ГУАМ як чергова дуля Росії
ГУАМ як чергова дуля Росії

ГУАМ як чергова дуля Росії

23:08, 26.05.2006
6 хв.

Якщо замість піарних ходів уряди ГУАМ не займуться напруженою чорновою роботою, то через деякий час може виникнути плутанина. Світ сплутає ГУАМ і Гуам. Останній – це невеликий острів у Тихому океані, що належить США...

Коли у жовтні 1997 року було проголошено створення організації ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), спостерігачі відзначали, що нова абревіатура стала результатом дії кількох чинників.

По-перше, США досить потужно співпрацювали з урядами країн-учасниць задля створення хоч якоїсь інституціоналізованої противаги на пострадянському просторі СНД, яке вони небезпідставно вважають сателітарним щодо Росії утворенням.

По-друге, Леонід Кучма, тодішній президент ключової для ГУАМу України, отримав можливість вкотре реалізувати своє стійке прагнення до створення системи стримувань і противаг. На рівні зовнішньої політики воно вилилося у відому „багатовекторність”. Крім того, Кучма мав змогу продемонструвати українцям, що він, мовляв, щосили пручається у ведмежих обіймах північно-східного сусіда.

Відео дня

По-третє, усі члени ГУАМ мали проти Росії неабиякий „зуб” за спроби розіграти територіально-сепаратистські карти (Абхазія, Аджарія та Південна Осетія у Грузії, Нагірний Карабах в Азербайджані, Придністровська автономія в Молдові та Крим в Україні). І мали бажання виразити своє „фе” Росії.

Звичайно, при створенні було задекларовано чимало благородних цілей політичного та економічного характеру, які мав досягнути новий геополітичний витвір. Однак насправді цілей цих досягнути ніхто реально й не намагався, а за абревіатурою ГУАМ за 9 років не з’явилося жодного реального змісту.

Зокрема, не вийшло навіть натяку на „єдиний енергохолдинг”, який позбавив би Г, У і М від енергозалежності від Росії. В „А”, щоправда, є власні енергоносії, але до Г, У і М вони потрапляють у невеликому обсязі. А перспектив збільшення енергопотоку з Каспію на грузинсько-українсько-молдовські землі у найближчі роки не проглядається. Азербайджан орієнтується у сфері енергоекспорту на російський та азійський напрямки. Та й видобувають тут не так багато енергоносіїв, щоб створити серйозні додаткові експортні обсяги. Немає реальних зрушень і у справі перетворення Азербайджану на модуль транзиту середньоазійського газу до України та Європи.

Торгівля між Україною та країнами-членами ГУАМ надто квола. Достатньо зазирнути в показники розділу „Географічна структура зовнішньої торгівлі  товарами за 2005 рік” річного звіту Держкомстату України. Сумарний товарообіг з ГУУАМ (навіть разом із Узбекистаном, який побув членом утворення з 1999-го по 2005 рік, а потім злякався власної антиросійської сміливості) є істотно меншим, ніж товарообіг між Україною та Білоруссю. А від обсягу товарообігу між Україною та Росією становить близько 8%.

Отже, економічного змісту поки що не було. А політичний? Може, десь на „гарячих” територіях з’явився бодай один „гуамівський” миротворчий контингент? Може, виступили країни-учасники з якоюсь вікопомною політичною ініціативою? Риторичні запитання.

Не дивно, що до 2005 року про ГУАМ майже ніхто не згадував. Окрім хіба що „видатних російських політиків і політологів” на кшталт К.Затуліна або Д.Рогозіна. Для них ГУАМ став просто-таки політичним хлібом насущним. Цією абревіатурою вони лякали і лякають простих і навіть непростих російських громадян по п’ять разів на день. „Україна підло вислизне з наших ласкавих імперських обіймів і хутко подасться через ГУАМ просто до НАТО і США”. Далебі, то і є, мабуть, найсуттєвіший результат дев’яти років існування альянсу. Перетворення на страшилку для Росії, дуже вигідну, між іншим, для російських „політичних спекулянтів”.

Можливо, тому дії учасників саміту ГУАМ, який проходив у Києві 22 - 23 травня, дещо нагадували спроби помножити нуль на сто. Або на тисячу. Яка різниця?..

Піар-акція цього разу була доволі гучною, але все одно виглядала лише як дуля Росії, яка почала після помаранчевої та трояндової революцій „пресувати” гуамівців газовими, винними, мінеральноводними, молочними, м’ясними та цукровими війнами. Та й то обережний тон Ільхама Алієва геть вибивався з антиесендівських філіппік його колег.

Учасники саміту додали до абревіатури ГУАМ ще одну – ОДЕР, створивши "Організацію за демократію і економічний розвиток". Ключовими цілями організації було названо організацію простору розвитку демократії, економічного розвитку і європейську інтеграцію. Також створено зону вільної торгівлі між Україною, Грузією, Молдовою й Азербайджаном. Наступний етап, за словами Президента Ющенка, - створення уніфікованої митної служби...

Дай Боже, учасникам удасться вдихнути життя в мертвонароджене дитя. Але поки що виникає чимало “але”. Ну який такий спільний „простір розвитку демократії” разом з Азербайджаном? Та й до Молдови питань щодо дотримання прав людини є чимало.

І яка ще „зона вільної торгівлі”? Слід би відверто назвати: „зона, вільна від торгівлі”. Крім того, якби навіть у цьому напрямі пішли відчутні зрушення (а це процес дуже тривалий), то вільна торгівля з маленькими і бідними країнами ГАМу (без „У”) навряд чи пішла б за законами торговельного жанру на користь Україні.

Яка „європейська інтеграція”? Досить кинути погляд на географічну мапу, щоб зрозуміти всю ілюзорність спроби походу до Європи через, скажімо, Азербайджан. Про перспективи (точніше, їх брак) енергетичної співпраці з Азербайджаном говорилося вище.

І якщо ОДЕР-ГУАМ отримав нарешті власний офіс, статут, секретаріат і статус суб’єкта міжнародного права, то від цього його віртуальність поки що не зменшилася...

І якщо замість піарних самітів уряди членів ГУАМ не займуться напруженою чорновою роботою зі створення реального політичного та економічного підґрунтя цієї організації, то через деякий час може виникнути плутанина. Світ сплутає ГУАМ і Гуам. Останній, як відомо, „острів у Тихому океані, володіння США, 153 тисячі жителів...”

Микола Писарчук

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся