Вересень в Одесі / фото Марина Григоренко

Оксамитовий сезон в Одесі: плюси, мінуси, підводні камені

07:47, 30.09.2020

14 хв. Туризм

2020-й рік серйозно вплинув на відпускні плани багатьох з нас. Ось і ми наприкінці вересня замість давно запланованої поїздки в Європу вирішили поекспериментувати з відпочинком в... Одесі. Це місто завжди у мене було в категорії "не моє". Тепер по гарячих слідах поспішаю поділитися з читачами УНІАН.Туризм своїми враженнями, чи зуміла "Перлина біля моря" стати "моїм" містом.

Востаннє я їздила до Одеси в 2008 році. Це був дуже короткий візит, за підсумками якого я практично нічого гідного уваги не запам'ятала, щоб ось захотілося повернутися. Місто, безперечно, красиве, але не люблю я туристичний бік Одеси, з усіма цими дешевими атракціонами, замученими поні і кольоровими голубами в центрі міста, а ще вічними спробами надурити гостя і здерти з нього космічні суми грошей. І натовпи туристів у сезон і на свята, коли всупереч усьому перерахованому вище дивишся свою стрічку новин в соцмережах, наприклад, на "травневі" або в День Конституції, і здається, що весь Київ перебрався до Одеси на три-чотири дні.

Проте, 2020-й рік особливий, а тому я нарешті вирішила, через 12 років, "to give it a try". І ось мої перші висновки по гарячих слідах:

1. В Одесі вміють насолоджуватися життям, часом занадто. Ми потрапили в місто на п'ятницю-неділю, і у вечірні години всі центральні вулиці та ресторани були забиті людьми, причому багато з них явно були місцеві. У неділю на пляжах і парках також вирувало життя, хоча це і були останні вихідні вересня. Правда, аномально теплі, варто відзначити.

Відео дня

Одесити вміють насолоджуватися життям / фото Марина Григоренко

Насправді, я вважаю, що жителям багатьох інших українських міст варто повчитися в одеситів вмінню насолоджуватися життям. Вибиратися в місто, ходити на прогулянки, відвідувати культурні заходи, балувати себе походами в кафе та іншими дрібними "радощами" життя, щоб воно не здавалася таким сумним, особливо, в нинішніх умовах. Але є одне "але". І про нього мова піде в наступному пункті.

2. В Одесі ніхто не носить маски. Ніде. Взагалі. На нас в масках навіть на вокзалі, в транспорті та магазинах дивилися як на ненормальних. Тільки офіціанти примусово носили маски, і то найчастіше на підборідді. І ще поліція. Здається, саме за наявністю маски зараз в Одесі можна відрізнити приїжджих від місцевих. Хоча, напевно, за кілька днів гості теж втрачають пильність і асимілюють.

В Одесі не дуже дотримуються дистанції, але в оксамитовий сезон на пляжах вже мало людей / фото Марина Григоренко

І, чи збіг, але після минулих вихідних в Одесі знову фіксують зростання кількості хворих коронавірусом, а з початком робочого тижня місцеві жителі влаштовують бої за маршрутки, які ніби як за діючими нині правилами в місті повинні перевозити людей тільки на сидячих місцях. Але одеситам плювати, їм ніякий COVID-19 не страшний, а тому вони набиваються в транспорт вщерть.

3. До речі, про транспорт в Одесі. Точніше, про машини, якими запаркований весь історичний центр міста, та й не тільки він. Таке враження, що в Одесі взагалі немає обладнаних паркінгів. Навіть ніби як законні парковки в центрі біля готелів або якихось установ – це "відрізані" шматочки тротуару або проїжджої частини. Ось хочеш зробити красиві фото одеських вулиць, з усіма цими старовинними будиночками, а там постійно ряди припаркованих машин влазять в кадр. Здається, вже навіть у Києві такого немає.

Здається, Одеса - одна суцільна безкоштовна парковка / фото Марина Григоренко

А ще місцеві водії не мають особливого бажання пропускати пішоходів на зебрі, якщо немає світлофора. Тож майте це на увазі та будьте обережні.

4. В Одесі правда дуже багато красивих історичних будівель. Вся ця купецька та імперська архітектура. Дуже чітко простежується грецький стиль. У центрі міста багато з таких будівель відреставровані. Однак, це переважно те, що, очевидно, встигли викупити або орендувати під готелі, ресторани, банки та інші установи. На жаль, чимало з симпатичних будівель занедбані або просто нормально не утримуються. Прикро.

Наприклад, на перетині Пушкінської і Жуковського, якщо йти від вокзалу до Оперного театру, стоїть шикарна будівля Бродської синагоги з елементами готики, яку в радянські часи зайняв держархів. На жаль, її зовсім запустили.

Бродська синагога / фото Марина Григоренко

Або будівля Одеської обласної філармонії на розі Пушкінської і Буніна. Її начебто і відреставрували, хоча красивий центральний вхід все ж закритий. І ще ці моторошні рекламні афіші на всю стіну, наприклад, з концертами групи "На-На" та іншого нафталінового непотребу.

Одеська обласна філармонія / фото Марина Григоренко

5. В Одесі дуже багато стильних і смачних закладів. Але ціни часто дорожче київських. Чесно, часом здавалося, що це аж надто. І я говорю не про елітні ресторани, а кафешки середнього класу, куди по п'ятницях після роботи заходить офісний люд. Так от в Одесі середній чек на людину в подібних закладах приблизно на 200-300 гривень дорожчий, ніж у Києві, це якщо виходити з розрахунку "повноцінна страва плюс напій-два". Цікаво, які в Одесі зарплати? Адже місцеві жителі, судячи з усього, активно ходять по кафе і ресторанах…

В Одесі багато стильних закладів / фото Марина Григоренко

Звичайно, є тут і звичні всім фаст-фуди з фіксованою ціновою політикою. Там можна навіть розжитися дешевою кавою в будь-який час доби. Мене особисто буквально рятували "Львівські круасани" на Аркадії. Але в цілому ж люди з інших міст їдуть до Одеси не за фаст-фудом, куди і вдома можна вискочити в обідню перерву. В Одесі вони хочуть місцевий колорит. І спритні одесити цим користуються.

Проте, я, завдяки численним порадам друзів і фейсбук-спільноти, таки знайшла для себе кілька закладів з адекватним поєднанням "ціна-якість". Це Monica Pinza Pasta Bar на Катерининській. Там шикарні пінци, лимонади, аперолі та панакота.

Пінца в Monica Pinza Pasta Bar / фото Марина Григоренко

Ще Маман на Ланжеронівській, це мережевий заклад, їх в Одесі кілька. Там теж смачні лимонади, смажені карасики і мідії у винному соусі.

Смажені карасі в Маман / фото Марина Григоренко

За смачною кавою можна зайти в FortyFive біля Оперного театру. Там смачний раф з солоною карамеллю і еклери, а також є повноцінні сніданки. Вони відкриваються доволі рано, тому місце відмінно підійде для тих, хто приїхав до Одеси рано вранці та одразу відправився дивитися місто.

Раф в Forty Five і парковка по-одеськи / фото Марина Григоренко

6. Іноді в Одесі таки намагаються обдурити туриста. Кілька раз за поїздку ви обов'язково опинитеся в ситуації "ой, ми не розчули і вже приготували вам це", "ой, таке вже закінчилося, тому ми вже принесли вам інше дорожче, не запитавши вашої думки", "таке ви знайдете тільки у нас, в інших місцях дорожче", "а давайте розрахуємося краще готівкою" і так далі. Так що тримайте вухо гостро!

7. Дерибасівська, що плавно переходить в Міський сад. Мабуть, це найвідоміша туристична вулиця в Одесі та популярне місце для народних гулянь. Ми були в Одесі на вихідні, коли ця вулиця з бруківкою була пішохідною. У вечірній час тут всюди горять вогні, зосереджені кафе з цінами "для туристів", а вуличні танцюристи і музиканти влаштовують свої вистави. У якийсь момент вона навіть нагадала мені Європу. До того моменту, поки мені не зустрілися знещасні конячки і поні, ряджені в єдинорогів і пегасиків в спідничках, на яких пропонують покататися туристам. А ще голуби, яких підсовують туристам для фото. Цей сумнівний вид розваг чомусь досі викликає бурхливе захоплення в українських туристів, які з ентузіазмом погоджуються на пропозицію. Адже не було б попиту - не було б пропозиції.

Дерибасівська ввечері / фото Марина Григоренко

8. Одеса - місто фотосесій і красивих дівчаток. Вони обліплюють всі місцеві мало-мальськи привабливі локації з самого ранку і до пізнього вечора, фотографуючись там у всіх можливих луках і позах, чи то для каталогів одягу, чи то для сайтів знайомств. Та й взагалі місцеві жителі люблять добре одягатися, тож ти в своїх "туристичних" джинсах, футболках і кросівках часом аж ніяково себе почуваєш. Але, з іншого боку, дивишся - аж око радіє. Не дивно, що в місті так багато іноземних туристів-чоловіків.

Всі найкрасивіші та оригінальні локації зайняті під фотосесії / фото Марина Григоренко

9. По Одесі дуже добре гуляти пішки. Тим більше в нинішні нелегкі часи (пам'ятаємо пункт 2 про ставлення одеситів до коронавірусу). Нам, наприклад, абсолютно не хотілося штовхатися в одеських маршрутках, тому ми по максимуму ходили пішки. На таксі теж якось весь час їздити не хочеться, тим більше, що місцеві таксисти теж не дуже рвуться надягати маски.

Історичне Південно-Російське товариство виноробства в Одесі / фото Марина Григоренко

За три дні в Одесі ми встигли пристойно всього виходити. Наприклад, в один день ми йшли від Аркадії до центру через Французький бульвар. Там доволі багато гідних уваги старовинних будівель, воріт і парканів, більшість з яких, правда, на жаль, в жалюгідному стані. Як, наприклад, вхідна група в колишнє Південно-Російське товариство виноробства. Або ж територія санаторію "Аркадія". Які ж там красиві будівлі є!

Санаторій Аркадія в Одесі / фото Марина Григоренко

А від пляжу Аркадія до пляжу Ланжерон тягнеться приблизно 7-кілометрова "траса здоров'я", де заборонений будь-який транспорт, крім велосипедів, самокатів або ж маленьких електромобілів. Тому там можна спокійно гуляти і дихати свіжим повітрям, а не вихлопними газами. Єдиний мінус - на ділянці від Аркадії до Дельфіна пейзаж так собі: замість того, щоб дивитися на море, споглядаєш недоглянуті зарості, прибережні недобудови і руїни.

10. В Одесі багато зелених парків, тому є де погуляти. Правда, кажуть, навесні там можна зустріти чимало "сюрпризів" від собачників. Але восени ми нічого такого не помітили, було досить чисто. Деякі власники навіть прибирали за своїми вихованцями!

Особисто мені сподобався Парк Шевченка, саме через нього можна дійти з центру до популярного пляжу Ланжерон. І тут же знаходиться своєрідний центр культурно-розважального життя міста - Зелений театр. Там часто влаштовують концерт і ярмарки в дусі київських "куражів".

Грецький парк в Одесі / фото Марина Григоренко

А на шляху від Оперного до Морпорту буквально кілька років тому почали споруджувати затишні Стамбульський і Грецький парки. Особливо добре там гуляти рано вранці після поїзда, поки ще місто не прокинулося.

11. В Одесі подбали про громадські туалети. Але в місті чомусь все одно місцями смердить сечею. І бомжами. Їх у місті вистачає, і в туристичних місцях теж. Так що тричі подумайте, чи хочете ви сідати на той якір або гармату біля сторожової вежі Одеської фортеці.

12. В Одесі дуже багато котиків. Для них тут навіть будують спеціальні котобудиночки. Це взагалі мімімі. Часом туди навіть підсипають правильний котячий корм, хоча і просто жалісливих кошатниць з недоїдками людської їжі по всій Одесі вистачає.

13. Одеський залізничний вокзал. Зовні він виглядає цілком симпатично, він зручно розташований. Але там, як і скрізь по Україні, вельми специфічний контингент, а тому не скрізь чисто і ароматно. Ясна річ, при вході на вокзал ніхто не міряє температуру, та й маски ніхто не носить. Охорони мінімум.

Але найсумніше, як для туриста - там немає нормальних камер зберігання, тільки радянські багажні відділення. Тобто там ти здаєш речі хитрому дядьці, який непогано мухлює з оплатою. Наприклад, бере два рюкзака за ціною двох сумок, але ставить їх на місце однієї ручної поклажі й, відповідно, видає один номерок. До того ж, мені, наприклад, спокійніше, коли речі лежать в закритій камері, від якої код знаю тільки я, ніж десь там в загальному багажному відділенні, де по твоїх речах можуть лазити сторонні люди.

Вердикт:

В цілому, незважаючи ні на що, ми залишилися задоволені поїздкою до Одеси. Частково завдяки тому, що компанія була хороша і ми розпланували свій візит так, як нам зручно, ми ж бувалі туристи.
Місто явно намагається щось робити, щоб стати привабливішим для туристів. Але постійно щось заважає.
Я в черговий раз переконалася, що в Одесу таки краще їхати в несезон. До того ж, в такий час набагато дешевше жити в готелі біля моря з власною пляжною зоною, а це дуже круто. Хоча б тому, що ти можеш спокійно залишити свої особисті речі на закритій території, спуститися поплавати в морі, а засмагати вже на тапчанах не на загальному пляжі. Ми поїхали в Одесу доволі пізно як для оксамитового сезону, але цього року вересень видався аномально теплий, тому ми все ж встигли вдосталь поплавати і позасмагати. Але на майбутнє для таких поїздок краще вибирати початок-середину вересня.
А ще корисний лайфхак: якщо ви відпочиваєте в Одесі у вересні, вам не доведеться вставати занадто рано, щоб встигнути на схід сонця над морем. Адже це видовище того варте!

Чи захочу я ще раз повернутися в Одесу? У найближчі роки навряд чи. Хіба що заради якогось особливого заходу. В принципі, за три дні я там встигла подивитися все, що хотіла. Але все ж цікаво, що там зроблять за кілька років. Чималу роль тут відіграють ціни. У тому ж Києві, Львові, Тернополі, Івано-Франківську або Чернівцях теж повно хороших тематичних закладів і комфортабельних готелів, але ціни куди приємніші. Хіба що моря немає. З іншого боку, враховуючи одеські ціни, відпочинок на морі закордоном, але з куди кращим сервісом, обійдеться якщо не дешевше, то вже точно не дорожче. Потрібно вже дуже сильно любити Одесу, щоб їздити сюди постійно, закривши очі на ціни.

Марина Григоренко

Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і дивіться мальовничі фото з усього світу на Телеграм-канал УНІАН.Туризм.

Інші ідеї для подорожей по Україні:

Одеса туризм в Україні подорожі по Україні відпочинок на морі погода в Одесі

УНІАН в Google News

Новини партнерів