Усім до зброї! (?)

Міністр внутрішніх справ пообіцяв, що в Україні незабаром буде легалізовано продаж травматичних пістолетів для всіх категорій громадян. До чого це може призвести? Думки експертів розходяться...

Наприкінці минулого року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко пообіцяв, що в Україні вже в січні 2009 року буде легалізовано продаж травматичних пістолетів для всіх категорій громадян. Не дивлячись на те, що процес узгодження юридичних нюансів цього питання дещо затягнувся, сертифікація травматичної зброї, яку зможуть придбати українці, вже завершена.

Підконтрольний вистріл

Вимоги до короткоствольної травматичної зброї у всіх країнах, де вона дозволена, більш-менш схожі. Головна умова при сертифікації травматичного пістолета або револьвера - знизити до мінімуму ймовірність летального результату при пострілі в людину. Основною передумовою для розробки "несмертельної" зброї для самооборони став гуманний підхід до правопорушника, якого необхідно нейтралізувати, але в жодному разі не позбавляти життя.

У результаті, розробникам і виробникам зброї, з одного боку, та контролюючим органам, з іншого, доводиться постійно шукати компроміс між збереженням прийнятної ефективності зброї та її "безпекою" для агресора. Можна, як французька фірма "Verney-carron", розробити травматичну "двостволку" "Flash-ball". Діаметр гумової кулі, якою стріляє ця "чудо-зброя", - 44 мм. Стримуюча дія при влученні такого снаряда досить велика, зате проникаюча дорівнює нулю. Високу ефективність демонструє російський травматичний пістолет "Оса". Калібр цієї зброї також чималий і становить 18 мм.

В Україні ж вже понад 10 років виробляються різні моделі травматичних пістолетів і револьверів стандартного для більшості бойових пістолетів калібру - 9 мм. І поки що ця зброя легально доступна лише співробітникам силових відомств, а також вкрай обмеженому колу громадян. Якщо в людину влучить куля від травматичної зброї, на тілі можуть утворитися серйозні гематоми (синці), у гіршому випадку можливий навіть перелом ребра. Проте смертельне поранення травматик може нанести рідко і тільки під час пострілу впритул.

У Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі (НДЕКЦ) МВС України повідомили, що, згідно зі стандартом СОУ 78-19-0012007, сертифікацію в Україні пройшли пістолети "Форт-12Т" та "Форт-17Т". Так що у разі дозволу легального використання травматичної зброї в Україні будь-який громадянин нашої країни, який досяг 18 років, пройшов медичну комісію та отримав дозвіл у міліції, зможе вибирати саме з цих двох моделей.

Обидва пістолети сертифіковані як газова зброя, що має додаткову можливість пострілу еластичною (м`якою) кулею. За інформацією НДЕКЦ, ці пістолети можуть бути використані для стрільби  патронами, оснащеними сферичними кулями із пластизоля. "У нас у травматичних пістолетах застосовуються або пластизолеві, або кулі зі спіненої пластмаси, а не гумові, як це прийнято вважати. Адже гума при високих швидкостях може просто загорітися", - пояснили УНІАН у НДЕКЦ.

Внутрішня поверхня ствола "Форт-12Т" та "Форт-17Т" не має нарізів, як бойова зброя, але оснащена захисними елементами - виступами, які не дозволять вистрілити із цих пістолетів нееластичною кулею. Такі заходи покликані звести нанівець спроби "народних умільців" зарядити патрон травматичного пістолета металевою, приміром, сталевою кулькою від підшипника, що, природно, може призвести до важких поранень під час пострілу в людину. "Навіть якщо металева куля і зможе залишити канал ствола цих пістолетів, вона втратить швидкість і не заподіє шкоди. Швидше за все, кулю просто заклинить у стволі ", - пояснили у НДЕКЦ .

Тут оцінюють ефективність вказаної зброї як цілком достатню для забезпечення самозахисту, хоча й погоджуються, що енергія й швидкість кулі, яка виходить з неї, буде трохи менша, ніж у її побратимів, які використовуються правоохоронними органами.

«Психологічна» зброя?

Здавалося б, усе не так вже й погано для прихильників травматичної зброї - травматичні пістолети, які випускаються "Фортом", виглядають цілком серйозно, тому що візуально практично не відрізняються від своїх бойових аналогів. До плюсів вказаних травматиків, безумовно, можна віднести й той факт, що патрони з еластичною кулею, як і бойові, заряджаються порохом. Так що "бабах" при пострілі буде конкретним, особливо в приміщенні. Залишкова енергія порохових газів відкине назад затворну раму пістолета, яка екстрактує відпрацьовану гільзу, зведе курок і зажене у ствіл новий патрон з магазину.

Іншими словами, усе по-дорослому. Головне, щоб нападник перейнявся цими зовнішніми ефектами - присів від одного звуку пострілу й категорично відмовився від своїх агресивних намірів. Це не зайвий сарказм. Якщо згадати, що вага м`якої пластизолевої кулі становить менше 1 грама, то ясно, що лише вища швидкість дозволяє їй передати цілі відносно високу енергію. Але саме швидкості критично не вистачає кулям пістолетів, сертифікованих для "широкого" продажу.

Як відзначив виконавчий директор Всеукраїнського об`єднання зброярів Володимир Михалєв, в Україні сьогодні випускаються спеціальні патрони лише для гладкоствольної травматичної зброї. "Швидкість кулі у таких патронів визначена ще в 1990-х роках і становить 300 метрів на секунду на відстані 1 метра від стволового зрізу. Якщо стріляти такими патронами з пістолета із захисними елементами в стволі, то швидкість буде 180-200 метрів на секунду. Приміром, у Росії, де травматичні пістолети дозволені для продажу населенню, для стрільби з подібних пістолетів використовуються патрони підвищеної потужності, які забезпечують швидкість не менш 300 м/сек", - відзначив експерт.

На думку В.Михалєва, пістолети "Форт-12Т" і "Форт-17Т" при використанні українських травматичних боєприпасів будуть зовсім неефективні в якості зброї для самооборони. "Як газові пістолети вони цілком адекватні вимогам, що до них висуваються, але з точки зору травматики - ні. Я вважаю, що це буде обман громадян, люди не отримають того захисту, на який вони розраховують, купуючи такий пістолет. Єдиний варіант підвищити ефективність цієї зброї - розробити в Україні боєприпаси з більш високою потужністю", - підкреслив експерт.

При цьому він відзначив, що, згідно із проектом закону про легалізацію обігу травматичної зброї в Україні, до продажу будуть дозволені лише зразки вітчизняного виробництва. Природно, що й патрони до них також повинні бути українськими.

Повертаючись до питання лякливості різних представників кримінального світу і простих нападників, які, як ми тепер розуміємо, повинні непритомніти від одного вигляду пістолета в руках законослухняних громадян, на жаль, розраховувати на це не доводиться. Виною тому величезна кількість стартових, пневматичних і газових пістолетів, які зараз поширені в населення, особливо - серед молоді.

Ці «іграшки», які нерідко пускають в хід у вуличних бійках, давно перестали сприйматися як серйозна загроза. Швидше навпаки, демонстрація пістолета може спровокувати максимально жорстку реакцію.

Караван іде вперед

Однак, незважаючи на спірність питання "давати чи не давати зброю населенню", міністр внутрішніх справ Юрій Луценко продовжує його лобіювати. В кінці лютого він запропонував Верховній Раді на законодавчому рівні визначитися з цього приводу, заодно переклавши відповідальність зі своїх плеч. «Наша позиція така: нехай вирішить не сам міністр, не Міністерство внутрішніх справ, а Кабінет міністрів, а ще краще - Верховна Рада », — сказав він в ефірі телеканалу ICTV.

