"Робимо все можливе, щоб вижити": УНІАН побував у зоні контрнаступу - фронтовому Оріхові
17:45, 11.09.2023
6 хв.
Репортаж
Бої за Оріхів у Запорізькій області розпочалися ще у березні 2022 року, під час масованого російського вторгнення в Україну. Зараз на цьому напрямку триває контрнаступ Сил оборони України. Як лютують росіяни, яких відтісняють ЗСУ, та як українці виживають у місті під безперервними обстрілами – у репортажі УНІАН.
"КАБи (керовані авіаційні бомби) летять!!! Ховайтесь, вони летять швидко!", - перше, що чує кореспондент УНІАН від місцевих.
Активно жестикулюючи, люди, які постійно живуть під обстрілами, запрошують усіх, хто на дворі, спускатись у підвал багатоквартирного будинку. У цьому маленькому приміщенні, обладнаному під сховище, стоять ліжка та є запас води і їжі на декілька днів.
"Самі ми живемо у квартирах, а тут ховаємось та ночуємо. А зараз виходить, що постійно тут ночуємо. Ввечері, вночі бомби летять постійно", - розповідає місцевий житель Володимир, що організовує побут мешканців п'ятиповерхівки, в якій залишаються проживати лише семеро людей.
Цивільні в прифронтовому Оріхові регулярно отримують від військових повідомлення: "Російська тактична авіація заходить на удар з напрямку Приморськ-Токмак, пуски (КАБ) в напрямку Оріхів-Мала Токмачка. Розосередження особового складу. Всім в укриття".
Життя під бомбами
Бої за Оріхів у Запорізькій області точаться з березня 2022 року. З червня поточного року Збройні сили України, під час контрнаступу на півдні, планомірно почали віддаляти лінію фронту від міста. Звільнене село Роботине – якраз на цьому напрямку. Однак, хоча українська армія продовжує просування в бік тимчасово окупованого Мелітополя та вже вийшла на головні рубежі оборони росіян, Оріхів продовжує зазнавати нещадних російських атак.
Після завершення повітряної небезпеки місцеві демонструють УНІАН наслідки щоденних обстрілів та бомбардувань. Це справді жахливе видовище: місто перетворене на майже суцільну руїну із залишками того, що колись було житловими будинками, освітніми закладами, підприємствами та адмінбудівлями.
Співрозмовник УНІАН Володимир згадує, що торік, ще на початку російського вторгнення, розвідгрупи РФ спробували увійти на околиці Оріхова, але "наші хлопці дали їм "прикурити" та вибили звідси". Після цього почались обстріли міста з артилерії, зокрема — реактивної.
"Почали сипати "градами" (РСЗВ "Град", - УНІАН). Ось, наш будинок на себе прийняв дев’ять снарядів - пробило дах, перекриття між четвертим та п’ятим поверхами. Ми дізнались про це на наступний день. Під час обстрілу ми були у підвалі", - розповідає Володимир.
Контрнаступ ЗСУ: як живуть люди в Оріхові під ударами росіян
А от сусідній будинок, за словами місцевого мешканця, врятувала тополя, в яку влучив снаряд.
"Від вибухової хвилі побило вхідні двері, вікна, сходову клітину. Слава Богу, обійшлось без жертв. Ми вчора фанерою забили вікна. Сьогодні вночі знову "довбануло", і разом з рамою все повністю вилетіло", - нарікає чоловік.
За даними місцевої влади, близько 80% будинків в Оріхові або вже зруйновані, або пошкоджені, однак російські війська продовжують обстрілами рівняти місто з землею.
Неподалік багатоповерхівок, біля яких відбувається наша розмова, розташована швейна фабрика, яка теж стала мішенню російських обстрілів.
"Сюди також прилетіли два КАБа. Впала стіна, і тепер ця фабрика теж зруйнована", - розповідає Володимир.
"Касети", ракети, авіація… Росіяни рівняють місто з землею
За понад рік прифронтового життя жителі Оріхова стали розрізняти види боєприпасів, якими російські війська обстрілюють населений пункт. Підприємець Петро, який до повномасштабної війни займався виробництвом і постачанням комбікормів, розповідає УНІАН, що двір будинку, в якому він жив, всіяний вирвами від касетних боєприпасів.
"Касетами" тут обстрілювали все. Ямка від касетних снарядів неглибока – така, ніби картоплю саджають", - розповідає і показує він.
"Коли починали стріляти, ми швиденько спускались в підвал, ховались. Іноді не встигали вчасно вибігти. Тільки вибігати, кажу: "Стій!", чую розриви, і після цього знову біжимо. Тому що поки вони перезарядять свої установки є час, щоб добігти до безпечного місця. Такими перебіжками пересувались", - ділиться досвідом виживання він.
Як зазначає Петро, наразі артилерійські обстріли міста майже припинились, оскільки під час контрнаступальних дій Сили оборони України вже "трохи відігнали" російські війська від міста. Проте, за словами жителя Оріхова, найбільшу небезпеку зараз становлять російські керовані авіаційні бомби та ракети.
"У нашому місті була школа (№3), в якій облаштували пункт незламності. Там були генератори, питна вода, гаряча їжа і можливість отримати інформацію через Старлінк. Сюди прилетіли КАБи, і це призвело до загибелі цивільних людей. Завали розбирали протягом декількох днів, але не повністю. І я впевнений, що там ще залишилися тіла", - переконаний він.
Життя триває навіть без світла, води і газу
Поруч зі зруйнованою школою простягається центральна вулиця міста. Після кожного обстрілу чи бомбардування її ретельно прибирають комунальники, які продовжують працювати в Оріхові, так само як поліція, рятувальники й інші служби та деякі приватні підприємства.
Зокрема, один з наших співрозмовників - Володимир - у напівзруйнованому місті продовжує кожен день ходити на роботу та виготовляти деталі для сільськогосподарської техніки.
Таких як він в Оріхові небагато, оскільки в місті, яке зазнало наслідків бойових дій, майже повністю відсутні електрика, вода, газопостачання та опалення, хоча є зв’язок та місцями мобільний інтернет.
Сусідка Володимира Марія Іванівна, яка до війни працювала на хлібзаводі, зазначає, що питну воду та продукти в місто завозять.
"От, нещодавно давали допомогу від ООН: муку, олію, цукор, сіль, консерви якісь, тушонку. Все необхідне в цих наборах було. В принципі, щоб з голоду не померти, їсти є що", - розповідає вона і додає, що багато в чому допомагають українські військові.
А от взимку, згадує жінка, було дуже важко обігріватися: "Ми різними способами нагрівали воду в пляшках, а потім клали їх в ліжко. Треба було робити все можливе, щоб вижити".
Вона зазначає, що до війни Оріхів був "красивим та багатим містом, в якому хотілось жити, було багато роботи, а зараз тут майже все зруйновано, від цих КАБів будинки складаються та провалюються у підвал".
"Нашим хлопцям (українським військовим, – УНІАН), нашим захисникам, які воюють на фронті, дуже важко. Але ми віримо, що вони скоро переможуть у цій боротьбі", - попри все наголошує пані Марія.
Люди, які залишаються жити в Оріхові, дуже радіють, коли бачать українських бійців. І як ніхто сподіваються на успіх українського контрнаступу.
Костянтин Гапон
