Новий етап війни: на Заході знов заговорили про перемогу України

Поява у світових ЗМІ дискусії про те, хто перемагає, плутає Кремлю всі карти та б’є по залишках авторитету. Безпосередньо на зміну думки вплинув цілий комплекс причин – від ситуації на полі бою до підготовки до виборів у США.

13 жовтня висока представниця ЄС із закордонних справ та безпекової політики Кая Каллас відвідала Київ, де розповіла про наступні кроки єврочиновників проти РФ, підтримала передачу Україні американських "Томагавків" та зробила низку заяв.

Зокрема й про те, що баланс сил у війні з Росією поступово змінюється – і зовсім не на користь Кремля. Це не окрема думка саме пані Каллас, а частина більшої світової дискусії, яка розпочалася на найвищому рівні після того, як Дональд Трамп порівняв РФ з "паперовим тигром".

Серед фахівців ця тема вже певний час циркулює, але саме зараз вона вийшла на новий рівень – адже Росія дійсно демонструє все більше слабкостей, хоча й поводить себе все більш нахабно. На чому базується ця дискусія, та чому навіть "друзі Путіна" раптом "розгледіли" слабкості Кремля, розбирався УНІАН.

Хто ж перемагає

Днями у The Atlantic видали "базу" - що РФ, виявляється, може й не витримати війну на виснаження. Хоча ще влітку вважалося, що тривала війна це перевага саме для Кремля.

Але тепер на Заході визнали, що росіяни "втрачають час", гроші, озброєння, людей та інші ресурси без значних просувань на фронті. У той час як Україна й далі стоїть. Тобто це знов була недооцінка України як з боку Кремля, так і Заходу – "дежавю" з 2022-го.

Розуміння західними оглядачами реалій на землі створило певний "вау-ефект" як в Україні, так і на Заході, де вже давно списали Україну, "яка неминуче програє", й тільки і мріяли про реалізацію "плану Трампа". Плану з вкрай сумнівним перемир’ям, досягнутим ціною поступок лише з українського боку. Натомість тепер всі дивляться на РФ та очікують її деградації. Усі дискусії - лише про глибину російської кризи. А ми ж попереджали…

Це не означає, однак, що ситуація для України та Сил оборони України раптом стала гарною – все досі складно на фронтах. Але коли було інакше? Різниця з 2022-м - у тому, що на теренах РФ тепер відбувається "битва за гроші", яких на все тепер не вистачає. А буде ще менше. Західні санкції, часткові мита, українські удари у форматі "діпстрайк" саме й розраховані на підвищення ціни війни для Росії. У значно меншій мірі, ніж повинно було б. Проте навіть це протягом років дає свій результат.

Ми – і, з недавнього часу, західні оглядачі – бачимо все більше "дефіцитів" та "переохолоджень" на російських ринках. І пальне це лише верхівка айсбергу з російських проблем. Процеси деградації йдуть по всіх галузях, включно з ОПК.

Танки як індикатор

Іноземні OSINT’ери зробили черговий огляд російських баз зберігання бронетехніки й артилерії, й зробили цікавий висновок, що танків у прийнятному стані на зберіганні "фактично більше немає". А відновити танки у "поганому" та "дуже поганому" стані - це майже те саме, що зробити танк з нуля, бо там майже все згнило на відкритому полігоні, крім іржавого корпусу (у "дуже поганих" танків подекуди гармат чи навіть башт вже немає).

А що ж там з виробництвом "півтори тисячі танків на рік", оголошених Медведєвим ще у 2023 році? А нічого – їх немає. Замість нарощування виробництва йде його деградація. Якщо у 2023-24 роках виробництво складало близько 300 одиниць танків Т-90М (єдиний танк, який у РФ виробляється з нуля), то, відповідно до планів на наступні роки, їх буде сходити з конвеєра все менше й менше. У 2027, 2028 та 2029 роках планується виробити 232, 280 та 253 одиниці Т-90М відповідно.

А звідки в OSINT’ерів плани виробництва? А немає в них цих планів. Натомість є оцінки виробництва комплектуючих для танків, разом з переліком цих деталей на один танк. І виходить, що у російського ОПК значно більше "вузьких місць", ніж вважалося.