Луценко навів статистику: нині в Україні на руках у населення перебуває 820 тисяч одиниць мисливської, вогнепальної, травматичної зброї та газових пістолетів, щороку міліція видає ще 50 тисяч нових дозволів, однак це не призводить до різкого зростання кількості злочинів, у яких фігурує ця зброя.

«У сусідній Молдові, де взагалі дозволений вільний продаж «вогнепалів», і у Грузії провели опитування серед злочинців: чого вони бояться найбільше? Їхня відповідь: озброєного опору тих, кого вони збираються грабувати. Це психологічний фактор, який стримує злочинців», - заявив міністр.

Луценко також нагадав, що МВС спрямовує стежити за порядком на вулицях 15 тисяч патрульних міліціонерів, але розміри бюджетного фінансування не дозволяють «поставити міліціонера біля кожного стовпа».

І все ж, наскільки така ініціатива допоможе захистити права пересічних українців і чи не є вона перекладанням проблеми із хворої голови на здорову? Думки експертів розійшлися.

Людмила КОВАЛЬ, експерт з питань захисту прав людини:

ПОДІБНІ ЗАЯВИ МІНІСТРА - ВИЗНАННЯ БЕЗПОМІЧНОСТІ ПРАВООХОРОНЦІВ

На мою думку, подібні заяви міністра сприймаються як визнання безпомічності правоохоронців і міліції зокрема у боротьбі зі злочинністю. Я ще розумію, коли правозахисники говорять про дозвіл на використання травматичної зброї населенням. Але ми самі говоримо про неефективність роботи міліції та інших структур та висловлюємо недовіру до них!

Для міністра внутрішніх справ подібні пропозиції з боку громадськості повинні були б стати приводом для серйозних роздумів про те, як підвищити рівень захисту населення. І вже точно не приводом для підтримки ідеї  озброєння громадян.  Це з одного боку. А з іншого - я маю дуже велику пересторогу щодо  наслідків "масового озброєння". У  державі, де панує хаос і де будь-які довідки можна купити, важко повірити, що та ж міліція забезпечить надійний контроль бодай над тим, до кого потрапляє зброя (до "хороших" чи до "поганих" хлопців).

Озброєння підвищує не безпеку, а небезпеку.  Коли у державі забезпечений правопорядок, то потреби в озброєнні громадян не виникає. Тож треба не громадян  озброювати, а змусити-таки правоохоронні органи якісно виконувати ті функції, задля яких їх і створено.

Юрій ЧУМАК, помічник міністра внутрішніх справ з прав людини:

В УМОВАХ ПОГІРШЕННЯ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ ПРАВО НА САМОЗАХИСТ ПОВИННІ МАТИ ВСІ

Травматична зброя мусить продаватися як засіб для самозахисту. Прибічників і противників ідеї пом’якшення дозвільного механізму щодо її продажу завжди буде багато, але, як на мене, слід згадати і про такий аргумент як існування на сьогоднішній день певної дискримінації у цьому питанні. Адже правоохоронці і військові мають справу зі справжньою зброєю кожного дня та ще й отримали право купувати травматичну (теоретично таке право мають ще й журналісти, але я мало знаю таких, що змогли скористатись ним на практиці). Решта громадян можуть захищатися лише власними кулаками, нігтями чи кухонними ножами (останні носити при собі небажано, адже вони можуть бути визнані холодною зброєю). А в умовах погіршення криміногенної ситуації право на самозахист повинні мати всі!

Міністр МВС Юрій Луценко, виступаючи за пом’якшення дозвільного механізму щодо продажу травматичної зброї, не "розписується" у нездатності міліції забезпечити правопорядок» (як заявляють деякі експерти), він говорить правду про те, що до кожного громадянина по міліціонеру не приставиш.

