"Дякую" за службу: як бійці та волонтери йдуть за ґрати за "незаконну" зброю

Їдеш на ротацію і маєш з собою зброю, розливав "коктейлі Молотова" й створив якийсь самопал, щоб захистити свій будинок від російських окупантів? Можеш отримати звинувачення у виготовленні й зберіганні зброї та вибухівки.

На початку 2022 року зберегтись як держава Україна змогла, в тому числі, завдяки тисячам українців, які, не маючи ніяких дозволів на зброю, отримували її за рішенням місцевої влади й ставали боронити країну. За два роки в Україні українців, на жаль, притягають до відповідальності за виробництво боєприпасів для снайперів ЗСУ, за перероблений для більшої ефективності "калаш" та за зброю, "зліплену на колінці" для самозахисту.

Коли і палка - зброя

Віталій Куколь - житель села Кам’янка на Сумщині. За кілька днів до вторгнення росіян чоловік зрозумів, що, у разі, якщо окупанти сунутимуть з півночі, боронити свій дім йому треба самостійно. Тому виготовив вибухівку й відповідне озброєння. Але, попри те, що пан Віталій під час російської навали співпрацював з ЗСУ, проводив диверсійні групи ССО та надавав інформацію щодо місцезнаходження ворога на Сумщині, йому, замість державних нагород, інкримінують статтю 263 Кримінального кодексу України про незаконне поводження зі зброєю.

За місяць він постане перед судом за обвинуваченням у виготовленні й зберіганні зброї та вибухівки – на засіданні будуть досліджуватись письмові докази. На попередньому слуханні суддя пояснював суть обвинувачення так: "З металевої трубки та саморобного дерев'яного руків’я виготовив одноствольний пістолет з гнотовим запаленням. Також із металевої трубки та рукоятки рушниці для підводного полювання незаконно виготовив одноствольну дульнозарядну рушницю з капсульним механізмом запалювання".

"Ну, як це так? Я робив зброю, щоб воювати з орками, а тепер виходить, я злочинець. Та вся Україна робила коктейлі Молотова, бабулі, он, трилітровими банками збивали дрони. Так що тепер, за консервацію, якщо визнати її зброєю, тепер пересаджати всіх, у кого є банки й консервацією? Так виходить?", - обурюється пан Віталій.

В місцевій прокуратурі додають, що чоловік відмовився добровільно віддати зброю та вибухівку, тому його й було притягнуто до відповідальності. Якщо провину доведуть, йому загрожує від трьох до семи років позбавлення волі.

На щастя, після медійного розголосу історії пана Віталія, його справу під власний контроль взяв Уповноважений Верховної Ради з питань прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, варто пам’ятати, що стаття 65 Конституції України визначає одним з обов’язків захист Батьківщини від ворога. Відтак Віталій Куколь "сумлінно виконував свій обов’язок, а опинився на лаві підсудних".

"Здоровий глузд та справедливість мають перемогти", – переконаний Лубінець.

Однак наразі віра у здоровий глузд нівелюється діями деяких правоохоронців.

Час чудернацьких історій

Одну з таких історій на своїй сторінці в одній з соцмереж описав політичний оглядач, який зараз несе службу в лавах ЗСУ, Кирило Сазонов. За його словами, колону військових, які на битих, простріляних позашляховиках переміщувалась з бойових позицій на інші, зупинили на одному з блок-постів біля Харкова.

"Рота їде у колоні з одних позицій на інші. Не у відпустку чи у самоволку. А рота. У колоні. З усім своїм хламом, харчами, зброєю та БК. І з документами на переміщення… Починається тотальний шмон машин. Поліція неохоче бере участь, але особливу запопадливість виявляє військова контррозвідка та ВСП (військова служба правопорядку, - УНІАН). О, сенсація! Військові перевозять зброю! Хто б міг подумати?.. І дивує питання "лицаря плаща та кинджала": "А звідки мені знати, що ви не на Київ їдете?"", - зазначає Сазонов.

На його переконання, така постановка "питання" - дуже негарний сигнал про те, що хтось зацікавлений посварити ЗСУ з ВСП, ВКР, поліцією та СБУ. Військовослужбовець вважає, що це навряд позиція якогось всього відомства, адже СБУ "успішно відловлює реальну агентуру", бійці Центру спецоперації "А" б'ються нулі, у поліції є бригада "Лють"…

"Тому в їхніх інтересах якнайшвидше вичистити з лав усіх цих… персонажів. Почати можна із Харкова. А ми їх із радістю візьмемо на "перевиховання". Інакше цей вірус прогресуватиме", - впевнений Сазонов.

Однак факти є факти: правоохоронці роблять на таких справах статистику. Адже історії з "незаконною" зброєю – не дивина на прифронтових територіях. Приміром, в Єдиному державному реєстрі судових рішень є така: боєць одного з підрозділів Сил оборони десь на Херсонщині "у період з грудня 2022 по 28 червня 2023 року" знайшов перероблений автомат Калашнікова.

