Кавказька бійня. Як Карабах пов’язаний з Донбасом і Кримом

На кордонах Європи нова війна. Вона триває понад тиждень і вже збирає страшний урожай: мертвих рахують тисячами! «Чорний Сад», - так перекладається на українську назва «Карабах».

«Сморід, уламки, поранені і вбиті. Війна на Кавказі набуває рис повномасштабної. Ми в центрі селища, по якому застосовується важка зброя. Подивіться. Снаряд влучив в магазинчик», - розповідає з місця подій спеціальний кореспондент ТСН.Тижня Андрій Цаплієнко.

Знімальна група знаходиться у невеличкому містечку, районному центрі Тартар. Більша частина району окупована так званою Нагірно-Карабаською Республікою. Найближча точка, де стоїть вірменська артилерія – зовсім поруч. Важка артилерія.

«Такі вибухи я чув лише на початку війни на Донбасі. До того, як важке озброєння було відведено від лінії фронту», - каже Андрій Цаплієнко.

Містечко ТСН.Тижню нам показує місцевий мешканець. І відбувається це прямо під обстрілами.   

«Щойно міна впала біля нас. Ми не побачили це місце, але почули звук, свист і вибух», - розповідає Андрій Цаплієнко.

П’ятиповерхівки ніби проектувалися, аби встояти під обстрілом. Під кожною – підвал з бетонним перекриттям. Майже бомбосховище. Вони й рятують нас від мін. Тут надають першу допомогу пораненим людям.

«Які відчуття від цієї війни? Звісно – жах, - каже журналіст Фуад Байрамов. – Стріляють і вірмени, і азербайджанці. Але живуть тут мирні мешканці. Вогонь ведеться по мирних мешканцях».

Найстрашніша мить війни виглядає однаково жахливо в донбаському степу та кавказьких горах / фото REUTERS

Перебігаючи від підвалу до підвалу, Фуад Байрамов шукає місце загибелі двох цивільних хлопців. «Вони виносили поранених і в них потрапив артилерійський снаряд», - розповідає він.

З'ясувалось, що загиблі – рідні брати. В один день мати втратила двох синів. Жінка страшенно плаче… Найстрашніша мить війни виглядає однаково жахливо в донбаському степу та кавказьких горах.

Перед смертю молодший, Ельшан, склав пісню. Зараз її пророчі слова звучать моторошно і містично.

«Нехай плачуть матері моїх ворогів, так він наспівував. А тепер плачу я», - каже жінка, яка втратила двох синів.

По той бік лінії фронту смерть теж не шкодує невинних. «Моя дев'ятирічна донька загинула від вогню артилерії або ж бомби, яку скинув безпілотник. Моя дружина теж в шпиталі. Мого молодшого сина серйозно поранено», - розповідає житель Нагірно-Карабаського регіону Ігор Геворгян.

Кров, яка пролилась під час протистояння тридцятирічної давнини, не дає охолонути цій гарячій точці. Особливо, коли сильні світу цього підкидають дрова в це полум'я. Невизнана «Нагірно-Карабаська Республіка» не тільки спробувала відколотися від Азербайджану, а й окупувала сім районів, які ніколи не входили до колишньої Нагірно-Карабаської області радянського Азербайджану. Радбез ООН закликає відновити «status-quo» і повернути окуповані райони під контроль Баку.

«Коли вони вийшли за межі, окупували за межами, ніхто нічого не обговорював… Рішення РБ ООН – беззаперечний вивід військ. Беззаперечний. Тому ми говоримо: «Йдіть з нашої території, а далі будемо говорити про статус в Карабасі», - каже представник АП Азербайджану Фуад Ахундов.

Але якщо азербайджанські війська відіб'ють ці території, невизнана республіка втратить коридор до Вірменії. І тоді, без наземного зв'язку з Єреваном, її кінець – лише питання часу. Одна з доріг цього сухопутного коридору вже відрізана.

«Вона йшла від Вірменії, ми її взяли. Тепер з Вірменії вартажі йти не будуть», - каже Фуад Ахундов.

Азербайджан нині серйозно налаштований повернути втрачені 30 років тому території / фото REUTERS

Цього разу Азербайджан серйозно налаштований повернути втрачені тридцять років тому території, де через Вірменію звідусіль визирає Москва.

«Щоб уникнути повного знищення вірменського гарнізону, військове командування Азербайджану запропонувало вірменському командуванню не чинити опір і здатися», - розповідає підполковник, прес-секретар міністерства оборони Азербайджану Анар Ейвазов.

Вірменію вважають філіалом Росії на Кавказі. Єреван - найближчий союзник Кремля в організації договору про колективну безпеку. А через Вірменію Росія озброює своєю технікою й невизнаний Карабах. «Докази цього не довелось довго шукати. Такі російські маркування я надто багато разів бачив. На нашій війні, - зауважує Андрій Цаплієнко. - Захоплена трофейна техніка. Військові вантажівки. Цілий автопарк. Тринадцять штук. Зроблені в Росії. Відносно свіжі, зійшли з конвеєру кілька років тому».

«А тут - трофейна зброя, заряди для РПГ, все також російського виробництва», - додає спецкор ТСН.Тижня.

Москва тримає у другому за значенням  вірменському місті Гюмрі свою найбільшу закордонну військову базу. Але у Москви зв'язані руки. Втрутитися у війну вона наразі не може. Бо Азербайджан проводить військову операцію у своїх міжнародно визнаних кордонах. До того ж Туреччина погрожує відкрито вступити у конфлікт, якщо хтось із зовнішніх гравців почне втручатися в Карабаський вузол. Воювати з Ердоганом відкрито Путіну не хочеться, він уже це випробував у Сирії.

Ситуація з НКР дає зрозуміти, що будь-який заморожений конфлікт врешті вибухає / фото REUTERS

Попри те, що азербайджанські політики уникають згадувати Росію серед противників, в азербайджанському Тартарі, по якому стріляють російськими боєприпасами, називають речі своїми іменами. Чоловік, який втратив сина під час обстрілів чотири роки тому, розповідає журналістам, що про підтримку Росії тут всі знають: «Всі народи знають. Українці теж знають». І додає: «Мій син на війні народився, на війні й помер».

Яка ж доля чекає на Карабах у разі успіху військової операції і повернення Карабаху під юрисдикцію Баку? Військкоматам на вірменській стороні не бракує добровольців, готових захищати те, що вони вважають своїм.

«Підемо, щоб допомогти браттям нашим перемогти. Ми не віддамо своєї землі», - каже вірменський доброволець.

Але по інший бік лінії фронту історичну справедливість бачать інакше. «Перше, що ми зробимо – повернемо азербайджанців в Нагірний Карабах», - підкреслює представник АП Азербайджану Фуад Ахундов.

Представник адміністрації м.Тартар Мірмехман Насібов додає: «Ми просто хочемо повернутися у свої домівки і жити на своїй землі поруч з вірменами. Так, як жили раніше, - дружно».

Можливо такі часи колись настануть на цій багатостраждальній землі. Втім, канонада, яка лунає зараз у кавказьких горах, та багатовікова історія конфлікту не залишають надії на його швидке закінчення. Та, що важливіше, ситуація з НКР дає і нам зрозуміти - будь-який заморожений конфлікт, всі ці невизнані світом московські маріонетки «ДНР» і «ЛНР», Придністров'я в Модові, Південна Осетія в Грузії, скільки б часу не минуло, врешті, вибухають. 

Андрій Цаплієнко, Валерій Ситюк

УНІАН в Google News