Як святкували «Етноеволюцію» у Космачі (фоторепортаж)

Як святкували «Етноеволюцію» у Космачі (фоторепортаж)

Спраглі до автентики глядачі кочували від дійства до дійства, танцювали до знемоги, співали, їли, пили. Знову й знову ставали в кола, брались за руки. Шалена круговерть сколихувала гори...

Привітне селище, яке зветься «сонячною долиною» приймало «Етноеволюцію» - фестиваль просто неба, який об’єднав у собі все найкраще, що належить до етнокультури: музику, вишиванки, традиції і просто хороших людей.

Нестримні ритми сучасної фолькової музики головної сцени переплелись з відгомоном століть у споконвічному колі веснянок і співанок, які лунали у дні фестивалю зі сцени й не лише.

Спраглі до автентики глядачі кочували від дійства до дійства (а їх там було на кожному кроці), танцювали до знемоги, співали, їли, пили. Знову й знову ставали в кола, брались за руки. Шалена круговерть сколихувала гори, поміж яких долина перетворювалась на бурхливе море людей, музики й того давнього українського духу, що й досі, захований від міських неспокоїв, мешкає поміж гір.

Мало кому вдавалось цілком охопити усю багатогранну діяльність фестивалю у всіх його проявах. Але всі як один знаходили в ньому духовний спочинок. Охочих придбати автентичні речі гуцульського побуту вражало розмаїття вишиванок, ліжників, писанок, різьблених виробів, які можна придбати лише тут. На базар з’їхались майстри з усієї Гуцульщини. А ціни приємно заохочували придбати якусь річ, що припала до вподоби.

Коханків сценічного мистецтва запрошували до клюбу чи на третю сцену спеціально роблену до театральних дійств. Ця сцена була розміщена поза центром Космача на пагорбі, так що іноді здавалося, ніби гори й ліси теж приймають участь у дійстві…

А розважати публіку було кому. Цмалили рідні українські гурти, приїхали й закордонні гості, зокрема польський гурт «Видимо», який тішив публіку українськими й польськими піснями. Приїхало до Косова понад півсотні різних музичних і танцювальних гуртів, були й театри. Серед музик запальними ритмами тішили гурти «Бурдон», «Даха-Браха» та «Оркестр Янки Козир» та багато інших.

Кожен заявлений в програмі фестивалю гурт приніс з собою смолоскип української народної культури до ватри, що палала два дні в Коломиї і звалась «Етнореволюцією».

Обидва дні танці тривали поза північ, здавалось, що на цьому святі не буває такого, щоб хтось втомився. Для охочих скуштувати смачного, майже цілодобово коптились шашлики й варився бануш – пшоняна каша присипана бринзою. Цікаво, що з алкогольних напоїв продавали вино та пиво, а от горілку чи інші міцніші напої було важко знайти. Звісно, можна було б роздобути місцевої самогонки, але то вже для справжніх гурманів.

Особливо хочеться відзначити лірника Сашка, якому завжди вдавалося знайти стовідсоткову підтримку глядачів. Бавив людей чудернацькими казками для дітей і дорослих, страхав моторошними оповідками та залучав глядачів до участі в своїх казках...

Сам фестиваль розпочався у понеділок після полудня – про це сповістили  трембіти, а святі отці провели спільну молитву за успіх фестивалю. Виступи організаторів і місцевої інтелігенції не затягнулись. Хочеться лише відзначити старого бандерівця, що розповідав, як він у далекому 45-му зі своєю сотнею розбив півтисячі московського війська. Та й загалом місцеві жителі дуже патріотичні й свідомі, що робить Космач ідеальним для проведення такого роду фестивалів.

То ж не встигли гості занудьгувати як барвисті гурти гуцулів стали до танцю. Під скрегіт скрипок, дзеленкіт цимбалів і гуркіт барабанів розпочалися танці. Базар гудів добрим торгом, а галявини наповнювалися пошановувачами українського традиційного мистецтва.

Аж надто багато різних дійств проводилось у ті дні. Тут і з’їзд писанкарів, який продемонстрував унікальне явище української культури –писанку, від розмаїтості яких, аж рябіло в очах, і демонстрація гончарського мистецтва. Театри «ДАХ» та «Човен» виступили зі своїми «фірмовими» виставами – «Пролог до Макбета» та «Руда відьма». Паралельно проводилися майстер-класи танців, на фольковій сцені виступали гуцульські гурти, а після півночі в клюбі демонстрували українські фільми. І ще багато і багато всього там відбувалося, щоб побувати й переказати неможливо, вже не кажучи про концерти на головній сцені.

Другий день святкувань намагалась попсути не ладна, як на травень, погода. Зранку потрусило снігом, а в ночі був заморозок. Та запальні танці згладжували температурні негаразди.

Трохи не щастило людям у наметах - треба було добряче грітись. Дяка місцевим жителям, які щиро старались допомогти, чим можна. Про себе можу сказати, що потрапили на чудових людей, що забезпечили нас дровами та ще й частували тістечками, салом, грибами, ну й звісно самогонкою. Один місцевий газда розповідав нам, що багато для фестивалю зробили й самі космачани, але й держава дещицю грошей виділила.

Протривав фестиваль до півночі першого травневого дня втомивши нарешті всіх охочих, надаючи сили до добрих починань гостям. Організатори в свою чергу запевняли про проведення «Етнореволюції» наступного року.

Тож за фестиваль «Етнореволюція» хочеться подякувати не лише організаторам за добрий почин, але й місцевим космачанам, які виявилися гостинними, хазайновитими й добрими людьми. Велика їм подяка за такий чудовий фестиваль. Наступного року обов’язково їду знову. А щодо людей які не потрапили на свято, то хіба можуть про те пошкодувати - свято видалось на славу!

Роман ДОБРИЙВЕЧІР

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter