Великий калібр російської підлості

У тих, хто постійно стикається з російськими найманцями, немає сумнівів – ці люди здатні на будь-яку ницість. Дати "коридор" тим, хто забирає з поля бою загиблого воїна, а потім розстріляти групу. Спостерігати, як помирає поранений. Заперечувати скоєне. Та всі ці речі колись стануть доказами під час суду над воєнними злочинцями.

Днями на сході України російські найманці скоїли черговий злочин – спочатку надали «коридор» тим, хто мав забрати з поля бою загиблого українського воїна, а потім розстріляти групу. Кадри того, як важкопоранена людина, одягнена в білий шолом та білий бронежилет, намагається відповзти в укриття, зняв безпілотник. І ці кадри - не останній доказ кривавого злочину на Донбасі.  

«Розстріл української евакуаційної групи по дорозі до тіла не був випадковим. Зараз ми йдемо тією ж самою стежкою, з бійцями з тієї ж самої групи. Тоді на хлопцях були білі шоломи, білі бронежилети, білі пов'язки на руках. Це була головна умова, за якої проросійські бойовики погодились надати режим «тиші», тож, вони добре знали, хто і коли до них підійде», - розповідає спеціальний кореспондент ТСН.Тижня Андрій Цаплієнко.

…Тринадцяте липня. Чорний день «морської піхоти». О дев'ятій ранку біля ворожих позицій, де напередодні було зафіксовано накопичення військової техніки, підривається командир групи розвідки.

«Група дорозвідувала підходи до наших позицій», - розповідає командир бригади морської піхоти Микола Палас.

«Вони не були диверсантами», - додає командир батальйону морської піхоти Вадим Римаренко.

Бойовики дозволили забрати тіло. Через Спостережну місію ОБСЄ гарантували режим тиші. Разом з цими бійцями за тілом вийшли і представники Спільного центру координації та контролю. І тут почалось пекло.

«Після того, як ми дійшли до місця, коли був, так скажімо, візуальний контакт з тілом, з кущів почули крик, з дистанції п'ятнадцять-двадцять метрів. Після крику, через декілька секунд, відкрився шквальний вогонь по нас», - розповідає учасник обстріляної групи Олег.

За словами іншого учасника, Єгора, противник вів вогонь з трьох точок: «Вони нас чекали. Слідкували за нашими переміщеннями», - каже він.

З цим погоджується й Олег: «Нас затискали з трьох сторін, тобто, перехресним вогнем не давали нам вийти».

Це була пастка. Перший боєць був поранений. Безпілотник бачив, як хлопець в білому шоломі наклав собі джгут, шукаючи укриття.

На запитання керівника української сторони Спільного Центру контролю та координації Миколи Левицького «Фактично, ви відповзали?», хлопці відповідають: «Не фактично. А ми відповзали».

Ілюстрація REUTERS

Але кидати своїх – це не про морпіхів. Вони повертаються на місце засідки. Там - їхній товариш. Ймовірно, живий. До пораненого спробував дістатися польовий медик Микола Ілін з позивним «Естонець».

Політичний біженець з Білорусі, громадянин Естонії за паспортом, він рятував життя українських бійців, постійно проводячи на передовій тренування самопорятунку.

«Коли він сам визвався піти з групою й забрати пораненого, це був дуже сильний поступок», - вважає Єгор.

Це був останній вихід медика. Розстріл  евакуаційної групи змусив світ пригадати, хто насправді вбиває тисячі людей на Донбасі. Держсекретар Сполучених Штатів називає речі своїми іменами.

«Ще одне російське питання. Сполучені Штати глибоко засмучені з приводу вбивства українського військового медика. Ми приєднуємося до народу України в засудженні брутальної агресії російських сил на Донбасі та шануємо українців, загиблих та поранених в боротьбі за демократію», - заявив Майк Помпео.

Вбивством це називають і в Євросоюзі: «Ескалація насильства на Донбасі, у т.ч. вбивство українського військового медика, є порушенням Мінських угод, нормандських домовленостей і міжнародного гуманітарного права».

У ЄС відреагували на вбивство медика на Донбасі / скріншот

Тим часом, підконтрольні росіянам сили розпочали потужну інформаційну кампанію - спробували видати загиблих за іноземних солдатів. Не дозволивши українцям забрати тіла з місця засідки, вони зробили це самі. Далі - розтиражували жахливе фото одного з тіл в соцмережах, склавши підпис: «Шон Фуллер, американський найманець, спеціаліст-підривник».

Справді, Шон Фуллер служить в українській армії. Але він живий і здоровий. На відміну від загиблого під Зайцевим українського розвідника Дмитра Красногрудя. «Я особисто дуже добре знав цю надзвичайно сміливу і патріотичну  людину. Одного разу взимку Дмитро провів нашу знімальну групу через лінію фронту, впритул до критично важливих для бойовиків об'єктів», - розповідає Андрій Цаплієнко.  

Тоді ТСН.Тиждень не показував його обличчя. Тепер – можна.  Він був мовчазним героєм. Ніколи не афішував, що саме його група здобула надважливий доказ присутності Росії на Донбасі – провела глибинний рейд і взяла в полон російського солдата-контрактника Віктора Агеєва.

Хто ж винен в смерті героїв? Чому гарантії тиші, які передавались через ОБСЄ, залишились невиконаними?

У відповідь на запит ТСН.Тижня ОБСЄ просто зняла с себе відповідальність: «Гарантії безпеки — це домовленості між сторонами на місцях, і саме сторони відповідають за ініціювання, дотримання та виконання таких домовленостей».

Ілюстрація REUTERS

Отже, хто влаштував криваву пастку українській пошуковій групі?

«Конкретної відповіді нам немає, чому вони так вчинили, чому влаштували ту засідку», - каже керівник української сторони Спільного Центру контролю та координації Микола Левицький.

Відповідь треба шукати не тут, а далеко за межами України. Коли Кремлю цього місяця знов не вдалося примусити Україну внести зміни до Конституції й  узаконити окупацію, заговорила зброя.

«Загострення на фронті розпочалося після невдалих для Росії перемовин в Берліні. Щотижня зростає кількість загиблих. Це - форма тиску. В такий спосіб нас намагаються змусити виконувати вимоги країни-агресора», - підкреслює Андрій Цаплієнко.

Сьогодні бойовики вбили останню надію на диво – повідомили, що поранений українець у білому шоломі, якого побачив живим безпілотник, теж загинув. Шість років Україна тримається, не йде на поступку ворога і продовжує платити страшну ціну за свою свободу.

Андрій Цаплієнко, Сергій Щекочіхін, Віталій Ткачук, Сергій Козачинський

УНІАН в Google News