Пако Рабанн: Критерій моєї психічної нормальності – те, що я заробляю багато грошей
Пако Рабанн: Критерій моєї психічної нормальності – те, що я заробляю багато грошей

Пако Рабанн: Критерій моєї психічної нормальності – те, що я заробляю багато грошей

23:47, 14.06.2007
5 хв.

“Ви ще не знаєте, що я можу... Ви бачите лише вершину айсберга, а внизу – це потужна основа. Я не зупиняюся в роботі, я працюю весь час, щодня, для мене працювати – це жити, дихати..” Інтерв’ю

Нещодавно до Києва знову завітав всесвітньовідомий модельєр Пако Рабанн, який зараз допомагає молодій українській дизайнерці Вероніці Жанві у підготовці показу її колекції на паризькому Тижні високої моди. Хоча мсьє Рабанн не любить незапланованих інтерв’ю, а наше було незаплановане, усе ж таки з нами трохи поспілкувався.

Мсьє Рабанн, ось уже два Ваші останні візити в Україну пов’язані з нашою молодою дизайнеркою Веронікою Жанві. Відомо, що її колекція «Осінь–Зима-2007–2008» буде представлена на Тижні високої моди в Парижі. Як вдалося їй це зробити?

В Україні я завжди бачив, що є багато талановитих стилістів. Я був дуже здивований талантом і стилем Вероніки Жанві. За моїми плечами 45 років досвіду в моді, і я хочу передати їй свій досвід.

Відео дня

Коли ми починаємо робити перший крок в напрямку інтернаціонального показу, то починаємо автоматично включати всіх людей світової моди. Ви маєте чітко зрозуміти, що жоден стиліст і дизайнер у моді не заробляють гроші, продаючи речі. Хочу, аби ви зрозуміли, що коли ми працюємо з приватними клієнтами, то втрачаємо свої гроші і свій час.

В Україні Вероніка Жанві зустрічається зі своїми клієнтами, а в Парижі вона матиме можливість зустрітися з усіма світовими банерними покупцями всіх марок світу. Вона обговорюватиме з ними, як зробити так, аби її продукція потрапила на прилавки всього світу – американського, канадського та інших.

Ми заробляємо гроші завдяки парфумам та аксесуарам, моє бажання – щоб Вероніка побачила, як я відкривав це для себе, щоб вона заслужила такого самого успіху та авторитету у світі. Я зміг організувати цей показ для Вероніки, бо моє ім’я знає увесь світ.

Прийнято запитувати іноземних гостей, що їм подобається в національній кухні тієї країни, яку вони відвідують…

Мені подобаються всі страви світу, якщо вони добре приготовлені. Я особисто готую страви з української кухні, наприклад, борщ, капусняк.

Ви часто любите говорити про те, ким були в минулому житті (щоразу по-різному)... Чи не боїтеся здатися комусь смішним?

А можливо, смішні ті люди, які не можуть мене зрозуміти. Я завжди говорю прямо й відверто, і те, що я думаю, хвилює дуже багатьох людей. Ніхто з думаючих людей не вважає мене за ідіота чи дурня, тому що я маю два критерії здорового глузду – мене знає увесь світ, і я заробляю дуже багато грошей. Ось вам перевірка того, що моя голова та мої думки нормальні. Це, можливо, інші люди, яких ніхто не знає, але які хочуть стати багатими, слабі на голову? (Сміється. – Авт.)

А ким була Вероніка в минулому житті?

Її очі й душу я знав ще в Єгипті. Вона була дочкою Нефертіті, а також сестрою Тутанхамона. Ви цього не знали?

Ні!

Тоді з якої планети Ви сюди прибули? Це жахливо, не знати свого минулого!

Погоджуюся з Вами...

Руки – це те, через що ми творимо, а тут (показує на голову. – Авт.) – ми мріємо і придумуємо. Талант, розум і руки Вероніки – найближчим часом завоюють цілу планету, як Шанель, Діор та інші великі люди, тому що в неї є два головні елементи – чуття в руках і розум, якому вистачає сміливості заявити про себе.

Я завжди працював своїми руками… Перший робітник, який був на моїй фабриці, – це я сам. Першим приходив на роботу й останнім ішов.

Наскільки мені відомо, Ваша мама була швачкою…

Вона не була швачкою, вона працювала в закладі моди “Дім Баленсіага”, відповідала за виробництво.

То можна сказати, що модою займався Ваш рід?

Я б сказав навпаки. Зі сторони мого батька – усі військові… Час від часу мама мені казала: «Якби твій батько був знову живим, йому було б соромно за тебе, ти забув меч сім’ї (сміється. – Авт.) і поміняв на голку з ниткою». Але це вона завжди казала жартома, насправді вона обожнювала моду.

Ви не ображалися на це?

Ні! Це ж було на мою користь. Мене ніхто не може образити, бо того моменту, коли мене хочуть образити, для мене не існує.

Чула, що Ваша бабуся ревно молилася Богові, а мати не менш ревно – Карлові Марксу. Скажіть, а Ви людина релігійна?

У мені живе дві людини – моя мама, це те, що прагматичне й матеріальне, а бабуся – духовність і релігія. Я ніколи з ними не сперечався, ба вважав, що вони обидві праві – кожна зі свого боку. На сьогодні я дуже релігійна людина, тому що я прагматик.

Ви народилися в країні басків, Ваша мати була одним з керівників Іспанської комуністичної партії. Підлітком вона привезла вас до Москви й представила самому Сталіну. Що це була за зустріч? Яке враження справив на Вас кремлівський тиран?

Усе, що я пам’ятаю, – це страх на обличчях людей, страх, який панував у стінах Кремля. Зі знайомства зі Сталіним я зрозумів лише одне – люди жили в постійному страху.

Сталін був дуже нещасною людиною, його огортав якийсь сум, він був ніби чимось хворий...

Ви світові відомі не лише як дизайнер, але і як художник. Над чим зараз працюєте в цьому напрямку?

Я завжди малював, адже я архітектор. Між двома колекціями на рік, які я робив, я завжди малював і малював... Я робив графічні малюнки, працював над дизайном для фірм та офісів. На сьогодні маю дизайнерські контракти, моя робота – це моя мрія. Мене цікавлять усі види роботи – усі види малюнка.

Зараз працюю над новими виставками. Зараз відкриється моя виставка у Валенсії, в найбільшій і наймоднішій галереї Іспанії. Мої сьогоднішні малюнки – розміром 3 на 5 метрів.

Як у Вас на це все вистачає часу?

Ви ще не знаєте, що я можу... Ви бачите лише вершину айсберга, а внизу – це потужна основа. Я не зупиняюся в роботі, я працюю весь час, щодня, для мене працювати – це жити, дихати.

Оксана Климончук

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся