Командир штурмового загону Руслан "Пісня" Качуровський: У Бахмуті росіяни йдуть нахрапом, максимально нахабно, на повний зріст. Відповідно, повною мірою отримують

Командир штурмового загону Руслан "Пісня" Качуровський в інтерв'ю УНІАН розповів про ситуацію в Бахмуті, чому ця ділянка фронту важлива для росіян, чи українські сили зможуть втримати контроль над містом, і як багато людей залишаються жити під обстрілами.

Наші військові останнім часом записують відео, в яких спростовують фейки російської пропаганди про те, що росіяни нібито зайшли до Бахмута. Розкажіть про ситуацію у місті?

Коли росіяни у березні заходили на Київщину, теж розповідали, що вони вже беруть Київ. Тут така сама ситуація: вони стоять десь у передмісті, зайшли на якусь умовну околицю, а розповідають, що вже захопили Бахмут. Місто повністю під контролем українських військових. На околиці – вуличні бої. Тут немає такої ситуації, що одна лісосмуга наша, а за кілометр — інша з противником. Бахмут - це місто, тому між позиціями може бути 100-150 метрів.

Артилерією місто обстрілюється з початку літа. Через це дуже багато руйнувань. У майбутньому, мабуть, простіше місто знести та відбудувати заново. Але при цьому якесь мінімальне життя триває. Десь місяць тому в Бахмуті можна було знайти дрібні магазини, які працювали. А якщо був зв'язок, навіть розрахуватися карткою – перекинути оплату з картки на картку (сміється).

Тобто, найбільший абсурд у тому, що при активних бойових діях у місті, як і раніше, залишаються люди.

І як багато людей не виїхало?

Багато. Це не одна-дві сім'ї, а кілька тисяч. Крім літніх людей, у Бахмуті залишилося дуже багато молодих людей з маленькими дітьми.

Як вони виживають?

Житлові будинки часто напівзруйновані. В одному підвалі п’ятиповерхівки може мешкати кілька сімей, які раніше були сусідами. У таких умовах 10-15 людей, разом із дітьми, живуть під обстрілами, не маючи ні води, ні світла, ні опалення. У казанках біля під'їзду готують їжу, яку привозять волонтери. Наші хлопці теж завжди допомагають: кашею, тушкованкою.

Волонтери щодня приїжджають до цих людей та просять виїхати. Пропонують їм переселитися до інших населених пунктів, ближче до центральної України, пропонують мінімальне забезпечення… Мені здається, це в будь-якому разі краще, ніж жити тут, під обстрілами, але люди не погоджуються. Люди живуть навіть у Соледарі, який уже частково не наш...

ДСНС повідомляє, що 11 грудня росіяни обстріляли авто рятувальників, які доставляли до Бахмута гуманітарку. Росіяни часто стріляють у цивільних та волонтерів?

Для них взагалі немає різниці, у кого стріляти. Вони не гидують вбивати нікого: чи перед ними медики, чи родина цивільних, чи група для евакуації. Вони вважають ворогами всіх, включно з місцевим населенням. Їм байдуже на життя людей.

Натомість українські військовослужбовці не відкриють вогонь по тих районах, де перебувають цивільні. Коли ми бачимо зайняте окупантами село і є підозра, що там живе хоча б один цивільний, ми туди вже не стріляємо.

Чи працюють якісь пункти допомоги, може, лікарня?

Жертви серед населення у Бахмуті однозначно є. Працюють не лікарні, а стабпункт. Там беруть і місцеве населення, і військових. Надають допомогу та спрямовують далі.

У нас – своя евакуація: або самотужки вивозимо, або підключаються "Госпітальєри". Також є інші організації, які надають медичну допомогу. Тому можна звернутися до них. Ну, або ми вивеземо, якщо є можливість.

У чому полягає основна тактика росіян під час штурму Бахмута?

Загалом з обох боків спочатку йде артилерія, потім наступ. Відмінність тільки в кількості залучених ресурсів: артилерії та піхоти, яка наступає. У нас – менше. Але ми результативніші, бо з нашого боку більше мотивації.

А у росіян тактика завжди одна: спочатку йде артилерія, авіація, різноманітне озброєння, а потім йде піхота. Але вони самі не розуміють, куди вони йдуть. Простими словами: коли з нашого боку відбувається атака, ми спілкуємося між собою, повністю дізнаємося про оперативну обстановку. А росіяни ведуть штурм безперервно. Перша частина їх людей зазнає втрат, друга частина забирає ці втрати, а третя знову лізе, навіть не знаючи ситуації.

Вони йдуть нахрапом і беруть кількістю, максимально нахабно, у повний зріст. Відповідно, повною мірою отримують. Актив їхньої піхоти та техніки зараз перевищує наш. Тільки тому вони мають успіх на деяких пріоритетних для них напрямках.

Спікери ЗСУ повідомляють, що на бахмутському напрямку ПВК "Вагнер" створює невеликі штурмові групи, які намагаються діяти об’єднано.

Не важливо, в яких підрозділах служать окупанти. Це можуть бути мобілізовані з ОРДЛО, а можуть бути мобілізовані з РФ, це можуть бути зеки з "Вагнера"... Ми не знаємо "в обличчя" того окупанта, який точково йде в наступ, не розуміємо до кінця, хто це: п'яниця з Пермі, зек, або свіжі мобілізовані. У будь-якому випадку жодна з цих груп не має належної підготовки або спеціалізації.

Першою хвилею вони завжди пускають людей, яких не шкода. Якщо перша хвиля намацає у нас якісь слабкі ділянки, лише потім вони відправляють якісь підготовлені війська. Тобто загалом росіяни своїх не шкодують, але бережуть підготовлені ресурси.

Наскільки бої під Бахмутом стали активнішими останнім часом?

У нашого підрозділу була невелика перерва. Ми були в Бахмуті до середини серпня, потім була ротація, і повернулися туди тільки зараз (але трохи в іншому напрямку роботи). Тому сьогодні ситуація виглядає зовсім інакше.

Якщо раніше наш підрозділ виступав в обороні, тепер інші підрозділи стоять в обороні, а ми намагаємося через нашу оборону вийти на ворога та забрати якісь їхні позиції. Але треба розуміти, що це точкова робота, не йдеться про цілі населені пункти.

Чим росіяни обстрілюють Бахмут? Військові з Авдіївського напрямку розповідають, що іноді навіть забороненими фосфорними снарядами.

Так, фосфор — це взагалі "нормальна повсякденність" від росіян. Тобто стабільно один-два рази на день у Бахмуті йде фосфор, "саушки" (самохідно-артилерійські установки) різних калібрів, "Гвоздика", "Акація", "Мста"... Також росіяни обстрілюють нас із танків, великокаліберних мінометів. Коли там перебуваєш, починаєш дуже добре розбиратися.

Найнеприємніше за принципом дії — російський "Сонцепік". При попаданні в певну точку, снаряд "Сонцепіка" розпорошує важкий газ, який осідає вниз - в окопи, в бліндажі. А потім цей снаряд автоматично загоряється, випалюючи весь кисень.

Ця зброя завдає дуже сильної шкоди. Росіяни вважають "Сонцепіки" високоточними, але, слава Богу, це не так. Вони б'ють не точно й не потрапляють у ті місця, куди б не хотілося.

Спікер східного угруповання військ ЗСУ Андрій Череватий повідомляє, що за добу росіяни здійснюють понад 200 обстрілів позицій у районі Бахмута. Чи згодні з такою оцінкою?

Не зовсім зрозуміло, що таке 200 обстрілів. Якщо маються на увазі 200 снарядів - це мало. Мені здається, за добу вони вистрілюють набагато більше.

Обстріл ведеться по одному напрямку різними групами військ. Тобто одночасно може прилетіти і з танка, і з великокаліберної артилерії. Противник загалом бере кількістю. Можуть випустити 200 мін у певний сектор.

А щодо нас, то, оскільки у нас обмежена кількість БК та мотивовані люди, ми більше націлені на результат. Тому, на відміну від росіян, нам важливо не просто випустити велику кількість снарядів, а випустити їх точно, щоб вразити ворога.

За таких масованих обстрілів ми зможемо втримати Бахмут?

Я думаю, так. Бахмут під нами, і це не зміниться. Я вже близько місяця там не перебуваю, поїхав на лікування, але ви бачите, як Бахмут на слуху.

Зрозуміло, що глобально ворог хотів би захопити всю Донецьку область. І якщо окупанти захоплять Бахмут, то на цьому не зупиняться. Бахмут – важливий логістичний пункт для росіян. Його захоплення надасть їм доступ до роздоріжжя доріг - вихід до траси на Слов'янськ, до траси на Костянтинівку.

Але для нас це також важлива позиція. Тому, думаю, що втримаємо. Все залежатиме від найвищого керівництва. Якщо буде така ж підтримка артилерією та авіацією, як зараз, гадаю, все буде добре.

Кого ви зараз виділили б головними героями оборони? Зрозуміло, що всі працюють разом, але хтось виділяється: це артилерія, авіація, піхота?

Ну, дивіться, у всіх свої завдання, і ми всі працюємо разом, у комплексі. Важливі навіть завдання того, хто стоїть на блокпосту за 200 км від нас – усі працюють у зв'язці.

Звичайно, артилерія — це той фактор, без якого ми не змогли б просунутися ні на сантиметр. Утримати населений пункт без артилерії дуже важко. Але всі завжди працюють на піхоту. Умовно кажучи, доки не прийде піхотинець, то територія не вважається контрольованою нами. Спершу стоїть піхота, а її вже прикриває арта, танки, авіація...

Що, за вашими спостереженнями, вирізняє, наприклад, оборону Києва та оборону Донбасу?

Проаналізувати різні напрямки за один період часу, звичайно, не зможу. Але якщо порівнювати з Києвом, чи Запоріжжям, де я конкретно був, то в районі Бахмута йдуть досить масовані атаки ворога.

Крім того, на Київщині нам дуже сильно допомагали люди, атмосфера була зовсім інша. В районі активних бойових дій у Бахмуті ми бачили людей, які чекають на Росію. А від'їдеш на 5-7 кілометрів, трапляються адекватні...

Коли говоримо про зиму на фронті, завжди маємо на увазі складні умови ведення бойових дій через холоди, на вулиці мороз. Яка ситуація із забезпеченням військовослужбовців?

Порівняно з лютим, або навіть із літом, у цьому плані все дуже покращилось. Щодо одягу та іншого — забезпечення ЗСУ на притомному рівні. Все налагоджено. Скажімо так, логістика тепер оптимізована: є чітке розуміння, що необхідно та на яку кількість осіб. Волонтери лише оперативно закривають якісь прогалини, коли це потрібно.

Росіянам однозначно важче. Адже ми - вдома.

Анастасія Світлевська

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News