Вбивство на Черкащині шили білими нитками

Людину, яка вкрала мішок зерна на підприємстві, засуджують на 5-7 років. А тут очевидне вбивство, а засуджений не несе відповідного покарання…

Для мешканців 13-тисячної Христинівки, що на Черкащині, цей випадок зі вбивством пересічного містянина, справді виявився, як грім серед ясного неба. Більше того, криваве дійство відбулося на очах десятка людей, котрі того дня відпочивали на Дні міста.

Гра біцепсами призвела до летального кінця

До агентства УНІАН звернулася мешканка Христинівки Наталія Нагірич. За її словами, 28 червня 2009 року на алеї на центрального парку міста, поблизу пам’ятників “Героям Великої вітчизняної війни” та “Солдатам, загиблим у війні в Афганістані” молодик атлетичної будови вбив її чоловіка. “Ця подія відбувалася на очах десятки містян. Василь Наконечний, син мера, використовуючи кастет, наносив удари моєму чоловікові Юрію. Наконечний вів себе зухвало, агресивно, виражався нецензурною лайкою, нехтував нормами моралі та своєю поведінкою проявляв явну неповагу до оточуючих, грубо порушуючи громадський порядок, а після вчинення злочину втік”.

Розкручуючи ситуацію, агенції УНІАН вдалося дізнатися корисні подробиці. Зокрема, з самого початку Наконечний дав волю кулакам до Михайла Романюка, котрий є сватом Нагіричів. Пан  Романюк під час святкування Дня міста зробив зауваження неадекватній поведінці сина міського голови Христинівки, за що потім поплатився і був доправлений у реанімаційне відділення ЦРЛ.

Юрій Нагірич з дружиною Наталею того дня символічно відзначали другий день весілля доньки Ірини й зятя Олександра. Вони гуляли по місту та слухали заїжджих київських артистів. Коли на свата Романюка напав Наконечний, Юрій Нагірич спробував надати допомогу сватові та припинити хуліганські дії з боку сина мера. Результат благих намірів Нагірича завершився в реанімаційному відділенні лікарні, де він від отриманих травм, не приходячи до свідомості, помер.

Очевидець тієї пригоди Тетяна Тєлєнкова підтверджує, що бачила, як чоловік високого зросту Василь Наконечний наніс Юрію Нагіричу удар кулаком в обличчя, від якого він упав. Бійка відбувалася близько 15 хвилин, а потім пан Наконечний пішов у напрямку Тєлєнкової. На її запитання, навіщо затіяв бійку, Василь Миколайович відповів: “Я ще можу таких двох завалити”.

Інша присутня на місці події — Наталя Фартушна — говорить, що Наконечний наніс кілька ударів Нагіричу та Романюку. “Я разом з Тєлєнковою підійшли до чоловіків, котрі лежали на дорозі без свідомості. Їхні дружини надавали їм першу медичну допомогу. До речі, Нагірич лежав головою на бордюрі й сильно “харчав”, — зауважила вона.

Натомість Михайло Романюк відмовився спілкуватися з журналістом УНІАН, зіславшись, що нічого не може додати до того, що вже сказав у суді. Феміді він зізнався, що  під час святкування Дня міста придбали з Юрієм Нагіричем спиртне і продукти харчування та пішли до столиків, які стояли поблизу смертельної бійки. Далі, з його слів, разом з сватом вони вживали спиртне. Що відбувалось далі, пан Романюк не пам’ятає і прийшов до свідомості в реанімаційному відділенні Христинівкої ЦРЛ.

“Мій чоловік ніколи не вживав спиртного. Він завжди оминав галасливі компанії чоловіків та ішов додому. Він був сімейною людиною і полюбляв з дітьми проводити вільний час”, — наголошує вдова Наталія. До речі, після вбивства діти Нагіричів та Романюків розійшлися та живуть окремо. 

“Наша міліція нас береже”?

