Комбуча, сакури та забіг у коноплі: що у воєнний час пропонує туристичне Закарпаття

Війна вдарила по доходах українців та змістила фокус їхніх витрат на першочергові потреби – проживання, харчування, підтримка ЗСУ. Тож розваги, відпочинок та оздоровлення відійшли не те, що на другий, а, напевно, на десятий план. Проте з часом все ж попит на туризм почав з’являтися – українцям потрібна бодай короткострокова зміна обстановки, щоб набратися сил для подальшого протистояння ворогу. Що у цих умовах пропонує найбезпечніше та туристично найпривабливіше Закарпаття, дізнавався УНІАН.Туризм.

• Попит породжує пропозицію
• На кого цьогоріч чекають в регіоні
• Що нового у весняно-літньому турсезоні на Закарпатті
• У трендах – освітній туризм
• Яким буде ціновий діапазон?

Попит породжує пропозицію

"Рік був важким – морально, фізично та матеріально, – розповідає, оглядаючись на понад рік повномасштабної війни, співвласниця невеликого котеджного поселення біля відомих свалявських курортів Олександра. – Спершу приймали "потік" утікачів від війни, бракувало рук навіть на те, аби їм приготувати їсти, потім самі ж переселенці ставали до роботи. Тепер оновили житловий фонд і знову працюємо – приймаємо туристів, платимо податки, донатимо….". 

Таких історій від власників закарпатських готелів, туристичних баз та садиб можна почути безліч. До області, як до найвіддаленішого від зони бойових дій регіону, торік почали приїжджати десятки тисяч українців. Тоді, у березні 2022 року, за кілька тижнів виявилися заповненими всі можливі й неможливі туроб’єкти. Результатом цього стало кілька показових тенденцій.

Частина турбаз та готелів зачинились, бо господарі чи персонал покинули країну. Частина об’єктів нарешті знайшла нових власників – через роки безуспішних продажів. Ті ж заклади, у яких був якісний менеджмент, не тільки працювали і працюють на повну й досі, а навіть часом не встигають справлятися з попитом. Приклад – пекарні та кондитерські, де до 12-ї години дня вигрібали з полиць усе, що було, або ж готелі, у яких відсоток заповненості сягав мало не рекордних 100%. 

Окремі ж об’єкти навіть відкрили і розвивають нові напрями, адже війна дала поштовх для створення нового бізнесу в галузі туризму. Приміром, у Тячівському районі Закарпаття, який досі був доволі інертним у туристичному сенсі, відкрилися одразу чотири сироварні. У Хусті відчинила двері мануфактура з виробництва комбучі. На Перечинщині, незважаючи на тяжкий період, запустили виробництво косметики з лаванди та троянди. В одному з популярних бальнеологічних комплексів відкрили зону для відпочинку дітей.

Велика кількість внутрішньо переміщених осіб, які через війну опинилися на Закарпатті, мимоволі стають каталізаторами розвитку, адже там, де є попит, народжується і пропозиція. Якщо ж врахувати, що, за даними Закарпатської ОВА, в області досі перебуває близько 300 тисяч ВПО, а Закарпаття й надалі залишається найбезпечнішим регіоном України – все стає зрозуміло…

Читайте також:

Відновлення сил в Карпатах: найкращі пішохідні маршрути у Славському

Відпустка в Закарпатті машиною: досліджуємо Україну вздовж траси Київ-Чоп

У відпустку по Україні машиною: захоплюючий і майже безпечний маршрут з Києва до Яремче

На кого цьогоріч чекають в регіоні

З початком весни 2023 року на Закарпатті розпочалися перші несміливі розмови про туризм у його класичному прояві. Поки що це переважно розмови, адже про жодні організовані туристичні групи наразі не йдеться, і це зрозуміло.

"Тільки в квітні ми почали спостерігати певну динаміку бронювання турів, але ми не можемо фіксувати ажіотаж, – каже засновник "Турінформу Закарпаття", викладач факультету туризму Ужгородського національного університету, експерт Олександр Коваль. – Спостерігаємо зростання попиту на першу половину травня, але все одно це мінімум від можливостей. Багато екскурсоводів із тих, хто проживає у містах Закарпаття, волонтерять, працюють з ВПО чи на інших роботах. Враховуючи, що замовлення екскурсій відбувається переважно на вихідні дні, то на туризмі зараз заробити вони поки не можуть".

Як зазначив Коваль, відпочивати на Закарпаття приїжджатимуть українці з різних регіонів, які обиратимуть тилову область для відновлення сил.

"Ще ми очікуємо, що на Закарпатті зустрічатимуться українці, які є біженцями в ЄС, зі своїми родинами з інших областей України. Але у даному випадку це розмова не про традиційний туризм, це про короткострокові програми перебування", – каже туризмознавець.

Із тих, хто ще цікавиться відпочинком, це переважно невеликі компанії та родини з дітьми, додає фахівець із туристичної гостинності Макс Адаменко: "Те, що з’являється запит на відпочинок – це нормально, відпочинок потрібен. Особливо для дітей, які живуть у час війни. Дітей треба вивозити в позитив, давати їм позитив, давати їм можливість відпочити від того жаху, який вони щодня чують, бачать, спостерігають".

За його словами, дзвінки з запитами прорахувати туристичні тури надходять переважно з правобережжя України, частіше – з Одещини та Київщини.

"Так, у суспільстві є негативне сприйняття ситуації щодо відпочинку, туристичних подорожей під час війни: мовляв, там хлопці гинуть, а ви тут відпочиваєте... Але я завжди у такій розмові наводжу приклад спортсменів, приміром, штангістів: вони тренуються і змагаються, а потім потребують часу на реабілітацію, відновлення сил. Так і зараз – є потреба в реабілітації для продовження консолідації зусиль для протистояння ворогу. І є в даному питанні інший бік медалі – ми говоримо про економіку. Турист, який приїжджає і залишає гроші під час відпочинку, таким чином дає роботу людям, а це – проживання іншої родини, податки до бюджету, це економіка, це ті кошти, за рахунок яких ми тримаємо оборону", – пояснює Адаменко.

Що нового у весняно-літньому турсезоні на Закарпатті

Фактично 17 квітня на Закарпатті відбулося відкриття туристичного сезону-2023, повідомив професор УжнУ, президент Закарпатської туристичної організації, а нині військовий ЗСУ Федір Шандор, який вже традиційно спілкується з УНІАН телефоном з окопів.

"І хоча я не зміг сам бути на відкритті, бо наразі захищаю Україну на передовій, все ж радий констатувати, що життя, яке ми відстоюємо, продовжується", – зазначив професор.

За словами Шандора, цьогоріч на Закарпатті – нові тренди, і перший із них – квітковий туризм. У часи, коли кожен із нас має в кишені сучасний телефон, а по суті – круту фото- та відеокамеру, ми прагнемо зафільмувати неймовірного цвітіння у Карпатах, Ужгороді та інших містах області. З цією метою чимало людей спеціально приїжджають в область, бодай на кілька днів. Зокрема, каже Шандор, дуже вдало пройшло цвітіння крокусів у Березинці та в Колочаві, зараз уже розквітли магнолії. Ще чимало туристів гуляють містами у пошуках екзотів, а вже за кілька днів область вибухне тисячами розквітлих сакур, і вже на них подивитися точно приїжджатимуть численні туристи. До слова, найстаріша сакура Закарпаття, що завжди першою розквітає в Мукачеві, вже зацвіла, як і ранні сорти японської вишні по вулиці Митній в Ужгороді та в інших містах.

До Мукачева ж варто навідатися ще з однією метою: днями в Замку Паланок відкрився кінотеатр, і тепер в ньому на постійній основі презентують щойно створений анімаційний серіал про історію фортеці, над яким команда фахівців працювала майже 2 роки. 

Після періоду сакур на Закарпатті варто поїхати на Лавандову гору, поруч із якою цвітуть гектари троянд. Потім зацвіте найдовша в Європі Липова алея в Ужгороді – і таких цікавинок, що з’являються щомісяця, в області чимало. 

Влітку на Закарпатті мають відбутися чотири унікальні забіги, які, за прогнозами закарпатських туризмознавців, зберуть чимало людей. Йдеться про закарпатські спортивні флористичні забіги. 

Так, 7 липня відбудеться Lavanda Run – забіг на полях Лавандової гори в Перечині. З нагоди Дня незалежності вперше пройде Chizay Sparkling Wine Run 2023 – "ігристий" забіг виноградниками Шато Чизай у Берегові, змагання відбудеться на тих плантаціях, де вирощують вина для створення ігристих напоїв. Невдовзі після нього – п’ятий поспіль забіг виноградниками Chateau Wine Run від ще одного потужного виробника вина відбудеться на Мукачивщині. Родзинкою ж літнього сезону, за словами Шандора, стане перший в історії України канабіс-забіг – Cannabis Run 2023.

"Поблизу міста Виноградів є плантація технічної коноплі, де й відбуватиметься це дійство, – каже туризмознавець. – Уявіть собі скільки фото буде з цього забігу!".

