонів світу – Італії залишали непогані шанси на продовження боротьби. 

І навіть «проліт фанерою» 2 червня у Парижі  0:2 – це ще не був кінець.  План-оптимум на  4 очка у вересневому дуплеті з Грузією та Італією видавався цілком реальним, досяжним, але полярне лисеня, отой таки песець  уже невідворотно підкрадався до  курника у Конча-Заспі.

«Головний за все» у збірній  Олег Блохін лише днями, після фіаско у Каунасі, зізнався, що втратив віру у щасливе завершення відбору ще тоді, коли його підопічні пропустили у Тбілісі катастрофічний гол за три хвилини до кінця гри.  Очевидно, що і решта наших профі від футболу, яким доводилося цієї осені називатися гравцями  національної збірної,  негласно солідаризувалися з тренером.  А відтак - безнадійні поразки від Італії, Шотландії, Литви. Гра,  по суті, до першого пропущеного м’яча.

 Показово, що збірна України взагалі  вкрай рідко здобуває вольові перемоги: минулої осені – у Грузії 3:2, перед тим – аж у 2003 році у Вірменії 4:3, а ще – взагалі важко пригадати.

Промовистим показником відсутності бажання боротися за перемогу у цієї збірної є  результати виступів у гостях: 4 поразки, одна нічия і один виграш (у Фарер). Можна погодитися, що проти чемпіонів та віце-чемпіонів світу, як кажуть, не попреш, але привозити «нулі» з Глазго, з Каунаса – просто соромно.

Передматчеві заяви гравців про престиж прапора, необхідність не втрачати обличчя, боротися за рейтинг були схожі на погано ними засвоєну мантру: ніби й знали, які звуки треба вимовляти, але самі в душі не вірили в їхню силу.  Померла, то вже й померла. Збірна, тобто, зразка відбору на Євро-2008.  Кінець історії.

До фарту, який ми, журналісти, з подачі Блохіна, приклеїли до збірної, виявляється, треба було ще й гарту, звичайної спортивної злості, впертості, яка допомагає  якщо й не випередити суперника, то  й не поступитися йому.

«Дайте хоча б за горло подержати!» – казав незабутній Микола Яковченко у таких випадках.

Мотивації, бач, їм не вистачало. Так у передостанньому турі євровідбору  який матч видав Ізраїль у нічого не  вартому для нього матчі з Росією, а Молдова, яка розкатала Угорщину 3:0 , а Уельс  з Ірландією яке дербі показали!  А вчора білоруси довели, що у фаворитів можна хоч іноді вигравати, ну, а хорвати узагалі шокували Європу, хоча, здається, могли б спокійно розкатати з англійцями гросмейстерську нічию.  Хорватський слон відтепер найкращий друг російського слона.  

Може й справді, нашим майстрам не вистачає психологічної складової для впевненої гри? Ми, звичайно, далекі від того, щоб пропонувати ввести посаду тренера з виховної роботи чи випускати стінгазету «За перемогу!», але складається враження, що нинішнє покоління гравців, узявши по максимуму від статусу професійних футболістів у плані матеріального, соціального забезпечення, забули ще про якийсь  компонент, украй необхідний для того, щоб грати по-дорослому. Це все одно, що надягти костюм від «Бріоні», а під нього начепити «швейцарський» годинник з Троєщинського ринку.

У добірному товаристві, в нашому випадку такому, як футбол на європейському рівні, будь-які недоліки у підготовці команди не залишаться непоміченими  і непокараними, особливо коли йдеться про психологічну стійкість, вміння тримати удар, відповідати на нього. 

То, може, їм Славка Вакарчука дати послухати – «Я не здамся без бою» чи вірша Сосюриного прочитати: «Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами»? Взагалі, цікаво, наскільки ці хлопці почуваються національною збірною, представниками Української держави, нарешті, просто єдиною командою, чи не бракує їм спілкування поза футбольним полем, якоїсь вдумливої розмови не лише про футбол…

Тут до речі згадати про тренерський підхід до формування збірної.   Протягом останніх двох років головний тренер О.Блохін  не раз заявляв, що кращих гравців у нього немає і бути не може, позаяк за ними взагалі порожнеча, гідної заміни у молодому поколінні він не бачить. Тобто, Блохін апріорі заперечував  можливість власних кадрових помилок, покладаючись на «фартовий склад», який вскочив до чвертьфіналу минулорічного чемпіонату світу.. 

Але провальна осінь змусила Блохіна до більш реалістичних оцінок. «У будь-якому випадку на новий відбірковий цикл збірній України потрібна свіжа кров. Тієї злості в грі, що була у минулому, нам у відборі на Євро-2008 вже бракувало. Можна сказати так: якщо раніше абсолютно всі були голодні і злі, то зараз дехто переситився, мабуть, і заспокоївся", - каже він. 