Бо приціли та інші агрегати для бронетехніки до 2022 року йшли через експорт, а зараз він хоч і не зник, але вкрай обмежений. А старі запаси деталей вже вичерпані й залишається лише "канібалізація" з Т-72 пізніх моделей ("новітній" Т-90М це той же Т-72 після модернізації), але, як ми вже знаємо, "канібалізувати" все складніше, адже старі радянські "поклади" бронетехніки теж вичерпуються. З іншою бронетехнікою та артилерією приблизно те ж саме.

Економічне підґрунтя дискусії

Все це відбувається на тлі фінансових проблем, коли Кремль вимушений скорочувати інвестиції у ОПК – витрати на прямі військові потреби скорочуються (поки що незначно, але це вже показово). Натомість зростає фінансування внутрішньої безпеки – особливо показовий рекорд витрат для Федеральної служби виконання покарань (ФСИН російською).

Ще більш показове – регіони почали зменшувати свої виплати за контракт для російських найманців. У Татарстані, наприклад, одразу у 7 разів знизили разову виплату за підписання контракту з Міноборони РФ.  На тлі того, що вже 64 з 83 суб’єктів РФ мають дефіцитні бюджети та значне боргове навантаження, яке може покрити лише центральний бюджет (в якого рекордно за останні роки падає експорт і, відповідно, бюджетні надходження), то це лише початок.

Для російської армії, яка  функціонує за принципом великої армії найманців, які воюють за гроші, а не ідеологію, це дуже значні зміни, які натякають, що "тигр" дійсно стає "паперовим". Розуміючи це, у РФ роблять все більше кроків для посилення примусової, але прихованої мобілізації.

Раніше призов зробили цілорічним, а тепер дозволили використання "мобілізаційного резерву" для "дій за кордоном". А це, за різними оцінками, від 2 до 5 мільйонів росіян, які на тлі "патріотичного угару" 2015 року ("Кримнаш" - оце все) самі записалися у реєстр резервістів. І тепер можуть бути використані, зокрема, як резерв для війни з НАТО, а не лише з Україною.

Це все кроки на зміну мобілізаційної стратегії на тлі нестачі коштів. Але ці кроки є непопулярними, що й змушує змінювати пріоритети у бюджеті-2026, зменшуючи видатки, власне, на армію, але збільшуючи на репресивний апарат.

Рекордні витрати на покарання означають, по-перше, що Путін починає дедалі більше боятися за власну владу через "роптання" глибинного народу. По-друге, свідчать про нарощування різних штрафів, щоб було більше найманців. Адже "добровільна мобілізація" у РФ відбувається зараз за рахунок тих, хто хоч якось "підставився" та став залежним від системи – взяв і не сплатив кредит, отримав штраф за будь-що, зробив "дискредитацію" армії чи будь-чого.

Це не означає, однак, що у РФ взагалі танки та гроші закінчилися – танки ніколи не закінчаться "під нуль", якщо є власне виробництво. Але їх застосування вимагатиме накопичення та зменшення боєздатності ЗС РФ, що ми, насправді, вже й бачимо за вкрай помірними темпами їхнього просування на тлі просто тотальної переваги "на папері" в усьому.

"Паперовий тигр" довше накопичує сили

Приклад накопичення – лише за добу 9 жовтня Сили безпілотних систем відзвітували про ураження 8 танків та 36 одиниць іншої бронетехніки. Для порівняння – за весь вересень було вражено 62 одиниці ББМ, а тут аж 36 за одну добу. Вони все літо техніку накопичували і, під прикриттям поганої погоди (нельотної для дронів), намагатимуться її використовувати.

Так, головним фактором для війни та тилу зараз є дрони. Але цей сезон відрізняється від попередніх з точки зору ударів "діпстрайк". Бо відтепер "війна міст" йде в обидва боки - РФ тепер страждає теж все більше.

Цей тренд не новий – УНІАН ще у червні розбирав українські та російські звіти щодо збиття ворожих дронів, коли стало зрозуміло, що перелом у дальніх дронах стався ще навесні. Тоді Україна вперше наблизилася до російських темпів запуску "Шахедів" та обманок.

