Історично склалося, що в першу чергу українські туристи на Івано-Франківщині обирають для відпочинку курортні селища Яремче та Буковель. Тут все ясно – вони доволі розкручені, мають хорошу інфраструктуру и пропонують широкий вибір додаткових розваг та послуг. Втім, такий клас відпочинку має і свій зворотній бік – вищі ціни, натовпи відпочивальників та загальну атмосферу галасу. І це відлякує тих туристів, які хочуть більше тиші та спокою, та щоб не за всі гроші світу.
Нерідко в якості альтернатив обираються карпатські селища Верховина чи Ворохта, однак до них довше їхати, причому у Верховині ще й немає залізниці. Тож в плані логістики Татарів виграє у них, особливо після відновлення місцевої залізничної станції.
- Як дістатися до Татарова
- Коли найкраще їхати до Татарова
- Де зупинитися в Татарові
- Де поїсти в Татарові
- Чим зайнятися в Татарові
- Чого не вистачає в Татарові
Як дістатися до Татарова
Село Татарів розташоване приблизно у 80-ти кілометрах на південь від Івано-Франківська (про нього можна почитати в нашому окремому матеріалі), між Яремче і Буковелем. Оскільки на цій ділянці прокладена хороша автомобільна дорога, цю відстань цілком можна подолати за 1,5-2 години, залежно від можливостей вашого власного автотранспорту, зупинок на каву і заторів (так, інколи вони там бувають).
Також за день від залізничного вокзалу Івано-Франківська до Татарова проходить чимало рейсових мікроавтобусів, а на дорогу в середньому йде 2,5 години. Вартість квитків – від 160 до 600 гривень, залежно від перевізника, їх можна придбати як завчасно онлайн на популярних сервісах з бронювання автобусних квитків, так і в касі перед відправкою. І хоча через Татарів за день проходить низка поїздів, викладена вище інформація може бути вкрай корисна вам у топ-сезон – не факт, що ви зможете придбати квитки на потяг до самого Татарова, тож доведеться їхати з пересадкою в Івано-Франківську.
На сьогоднішній день залізнична станція Татарова, побудована ще наприкінці 19 століття в готичному стилі з елементами гуцульської архітектури, вважається історичною пам'яткою. Втім, як і багато інших подібних об'єктів, спочатку за радянських часів, а потім вже і в період незалежної України, будівля повільно руйнувалася. Відновлювати її взялися лише у 2021 році – й того ж року оновлений вокзал почав знову активно приймати пасажирські поїзди, а сама станція отримала нову назву "Татарів-Буковель".
Хоча ремонтні роботи навколо вокзалу тривають й досі, в цілому станція вже цілком пристойна: там є внутрішні зали очікування з місцями для сидіння та розетками, є каса і довідкова, а поряд розташований кіоск з напоями і перекусом. Хоча на наш суб'єктивний смак, зовнішні стіни можна було б оформити більш креативно і симпатично, а не просто "вдягнути" в сіру похмуру "шубу".
Є й погані новини – придбати квитки з того ж Києва до Татарова у топ-сезон фактично "місія неможлива". Плануючи нашу поїздку сюди на середину липня, ми чітко за 20 діб о 8:00, на самому старті продажів, розпочали полювання на квитки, але традиційно для літа онлайн-система "Укрзалізниці" відверто лажала. Нам знадобилося 45 хвилин, щоб таки купити квитки – але на не дуже зручний за часом поїзд, лише верхні місця, в старому вагоні й тільки до Івано-Франківська. Протягом майже години додаток УЗ постійно зависав, викидав нас з форми оформлення квитків та на стадії переходу до оплати повідомляв, що обрані нами квитки більше недоступні, бо їх придбав хтось інший, тож треба починати все наново. І це не говорячи про те, що на старті продажів доступних квитків вже майже не було, адже в літній період УЗ радо відкриває попередній продаж квитків для груп раніше, ніж за 20 діб, тож на старті офіційних продажів після них вже майже нічого не залишається. Звісно, в "Укрзалізниці" намагаються прикриватися дітьми, які їдуть на відпочинок, але щось нам підказує, що також під виглядом груп квитки завчасно розмітають і перекупники.
Так чи інакше, але епопею з купівлею квитків до/з Татарова – це фактично єдиний прикрий момент, який супроводжував нашу подорож до цього чарівного місця.
Коли найкраще їхати до Татарова
Татаров – це місце, куди можна приїжджати на відпочинок круглий рік. З усіх боків оточене горами, вкритими густими, переважно хвойними лісами, воно дарує туристам неймовірні краєвиди, незалежно від сезону.
Влітку там можна укритися від спеки, а взимку насолодитися сніжними пейзажами. Влітку тут можна гуляти околицями, відпочивати на річці чи підкорювати сусідні гірські вершини, взимку з Татарова можна швидко доїхати на гірськолижні траси Буковелю, а навесні-восени можна просто милуватися краєвидами за чашкою кави/чаю, насолоджуючись тишею та спокоєм.
Здебільшого його обирають сімейні туристи, часто у трьох поколіннях, адже там тихо і відносно нижчі ціни на проживання та харчування, та й до багатьох цікавих локацій в околицях легко дістатися, особливо якщо їхати власним автотранспортом.
Де зупинитися в Татарові
В самому Татарові на популярних сервісах з бронювання житла на кінець серпня 2025 року доступні близько 50 варіантів розміщення на будь-який смак і бюджет – від скромних приватних садиб до хороших готелів. При цьому варто зауважити, що далеко не всі місцеві власники житла виставляють свої приміщення на 1 ніч проживання – приблизно половина зі згаданих вищі півсотні варіантів доступні лише якщо ви плануєте зупинятися там на понад дві ночі.
Ця тенденція відображається і в цінах – найбільш вигідні за ціною варіант здаються мінімум на дві доби. Так, в останній тиждень серпня ціни на двомісні номери стартують від 1200 гривень за ніч, однак у випадку бронювання проживання на дві ночі можна відшукати варіанти за 1100 гривень за двох за дві ночівлі.
Звісно, багато в чому на ціну впливає наявність басейну та власного ресторану/колиби в закладі розміщення – найдорожче обійдуться варіанти з критим басейном, адже погода в горах мінлива і ваші плани покупатися на відкритому повітрі можуть миттєво зруйнуватися через зливу чи різке похолодання.
Де поїсти в Татарові
Як вже згадувалося вище, частина місцевих садиб та готелів мають власні ресторани і колиби, харчуватися до яких можуть приходити не лише їхні постояльці. Зокрема, хороша карпатська кухня за доступними цінами подається в ресторанах готелів "Колорит" та Villa Billa, розташованих в центрі села – принаймні, це ми можемо сказати з власного досвіду.
Також місцеві хвалили кухню в ресторані CUFER на в'їзді до Татарова, однак ми туди так і не дісталися.
Крім того, доволі популярним серед туристів є ресторан "У Армена" в 500 метрах від залізничного вокзалу, де подають здебільшого страви гриль – кебаби, шашлики, картоплю, овочі, а також салати, плов, хачапурі тощо.
За кавою та десертами радимо йти у кав'ярню "Кульчицьких" майже напроти згаданого вище закладу – там навіть можна замовити популярні літні напої на кшталт "еспресо-тоніка", а також каву на рослинному чи безлактозному молоці та каву без кофеїну. Особливо радимо звернути увагу на місцеві випічку з листового тіста.
Якщо ж не хочете ходити по закладах і маєте змогу готувати самі в орендованому житлі, то на в'їзді в Татаров є магазин "АТБ", також по всьому селу є кілька цілком пристойних невеличких магазинів, де можна придбати повний набір основних продуктів.
Щодо розрахунку, до оплата карткою доступна у багатьох згаданих вище точках, але не в усіх, особливо коли йдеться про невеличкі магазинчики. Готівку ж можна зняти в "АТБ". Втім, на практиці місцевий бізнес завжди готовий піти на зустріч і вигадати спосіб розрахуватися (але готівку все ж краще взяти з собою з більшого міста).
Чим зайнятися в Татарові
Якщо ви не маєте бажання цілими днями відпочивати біля басейну або на березі річки Прут, то можна здійснювати виїзди до цікавих локацій в сусідніх селищах – влаштувати день релаксу в Буковелі (це всього лише 15 кілометрів на авто), заїхати за сувенірами чи в "Макдональдс" в Яремче (близько 25 кілометрів на авто).
Або ж можна вирушити в похід на знамениту гору Хом'як, але тут все ж варто мати хорошу фізичну форму та орієнтуватися на суху погоду, бо маршрут цей насправді не з легкий (щоб вам там не казали на теренах інтернету). Краще почитайте про наш попередній досвід.
Також з Татарова туристи їздять на Говерлу, на Синяк, на Шугаїв Ґорґан та на Маковицю. Остання – найпростіша вершина, куди можуть піднятися навіть діти, а на горі на туристів чекаю сироварня та ресторан.
З дітьми можна також поїхати на водоспад Гук чи на Велику карпатську гойдалку.
Крім того, свої екскурсійні послуги туристам пропонують мешканці Татарова – тут вже домовляйтеся особисто, варіантів безліч, залежно від вашого часу, бажання та, головне, бюджету.
До речі, у самому Татарові можна прогулятися до місцевої дерев'яної Церкви святого Дмитрія середини 19 століття – це пам'ятка національного значення, як ніяк. Тут же розташований міський цвинтар, а за ним – найкращий краєвид на річку Прут, який ми тільки бачили за три дні у цьому селі.
В цій зоні можна просто посидіти на березі, зануривши ніжки у прохолодну воду і розмірковуючи про щось своє, або ж навіть скупатися, чи половити рибу. Загалом, вам точно сподобається проводити тут час, щоб ви не робили.
Також у Татарові можна прогуляти до місцевого озера з качечками, через яке проходить шлях до карпатської гойдалки.
Чого не вистачає в Татарові
А от чого нам не вистачило в Татарові, так це розмаркованих пішохідних туристичних маршрутів. Оскільки село оточене з усіх боків горами з густими лісами, там досить легко заблукати або впертися в якусь непереборну перешкоду. І на Гугл там краще теж не покладатися – адже маршрутів або взагалі нема, або якщо є, то вони теж не дуже приємні.
Наприклад, у перший день нашого перебування в Татарові ми знайшли, здавалося б, легкий маршрут до водоспаду. Втім, хоча господиня нашої садиби і попереджала нас цього не робити, ми все одно вирішили дослідити його. Все ж 2-кілометровий пішохідний маршрут на 35 хвилин через два водоспади та мальовничу Поляну закоханих виглядав аж надто заманливо.
Втім, якщо добре йшлося лише хвилин 10 – зручною стежкою в затінку дерев, з кущиками стиглої лісової чорниці та яскравими квітами. Десь там ми навіть помітили розмітку туристичного маршруту на деревах.
Втім, зовсім скоро ми зрозуміли, що заходимо в хащі – з папороттю, гілками дерев, ялинками та борщовиком (бо куди ж без нього).
Ну а далі ми почули звук першого водоспаду Таторовик… і зрозуміли, що спускатися до нього доведеться слід доволі крутим схилом, заднім ходом тримаючись за корінчики дерев. Наша спортивна підготовка дозволяла нам це зробити, але вам повторювати це ми не радимо, особливо після дощу.
Сам водоспад доволі симпатичний, з чистою водою – і особливо цінним було те, що крім нас туди більше ніхто не дійшов, тож ми мали змогу насолодитися їм на повну, без любительок фотосесій в оксамитових спортивних костюмчиках зі стразами.
Щоб продовжити дорогу, нам довелося перейти водоспад, знявши взуття, а далі заглибитися ще у більші хащі, бо повертатися назад тим шляхом, яким ми спустилися до водоспаду, однозначно було не варіантом.
Якихось 15 хвилин – і ми таки вийшли на Поляну закоханих. Краєвиди що там, що на шляху на неї були симпатичні, але навряд чи вартували того ризику, на який ми пішли.
Ну а попереду був найгірший відрізок маршруту – вказаної на Гугл-картах доріжки там вже однозначно не було (а ми тим часом продовжували проклинати того "добродія", який зробив усі ті позначки на онлайн-мапах та проклав цей маршрут), але ми все ж продовжили шлях через густий ялинковий ліс, аж поки не вперлися у 30-метрову прірву – той самий водоспад Мотрук, до якого ми, якщо вірити онлайн-мапам, мали дійти без проблем за 30 хвилин.
Звісно, спускатися туди ми не наважилися, а натомість пішли шукати зворотню дорогу, щоб вийти до річки десь посеред маршруту і вже через неї перейти в село. На щастя, погода було хороша, течія спокійна, вода не надто холодно, а дно цілком комфортне.
Мораль – в деяких карпатських селищах не варто сподіватися на хороші туристичні маршрути, навіть якщо вони є на Гугл-картах, а на деревах зустрічаються помітки.
На третій день відпочинку ми здійснили ще одну спробу прогулятися місцевими схилами – вже в бік гори Ягідної, про яку нам розповідали місцеві. Дорога там значно краща, періодично траплялася розмітка маршруту на деревах, але на Гугл-картах вона взагалі ніяк не позначена. Оскільки погода починала псуватися і цього дня ми вже вирушали додому, ми пройшли лиш частину маршруту і ухвалили розумне рішення розвернутися та спуститися в село.
Можливо, якщо ми ще колись повернемося в Татарів (а нам би дуже цього хотілося б), то ми спробуємо пройти далі цим маршрутом. Було б добре, якби до цього часу його б більш зрозуміло оформили та промаркували ентузіасти справи.
***
В Українських Карпатах є ще чимало прекрасних місць, де можна відпочити від галасу великих міст та постійних ракетно-дронових атак. Варто лише зійти з второваних доріжок. Більше читайте в нашому окремому матеріалі.
Марина Григоренко
Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і дивіться мальовничі фото з усього світу на Телеграм-канал УНІАН.Туризм.
