"Без хороших радарів і відповідних ракет F-16 буде протипоказано наближатися до лінії зіткнення", - Костянтин Криволап

Авіаційний експерт Костянтин Криволап в інтерв'ю УНІАН розповів про особливості обслуговування винищувачів F-16, фактори, що впливають на передачу літаків Україні, а також пояснив, чому знищення Кримського мосту з військової точки зору може бути не найпріоритетнішим завданням.

Почнемо з допомоги Україні. Були виділені нові пакети озброєння від США, Німеччини, Британії та інших партнерів. Чи є там те, чого нам справді не вистачало останнім часом? Зокрема нас цікавить повітряна складова.

У мене таке враження, що цей мільярдний пакет від американців був готовий ще до голосування в Конгресі. Щойно було дано відмашку, щойно Байден підписав закон, одразу ж цей пакет пішов. Там "швидка допомога" – те, що нам необхідно насамперед.

Те, що йде далі – це для того, щоб не дати РФ можливості швидко просуватися нашою територією і дати нам шанс, щоб ми могли себе впевнено почувати в умовах постійних атак з боку Росії.

Я думаю, що в нас не буде такої кількості озброєння, яке допоможе нам перейти в контрнаступ, здійснити розгром Росії, ми не можемо на це розраховувати. Тут ми повинні розраховувати тільки на те, що ми запустимо свій військово-промисловий комплекс, тоді у нас з'явиться реальний шанс і реальні можливості закінчити цю війну.

Довга війна влаштовує і американців, і китайців за великим рахунком, тому що це дає їм змогу "гостро реагувати", не вступаючи в конфлікт між собою.

Наскільки довгою тоді може бути ця війна?

Якщо ми не будемо розвивати свій ВПК і не будемо змінювати самих себе, то вона може тривати і 10 років, і більше. У нас власних ресурсів стає все менше і менше. Не відбуваються дії з боку влади – або, можливо, їх не видно – які дозволяли б нам говорити про те, що ми можемо розраховувати на самих себе і що найближчим часом з'явиться сукупність дій, яка дасть нам змогу припускати, що війна може закінчитися скоро. Це і ВПК, і фортифікації, і питання мобілізації. Куди не сунься – все не найкращим чином.

Поговоримо про ракети ATACMS. Що означає їх передача Україні, які перспективи це відкриває? І чи є у росіян способи боротьби з цими ракетами? У своїх зведеннях вони їх "збивають" мало не сотнями.

З ATACMS є кілька цікавих аспектів. По-моєму, у липні 2023 року Салліван на запитання журналістів про те, коли Україна отримає ATACMS, він відповідав категорично – ніколи. Він пояснював це тим, що у США є дві мети: не дати Україні програти і не допустити ескалації, яка може призвести до Третьої світової війни. Тобто можна було зробити висновок, що ракети ATACMS призводитимуть до ескалації.

Тепер, коли в останньому законі американські законодавці зобов'язали уряд передати ракети ATACMS Україні, Байден же міг накласти вето на якісь окремі статті. Але він збирає всіх силовиків, серед них є і Салліван – радник із нацбезпеки – і всі одностайно голосують. А перед цим же був пакет на 300 млн доларів, у який "сховали" 100 ракет ATACMS. Ця модифікація коштує десь 1,5 млн. Тобто в 300-мільйонний пакет "сховали" 150 млн, які мали бути на ATACMS. І Салліван про цей пакет врешті-решт і оголосив. Якщо згадувати його заяву 2023 року, можна зробити висновок, що не існує загрози з боку Росії з погляду ескалації при використанні ракет ATACMS. Одну з цих загроз знято.

Які в нас зараз правила гри? Раніше нам казали: "Вони по вас б'ють абияк, а ви, будь ласка, нижче пояса не бийте". А зараз нам кажуть: "Взагалі не бийте". Наприклад, ця заява щодо НПЗ. За всіма правилами, за всіма міжнародними настановами це абсолютно легітимна ціль. Починається істерика і виступають не якісь десяті представники одинадцятих ватажків, а офіційні особи, які кажуть, що це не легітимна ціль, а цивільна.

