"Снайпер - це універсальний солдат, який вилазить з будь-якого гівна", - командир" привидів Бахмута"

Командир снайперської групи "Привид Бахмута" з позивним "Привид" розповів в інтерв'ю УНІАН про те, як група працює в міських умовах і в полі, що допомагає снайперу вижити, чи є в цьому частка везіння, і що необхідно зрозуміти кожному російському солдатові.

Скільки на сьогоднішній момент ваша група знищила ворогів?

На даний момент вже підтверджено 553 особи. Ця цифра ґрунтується на факті відеопідтвердження. Непідтверджених за допомогою відео - більше. Але ми можемо говорити лише про тих, яких знімаємо. Тих, яких ми не знімаємо, ми навіть не подаємо до звіту. Тому точну кількість противника, яку знищила наша група, мені важко назвати.

Щодо цілей, які ми знищували – це насамперед розрахунки кулемета АГС, які заважають нашим хлопцям виконувати завдання, цілеспрямовано офіцерський склад та контрснайперська робота. Це основні функції, які ми беремо на себе.

Чи можете назвати кількість знищених російських снайперів?

На сьогоднішній день нашою групою було знищено 14 російських снайперів. Щодо офіцерського складу, важко відповісти, їх було досить багато. У бойовій метушні дуже складно зрозуміти, де офіцер. Але була пара дуже вагомих офіцерських постатей, бо після їхнього знищення було багато "шурхоту" на позиціях ворога. У будь-якому випадку ліквідовано значну кількість офіцерського складу. Контрнаступ рухається далі, і ми працюємо.

Як для вас змінився театр бойових дій за останні півроку?

Це війна. Картинка, у будь-якому разі, відрізняється. Якщо ми візьмемо більш ранній процес нашої роботи, то ми працювали безпосередньо в самому місті, дистанції до ворога були приблизно від 75 до 800 метрів. Там було легше працювати, бо не було по нам настільки інтенсивної роботи артилерії. Працювали танки, саушки, але без арти. А зараз дистанція між нами та ворогом збільшилася від 800 м до 2-3 км, і в цей же час інтенсивніше працює артилерія.

Для снайперів, як і для піхоти, це складніше – довше потрібно виходити на позицію та довше вибирати місце для роботи. І якщо загальну картинку взяти, то у міських боях було трохи легше. Там були свої нюанси, але зараз – складніше. Ми справляємося, тому що людина - унікальний організм, а снайпер - це унісексуальний організм, який прилаштовується до будь-яких умов і готовий виконувати завдання в будь-якому ландшафті та за будь-якої погоди.

Чи полюють за вами ворожі снайпери?

Полювання завжди за нами велося. Дуже багато було моментів, коли нас шукали по радіоперехопленням. Вираховували, де ми знаходимося. Були періоди, коли вираховували з точністю до метра. Але є один маленький момент: ми дуже мобільні та вчасно йшли з позицій.

Ще коли ми були в Бахмуті, був березень місяць, то ходили чутки, що за нас давали 10 мільйонів рублів. Не знаю, чи це правда, але сам факт.

На жаль, для росіян всі спроби були зведені до нуля. 14 снайперів намагалися нас зловити, але не змогли цього зробити. На даний момент група "Привид Бахмута" не має втрат. Повний склад, що був, коли ми сюди заїхали 7 лютого. До сьогоднішнього дня всі живі та здорові. Було поранення в мене і ще в одного мого бійця. Зараз усі в строю та всі працюють.

Усі знищені противники у нас записані на теплові приціли. Коли велося контрснайперське полювання, є відео зовсім інше, ніж те, де ми працюємо по піхоті або офіцерам. Відео знімалося протягом 12-20 годин, і з того боку теж були спеціалісти.

Для нас завжди важлива правильна оцінка противника, тому що, якщо ти його недооціниш, ти програєш. На сьогодні так сталося і вийшло, що ми виграли. Чи везіння це? Якщо ми живі досі, то робимо благородну справу і Бог нас підтримує. А щодо російських солдатів - снайперів та офіцерів - вони прийшли до нас, на нашу землю, і в цій землі вони залишаться.

Ви згадали про везіння. Розкажіть, чи воно супроводжує вас при виконанні бойових завдань?

Біля мене за три метри розірвалася 82-а міна. Я отримав сім уламків по ногах і при цьому залишився живим. Як ви думаєте, це везіння, чи просто випадок? Таких ситуацій дуже багато. Неодноразово нам прямим попаданням приходили заряди РПГ в машину, і всі хлопці залишалися живі, але з контузією. Працюючи в Бахмуті до сусідніх квартир прилітало з танків. Хлопців там теж контузило, але вони залишилися живими.

Удар РПГ прийшовся по "Хаммеру"?

Ні, ми з моїм кулеметником "Кабаном" удвох їхали "Нивою". Чому пощастило? Вдарило у ліву передню фару. Там колесо "запаска" лежить, і всі уламки полетіли в неї. Залишилися живі, вибило лобове скло. Машина доїхала, потім зупинилася і більше не заводилася.

Розкажіть про вашу взаємодію з іншими підрозділами ЗСУ.

Нас викликають для придушення кулеметних точок супротивника, які можуть зупинити нашу піхоту під час штурму. На даний момент ми отримали нові гвинтівки досить великого калібру, які працюють до 4 км. За допомогою цих гвинтівок та Barrett 50-го калібру ми нормально знищували розрахунки ПТУРів.

Наше завдання – підтримка. Коли йде штурм, ми підтримуємо його до певного моменту. Коли наші хлопці заходять на ворожі позиції, ми припиняємо свою роботу.

Які ще маєте пріоритетні цілі?

Щодо офіцерського складу, то є ротаційні періоди і є офіцери, які в ці періоди заводять особовий склад. Є перевіряльники, на яких ми очікуємо. Їх доводиться знищувати на дальній дистанції, тому що зазвичай вони не під'їжджають на передню лінію оборони. Також дуже важливі для нас коригувальники, котрі коригують артилерію.

Коли основну роботу виконано, все, що потрапляє у поле зору наших оптичних прицілів, ми знищуємо. Це або піхотинець, або якась заблукала душа, яка десь загубилася, або "хлопчик, що пісяє"... Наші бійці лежать 12 годин, і за цей час хтось виходить.

Де складніше снайперам воювати: у місті чи у полі?

Ми насамперед солдати і виконуємо накази. Був період, коли поставили завдання працювати в Бахмуті, завтра буде період – поїдемо до Авдіївки чи ще кудись. Ми не прив'язуємось до місця.

У міських умовах легше одне – ти перебуваєш у будинках, які мають стіни, щоб прикривати. У польових умовах складніше, бо ти на відкритій місцевості, і тут доводиться сильніше маскуватися. Кожна місцевість, місце та ситуація по-своєму небезпечні та по-своєму цікаві для роботи снайперів. Насамперед, снайпер - це універсальний солдат, який вилазить із будь-якого гівна.

Чому ми й досі живі? Десять місяців було витрачено на те, щоб навчити бійців виживанню. Вони виживали за будь-яких умов і, як ви бачите, результат є. Ми й надалі намагатимемося працювати без втрат.

Ваші результати вже привернули увагу західної преси. А чи не пропонували вам західні партнери України тестувати нові зразки снайперської зброї?

До певної миті ми були засекреченим підрозділом. Про нас мало хто знав. Наразі нас трошки розкрили, але не за нашим бажанням у нас з'явилася медійність. Почали легенди всякі ходити. Довелося командуванню пояснювати, звідки і чому…

У нас всього достатньо для виконання бойових завдань. Я не бачу поки що потреби в тестуванні нового обладнання. Якби кардинально була проблема і нам чогось не вистачало, можливо, нам і допомагали б. Але ми нічого не просимо. Наразі ЗСУ постачають нас усім, що необхідно для виконання бойових завдань. А для зручного виконання бойових завдань допомагають друзі, волонтери.

Якби ви могли звернутися до ворогів, що б їм сказали?

Можу сказати всім солдатам російської армії, які прийшли сюди:

Хлопці, доки ви живі, доки не пізно, збирайтеся, йдіть назад. Правда за тими, хто бореться за свою землю. Ми за свою землю боремося. Щоб уникнути непередбачених ексцесів, краще розвертайтеся і йдіть додому".

Які ваші прогнози наступного року? Чи не думаєте над створенням ще кілька таких снайперських груп, як "Привид Бахмута"?

Хотілося б, щоби війна закінчилася. Ми заїжджали сюди на місяць, виконати певні бойові завдання та поїхати, але, як бачите, місяць перетворився на дев'ять місяців. Кожен має сім'ї, кожен хоче бути вдома, і щоб у країні були спокій і порядок.

Щоб високоякісно підготувати групу потрібно витратити близько 10 місяців. Це проблема, тому що на даний момент такої кількості часу немає ні в кого. Нам пощастило. Мені дали таку можливість – хлопці готувалися майже 11 місяців. За результатом ви бачите, що є нормальна позитивна тенденція. Потрібно просто, щоб закінчилася війна. І не потрібні будуть такі групи.

Дмитро Ключко

УНІАН в Google News