Поведінка місцевої міліції того дня не може не викликати подив. Ба більше — напередодні відзначення Дня міста, 27 червня 2009 року начальник УМВС України у Черкаській області генерал-майор М. Каплій видав розпорядження “Про забезпечення охорони громадського порядку та безпеки громадян під час проведення заходів 28.06.09 в Христинівці”. За цим документом сховалося елементарне слідкування за тим, щоб не відбувалися бійки, не розпивалися алкогольні напої в громадських місцях. Відповідальним було визначено начальника Христинівкого райвідділу міліції В. Валюка. Проте кроки, які зробив у день вбивства пан Валюк, підтверджують його непрофесійність. Зокрема, він написав Каплію телеграму, в якій вказав, що двоє сватів, Романюк та Нагірич між собою побилися (ця версія довгий час навмисне розкручувалася правоохоронцями, щоб відбілити сини міського голови. — авт.). Вдогін згаданий начальник міліції відправляє ще одну телеграму, в якій стверджує, що злочин, від якого помер у лікарні Нагірич, скоїв Василь Наконечний. Між іншим, у довідці про причину смерті Юрія Нагірича зазначено, що причиною смерті є закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток основи та склепіння черепа, забій-розміщення головного мозку та крововиливи під тверді та м’які мозкові оболонки.

Про бездіяльність районної міліції каже то й факт, що експертиза на предмет наявності алкогольного чи наркотичного сп’яніння Наконечного була проведена через два дні, 30 червня. Результат її був передбачуваний — Василь Наконечний чистий, як немовля. Інші подібні експертизи правоохоронці проводили не у день вбивства, а через кілька днів.

Вирок суду

Феміда думала півтора роки

У справі Нагірича потерпілій стороні вдалося зібрати докази та відправити її на розгляд у сусідній райцентр Монастирищен задля чистоти та незаангажованості судового рішення.  Щоправда, були спроби з боку старшого слідчого СУ УМВС України у Черкаській області М. Железняка, який вів справу, переконати Феміду в іншому. Зокрема, 2 листопада 2009 року старший слідчий підписує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Він аргументує це тим, що причиною нанесення Наконечним тілесних ушкоджень “стала зухвала поведінка Романюка і Нагірича і подальша сварка між ними”. Далі від Железняка посипалися “перли”, мовляв, Наконечний “не мав наміру”, “не вважав, що завдав потерпілому серйозних ушкоджень”… А це вже оціночні судження працівника обласної міліції, які він допускати не повинен.

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Микола Бурлака за довго до рішення Феміди у коментарі УНІАН повідомив, що підсудному Наконечному інкримінується частина 1 статті 119 ККУ (вбивство через необережність), яка передбачає обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Суддя пояснив, щоб під словосполученням “обмеження волі” треба розуміти: це спеціальна міра покарання, за якої обвинувачений направляється на так звані за радянських часів “хімії” — установи, де вони працюють, але не перебувають під вартою.

Що ж виходить: син міського голови, який скоїв вбивство, зможе вільно пересуватися та відробляти певні години на державу?!

Про те, що Наконечного всілякими методами хочуть “відмазати” від “зони” свідчить непохитна позиція судді Бурлаки, який навідріз відмовляється перекваліфікувати справу й додати туди ще ч. 2 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) та ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство). Також сторона відповідача Наконечного всіляко затягує судовий процес, не з’являючись на засідання.

Водночас Микола Бурлака відкинув можливий тиск на роботу суду з боку міського голови Христинівки та інших державних установ. “Це легко прослідкувати: я можу надати розшифровки своїх дзвінків. Я нікого не боюся. Хто для мене мер Христинівки? Ніхто, і я з ним особисто не знайомий”.