Так, це може бути заява для видимості, і ми будемо продовжувати ці атаки, я в цьому не сумніваюся. Але сама форма говорить про те, що ставлення до України з одного боку змінилося, і ми перестали бути першим пріоритетом у питаннях національної безпеки. А з іншого боку нам видається карт-бланш – з'явилася заява Латвії про те, що деякі країни передають озброєння, яке можна використовувати для ударів по Росії. Столтенберг теж натякнув, що позиція ця змінюється. Для нас це добре, але ніж чекати, коли ця позиція зміниться, нам краще було б мати свої системи озброєння, які б давали змогу нам не тільки дронами бити по території Росії.

Кримський міст. Таке відчуття, що навіть роспропаганда вже з ним прощається. Чула не одну думку про те, що не так вже й просто його зруйнувати. Як думаєте, отримання ракет ATACMS наближає цей день?

За освітою я спеціалізуюся на авіаційних двигунах. Але коли я працював на заводі "Антонова", я фактично займався випробуваннями на міцність. За цей час я навчився дивитися на конструкцію і розуміти її міцність. Що стосується Кримського мосту, там були розмови про те, що знизу плавучі ґрунти. Через це нижню частину під мостом дуже сильно зміцнювали: били сваї, намагалися бити їх глибоко. Далі – там стоїть велика арка, яка забезпечує прохід суден. Найефективніший удар буде в одну з цих точок.

Чому ми весь час кричимо, що нам потрібні ракети Taurus? Специфіка її бойової частини дозволяє виконувати роботи з руйнування бетону. Але виходячи з того, які навантаження на цьому мосту і які обсяги вибухових речовин необхідні для того, щоб його зруйнувати, там одним Taurus не обійдешся. ATACMS у цій ситуації зможе зробити тільки перфорацію, він не зможе знести цю опору. Навіть якщо ми підводними дронами підійдемо до цієї опори, там треба організувати спрямований вибух.

Але давайте розділимо символізм знищення цього мосту і його фактичну логістичну цінність. Якщо підходити з військової точки зору, то зараз Кримський міст критичної логістичної цінності не становить. Основні озброєння зараз все-таки йдуть не через Кримський міст, там іде тільки незначна частина. Військові експерти й аналітики, які займалися безпосередньо питаннями логістики, кажуть про те, що в основному все переправляють через пором, а все інше – через Ростов, Таганрог тощо.

Є перша логістична точка – Кримський міст, друга логістична точка – Джанкой, третя – Токмак (Запорізька область, – УНІАН), четверта – Волноваха (Донецька область, – УНІАН). Це точки, в яких сходяться всі залізничні гілки. Якщо порівнювати пріоритетність цих точок, то Кримський міст, на мою думку, посідатиме четверте місце.

Не випадково росіяни завершують будівництво залізниці на окупованій території, бо вони розуміють, що в разі повного перекриття каналу Кримський міст або каналу Джанкой їхнє південне угруповання залишиться без нічого. А це Волноваха і Токмак. Куди ви б били? По Кримському мосту або ж по Токмаку і Волновасі?

Але ж б'ють і по Волновасі, і по Токмаку, і по Джанкою.

З точки зору військових це раціонально, виправдано, регулярно, тому що все це відновлюється. Я думаю, що ці атаки триватимуть. Було б добре підловити якийсь ешелон, щоб там була вторинна детонація боєприпасів, горіли цистерни з паливом.

Що можете сказати про українські далекобійні ракети і дрони? Чи є позитивні новини, тенденції? Чи є чим здивувати ворога?

Із дронами все добре, бачимо результати. Росіяни намагаються свої паливні бочки захистити за допомогою всіляких споруд. Але якщо "Лютий" несе навантаження в 70 кг, то напевно сам він не менше 200 кг важить, якщо не більше. Швидкість у нього в точці, коли він починає атаку, як мінімум 150 км/год. Точність ураження і системи наведення питань не викликає.