"У зв’язку з відсутністю передбаченого урядовою постановою дозволу було проведено обшук та вилучено зброю", - йдеться у справі.

Суд визнав військовослужбовця винним за статтею 263 ч.1 Кримінального кодексу. І пощастило, що боєць відбувся умовним строком.

Аналогічна історія трапилась з іншим військовим в Запорізькій області. За "калаш" з набоями та снайперську гвинтівку він також отримав строк. Умовний, адже пішов на угоду зі слідством.

"Злочину не вчиняв"

За словами адвоката Віталія Коломійця, угода зі слідством про визнання винуватості та умовний строк – найпопулярніший підсумок розгляду кримінальних проваджень для обвинувачених у таких справах. Але не завжди.

Приміром, Олег Йова – доброволець, який брав участь у захисті Києва, звинувачується за статтею 263 КК України, хоча зазначає, що лише вів облік зброї, виданої добровольцям у міській раді. Чоловіку пропонували піти на угоду зі слідством, проте він відмовився це робити. Пан Олег наполягає, що злочину не вчиняв, тому на жодну угоду йти не планує.

Ще одна показова справа – справа військовослужбовця-ветерана Олександра Мінькова з позивним "Одеса". Він організував виробництво боєприпасів для снайперів і мав численні замовлення, однак тепер може за цю діяльність отримати сім років позбавлення волі.

За словами його адвоката Віталія Коломійця, у пана Олександра забрали все необхідне для виробництва, і тепер бійці змушені переплачувати втридорога. Втім, правоохоронці стоять на своєму: зазначають, що "отримали сигнал" та діяли відповідно до законодавства. Попереду слідство, яке має поставити крапки над "і".

"Збройні" проблеми на рівному місці

З одного боку, з початку повномасштабного вторгнення Україна нарощує виробництво боєприпасів. За даними Державного комітету статистики у січні 2024 року виробництво боєприпасів зросло на понад 26% у порівнянні з січнем минулого року, а минулого року ВПК додав 1,5% до зростання. Але цього недостатньо, щоб закрити усі потреби на фронті.

З іншого боку, у лютому 2024 року Кабінет міністрів офіційно заявив, що держава менше контролюватиме підприємців, які виробляють боєприпаси, тож сфера зможе швидше розвиватися та зростати. Проте існує (і досі чинна), приміром, постанова уряду "Про дозвільну систему", датована ще 1992 роком. І цей документ вставляє палиці в колеса зброярам.

"Лише один приклад: на підставі цього Положення, щоб отримати ліцензію для виробництва зброї і боєприпасів, крім виконання ліцензійних умов, необхідно ще й отримати окремий дозвіл. Дозвіл на ліцензію - мрія бюрократів і корупціонерів. Адже для отримання дозволу на ліцензію не визначено чіткого порядку і строку, що створює багато простору для зловживань", - пояснює автор петиції про скасування цієї законодавчої прогалини Микола Ореховський.

Звісно, урядовці запевняють, що жодних перешкод для виробництва зброї та боєприпасів в Україні немає. "Для виробництва військової зброї та боєприпасів дозволи та ліцензії не потрібні", - зазначається у відповіді Міністерства внутрішніх справ на петицію Ореховського.

Але адвокат Віталій Коломієць наполягає, що документ таки вимагає від виробників окрім ліцензії "ще три дозволи", які видають за процедурами 90-х років.

Отже, якщо залишати все як є, це або втрачений час, або гірше – пильна увага з боку правоохоронних органів. Якщо не маєш цих папірців, то є всі шанси отримати підозру за статтями 263 та 263-1 Кримінального кодексу (незаконне виготовлення та носіння зброї).

Чи існує вихід?

Виходом із ситуації група депутатів з фракцій більшості та опозиції вважають декриміналізацію відповідальності за незаконне виробництво зброї для військових. Як зазначається у пояснювальній записці, до відповідного законопроекту: "…Стаття 263 та стаття 263-1 Кримінального кодексу України не містить диференціації щодо мети володіння зброєю чи її виробництва. Це в нинішній правозастосовчій практиці нівелює її правоохоронну функцію, адже часто до відповідальності притягаються громадяни, які володіють зброєю з метою самозахисту чи захисту своєї країни".

При цьому, у Кримінальному кодексі України вже є стаття 43-1, яка, серед іншого, визначає, що не є кримінальним правопорушенням діяння, вчинене "в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію". Головне при цьому – не порушувати законів та звичаїв війни, як їх трактує міжнародне право. І, звісно, геть не обмежується можливість громадян брати участь у відсічі агресії. Отже, добровольці, які готові долучатись до оборони країни, не мають опинятися за це за гратами.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News