“П’єр Рішар. До запитання”: Мені образливо бачити, як артисти вештаються стежками влади

 Усе, що П’єр Рішар розповідатиме на сцені – це не вигадки. Це суцільна правда, – попередили перед початком вистави...

П`єр Рішар у Києві

Відомий французький “комедіант з беззахисно сумними очима” вчора розважав київську публіку – у Національному драматичному театрі ім. Франка пройшла моновистава “П’єр Рішар. До запитання”.

Фойє театру наповнюється людом. Жінки у вишуканих вечірніх сукнях, залишаючи за собою довгий шлейф дорогих парфумів, сусідствують з дівчатами-студентками у потертих джинсах... Творчість 76-річного актора-коміка не має вікових обмежень.

Політик В’ячеслав Кириленко з дружиною теж вирішив долучитися до високого мистецтва. Зізнається пресі, що Рішар йому дуже подобається. Особливо фільм “Іграшка”. Тож пан В’ячеслав захотів подивитися на улюбленого артиста в іншому амплуа.

Завіса відкрита. Мінімалізм у декораціях. На сцені декілька сходів, невеличкий радіоприймач, футляр від скрипки, стоси листів і розкидані зім’яті шарики паперу. На фоні –блакитне небо у білих хмаринках.

– Усе, що П’єр Рішар буде розповідати на сцені – це не вигадки. Це суцільна правда, – попереджують перед початком вистави.

– У спектаклі я такий, яким ви мене бачили у моїх перших фільмах. Саме у тих, які ви любите, – запевняв українських журналістів Рішар на прес-конференції перед виставою.

Він з’являється в світлі рамп у білих кросівках, бузковій сорочці й чорному костюмі. Стає спиною до глядачів. Зараз він диригент. Він обожнює джаз, бо “джаз – це життя”.

На сцену виходить саксофоніст. Це син Рішара – Олів’є. Музичний супровід до біографічної вистави “П’єр Рішар. До запитання” актору забезпечують сини. Кристоф на контрабасі або Олів’є на саксофоні. До Києва приїхав останній. З саксофоном подорожувати простіше – іронізує Рішар.

Вистава “П’єр Рішар. До запитання” – це листи до відомого актора Рішара і його відповіді на них. Листи від людей різних: студентів, фанатів, політиків, потенційних самогубців... І це одночасно розповідь про людей, з якими актор зустрічався, розповідь про його відомих друзів.

Перший лист просякнутий відчуттям приреченості. “Коли опускається завіса, клоуни плачуть… Оскільки я завжди вважала вас дотепним, зрозуміла, що ви дуже нещасний”, – розмірковує сумна пані з веселим прізвищем Тралівалі. І насамкінець пропонує актору: “Давайте вб’ємо себе разом”. На що життєрадісний Рішар іронічно відповідає: “Клоуни плачуть, якщо завіса падає їм в око, що зі мною ніколи не траплялося”.

Пишуть Рішару й люди, стурбовані сучасним політичним життям. Жан Люк Поплавок вирішив створити власну партію – Товариство республіканських утопічних соціалістів, простіше кажучи – ТРУС. А, як водиться, кожна партія включає до своїх лав артистів. Для свого ТРУСу Поплавок обрав Рішара.

– Єдиний рух, в якому я брав участь, – це рух навколо сонця, – жартує П’єр.

І згадує Париж у буремний травень 1968 року, коли він, 33-річний чоловік, далекий від політики, став заручником обставин, несподівано опинившись посеред барикад, і ставши ланкою студентського ланцюга, який брав участь у масових страйках.

Зображаючи цього розгубленого молодика, який волею долі опинився посеред барикад, Рішар і сам здавався юнаком. Публіка, спочатку лише ввічливо посміхаючись, вже не стримуючись реготала.

Але до політики у Рішара цілком однозначне ставлення.

– Мені образливо бачити, як артисти вештаються стежками влади, – промовляє зі сцени його герой.

У Рішара просять порад, як стати “зіркою”, кого варто наслідувати?

– Зустрічати людей, якими захоплюєтесь, – не завжди хороша ідея, хоча б тільки через те, що одного дня ми їх втрачаємо... – відповідає актор.

“За добре впорядкованою комедією, часто прихований безлад трагедії”, – каже Рішар.

Він був справжнім. Відкритим. Щирим. Мабуть тому, мовного бар’єру майже не відчувалося. Хоча, звісно, глядачі час від часу позиркували на блакитний екран праворуч, де можна було читати переклад вистави, що, відповідно, була французькою.

Наприкінці спектаклю Рішар присів на сходи, і відкрив футляр для скрипки. Але скрипки там не виявилося. Він як справжній комік дістав звідти щебетуху, дзвіночки й паперову трубочку, наче жаб’ячий язик, дунув у неї, і вслід за її свистом зал вибухнув оваціями.

Свою автобіографічну виставу Рішар представлятиме киянам ще два дні. Щоправда, потрапити на відомого французького актора – задоволення не з дешевих. Квитки коштують від 500 до 3000 гривень.

У вільний час Рішар сподівається побачити традиційні туристичні об’єкти Києва – Софіївський собор і Андріївську церкву, відвідати будинок-музей Булгакова і скуштувати справжнього українського борщу.

До речі, подорож Рішара в Київ не обійшлася без пригод. По дорозі до аеропорту Шарля де Голля у Парижі актор потрапив у пробку, і запізнився на свій літак до Києва. Та для найвідомішого “високого блондина”, чия голова вже, щоправда, стала сріблястою, у терміновому порядку купили нові квитки. Тож, казуси з актором трапляються не тільки на знімальному майданчику...

Анна Ященко