Нові виставки в Києві – як можливість помандрувати

Джаз у живописі… «Історія державного герба України»… «Образ української дитини в народному мистецтві»…

Літо – період активних подорожей. Але якщо обставини поки що перешкоджають, не сумуйте. Завітавши до київських музеїв, ви обов’язково здійсните захоплюючі (хоч і уявні) мандрівки – у часі й просторі…

Джаз у живописі

Тим, хто мріє про відпочинок на морі, мабуть, буде до вподоби виставка «Джаз і море» у Національному музеї Тараса Шевченка. На ній представлено живопис і порцеляну Маестро пензля зі Львова Михайла Демцю – одного з найвідоміших митців у сучасному українському малярстві.

Твори Демцю відомі своєю експресіоністичною манерою – шалено яскравий колір, пливкі образи, безмежна фантазія.

Якщо пана Михайла і можна назвати людиною світу, то обов’язково додавши, що коріння його творчості все одно підживлюють рідні традиції. Так, він багато часу проводить за кордоном, проте скрізь безпомилково впізнають його приналежність до української художньої школи. Насамперед у способі передачі почуття кольором.

А чому в назві виставки присутнє слово «джаз», воно все-таки зі сфери музичних термінів? Та тому, що джаз внутрішньо притаманний художникові як спосіб вираження – гармонійне поєднання ритміки й імпровізації.

Михайло Демцю – єдиний український художник, який створив авторську серію для славетної фірми «Розенталь», виробника колекційної естетської порцеляни, для якої працювали Далі, Вазареллі, Воргол.

Тож відвідувачі виставки мають нагоду помилуватися морськими краєвидами та порцеляновими витворами митця до 17 липня.

Згадаймо дитинство

У тому, що образ дитини може бути не менш яскравим, а внутрішній світ – багатшим і більш відкритим для добра та здивування, ніж у дорослої людини, гадаю, переконає виставка «Образ української дитини в народному мистецтві», що триватиме в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» до 31 серпня.

Її експозиція вражає вдалим синтезом художньої творчості та документалістики. Тут представлені давні світлини українських родин з різних куточків нашої країни, а також щирі народні картини - портрети дітей та їхніх батьків у виконанні знаних і маловідомих малярів: Анастасії Рак з Полтавщини, Панаса Ярмоленка та Якова Ющенка з Переяславщини, Марії Нелеп і Миколи Приходька з Обухівщини, двох Іванів – Орла та Лисенка з Черкащини та інших.

Часовий діапазон виставлених експонатів – від кінця ХІХ століття по сьогодення. Та більшість народних картин написана в другій половині минулого століття. Вони, напевно, у багатьох викличуть ностальгію. Принаймні з погляду більш повільного, ніж зараз, темпу життя, а також відсутності всепоглинаючого комп’ютера. Бо саме з цих причин і дорослі, й маленькі люди могли собі дозволити різноманітний і здоровий відпочинок. Назви робіт промовляють самі за себе: «Сімейний відпочинок на природі», «Сільське подвір’я», «Село. Діти збирають груші», «Коло річки», «Сонце зустрічають», «Дівча з писанками», «Діти, що тікають від грози»…

Виставку доповнюють елементи дитячого народного вбрання (сорочки, керсетки, крайки, взуття). Ті, хто завітає сюди, побачать і улюблені іграшки українських малят – унікальні зразки різноманітних «вуркалок», «пищалок», «павучків», виготовлених за описами відомого етнографа Марка Грушевського, дерев’яні мальовані іграшки Івана Приходька з Бориспільщини та народну яворівську іграшку з Львівщини.

Папір витриваліший за камінь

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків продовжує знайомити широкий загал зі своєю багатою колекцією європейської графіки, що налічує 13 тисяч одиниць. Через особливі вимоги до зберігання ці експонати можна побачити лише на тимчасових виставках, які відбуваються щороку.

Цьогорічний гравюрний сезон відкрила виставка «Зведено з каменю – збережено на папері» (архітектура в західноєвропейській гравюрі ХУІ – ХІХ ст. з колекції музею).

Особливість виставки закодована в її назві. Як свідчить історія, паперові аркуші іноді є «стійкішими» за камінь, з якого зводилися величні архітектурні ансамблі Європи – низка представлених гравюр містить зображення пам’яток, що взагалі не збереглися до нашого часу або зазнали перебудов і нині виглядають дещо інакше.

Експозиція має свої родзинки і навіть перлини. Серед них – «Атлас міст земного світу» Франса Хогенберга. Три офорти італійського графіка й археолога Джованні Баттіста Піранезі із зображеннями пам’яток Давнього Риму допоможуть відчути непідвладну часові трагічну велич.

А «прогулятися» вуличками середньовічного Нюрнберга можна завдяки творам Йоганна Крауса, Доменіко Квальйо та інших художників. І побачити там, зокрема, церкву святої Катерини, де вінчалися батьки Й. В. Гете і хрестили сина, першу латинську гімназію, яку очолював Гегель, та замок, у якому король Баварії приймав композитора Вагнера.

Виставку можна оглянути до 18 вересня.

Під якими символами жили й живемо?

Хрести, якорі, леви і тризубці – усі вони в різний час ставали символами, зображеними на гербах України або тих держав, до складу яких вона входила. Якою була офіційна символіка на наших теренах від найдавніших часів до сучасності, як вона виникала і що означала? На ці запитання дає виставка «Історія державного герба України» у Національному музеї історії.

Її тематичними розділами, зокрема, є: «Герби та символи Галицько-Волинської Русі», «Символіка княжої доби України – Русі до хрещення», «Герби Речі Посполитої та кримського ханства», «Герб УНР», «Герб Українського уряду в екзилі», «Герб незалежної України».

У виставкових стендах бачимо й такі атрибути державної символи як монети і грошові купюри різних епох, військові печатки, поштові марки.

Виставка триватиме до 24 серпня.

Тетяна Кроп

УНІАН в Google News