Стирає з лиця землі: у що Росія перетворила прикордонні села на Сумщині
14:59, 02.04.2024
11 хв.
Останнім часом армія Росії збільшила інтенсивність обстрілів й атакує Сумщину як у прикордонні, так і вглиб області. УНІАН дізнавався, які громади потерпають найбільше, чому РФ посилила терор та чи загрожує регіону повторний ворожий наступ.
За два роки після деокупації Сумської області росіяни продовжують тероризувати регіон. За виключенням зіткнень із ворожими диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ), безпосередніх бойових дій тут немає. Однак з початку весни росіяни збільшили кількість атак керованими авіабомбами, ракетами, дронами-камікадзе, артилерією, мінометами. В основному, ворог цілить по цивільній інфраструктурі. Станом на кінець березня на Сумщині загинули 35 людей (за весь минулий рік – 85), 82 – поранені, з них семеро – діти.
Не змогли захопити, тому руйнують бомбами
Редактор місцевої газети "Ворскла" Олексій Пасюга – житель Великої Писарівки. Чоловік згадує, як два роки тому під час російської навали до нього зачастили "доброзичливці" та почали активно радити перейти на "нові рейки", "лягти" під "русский мир". Пасюга не погодився, тож на зміну пропозиціям прийшли погрози. Але редакція вистояла, "Ворскла" не припинила існування, а виходила підпільно (на аркушах А4 у форматі бойового листка) й інформувала місцевих про останні події в громаді, області і про те, що "Київ не впав". Тоді земляки назвали "Ворсклу" "голосом правди".
Відео дня
Однак березень 2024-го, за словами Олексія Пасюги, страшніший за період окупації: величезна кількість авіабомб, які росіяни застосовують постійно, наполовину зруйнувала селище, деякі будинки знищені "під нуль".
"Побачивши наслідки прильотів КАБів, які перетворюють на сміття триповерхові адмінбудівлі, стало зрозуміло, що від цієї смертоносної зброї у приватному будинку не врятує жоден підвал", - розповідає Олексій і додає, що через це ухвалив разом з дружиною рішення – виїжджати.
Попри те, що російські бомби пошкодили будівлю редакції газети, звідти вдалося вивезти власним транспортом вцілілу оргтехніку та більшу частину архіву. Та найголовніше, розповідає Олексій, вдалося зберегти колектив.
"Ми змушені були виїхати з рідного селища в різні місця, але туди, де є електрика та інтернет, щоб мати можливість працювати і повідомляти землякам в усі куточки України, куди закинула їх евакуація, про події з батьківщини", – зазначає Олексій.
Зараз чоловік з родиною перебуває за понад 70 км від рідної домівки, проте постійно приїздить до Великої Писарівки, щоб зафіксувати воєнні злочини росіян та доставити тим, хто ще залишається в селищі, черговий номер газети.
"Землякам, які не евакуювалися, теж потрібно тримати зв’язок з "великою землею" і знати, що про них не забули, що їх закликають виїхати з-під обстрілів, врятувати життя, а згодом повернутися та відбудовувати рідний край", - зазначає він.
За словами Олексія, на жаль, не всі прислухаються до закликів виїхати, не розуміють, що життя важливіше матеріальних цінностей.
"Вже потім, після евакуації люди починають розуміти, в якій небезпеці перебували", – наголошує редактор.
За його спостереженнями, іноді люди повертаються буквально за кілька днів після виїзду - "бо тут залишилися домашні тварини, худоба, яких потрібно годувати". А є й такі, хто робить це через роботу, заради земляків.
Один з них – фармацевт Олександр Мірошниченко. Аптечний заклад у Великій Писарівці, де він працює, не зачинявся у найстрашніші дні на початку повномасштабної російської агресії. До останнього працював і під обстрілами. А коли фармацевт виїхав, земляки почали йому телефонувати з питанням, коли аптека знову запрацює.
Олександр Мірошниченко повернувся. Говорить, розпродасть ліки і, якщо не підвезуть або не передадуть нову партію, тоді вже виїде остаточно.
Майже кругом розруха
Сумський волонтер та керівник міжнародного благодійного фонду "Інноватор Хелп" Ігор Дубровський з командою опікується тваринами, яких терміново евакуйовані з-під обстрілів місцеві жителі не змогли чи не встигли забрати із собою.
"Виїжджали невеликою командою у Велику Писарівку, Попівку, Ворожбу, Білопілля, Юнаківку, Рижівку, інші населені пункти, куди допускали наші військові. На страшну та голодну смерть там залишили дуже багато тварин, частина з яких – у критичному та тяжкому стані. На місці годуємо собак і котів – як безпритульних, так і з розбомблених будинків – домашніх, які багато днів не їли, і залишились сидіти на ланцюгах чи у вольєрах, або зачиненими в будівлях. Деякі з них бігають по вулицях, ловлять курей, поруч розгулюють свині, корови, кози… Ми зробили відеозвернення до іноземців та небайдужих українців, і вони відгукнулись. Тож привозимо корм для покинутих тварин, розсипаємо в певних місцях", – розповів Дубровський.
За його словами, окремих домашніх тварин на прохання евакуйованих людей волонтери знаходять на території домогосподарств і доправляють їх потім господарям або в нові родини, іноді привозять у притулок для тварин.
"Але вдається це не завжди, адже і котики, і собачки – теж живі істоти. Вони налякані вибухами не менше, ніж люди, тож до рук не йдуть, тікають… Чимало тварин агресивні через пережитий стрес. Ми й самі вже під обстріли потрапляли", – зазначив волонтер.