Незрозуміло, яким чином можуть росіяни цьому якось протидіяти. Якщо можна придушити сигнал GPS за допомогою потужної РЕБ, добре – перейдемо на інерціальну систему, але вона діятиме дуже короткий час, тому що там буде орієнтація за картами. Я не думаю, що проти дронів росіяни зможуть якось ефективно діяти, якщо вони не створять якусь кількість "Панцирів", мобільних груп тощо.

Що стосується ракет, зараз з'являються повідомлення, що "чи то це був ATACMS, чи то "Нептун", чи то Storm Shadow". Це говорить про те, що в нас "Нептун" уже з'являється у двох версіях – балістичній і крилатій?! У принципі, таке мало б бути. Американці зазвичай усі свої протикорабельні ракети – а "Нептун" від самого початку був саме протикорабельною ракетою – потім переводять у балістику і крилату ракету. Питання тільки кількості та дальності.

Нам обіцяли системи ППО. Які перспективи захисту великих міст, інфраструктурних об'єктів? Говорили про мінімальну кількість Patriot – 6 – 7. На що їх вистачить?

Іспанія сказала, що їм самим дуже важко, ніяк не можуть від ворогів відбитися. Але в іспанців і в греків в основному Patriot PAC-2. Це захист від крилатих ракет, від літаків, але не від балістики. По лінії фронту нам більше потрібен захист від аеродинамічних цілей, а для гарантування безпеки міст нам потрібна робота з балістики – тобто PAC-3 як мінімум. Але щось не розганяються наші партнери. Мене дещо дивує позиція як Іспанії, так і Греції, хоча іспанці нам досить багато ЗРК Hawk передали.

Були заяви, що крім Patriot ми отримаємо установку Iris-T. Не зовсім зрозуміло, ближнього чи середнього радіусу дії. Тобто, що стосується серйозного укріплення міст, серйозного посилення, то я, чесно кажучи, цього не бачу. Ми отримаємо ракети, отримаємо додаткові ракети для систем ППО, радари. Це те, що дозволяє нам існувати, але не дозволяє впевнено захищатися, впевнено нападати, впевнено кудись рухатися. Нікуди ми не дінемося, треба ставати ізраїльтянами.

Скільки часу нам знадобиться, щоб стати Ізраїлем?

Все одно рано чи пізно треба буде починати, у будь-якому разі. Зараз за витратами на військову оборону серед країн перша трійка – це США, Китай і Росія. Друга трійка – саудити, британці та Індія. А потім іде дуже цікава група – німці, українці, французи та японці (від 50 до 70 млрд доларів на рік). Тобто наш військовий бюджет зараз можна порівняти з бюджетом Франції та Німеччини і він більший за японський. Тобто ми реально можемо грати на цьому полі і займатися всіма цими озброєннями.

Що ми можемо дати світу? Британці зі своїми лазерними напрацюваннями не пішли до американців, тому що там лабораторні умови. Вони хочуть їх перевірити в реальних бойових умовах в Україні. І дуже багато зараз заходить систем, яких ще немає на озброєнні інших країн НАТО. Наприклад, ми отримуємо Skynex від німців.

З приводу балістики. Що робити з терором Харкова, Одеси, інших міст?

Якщо розмріятися, то в цих ситуаціях нам найкраще підходить ізраїльська система "Праща Давида". За всіма тактико-технічними характеристиками, за ресурсами, що витрачаються, за швидкістю реагування, за кількістю супроводжуваних цілей у цій ситуації краще "Праща Давида", ніж Patriot. Вони будуть ефективнішими і рази в три дешевшими. Але Ізраїль всіляко чинить опір, щоб не брати участі в якихось процесах допомоги Україні озброєннями. Гуманітарка – будь ласка, все інше – ні.

Чому так?

Думаю, це світла віра в те, що з Росією можна про щось домовитися. Я думаю, зараз ця ситуація буде змінюватися, але не дуже швидко, на жаль.

Поговоримо про F-16. Нещодавно з'явилася заява, що їх поставлять "після Великодня". Я не військовий експерт, але мені здається, що заплутують і не говорять чітко, коли вони будуть, щоб це було сюрпризом для нашого ворога.

Тут і заплутувати не треба. Така кількість факторів впливає на питання поставок, вони так часто змінюються, що вони вже самі заплуталися.

Які чинники впливають? Як мінімум, є три або навіть чотири країни, які здатні найближчим часом поставити умовно по 6 літаків. За нашими стандартами це дві ескадрильї, за НАТОвськими – 1,5 ескадрильї. Другий момент – скільки наших пілотів уже готові літати на цих літаках. Зазвичай використовується коефіцієнт 1,5. Береться кількість літаків, множиться на цей коефіцієнт, і виходить кількість льотчиків, яка необхідна. Виходить, що на 24 літаки треба 36 льотчиків, у нас виходить менше, на жаль.

Ці літаки треба обслуговувати. Потрібен персонал, який буде це робити. На 1 годину польоту F-16 необхідно 16 годин його обслуговування після польоту. Це не ремонти, не регламенти, а просто подивитися, чи все там гаразд. І в ці 16 годин цим мають займатися люди, які розуміють, що вони будуть робити. Це не ходити навколо літака, не перекури, не анекдоти – це реальна робота на 16 годин. Для того, щоб підготувати людей, які знатимуть, куди їм дивитися, як усувати неполадки, треба значно більше часу, ніж на підготовку пілотів.

У льотчиків відпрацьовуються нейро-фізіологічні реакції – повний автоматизм, коли думати шкідливо. Вони мають, як то кажуть, на автопілоті діяти, бо думати там нема коли. А технарям треба думати, розбиратися. Усі мануали написані не простою розмовною чи навіть літературною і технічною англійською, а дуже специфічною англійською, в якій є купа скорочень. Для того, щоб обслуговувати такі складні системи, як літак, тобі треба автоматично розуміти, що це за скорочення, які там є тонкощі, і що треба робити.

Третій аспект – це безпосередньо сама інфраструктура, аеродроми. Вона ділиться на два аспекти, один із них – аеродромне обладнання. Стрем'янки, підйомники, якісь спринцівки, шприци для закачування олії тощо – це все має бути в тебе під рукою. Далі. Літаки будуть розміщені на кількох аеродромах. Тобто все це обладнання має бути в тебе на всіх аеродромах. Відповідно, там мають бути люди, які будуть "командувати" цими шприцами.

Другий інфраструктурний аспект – це де ти літаки будеш ховати, як ти їх будеш захищати. Євлаш (спікер Повітряних сил ЗСУ, – УНІАН) говорив, що будуються підземні сховища. Їх треба побудувати так, щоб бронебійними ракетами літак не можна було дістати. Крім того, все одно треба робити досить надійну систему ППО на цих аеродромах насамперед від балістики. Скільки необхідно комплексів Patriot або SAMP/T, щоб захистити ці аеродроми?!

І останній аспект – це безпосередньо стан цих літаків з точки зору їхньої модифікації. Це сучасні модифікації, там стоять сучасні радари? У бельгійських і норвезьких стоять досить старі радари, тому що в них дуже добре працює зв'язка з AWACS – літаками дальньої радіолокаційної розвідки. Тоді слабенький радар значення не має. У нас теоретично можлива підтримка з боку американських AWACS, але вони все одно будуть не дуже близько до нас. Вони не дадуть необхідної точності для тих самих систем наведення F-16, тих самих ракет. Тобто без хороших радарів і відповідних ракет F-16 буде протипоказано наближатися до лінії бойового зіткнення.

Не випадково зараз дуже багато ATACMS використовуються для того, щоб вражати насамперед засоби ППО. С-300 і С-400 постійно намагаються дістати з усього, чого можна. Той радар загоризонтної радіолокаційної розвідки "Контейнер" у Мордовії суттєво пошкодили. "Небо У" торік було уражено, цього року – посилили процес. Якщо подивитися, то концентрація зусиль ГУР і СБУ зараз здебільшого на НПЗ і радарах. Це зачистка і підготовка до передачі F-16. Це вселяє надію, що після Великодня і значно раніше Нового року справді з'являться F-16.

Тала Калатай

Тала Калатай

УНІАН в Google News