Шерше ля нафта: кому вигідний зрив поставок енергоносіїв із Лівії та Єгипту

Вогнем повстання охоплений головний нафтоносний регіон планети… Росії все це дозволило б тримати Європу за горло цінами на нафту і газ...

Росії все це дозволило б тримати Європу за горло цінами на нафту і газ…

Вогнем повстання охоплений головний нафтоносний регіон планети. Українські пілоти ведуть вогонь по протестувальниках у Тріполі. Сенсаційну інформацію про це у вівторок розповсюдило американське видання Stratfor. Воно послалося на неназвані дипломатичні джерела, які також повідомили, що підтримку режиму Муаммара Каддафі надає італійська мафія і єгипетська армія.

Світова, та й українська преса рябить спробами аналізу кривавих подій, що відбуваються в Північній Африці і на Близькому Сході. Якими були їх причини, які будуть наслідки?

Тривога оглядачів зрозуміла — йдеться про країни, де проживають сотні мільйонів людей, які можуть потоками хлинути по всьому світу, рятуючись від смути. Чому ж так дружно і синхронно почалися тут бунти і революції?

Версія 1. «Хотіли їсти...»

Все просто. Світова криза загострила соціально-економічне становище в ісламському світі, люди зголодніли, висипали на вулиці і площі і почали скидати владу, що не зуміла їх нагодувати і працевлаштувати.

Певною мірою таке примітивне трактування ще сяк-так підійде Йемену, Мавританії, Ірану або Єгипту (і то з натяжкою).

Туніс і Йорданія в соціально-економічному плані цілком благополучні країни. Кувейт і Бахрейн купаються в нафтодоларах. Джібуті ті, хто там побував, описують як «рай земний, де панують спокій і млість — і пахне вишуканими парфумами на всій невеликій території країни».

Версія 2. Даєш Європу, свободу і демократію

Чимало аналітиків пояснюють повстання тим, що демонстранти жадали не так ковбаси чи плову, а європейської свободи, демократії, перспектив для бізнесу і кар'єри.

Мотором акцій протесту і революцій виступає в першу чергу молодь. Багато молодих людей з арабських країн здобувають освіту в Європі, знайомляться з європейським способом життя. Бачать «оази» хорошого життя і в своїх країнах, наприклад на спільних підприємствах, курортах, які побудували європейці. Вони хочуть саме такого вільного життя з повноцінними можливостями.

Ця обставина зіграла важливу роль. До речі, хвилювання в Тунісі почалися з самоспалення скривдженого поліцейськими 26-річного Мухаммеда Буазізі, що мав диплом вузу, але був вимушений займатися торгівлею з лотка овочами і фруктами.

Версія 3. «Брати-мусульмани» орудують

Фахівці-сходознавці відзначають, що у легендарних ісламських радикалів насправді не так вже багато впливу і ресурсів. До того ж сьогодні вони намагаються вмонтуватися в політичну і громадянську структуру своїх країн, показати, що й іслам буває «з людським обличчям», а тому значною мірою зменшили радикалізм як своїх дій, так і риторики.

Версія 4. Довга рука Білого дому

Напевно, якби мали бажання, США могли сприяти арабському бунту. Питання — навіщо? Щоб на невизначений час зруйнувати стабільність, яку вони зберігали десятками років у вибухонебезпечному регіоні? Щоб завадити поставкам нафти країнами ОПЕК? Щоб підставити під можливий удар свого вірного союзника Ізраїль? Щоб до Європи хлинули тисячі біженців? Навряд чи…

Версія 5. Росіяни в пісках Африки

Безперечно, росіянам дійсно вигідний можливий зрив поставок енергоносіїв до Європи, зокрема з Лівії і Єгипту. Якби Росія виявилася монополістом на європейському ринку, це дозволило б тримати Європу за горло цінами на безальтернативні нафту і газ. На початку тижня нафтові котирування знову пішли вгору на тлі загострення кровопролиття у Лівії. У Лондоні ціна бареля нафти марки Brent досягла 107 доларів. Це рекорд за останні два з гаком роки.

Тим часом головний опозиціонер Грузії Ніно Бурджанадзе (яку не без підстав вважають проросійським політиком) збирається брати владу в Грузії «за єгипетським сценарієм». І це в країні, що знаходиться на 23-му місці в світі за ступенем економічної свободи і на п'ятому місці в Європі за легкістю ведення бізнесу.

Що далі?

Аналітики чекають, що хвилювання перекинуться на Сірію і країни «чорної Африки».

А закінчитися все може в черговий раз так, як сформулював відомий російський експерт, президент Інституту Близького Сходу Євген Сатановський: «Кінець кінцем, будь-який демократичний рух, будь-яка вимога справедливості від Марокко і до Пакистану завжди приводить до влади похмурого бородатого чоловіка в чалмі і з автоматом Калашникова».

Weekly.ua

УНІАН в Google News