Мер погодився, що син вбивця

Приймальня та кабінет міського голова Христинівки Миколи Наконечного нагадують Шевченківський міні-музей — на стінах висять два великі портрети Кобзаря. Нашу розмову мер починає з того, на позаторішньому Дні міста практично всі були п’яні. “Випадок, який стався з моїм сином, дуже неприємний. Ви знаєте, що у той день мешканці Христинівки святкували День міста, а тому практично всі були п’яні. Відбувся інцидент між Василем Наконечним та Юрієм Нагіричем. Між іншим, останній та його сват Михайло Романюк першими зачепили мого сина”. А потім видав на диктофон: “Я вважаю свого сина на 100% винним у вбивстві Юрія Нагірича. Краще б мого сина вдарили, аніж він когось вбив. Моя позиція з цього питання чітка — як вирішить суд, так і буде. Я не вмішуюся у судовий процес та не впливаю на Феміду”.

На думку мера, затягування судової справи вигідне певним особам. Назвати їхні прізвища чи бодай імена Микола Петрович відмовився. “Це комусь треба. Наразі з боку позивача виставлена солідна сума компенсації, приблизно мільйон гривень. Якби я був трактористом, ніхто не надавав би цьому питанню такого резонансу”.

Тут мер вочевидь лукавить. По-перше, за його чадом назбирався не один грішок. За інформацією управління ГСУ МВС України, 23 вересня 2007 року Василь Наконечний, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 скоїв наїзд на велосипедиста Г. Шаревича, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження та помер, від яких помер у лікарні. 12 лютого прокуратура Христинівського району порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 ККУ (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинили смерть потерпілого). Наразі справа не закрита.

По-друге, як кажуть місцеві мешканці, за самим мером тягнеться шлейф його не дуже чистого минулого. Словом, їхній мер міста та кримінальний авторитет “Бик” — одна і та ж особа. “У нашому рідному місті під головуванням мера Наконечного М.П., колишнього кримінального авторитета “Бика”, який керував злочинними бандами, що катували людей по всій Україні та за її межами… Під керуванням нашого “Бика” та його соратника К. серед населення міста та району організовано торгівлю наркотичними речовинами, які розповсюджуються і в школах (особливо у ЗОШ №2), і в барах того ж К., розплодили по Христинівці циганські наркокубла і “кришують” їх. На людях кричать, що борються із цим лихом, а насправді наживаються на чужому горі”, — йдеться в анонімному листі мешканців. Схожий рукопис невідомі тамтешні люди направили на адресу колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Також про “подвиги” міського голови писало Інтернет-видання “Антена” (http://antenna.com.ua/antenna/5872.html).

Далі буде?

Суддя Монастирищенського районного суду Бурмаки, як і говорив, таки дотримав слова — 1 грудня 2010 року виніс ухвалу про засудження Василя Наконечного за частиною 1 статті 119 ККУ (вбивство через необережність). Вибудовуючи логічний ланцюжок обставин злочину, представник Феміди запропонував замінити судимість нерівноцінним, на наш погляд, покаранням. Цитуємо ухвалу: “… суд вважає, що виправдання та перевиховання (розумій — Василя Наконечного — авт.) можливе без ізоляції від суспільства і находить за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Суд вважає, що призначення саме такого покарання є необхідним (??? — Авт.), справедливим та достатнім для виправлення та перевиховання підсудного (??? — Авт.)”. Краще за все цю “картину маслом” ілюструє репліка героя Віцина з радянської кінокомедії “Операція И”: “Нехай живе найгуманніший суд у світі!” Іспитовий термін Наконечного підігнали під форму — лише два роки. За цей час йому заборонено покидати Україну без спецдозволу та бути на обліку у відділі міліції.

Щодо судді Монастирищенського районного суду, то він вирішив провсяк випадок перестрахуватися. В ухвалі сказано, що речові докази вбитого Юрія Нагірича, а саме: зразки волосся, зрізки нігтів з рук “після вступу вироку в законну силу — знищити”.

Із вердиктом Феміди категорично не згодна позивач Наталія Нагірич. “В Україні на 5-7 років засуджують людину, яка вкрала мішок зерна на підприємстві. А тут очевидне вбивство людини, а засуджений не несе відповідного покарання. Ми подали апеляцію до обласного суду у Черкасах. Сподіваюся, що істинна все-таки восторжествує”, — наголосила вона.

Віталій Тараненко

УНІАН в Google News