"Україну обстрілює держава з другим ядерним боєзапасом світу. Це основний аргумент, чому нам не допомагають, як Ізраїлю", - експерт-міжнародник Олександр Краєв

Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв розповів, чому країни-члени НАТО, в тому числі США та Франція, не можуть допомогти Україні відбивати атаки РФ, як робили це для Ізраїлю.

Пане Олександре, для відбиття нальоту близько 300 іранських балістичних та крилатих ракет і далекобійних дронів-камікадзе Ізраїлю довелося залучати не тільки власні сили та засоби, але також Великобританії, Франції, США та Саудівської Аравії. І, за словами президента України Володимира Зеленського, аналогічні дії можливі у захисті від російського терору України. При цьому, активація 5-ї статті договору Північноатлантичного союзу для цього не потрібна, достатньо лише політичної волі. На вашу думку, чому такої ініціативи з боку партнерів немає щодо України?

Варто розуміти, що якщо буде пряма загроза удару по силах когось з Альянсу, або якби спроба атаки на Ізраїль закінчилась би тим, що Іран спробував би збивати французькі чи американські літаки, то тільки тоді почали б говорити про застосування п’ятої статті. Цього разу це були кризові рішення на те, що відбулося.

Навіть в спільних операціях декількох держав-членів НАТО завжди постає питання: ви це робите під мандатом НАТО, чи ви це робите за власної ініціативи? В другому випадку, відповідно, до вас стаття 5-та застосовуватися не буде.

Якщо говорити про ту ж Францію, то вона чітко сказала, що те, що робитиме в Україні, вона наразі не розглядає як натівську операцію, а розглядає як свою операцію разом із партнерами. Тому також говорять: не хвилюйтеся, під 5-ту статтю це не підпадає, це не буде загроза прямого зіткнення… Тож, коли говоримо про ситуацію з Ізраїлем, в цьому випадку не було контраверсійності з боку НАТО, вони часто так роблять. І взагалі, п’ята стаття в нашому випадку не може застосуватися, оскільки ми не є членом НАТО, як і у випадку Ізраїлю.

Але, звісно, основний аргумент в тому, що у нашому випадку нас обстрілює держава з другим найбільшим  ядерним боєзапасом у світі. Яка ще й постійно говорить про те, що готова стрети весь світ у попіл просто тому, що їй щось не подобається. А у випадку Ізраїлю – Іран, у якого ядерна програма так і не розвинулась, у якого не доведено, що є ядерна зброя. Тобто, з Іраном ситуація набагато простіша.

Отже, така допомога Ізраїлю – це була ініціатива кожної окремої країни?

Те, що зробили члени Альянсу, збиваючи іранські дрони – це була їхня ініціатива. Вони побачили, що це варто зробити. Точніше, що це краще зробити, ніж ні. У них там спільний контингент в Іраку, і звісно, що ці країни між собою комунікують. Мені здається, це було, умовно кажучи, спільне рішення, але насправді остаточно його приймали в кожній столиці окремо.

А чому не можна так допомогти й Україні? Як завжди, вся справа в неадекватності Кремля та його брязканні ядерною зброєю?

Такий крок стосовно України неможливий через Росію. Звісно, що в публічній площині партнери не можуть цього сказати, тому що розуміють, що це може викликати неадекватну реакцію Кремля. І тут навіть не питання в тому, що РФ застосує ядерну зброю. Суть в тому, що якщо Москва відчує загрозу, росіяни приведуть ядерну зброю в бойову готовність, і тоді перемовини стосовно України триватимуть в набагато гірших умовах.

Умовно кажучи, підготовка до завдання ядерного удару для Росії – це найкращі умови для переговорів. Оскільки, готуючись до завдання ядерного удару, вони відтворюють умови Карибської кризи, коли: або ми зараз домовляємось, або цивілізації взагалі не буде. Тому НАТО намагається зайвий раз Росію не провокувати на це, не виманювати її на подібне реагування, щоб не дати Кремлю цей козир.

А навіщо Ірану взагалі потрібна була така атака: коли попередили про запуск безпілотників, які потім ще й летіли кілька годин?

Це був політичний крок. Якби це був військовий крок, він був би іншим. Військово іранці себе показали ще в середині 2022 року: коли відбувся обстріл території Іраку, коли розпочав вуличні бої в Саудівській Аравії та майже розпочав новий наступ хуситів. Тоді Іран діяв з безпекової та військової точки зору. Він дійсно діяв загрозливо, агресивно, не попереджаючи. Цього разу атака – це, скоріше, аби показати свою позицію, що від Ізраїлю вони не відчепляться, і показати, що скоро можна очікувати посилення військових дій на Близькому Сході.

Спікер американської Палати представників (нижня палата Конгресу) Майк Джонсон планує внести до цього законодавчого органу окремі законопроекти щодо фінансування української держави, Ізраїлю, а також Тайваню, щоб вийти з глухого кута навколо надання пакета допомоги на суму 95 мільярдів доларів, який уже схвалив Сенат. Чи небезпечна така ініціатива для нашої держави?

По-перше, Джонсон давно це пропонував, трампісти постійно гралися риторикою, маніпулювали цією темою. Зараз пропонується розділений пакет, тому що така позиція Дональда Трампа. Майк Джонсон не є стовідсотково незалежним політиком.

По-друге, це є частиною компромісу, про який говорили Чак Шумер (лідер більшості у Сенаті США, демократ, – УНІАН) та Джо Байден. Що, умовно, для інтересів демократів ухвалюється пакет по Україні та Тайваню, а для інтересів республіканців – ухвалюється кордон та Ізраїль. Тобто, це така послуга за послугу.

Як вважаєте, його ухвалять?

Скоріше за все, він буде так ухвалений, оскільки підійшов момент, коли це вигідно і демократам, і республіканцям. Тобто обидві партії для цього виграють голоси.

Крім того, оборонно-промисловий комплекс США натякає, що затримується чи не найбільш прибуткова частина власної економіки, тому що замовлення для України, Ізраїлю, Тайваню – це понад 80% річного замовлення для ключових гравців на цьому ринку. А ці гравці не можуть жити без федеральних замовлень. І це якраз замовлення федерального рівня. Є економічна необхідність нарешті ухвалити ці пакети.

Леся Лещенко

Леся Лещенко

УНІАН в Google News