Олександра Сидоренко: Не можу сказати, що бокс - не жіноча справа. Я ж ним займаюсь!

Вінниця вперше приймала Кубок України з боксу серед жінок. У змаганні взяли участь провідні боксерки з різних регіонів держави.

Вінниця вперше приймала Кубок України з боксу серед жінок. У змаганні взяли участь провідні боксерки з різних регіонів держави. Нашу область на Кубку України представляли Олександра Сидоренко, Оксана Рага і Катерина Суслова. Перше місце у ваговій категорії до 64 кілограмів виборола вінничанка Олександра Сидоренко – п’ятиразова чемпіонка України, бронзова призерка чемпіонату Європи, майстер спорту міжнародного класу. У фіналі вона вийшла на ринг проти іншої обдарованої землячки -  Катерини Суслової. «Дуже радію, що перемогла, - каже Олександра. - Адже я билась, так би мовити, вдома. Тому дуже не хотілось програти, не хотілось, щоб тут усі бачили мою поразку... Отримала медалі, багато призів, серед них ювелірна прикраса від «Діадеми» - маленькі срібна й золота печатки…»
Про свої успіхи та захоплення нова володарка Кубка України Олександра Сидоренко розповіла кореспонденту УНІАН.

- Сашо, а чому ти обрала саме цей вид спорту? Чому, наприклад, не фігурне катання чи художню гімнастику?

- Вибрала навіть не я, а вибрало те місце, де я в дитинстві жила, тому що в місті Калинівка Вінницької області особливого вибору не було. Вибирала з того, що було - карате, волейбол. А у моєму віці, в 12 років, на інші види спорту було вже пізно йти, тому я пішла на карате, а потім перейшла на бокс.

- Хто був твоїм першим тренером?

- Вадим Дармороз - мій перший тренер з карате. А потім я трохи розчарувалась у цьому виді спорту і вирішила піти у кік-боксинг. Тренувалася з друзями-хлопцями. Виступала на змаганнях з - кікбоксингу, займала перші місця на чемпіонатах України, стала чемпіонкою світу в першому етапі кубка світу в Угорщині... Потім наша сім’я переїхала (тобто знову повернулась) до Вінниці, і я перейшла на бокс. З першого курсу пішла в «Локомотив», тренувалася в загальній масі, а на четвертому курсі мене взяв під своє керівництво Леонід Лоївський (заслужений тренер України з боксу - авт.). Завдяки йому я почала показувати результати на міжнародному рівні, здобувати медалі на чемпіонаті Європи (у 2009 році в Миколаєві - третє місце на ЧЄ).

- Де ти навчалася?

- Я закінчила Вінницький державний педагогічний університет у 2004. Спеціальність - олімпійські професійні види спорту. Закінчила, до речі, з відзнакою (посміхається).

- Хто твої батьки - теж спортсмени?

- Так. Мама з татом займались парашутним спортом. Тато Микола Олександрович був інструктором з цього виду спорту і перший в Вінниці виконав нормативи майстра спорту. Мама Ірина Станіславівна теж спортсменка. Зараз вони мене підтримують і вболівають за мене.

- Ніхто з рідних не відмовляв тебе, коли обирала бокс? Адже багато хто вважає цей вид спорту справою суто чоловічою.

- Це був мій особистий вибір, як і всі інші вибори в житті. Ніхто не засуджував - лише підтримували і сприяли. Сказати, що бокс - не жіноча справа, не можу. Я ж ним займаюсь!

- Розкажи про нинішній Кубок України - які враження від змагання?

- Вперше Кубок України серед жінок відбувається в Вінниці. Це для нас велика подія, бо раніше в нашому місті не було жодних змагань для жінок з боксу. І Вінниця приймає змагання Кубка, дякуючи Сергію Миколайовичу Капусті (президент спортивного клубу «Нокаут», у якому відбувалися змагання – авт.). Він створив умови, хороший зал, тепер є можливість приймати гостей з різних регіонів. Це для розвитку жіночого боксу великий плюс. У цьому залі з-поміж учасниць Кубка України тренуємось я і талановита вінницькабоксерка Катя Суслова - кандидат в майстри спорту, яка навчалась в Одесі, а тепер повернулась і тренується з нами.

- З ким змагалася?

- В першому бою змагалась з Іванною Кучеренко з Києва. Мені сподобалось з нею боксувати, я виграла і вийшла в фінал. Вагова категорія до 64 кг. Другий бій мав бути зі Світланою Тертичною, але вона з певних причин відмовилась від бою. У фіналі я билася з Катериною Сусловою, яка перемогла дівчину з Хмельницького.

- Як відбуваються поєдинки серед жінок?

- Формула поєдинку - 4 раунди по 2 хвилини, хвилина відпочинку між раундами. Одягається захист - верхній і нижній. В перчатках, з капами…

- Кажуть, що в багатьох боксерок, як і в чоловіків-боксерів, зламані носи. Це дівчат не зупиняє?

- Деяких зупиняє, а деяких не зупиняє (сміється). Так, чим вищий рівень спортсменки, тим більша ймовірність, що ніс у неї зламаний.

- А коли нові знайомі дізнаються, що ти боксерка, яка буває реакція? Наприклад, яка реакція хлопців?

- Реакція буває дуже різною. Дехто дивується, а дехто навпаки, підтримує. Я вже звикла до різної реакції, але найбільше спостерігаю здивування.

- У майбутньому ти будеш тренером чи це тимчасове захоплення?

- Зараз в мене переплетені дві спеціальності – я тренер і педагог. Вже є невеличкий досвід і практика в цьому, і я б не хотіла втрачати набутий за стільки років досвід. Думаю, що в майбутньому я буду тренувати.

- Якби не бокс, ким би ще ти могла бути?

- Ким завгодно. Спочатку я думала вступати на іноземні мови і займатись перекладами. Потім зрозуміла, що спорт я люблю більше, а велика кількість поїздок мені просто не дасть можливості отримати нормальну освіту. Батьки хотіли спрямувати мене в медицину, але медицина – це не моє, я одразу так сказала. Найбільше я бачу себе в спорті, в русі. Думаю, що я знайшла себе.

- У спортсменів особлива дієта. Ти собі в чомусь відмовляєш?

- В принципі особливої дієти у мене немає, бо моя вага переважно стабільна. До 64 кілограмів - це моя вагова категорія. Я вагу не «ганяю», хоча був період, коли «ганяла» – це досить складний процес. При величезній траті енергії і дворазових щоденних посилених тренуваннях мені доводиться дуже серйозно дотримуватись режиму харчування, включаючи до раціону білок, м’ясо, салати, обов’язково вітаміни. На сніданок - сир, сметана, мед. На обід обов’язково м’ясні продукти, капуста, каша - так, я не нехтую кашками (посміхається). А ввечері - вже як доведеться, навіть у солодощах собі не відмовляю.

- Ти мала досвіт боротьби з іноземними конкурентками. Кого відзначиш як найсильніших?

- Хочу назвати двох найсерйозніших суперниць, які найбільше запам’ятались. Це дві чемпіонки світу Кеті Тейлор – ірландка, неодноразова чемпіонка світу, і Софія Ачігава (з Росії) - теж неодноразова чемпіонка світу, у ваговій категорії до 57 кг. Поки що мені не вдалось їх перемогти.

-  Яка перемога для тебе найбільш памя’тна?

- Я до кожного бою ставлюсь дуже серйозно, як до останнього. І в кожному поєдинку можна виділити щось особливе. В кожному змаганні щось мені подобається, а щось не подобається. Якщо говорити про значущість результату – безперечно, це бронзова нагорода на чемпіонаті Європи. Але для мене найбільш яскравою була перемога на моєму першому чемпіонаті України.

- Спорт дозволяє багато подорожувати. Але чи вистачає часу  побачити за кордоном щось цікаве?

- Так, ми багато подорожуємо. Але саме недоліком наших подорожей є те, що, крім спортзалу і аеропорту, ми мало що можемо побачити. Але є один день перед фіналом - традиційно вихідний, і інколи в культурну програму включають якісь екскурсії, або ми самі намагаємось щось побачити. З найбільш яскравих і екзотичних країн запам’ятався Барбадос у 2010 році - дуже яскравий, оточений Карибським морем. Також Індія, Китай. Із Європейських країн – Норвегія, Швеція, Данія, Франція, Угорщина, Польща, Туреччина, Грузія (Тбілісі), російський Санкт-Петербург…

- А попереду нові змагання - у Москві, Китаї…

- В Москві буде кубок світу серед жінок. Найголовніше зараз - підготуватись до чемпіонату України і виграти, щоб отримати ліцензію для поїздки на чемпіонат світу в Китай. Він відбудеться орієнтовно в травні 2012 року.

УНІАН в Google News