За його словами, під час поїздок у небезпечні зони вражає вигляд пошкоджених, розбомблених будівель, "залишене життя".
"Майже кругом розруха. Особливо вражають наслідки влучань КАБів: у радіусі десятків метрів – по три, чотири вщент розбитих аж до фундаменту будівлі, величезні вирви, багато вибитих ударною хвилею шибок. А коли, розшукуючи покинутих тварин, перелазиш через огорожу, то на території обійсть кидається у вічі залишене життя: дитячі іграшки, якісь недороблені справи, інколи – відчинені будинки… Наче тут ось-ось хтось був і зараз повернеться", – ділиться побаченим Дубровський.
Проте, за його словами, деякі місцеві жителі все ж повертаються додому з евакуації.
"Повертаються одиниці. Наприклад, когось не влаштовують умови поселення переміщених осіб, або хтось надумав садити город. Ці люди приїздять додому, я б сказав, на удачу чи Божу милість. В надії, що до їхньої хати нічого не прилетить. А умови проживання зараз у небезпечній зоні – ні електрики, ні газу, вода – лише з колодязя", – уточнив волонтер.
Чотири села фактично знищені
Голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова зазначає, що у березні росіяни поводили себе особливо цинічно, обстрілюючи зі зброї різного калібру та закидаючи авіабомбами. Сім населених пунктів громади із 24-х розташовані на прикордонні.
"Села Попівку, Олександрівку, Лукашівку, Лугівку ворог фактично знищив. Центр громади – селище Велика Писарівка – зруйнований наполовину: тут не залишилося жодного адміністративного приміщення, немає жодного закладу культури, освіти, медицини, яке не було б пошкоджене чи повністю зруйноване. Постраждали чи знищені і багато домогосподарств… У Великій Писарівці до обіду працюють три магазини, маємо мінімальний запас продуктів. Працює також одна аптека, три інших – розбиті прямим влучанням ворожих снарядів і ракет", – розповіла голова громади.
В селах Ямне та Вільне пошкоджена бізнесова інфраструктура, муніципальна власність та будинки приватного сектору. Однак, за словами Бірюкової, попри небезпеку, не всі жителі цих сіл хочуть евакуюватися.
"Ми розробили і затвердили план евакуації. Люди дуже упиралися, доводилося шукати слова для аргументації", - заявила голова громади.
Місцеві виїжджали до Охтирського району, Сум та Сумського району, Тростянця, Харкова, Богодухова, Лебедина. Офіційно, за допомогою поліції та ДСНС, вивезли 350 осіб.
За інформацією Бірюкової, багато людей мали змогу евакуюватися власним транспортом. Наприклад, у Попівці було 150 осіб, а зараз там нараховується всього десять.
"На лінії зіткнення у чотирьох селах залишається до 30-ти людей, які відмовились від евакуації. Дітей там немає. Місцеве населення знає польові дороги. Попри те, що вони практично всі заміновані, люди мають можливість дуже акуратно виїхати зі свого села. На сьогоднішній день попиту на евакуацію немає, але щодня я із моїми заступниками чергуємо у Великій Писарівці і власним транспортом можемо охочих вивезти в безпечне місце", – запевнила голова громади.
Крім того, місцева влада контактує з військовими і, коли є можливість, вони допомагають вивозити людей, які залишились на тій території.
"На жаль, на сьогодні немає зв’язку із жителями сіл Попівка та Лукашівка, але вони мають можливість вийти самостійно, якщо дозволяє здоров’я. Військові підвозять туди хліб, інші харчі, ліки, гуманітарну допомогу, яку доставлять у громаду благодійні фонди", – сказала Бірюкова.
За словами посадовиці, як тільки стихнуть обстріли, місцева влада повернеться у громаду.
"Працюватимемо над залученням донорів для відбудови Великої Писарівки. А згодом чекатимемо земляків, які повертатимуться додому", – сподівається на краще Бірюкова.
Військової доцільності в обстрілах немає
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко розглядає кілька версій, чому Росія стала інтенсивніше обстрілювати Сумщину.
"На мій погляд, є кілька цілей, для чого це робиться. По-перше, щоб сіяти паніку, страх, деморалізувати населення і підтримувати версію, що на Сумщину можливий масштабний наступ російських військ. Друга причина – щоб путіну було, чим звітувати про те, що вони, мовляв, створюють "санітарну зону". Третє – час від часу росія намагається заходити своїми ДРГ на Сумщину, і там у бої вступають тероборона, Нацгвардія, прикордонники. Таким чином, не виключено, що вони намагаються так само забезпечити коридори для проходження власних ДРГ", – повідомив експерт.
Проте основна мета росіян, на його думку, носить терористично-пропагандистський характер: "Скажімо так: військової доцільності там найменше. А найбільше саме фактору психологічного тиску, деморалізації. З військової точки зору єдине, що вони хочуть - відвернути увагу українських військ від інших напрямків, особливо на сході, щоб ми більше сил перекидали на Сумщину", - зазначив Мусієнко.
"Наразі Росія активно переключає фокус уваги в інформаційному плані на Харків і Суми ще й тому, що по основних напрямках ударів на сході, на Донбасі вони хочуть досягти цілей, які поставлені: захопити Часів Яр, Вугледар, піти далі і окупувати всю Донецьку область. Для цього їм потрібно відтягнути наші сили на інші напрямки", – підкреслив експерт.
Проте загрози безпосереднього наступу росіян на Сумщину зараз немає. Ударного угруповання на сумському напрямку не фіксується.
Віталій Кохан
Новини партнерів