Втім, з того часу обидві сторони наростили потужності і, на жаль, РФ має (поки що) більше ресурсу й китайську підтримку, а тому масштабує виробництво швидше. Проте, на тлі проблем з грошима (китайська "допомога" це оплачуваний сервіс), можна очікувати збільшення інтервалів накопичення "Шахедів" з російського боку вже у наступному році. 

Проте й українці не стоять на місці. Президент Зеленський заявляв нещодавно, що Україна пускає "до 150" дронів за добу, а головнокомандувач Сирський розповів про "70 ударів по РФ". Що варто розуміти як "70 результативних атак", а не, власне, "ударів", бо в одній атаці може бути багато БПЛА. Якщо хоч 10% з них досягне цілі, то це успіх – і для росіян, і для українців.

Це все підґрунтя для зміни думки Трампа та західних аналітиків у дискусії "хто перемагає". До речі, дискусія ця є й на Сході – у Китаї дуже уважно за нашою війною спостерігають. Китайцям потрібна "вічна війна", а не перемога РФ (яка одразу втратить свою залежність від Піднебесної), та – тим паче – не перемога прозахідної України.

Дискусії на Сході й Заході мають різні відтінки та контексти, проте сам факт їхньої наявності є вкрай неприємним для Кремля. Адже наочно демонструє слабкість ЗС РФ та їхню неспроможність досягти навіть мінімальних цілей у заявлені строки.

Що змінило думку Трампа

Іншою причиною зміни настроїв у Вашингтоні є зміна політичних трендів на Заході. Останні вибори показали, що тренд на популістів поступово послаблюється. Ні, він не зник, але всі радикальні ліві та праві партії отримали значно менше голосів, ніж всі очікували за опитуваннями.

Вони втрачають динаміку. А чому? У тому числі й через те, що РФ все менше "дотує" такі партії на Заході, продаючи "з політичною знижкою" якимось місцевим ділкам нафту й газ, які ті потім продають за ринковими цінами й стають "олігархами" по типу Медведчука. Чим менше російського прямого або опосередкованого фінансування – тим менше їхній вплив на медіа, лобістів тощо. І тим більше критики вже самого Кремля у західних ЗМІ.

Новий тренд вже впливає і на США, де MAGA-трампісти представляють саме радикальні праві кола. Адже Захід, хоч і вкрай різний, проте інформаційно – Західна Європа та США це один медійний простір. Зміни у Європі впливають на суспільну думку у США.

І вже на початку жовтня 73% виборців-республіканців підтримують "озброєння України", 86% - "санкції проти РФ", 66% - "покарання" для тих країн, які купують російську нафту й газ. А ще до президентських виборів у США прихильники Трампа підтримували зупинку будь-якої допомоги для України, а Путіна сприймали як "стовпа" правої ідеології. І все це на тлі виборів-2026 до Конгресу – тобто ці оновлені настрої Трамп вже просто не може ігнорувати.

Отже, питання "хто перемагає?" наче просте, але сама ця дискусія є дуже важливим індикатором, який "піднімає" цілу низку мотивів, причин та наслідків для України, РФ та Заходу загалом. Якщо коротко – це новий етап війни та геополітики. Це завершення транзиту, який почався 2022 року і закріплюється прямо в нас на очах.

Захід стає більш потужним, бо більш монолітним – праві течії без фінансового "прикормлювання" Кремля перестають бути "московськими консервами" і все більше навпаки виступають за переозброєння та відсіч Кремлю.

І чим менше в РФ буде грошей на політичний підкуп, на зброю, на підтримку свого авторитету – тим більш адекватними ставатимуть політики на Заході (навіть ті, що донедавна були радикальними), що "розбиватиме" ставку Путіна на те, що після кожних виборів на Заході Європа і США ставатимуть слабшими.

Бажання Москви перевести нашу боротьбу у русло "війни на виснаження" створило справжню пастку для Кремля. Путін вже однією ногою у цьому "капкані", але хижі "щелепи" пастки досі до кінця не закриті. Для цього потрібна політична воля Заходу, а також воля українців до спротиву, щоб встояти, доки наші іноземні партнери "дозріють" до правильних рішень.

УНІАН в Google News