Віримо фахівцеві, але ж статистика свідчить, що збірна якраз після чемпіонату світу ще тримала форму, а от цьогорічний осінній відрізок провалила. І, виходить, Олег Блохін чи то не помітив перші ознаки падіння, чи то вже нічого не зміг вдіяти. Пам’ятаємо, ще у вересні, після тієї нещасної нічиєї у Тбілісі, він же й  попереджав: якщо у когось із гравців  немає мотивації і він може безвідповідально ставиться до своєї справи, дурня клеїти на полі – треба сказати про це зараз і надалі не приїжджати до збірної. Залучатиму молодь, пригрозив О.Блохін, але і наступного матчу проти Італії вийшов абсолютно той же склад, хіба що Ротань просидів у запасі. У передостанньому матчі з Литвою знову мали задоволення бачити ті ж (!) обличчя. І лише у вчорашній грі проти  Франції у нашій збірній з’явилися нові люди, але на турнірну ситуацію це вже ніяк не могло вплинути.

Важка осінь видалася цього року для всього українського футболу. До невдачі національної збірної додалася поразки молодіжної, футзальної, і клуби наші  не показали нічого втішного у єврокубках. Крім донецького «Шахтаря», підкреслимо, він ще дарує нам надію, і в цьому, як на сьогодні, є особлива, вища, справедливість.    

За виступами збірної України у відбірковому циклі Євро-2008 спостерігали:

Юрій Рибчинський, поет, народний артист України:

Юрій Рибчинський- У нашої збірної була дуже складна група, розраховувати на те, що ми  обійдемо італійців або французів,  можна було лише теоретично. Крім того, дуже непогано почала грати збірна Шотландії, у нас одразу з’явився ще один додатковий суперник. Так що шанси були примарними

Загалом  я не вважаю цей виступ збірної якимось прикрим явищем. Зіграли на своєму рівні, могли трохи краще, але вибороти  путівку до фіналу – нереально.

Як виявилося,  у збірній не було такого великого добору виконавців, щоб знайти заміну тим же Шевченку чи Вороніну, які більшу частину циклу були не в найкращій формі.

Серед нинішнього складу гравців збірної дуже мало справді талановитих  футболістів європейського класу. Скажу навіть, це узбіччя сучасного футболу, яку ланку не візьми,  захисники, півзахисники чи нападники.

Думаю,  у нас ще не підросло покоління футболістів, яке може здійснювати складні  завдання. Як їх виховати – я не фахівець і не маю рецептів, просто мені здається, що воно має народитися. Як з’явилося золоте повоєнне покоління київського «Динамо», причому зауважу, тоді не було спеціальних державних програм з підтримки футболу. Талант – це завжди несподіванка і коли він з’явиться, ніхто не може спрогнозувати. Навіть здається, що чим гірші умови, тим більша вірогідність появи справжнього таланту, візьміть ті ж  Бразилію чи Аргентину, де футбол – це і хліб, і релігія, і повітря. Збірна Аргентини свого часу виграла чемпіонат світу, коли в країні був економічний спад, гроші на поїздку взяли як позику у банку.  А погляньте на Німеччину, безумовно, там  зараз діє чи не найкраща у світі система підготовки футболістів,  а справді класної збірної у них  немає, бо немає талантів і край.  

Одна з причин відсутності великих майстрів у нашому футболі – засилля  легіонерів, причому справа навіть не в кількості їх, а в рівневі майстерності. Місцевим нема чого у них вчитися, легіонери,  по суті, нічим не кращі за них, а місця у командах займають, рости нашим не дають.

То де ж Олег Блохін буде брати гравців для збірної, коли у нього немає вибору? Він уже спромігся на справжній спортивний подвиг, коли вивів цю команду до вісімки найкращих команд минулого чемпіонату світу. Але двічі повторити таке неможливо.

Володимир Мунтян, заслужений тренер України, член виконкому Федерації футболу України:

Володимир Мунтян- Можливо, справа у психології, десь були упущення у  настрої футболістів на вирішальні матчі, хтось переоцінив свої можливості, ступінь  готовності до нового циклу.  Загалом, спад у грі збірної після минулорічного успіху був неминучий, через це проходять усі команди, ті ж Греція, Туреччина, які були нашими суперниками на  відборі до чемпіонату світу. Та й забрати  одну з путівок у Франції чи Італії, ну, давайте будемо реалістами...

Наші не стали грати гірше, ніж минулого року, але щось змінилося в них, це знають лише вони, відтак помітно змінилася вся гра. Щодо можливої заміни на посаді головного тренера національної збірної, то, вважаю, що  Олег Блохін як досвідчений фахівець спроможний зробити правильні оцінки з цієї невдачі і готувати нову команду до нових випробувань. Федерація футболу заслухає звіт головного тренера  і, я думаю, що найкращі його матчі ще попереду.

Олег Олійник

 

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся