Володимир Гройсман: Як потрапити у п’ятірку енергоефективних міст України

Скоротити ЖЕКи, закрити котельні … Це лише кілька порад від одного із найкращих мерів України Володимира Гройсмана.

Скоротити ЖЕКи, закрити котельні … Це лише кілька порад від одного із найкращих мерів України Володимира Гройсмана. Він знає, як за п’ять років зробити Вінницю найкращим та найсучаснішим містом України. Наша розмова із Володимиром Гройсманом відбулася напередодні початку опалювального сезону. Але мова йшла не лише про болючу для більшості міст тему, а й про те, що потрібно сьогодні для європейського розвитку житлово-комунального господарства України.

- Вінниця готова до зими? Проблем не відчуваєте?

- Жодних. Все триває за визначеним графіком. Навіть побоювань  немає.

- Сьогодні запровадження індивідуального теплопостачання у великих містах створює чимало проблем щодо розбалансування системи в цілому.  Ваша позиція з цього приводу?

- У Вінниці ми офіційно дозволяємо від’єднуватися від центрального теплопостачання. Але… Це коштує грошей.  Наші фахівці зробили експертну оцінку вартості модернізації мереж у житлових будинках (зрозуміло, що це залежить від кількості поверхів, року останньої заміни комунікацій та ін.): скільки це  коштує  для мешканців квартир (1-,2-,3-,4-,5-кімнатних). Це починаючи від 3 тисяч гривень і вище 10 тисяч. Будь-ласка, якщо ви хочете відокремитись – сплачуйте таку суму. Ці гроші не йдуть у міський бюджет, а накопичуються виключно на рахунку їхнього будинку і будуть спрямовані на модернізацію комунікацій у ньому, якщо внаслідок переходу частини мешканців на індивідуальне опалення виникне питання розбалансування системи. У нас вже є один будинок по вулиці Пирогова, який має на особистому рахунку 125 тисяч гривень.

Але я нікому б не радив сьогодні переходити на автономне опалення. Воно буде зовсім невигідне у перспективі, бо воно закріплює нашу залежність від газу. А ми прагнемо рухатись до енергозбереження та впровадження альтернативних джерел  енергії. А якщо в місті буде встановлено понад 100 тисяч індивідуальних газових приборів, то ні про яку модернізацію мови не може бути. Насправді треба встановлювати в кожному будинку індивідуальні теплопункти із зовнішніми датчиками, які б регулювали тепло і  саме так ми отримаємо результат.

- Що відбувається у Вінниці і як ви особисто бачите модернізацію системи центрального опалення?

- Енергозбереження. Ми фактично вже вийшли на дуже серйозну міжнародну допомогу у цьому питанні.  Це співпраця із Швейцарським бюро співробітництва в Україні та Урядом Швейцарії, які надають нам значну технічну і фінансову підтримку. Вже затверджено перспективні схеми теплозабезпечення Вінниці та розпочато їх реалізацію. Мова йде про те, що ми виключаємо із процесу виробництва неефективні котельні, довантажуючи ефективні.  Ми будуємо мережу таким чином, щоби максимально завантажити потужні котельні по виробництву тепла.  З наступного року ми будемо модернізувати робочі котельні, впроваджуючи на них альтернативні джерела енергії,  продовжувати роботу по створенню індивідуальних теплових пунктів в будинках. Такий комплекс дій дає нам впевненість, що за п’ять років Вінниця стане одним із перших в Україні міст за показниками енергоефективності.

- Останнім часом все більше розмов точиться навколо підприємств водо- та теплопостачання, які потрібно віддавати у концесію, оскільки влада «не ефективний власник». Ваша думка з цього приводу?

- Концесія - це не панацея. Я, з одного боку, можу привести приклад приватних ефективних власників. Але, з другого, є також досвід роботи із нечесними підприємцями, які викачують всі ресурси із існуючих комунальних систем, залишаючи розруху на плечах нашої громади.  Я визначав би, що головне – якість роботи, а не форма власності. Вінниця сьогодні не йде у такі процеси. Якщо піде мова про залучення швидких інвестицій у модернізацію міської інфраструктури  - ми це питання можемо розглянути. Це – інструмент, який можна ефективно використати.  На мою думку,  тотальна передача комунальної власності може призвести в нинішній ситуації до великих проблем.

- Володимире Борисовичу, на вашу думку, які повноваження потрібні місцевим органам влади, аби щось реально змінити у сфері ЖКГ?

- Треба більше децентралізувати прийняття рішень. Я вважаю, у державі мають бути визначені кілька  речей – правила гри,  індикатори оцінки якості тієї чи іншої сфери,  суворий контроль. А виконувати і досягати цих якісних показників повинні на місцях. У нас же більшість функцій дублюється. Як приклад, аби замінити трубу у підвалі будинку - це потрібно  узгоджувати із Києвом. А це переобтяжує центр, зменшує ефективність роботи на місцях і приносить відповідно шкоду процесу в цілому, а отже - мешканцям. 

І ще. Важливе питання – створення економічних мотивацій для територій. Місцеві органи влади мають бути включені в економічний процес життя країни.  Ми маємо брати участь у вироблені загальнонаціональних податків і частинка їх має залишатися на місцях. Селу, селищу, району,  місту, області це дасть можливість заробляти, акумулювати ресурси і направляти їх  на вирішення актуальних питань.

- Окрім загальнодержавних проблем, все ж таки, залишається ще й людський фактор. Як на вашу думку можна «ліквідувати» комунальну розруху у головах людей, зробити їх більш активними в житті міста?

- Я думаю, що ми вже зробили певні кроки і це стосується житлового сектору.  У Вінниці змінилися системи підходу до взаємостосунків між експлуатуючими організаціями (ЖЕКами) і мешканцями (замовниками послуг).  Треба було «поламати» систему, коли люди просто сплачують рахунки за ті послуги, яких не замовляли.  Ми зараз досягаємо того, щоб вінничани самі контролювали обсяг, якість та кількість послуг, які їм необхідні для нормального проживання. Це не революційний, а еволюційний шлях.  Раніше ми мали  30 експлуатуючих підприємств (ЖЕКів), а зараз 11. І це не кінець.  Зараз ми чітко визначаємо території, економічні показники обґрунтованості кількості обслуговування житла, формуємо структури, які можуть надавати послуги. Крім того, ми повністю змінили систему надання комунальних послуг і їх оплати. У Вінниці визначений граничний побудинковий тариф, який не можна перевищувати, і рахунки тепер виставляються лише за фактично надані послуги.  Окрім цього, ми забрали функції нарахування  квартплат з ЖЕКів і передали на незалежний Обчислювальний центр.  ЖЕКі передають дані у Центр, а там формуються нарахування.  Найближчим часом  мешканці будуть отримувати єдиний рахунок за комунальні послуги із розшифровкою по послугах, а не купу квитанцій, як це було.

У Вінниці створено найсучасніший колл- центр, в якому об’єднали всі бази даних підприємств, і ми в режимі он-лайн можемо бачити  ситуацію в місті, оперативність виконання замовлень. Все це працює в автоматичному режимі.

Ще один проект стосується ОСББ та домоправителів. Сьогодні у Вінниці лише 214 ОСББ із 1700 будинків. Це не великий показник, але ми рухаємося уперед. Але ще одна ефективна форма – це розвиток інституцій управителів. Зараз пілотний проект триває у 9 будинках, де обрані самими мешканцями старші по дому. Саме на цих людей і покладена функція діалогу між жителями та підприємствами, що надають послуги. Старші по будинку замовляють, порадившись із мешканцями, послугу в тому обсязі, який вважають за потрібне, контролюють  виконання робіт і підписуюють акти. А вже потім людям приносять рахунки.  Це гнучка система.  Але вона поступово дає результати. Люди мають зрозуміти, що вони є власниками не лише квартири, а й частинки даху, під’їзду, прибудинкової території і саме вони дають замовлення на те, що необхідно змінити.

Окрім цього, у Вінниці вже створено асоціацію ОСББ та Асоціацію старших по будинку. Ці люди мають право відвідувати засідання виконкому, постійних комісій, вносити свої пропозиції.  До речі, в цьому році, за підтримки Міжнародної фінансової корпорації (IFC), у нас відкрито Ресурсний центр для співвласників багатоповерхових будинків, де можна отримати всю необхідну інформацію щодо створення та управління будинком.

- Ви розповідали про співпрацю із міжнародними інституціями. Чи варто залучати міжнародних експертів до проблем реформування ЖКХ?

- Вінниця має добрі і тісні стосунки у роботі із багатьма європейськими та міжнародними інституціями в галузі ЖКГ і не тільки – Швейцарське бюро співробітництва в Україні, Британська Рада, Міжнародна фінансова корпорація, програми USADI, фонд «Відродження» тощо, а також з нашими містами-побратимами. Ми визначили для себе європейський шлях розвитку – цього і дотримуємося . Ми маємо вивчати їхній досвід, брати найкращі практики і, тим самим, уникати помилок, які були зроблені в тих чи інших країнах.  І це актуально в усіх сферах міського розвитку.

УНІАН в Google News