У трендах – освітній туризм

Туризмознавець Макс Адаменко розповідає, що впродовж останніх кількох років суттєвий попит має освітній туризм.

"Що мається на увазі? Приміром, групам дітей я розповідаю, як працює та чи інша річ, як влаштовані гори, млин, водоканал, екологічні, ботанічні об’єкти, розповідаю про ті чи інші дії та їхні наслідки. Наприклад, дуже популярна екскурсійна програма "Як влаштовані Карпати". В ході неї ми відвідуємо Угорський дім імені Мігая Мункачі, в якому розташована експозиція мінералів, знайомимося із найстародавнішою будівлею, потім відвідуємо сейсмологічну станцію під землею. Тут же згадуємо про землетрус, який нещодавно стався в Туреччині – і я пояснюю тектоніку, механіку цих процесів. Далі пікнікуємо на одному з гірських масивів, розглядаємо породи, спускаємося в перлітовий кар’єр, де чудова фотозона", – розповідає він. 

Інший маршрут, за словами Адаменка, веде на залишки плантації чорних чаїв 1949 року. "Тільки уявіть – на Закарпатті чай не трав’яний, а справжній листовий, – розповідає Максим. – Такий чай прижився у нашому кліматі 70 років тому, тоді чайні плантації над Мукачевом були такими широкими, що давали до 2,5 тонн чаю на рік. Згодом про чай забули, але змогли відродити завдяки дбайливим ініціативним селекціонерам. Про все це я розповідаю учасникам екскурсії, ділюся з ними секретами, як роблять чай, чому не варто просто зривати і сушити листя, як оцінити чай, як відрізнити якісний від неякісного тощо. Поєднуємо таку пізнавальну екскурсію з кельтським шляхом через гору Ловачка в Мукачеві. Це завжди виходить цікаво та пізнавально, і я відверто "кайфую", що можу якоюсь мірою долучатися до навчання наших дітей", – каже Адаменко.

Він зазначає, що на Закарпатті, напевно, немає такого клаптика землі, який би чимось не відзначився, кожен населений пункт унікальний по-своєму. Ось у Мукачеві, крім відомих атракцій, можна побачити найбільший сейф, який у часи Австро-Угорської імперії зберігав багатства всередині банку. У селі Четфолво вразить будь-кого реформатська церква, в якій просто неймовірна стеля з 60-ти вручну розмальованих дерев'яних унікальних кесонів 1753 року. У Доробратові інша родзинка – храм Св. Миколая – єдина церква в Європі, що була збудована під час Другої світової війни, біля Нижнього Солотвина у 1970-му знімали фільм "Ватерлоо", а між Мукачевом та Свалявою – "Війну та мир" – фільм, який у 1968-му отримав "Оскар".

"А ще в Тячівському районі Закарпаття, на схилі пагорбу, є напис МИР. Це дендропосадка ще радянських часів, висаджене деревами слово. Цей напис уже важко розрізнити сьогодні (на моєму фото 2012-го його ще видно), але це поняття для нас зараз найдорожче. Ми знаємо справжню ціну Миру. Слава Україні!", – додав Адаменко.

Яким буде ціновий діапазон?

Як зазначає Олександр Коваль, загалом Закарпаття – доступний за цінами край, кожен зможе знайти собі той відпочинок, на який має кошти.

"Якщо це сільський туризм, ціни від 350 до 1000 грн, готелі – від 750 до 2500 грн за номер на двох можна знайти. Певна річ, є і дорожче, але ми говоримо про середній рівень і добре розуміємо, що все ж таки ціни відрізняються залежно від умов та місця розташування закладу проживання. – уточнює туризмознавець. – Щодо цін на харчування, то обід обійдеться у діапазоні 80-150 грн, вечеря – від 120 грн, але знову ж таки все залежить від закладу та запиту".

До речі, ціни порівняно з 2022 роком, якщо й зросли, то виключно на той мінімум, який диктує інфляція – власники туристичних об’єктів, ресторанів, готелів, різноманітних закладів добре розуміють, що фінансова спроможність українців низька, тож краще працювати "в нуль", але працювати. 

***

А загалом усі, хто приїдуть на Закарпаття, зможуть знайти щось цікаве саме для себе – починаючи від архітектурних пам’яток, замків, музеїв і закінчуючи крафтовими пивоварнями, гастрономічними шляхами, бограч-гуляшами, золотою кавою "Аль Ідрісі" та делікатесами, яких не виготовляють більше в жодному регіоні України – все це Закарпаття продовжує підтримувати та розвивати.  

Наталія Петерварі

УНІАН в Google News