Москва не відмовилася від своїх амбіцій в регіоні, однак тепер вона намагається знайти дешевші способи їх досягти.
Сезон заворушень на пострадянському просторі міг змусити Кремль сподіватися на спокійніший 2021 рік, а також подумати про те, як зберегти свій вплив з обмеженими ресурсами.
Про це пише Radio Free Europe/Radio Liberty, нагадуючи, що в серпні фальсифікація виборів змусила сотні тисяч білорусів вийти на вулиці Мінська. Протести затягнулися на довго, змусивши автократа Білорусі Олександра Лукашенка звернутися до Москви по скупу підтримку.
У вересні тліюча війна у Нагірному Карабасі спалахнула з новою силою. В результаті Туреччина втрутилася в конфлікт, в якому Росія досить довго була головним арбітром. У жовтні політична опозиція в Киргизстані штурмувала урядові будівлі в Бішкеку. Зрештою, лояльному до Кремля президенту країни довелося піти у відставку через страх перед кровопролиттям. А в листопаді на президентських виборах в Молдові проросійський лідер програв у сутичці з суперницею, яка виступає за більш тісні зв'язки з Європою. Це теж завдало удар по інтересам Москви.
Читайте такожSüddeutsche Zeitung.: Путіну, здається, вже набридло бути президентом Росії
"Російське розуміння впливу зміниться. Це природний наступний крок у її постімперській трансформації", - сказав російський зовнішньополітичний аналітик Федір Лук'янов, який дає поради Кремлю.
Імідж повсталої Росії, готової захищати те, що вона називає своїми інтерсами на просторі колишнього СРСР, був підкріплений вторгненням в Грузію у 2008 році і в Україну в 2014-му. Президент Володимир Путін намагався закріпити статус Росії як головної сили в регіоні. Хоча публічно він часто говорив про право країн самостійно вирішувати свої проблеми, виступаючи при цому проти впливу Заходу.
Але 2020 рік породив щось схоже на ідеальний шторм повстань, який простягається від Білорусі до Молдови і далі через Південний Кавказ до Центральної Азії. І хоч Москва, здавалося б, мовчки спостерігала за подіями, аналітики кажуть, що менш агресивна позиція - це свідчення її більш продуманого підходу, заснованого на розумінні обмеженності власних можливостей. Однак, це не геополітичний відступ.
Читайте також"Як в часи пізнього СРСР": американський історик оцінив настрої росіян щодо Путіна
RFERL припускає, що новий підхід Москви може бути пов'язаний з фінансовими причинами. Євразійський Союз повинен був стати суперником Євросоюзу й об'єднати 200 мільйонів людей на пострадянському просторі. Але глибокої інтеграції не відбулося після того, як Росія відмовилася фінансувати проект. Тим більше, інші країни-учасниці занепокоєні, що він був створений з політичних мотивів.
Західні санкції не сильно вплинули на зовнішню й внутрішню політику Росії. Але в поєднанні з пандемією COVID-19 вони вдарили по російській економіці достатньо сильно, щоб змусити Москву переосмислити свій підхід до регіону. Так вважає експерт з російської військової й політичної стратегії в Texas A&M's Bush School й Університеті морської піхоти США Юваль Вебер.
Лідери пострадянських країн, які використовували обіцянки про підтримку Росії в передвиборчих кампаніях, тепер постали перед великим тиском. Оскільки цієї підтримки більше немає. Фактично Росія намагається економічно виправдати свою зовнішню політику.
"Коли ти не надсилаєш гроші, люди не відповідають на твої дзвінки так швидко, як раніше", - сказав Вебер.
Читайте такожAtlantic Council: Розпад СРСР досі триває
Путін продовжує активно підтримувати інших лідерів в регіоні, користуючись традицією, заснованою на особистій лояльності й обіцянках.
"Ми зробимо все, щоб підтримати вас як главу держави", - сказав Путін киргизькому президенту Соронбаю Жеенбекову 28 вересня. А трохи більше, ніж через два тижні після того Жеенбеков пішов у відставку після протестів, спровокованих фальсифікацією парламентських виборів. Москва не виконала обіцянку і не виступила на його боці.
Як і Євразійський Союз, інші міжнародні проекти на чолі з Москвою провалилися. План створити повністю інтегровану союзну державу Росії й Білорусі теж не зайшли далеко. Хоча Олександр Лукашенко опинився під великим тиском вимог виконати всі вимоги Москви, щоб вона підтримала його уряд в скрутний момент. Однак, російська сторна все одно не прийшла на порятунок Лукашенка, щоб не налаштували проти себе білорусів, які проти свого давнього автократа.
Читайте такожForeign Policy: Лукашенко втрачає лояльність служб безпеки
"Не можна просто відкинути події в Білорусі. Лукашенко діє так само, як і Путін в схожих ситуаціях. І якщо в Білорусі повстання виявиться можливим, тоді не можна відкинути щось подібне й в Росії у 2024-му", - сказав політолог і колишній спічрайтер Кремля Аббас Галлямов.