"Адміністрація району одразу поїхала, а нас кинули. Евакуації не було", - мешканка Суджі

Мешканка прикордонної Суджі (Курська область), 17-річна Уляна розповіла УНІАН, чому не евакуювалася з міста, якими страшними представляє ЗСУ російська пропаганда, і що сказала б Путіну, якби він її почув.

Станом на 20 серпня під контролем ЗСУ в Курській області вже 1263 км² і 93 населених пункти. За словами головкома Олександра Сирського, ЗСУ просунулися на глибину оборони противника від 28 до 35 км.

В очікуванні подальшого наступу Сил оборони України, один за одним керівники районів у Курській області РФ оголошують про евакуацію жителів. Але чи відбувається вона насправді? УНІАН вдалося поспілкуватися із сімнадцятирічною Уляною, яка залишається в знелюдненій Суджі.

Як давно ви тут?

Ми тут із шостого числа. Уже два тижні. А вчора наш будинок розбомбили...

Приліт був від ваших із боку фронту?

Так, звідти.

До цього ви жили в Суджі, вчилися в школі, в училищі?

Так.

А ваші однокласники, де вони зараз?

Ну, виїхали. Встигли. Просто всі, у кого були машини, вони просто почули... У нас часто були такі інциденти... Ну, у плані того, що бомбили. І кожен був насторожі, що потрібно буде їхати, якщо що. Тож, хто встиг, той поїхав.

Виходить, ви знали, що може бути така ситуація?

Так. Тому що з червня почалося, ну, жорсткіше, ніж було.

Зазвичай ракети долітали тільки до прикордонних сіл, а тут до Суджі, просто до самого міста почали долітати ракети. І всі вже починали думати, що треба щось робити. Просто, ну, знову ж таки, у кого була можливість, ті встигли щось зробити.

Ви не поїхали. Чому?

Бо нема на чому, нікуди. Не у всіх є, куди їхати. У нас немає людей, які могли б нам, хоча б у Курську, запропонувати допомогу або пошукати тимчасове житло. І транспорту в нас не було.

Ну, ми можемо сказати, що, ось, у нас ніби прикордоння, нас бомблять. Але ми не можемо кудись поїхати з такою причиною. Нас ніде не приймуть.

А місцева влада вам нічого не пропонувала? Жодних варіантів?

Взагалі ні. Адміністрація району відразу поїхала, і все. Нас кинули. Евакуації не було.

Але якісь офіційні звернення жителів до влади - місцевої, центральної були?

Навіть якщо почали скаржитися, говорити, що страшно перебувати в місті... Уряд такий у нас, що їм абсолютно байдуже на людей. Ну, кажуть...

А чому ви не мітингуєте?

Мітинг був, величезний мітинг. Людей розстріляли і посадили.

Де?

У всій Росії, у принципі. Коли, ось, почалося... СВО почалася, усім не подобалося... Та й багато чого не подобається, різні, там, закони не подобаються людям. Але мітинги починаються, і людей просто саджають, і все. Потім це тільки гірше для майбутнього: нічого не зміниться. Люди можуть угробити собі майбутнє цим самим мітингом, а нічого не зміниться.

Що ви взагалі думаєте з приводу цієї війни?

Ну, це погано. Навіщо це все взагалі?

Тому що ви напали на Україну...

Просто уряду захотілося територій. І все. А страждають звичайні люди: що українці - звичайні люди, що росіяни - звичайні люди. Усі страждають просто через уряд російський.

Ми нічого поганого не робили. Хоча ми, звичайно, такого для себе не очікували.

А чого очікували?

Не знаю, ми думали, що нас поб'ють. Так пропаганда працює, діє на багатьох людей. Те ж саме, що в Україні. Ну, українці думають, що, ось, росіяни погані. Те саме росіяни думають, що українці погані. Це дуже сильно працює. І тому, коли, ось, росіяни бачать українців, вони думають, що все, зараз щось буде прям погано. Уб'ють когось або щось таке...

І що ви зараз думаєте про українську армію, коли ви їх на власні очі бачили?

Хороші, добрі люди.

А бачили в інтернеті, що творила російська армія в Україні?

Ні, це все блокують. Ні, нічого не показують. Усе, що пов'язано з Україною, усе, що може бути погане, усе блокують одразу. Головне - пропаганда, що ця війна потрібна...

Але у вас є якісь знайомі в Україні? До 2022 року були друзі в Харкові?

По-перше, у мене тато з Харкова. По-друге, у мене подруга є в Харківській області (я не пам'ятаю місто).

А ви з нею спілкувалися після 2022-го року?

Так.

І що вона писала про події в Харкові?

Ну, вона писала, що все просто жахливо, що там жити краще не треба... Але просто в неї, знову ж таки, також немає можливості виїхати.

Скажіть, а як ви бачите взагалі своє майбутнє? Розумієте, напевно, що ситуація завтра не вирішиться. Будете перебувати тут, намагатиметеся кудись виїхати?

Звісно, намагатимуся до зими щось із цим вирішити. Хоча б кудись... Незрозуміло куди, правда. Ну, дивлячись що буде вже, звісно. Тому що взимку тут немає газу в місті. Тепла - теж немає, світла - немає, води...

Зараз, ми бачимо, у вас їжа готується на багатті. Як ви виживаєте зараз? Їжі, води вистачає?

Зараз, поки що, нормально. Води ваші хлопці підвозять. І харчування, буває, хлібець підвозили.

Це гуманітарна допомога?

Так. Спочатку про нас дізналися, що ми тут перебуваємо. І потім майже одразу ж сюди привезли їжу, продукти.

Які у вас зараз головні проблеми? Що необхідно для нормального функціонування в місті?

Як мінімум, тут не вистачає світла. Ну, скоро закінчиться бензин і не працюватиме генератор. У нас не буде світла, ми не зможемо собі зробити навіть чай або каву попити. Також немає звичайнісінької води. Зараз усе це підвезли українські війська...

Якби ви знали, що вас почує Путін, що б ви йому сказали?

Щоб закінчилося це все. Тому що, ну, нікому, крім самого уряду, не потрібна ця територія. У нас величезна країна, найбільша країна, яка може бути. І в нас величезні запаси всього, чого можна. А уряду просто не вистачає території... Хоча звичайним містам, які знаходяться в Росії, толком не дають грошей на те, щоб розвивати інфраструктуру...

А де б ви хотіли жити, якщо не в Суджі?

Якщо в Росії, то де-небудь у Петербурзі.

А якщо не в Росії?

Де-небудь, звісно, в Європі.

І де саме?

У Франції. Я дуже люблю Францію. Тільки нещодавно почала вчити французьку. Але, на жаль, усе. Уже доступу до інтернету немає.

Дмитро Ключко

УНІАН в Google News