Коли «погані хлопці» будуть знати, що їхня потенційна жертва, замість того, щоб випотрошити з переляку гаманець та віддати останні гроші, зможе дістати з кишені пістолета та влучити нападнику принаймні у ногу, кількість злочинців, як на мене, буде зменшуватися.

Проте підкреслюю, що я проти продажу зброї, що спрямована на знищення, а не на самозахист. Принцип «не убий!» повинен бути дотриманий неухильно. Якщо стоїть дилема між «не пущать» і загнати проблему у тіньовий сектор або - напроти - легалізувати та тримати під контролем, я завжди за другий варіант.

Віктор ПУШКАР, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник факультету соціології і психології Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

"ЗВІР, СТРАШНІШИЙ ЗА ВОВКА, - ЦЕ СКАЖЕНА ВІВЦЯ"

За результатами одного з минулорічних досліджень щодо ставлення до дозволу на носіння зброї (вибірка репрезентативна щодо міського населення України), на думку респондентів, право носіння зброї варто:

“Надати кожному” – 4,3%

“Надавати лише психічно здоровим” – 25,7%

“Лишити як є: військовим, правоохоронцям та деяким іншим категоріям громадян” – 27,9%

“Лишити тільки військовим і правоохоронцям, в решти відібрати” – 40,4%

Отже, право носіння зброї скоріше має належати лише психічно здоровій фізичній особі, ніж “кожному”. Прихільники двох останніх варіантів – лишити, як є, та лишити тільки військовим і правооохоронцям - становлять дещо більший відсоток опитуваних. Відповідно, говорити про однозначність думок тут поки що не виходить.

За нашими прогнозами, будь-яка офіційна дія, спрямована на порушення status quo – чи то спрощення видачі дозволів на носіння зброї, чи то ускладнення - матиме і прихильників, і противників. М’якше та однозначніше сприйматиметься спрощення дозволів на зберігання зброї з метою самооборони. Але в цьому випадку довідка від психіатра також буде корисною.

Також можемо припустити, що за подібної ситуації проти збільшення кількості озброєних людей виступатимуть не тільки і не стількі пацифісти, скільки ті, хто вже давно має зброю. Ця категорія громадян побоюється або збільшення конкуренції, або, м’яко кажучи, необережного поводження "аматорів" зі зброєю. Адже, за давнім прислів’ям, “звір, страшніший за вовка, – це скажена вівця”. Людина, що має зброю, має бути не лише психічно здоровою в загальному сенсі. Вона також має додатково навчитись контролювати свою агресію, включно із стресовими умовами. Можливо, корисним буде також розширення мережі курсів та клубів, де вчать користуватись вогнепальною зброєю.

Юрій БІЛОУСОВ, заступник начальника Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС:

У ВСІХ РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ НАСЕЛЕННЯ ДОПОМАГАЄ МІЛІЦІЇ

 В умовах фінансової  кризи буде досить важко "змусити" правоохоронні  органи якісно виконувати ті  функції , задля яких  їх  створено. Проблема полягає  в тому, що в МВС фінансується лише заробітна плата. На паливно-мастильні  матеріали, закупівлю зброї  та спецзасобів, транспорту не передбачено жодної  копійки. Тому сподіватися, що сьогодні  в державі  буде забезпечено порядок лише силами МВС, думаю, не варто. Більш того, поліція всіх розвинутих країн спирається на підтримку та допомогу населення у забезпеченні  громадського порядку та у боротьбі  зі  злочинністю (community policing). У протилежному випадку поліція (міліція) може лише реагувати на вчинені  злочини, а займатися профілактикою вона просто неспроможна. Якісне ж реагування на злочин передбачає  бодай виіїзд на місце його скоєння, що за умови повної  відсутності  фінансування на пальне є також досить проблематичним. Ось така сумна картина! В будь-якому разі  проблема підтримки громадського порядку  є спільною проблемою як держави, так і  громадян.

Петро Черних, Тетяна Печончик

УНІАН в Google News