«АртПоле»-2011. Частина друга – алкогольно-радісно-лірична

"На фестивалі, якась чудесна енергетика, сп’яніння приходить непомітно і радісно"... "Схоже українці помалу позбуваються комплексу меншовартості, ми помалу набуваємо європейських смаків"...

Ведучими цьогорічного фестивалю «АртПоле» були лідер гурту «Пропала грамота» Павло Нечитайло та культова фігура сучасної української культури – Сергій Жадан.

Енергетика Унежа настільки заворожила останнього, що він вирішив залишитись там ще на кілька днів після завершення фесту.

- Це не перший мій досвід у ролі ведучого. Хоча на фестивалі такого масштабу, та ще й від і до – мабуть таки вперше, - зізнався Сергій Жадан. - Над пропозицією спробувати себе у такому амплуа, зізнаюсь, трохи вагався. Бо це якось несерйозно – позиціонувати себе ведучим. Але спання в наметі і їжа з вогню стали остаточними переконливими аргументами. Востаннє я в наметі спав у 2004 році на революції. Пам’ятаю, ми тоді одного ранку прокинулись, а на нас сніг лежить, як на полярниках. Зрештою, намети, фестивалі, це ж романтика…

- Романтика, алкоголь…

- Наркотики, груповий секс… (Сміється)

- Та ні, я веду до того, що на фестивалях часто «добрий ранок після доброго буху» пережити складно…

- На щастя в Унежі на такі випадки є ріка. При похмелюзі – це преша річ. А якщо ріки нема, то – біда. Пам’ятаю фестиваль у Гуляйполі, там є невеличка річечка, але важко було. Тим паче коли спека… І не можеш же не бухати, бо ж фестиваль. Просто якась безвихідна патова ситуація. І мучаться-мучаться люди. Але тут на «АртПолі», якась чудесна енергетика і похмілля минає безболісно, а сп’яніння приходить непомітно і радісно.
А взагалі фестиваль, як не як, а можливість послухати багато хорошої музики, подивитись як працюють музиканти. Мені страшенно сподобалися британські джаз-рокові Trio VD, добре грали наші хлопці з «Пропала грамота», «Даха Браха», «Гайдамаки», «Перкалаба»…

А хорошої музики й справді не бракувало. На великій сцені, яку назвали «Гніздо», і під нього ж і стилізували, з вечора і далеко за північ грали фантастичні Wild Marmalade (Австралія) та Trio VD (Велика Британія), веселі Besh’o’Drom (Угорщина) та Village Kollektiv (Польща), DVA (Чехія) експериментувала Даха Браха із PortMone (Україна-Білорусь) та Перкалабою, драйвували «Пропала Грамота» та «Гайдамаки».

Феномен останніх, українського фольк-рок-гурту “Гайдамаки”, у тому, що вони більше знані та популярні за кордоном, ніж у рідній країні.

- Торік ми фестивалили переважно закордоном, а цього літа – нарешті в Україні, - каже фронт-«Гайдамака» Олександр Ярмола. - Мабуть наше повернення це ознака, що в країні все змінюється на краще. Може, люди нарешті зрозуміли, що своє вартісне треба любити. Схоже українці помалу позбуваються комплексу меншовартості, натомість потроху почали усвідомлювати, що ми – єдиний самодостатній народ і помалу набуваємо європейських смаків. Не смаків поп-корну, а артистичних, унікальних…

На «АртПолі» «Гайдамаки» презентували «Козак рок-шоу», яке творили впродовж двох років і якому аплодувала Європа, Америка, Канада…

- Ми зібрали драйв, який іде від потужної ритм-секції, майстерність виконавців на народних інструментах і тексти, - продовжив Олександр Ярмола. – Не те, щоб в Україні ми в останню чергу усе це показуємо. Просто так співпало.

- Як це шоу сприймала публіка за кордоном?

- Наші слухачі і там, і тут – це переважно прогресивна молодь, яка має смак. Що ж до мас-медіа, то коли вони чують нашу програму, кажуть, що це те, що вони хотіли б бачити від України. У них немає побудованих стереотипів. Здається Грушевський сказав, що ніхто на світі не цікавиться тими, кого б’ють, лиш тими, хто відбивається. Тому Європа цікавиться тими народами, які борються за свою незалежність, за ідентифікацію.

- Фестивальне літо це чудово, але що далі?

- Зараз дуже активно фестивалимо, тому всі наступні кроки і зміни плануємо не раіше як на осінь. Нещодавно повернулися з фестивалю «Саянське кільце» в Шушинському. Вперше побували в глибинці Росії. Це було справжнім відкриттям. Раніше ми бували у Москві, Казані, але це великі бюджетні фестивалі. А ось у Шушенському – фестиваль, де представлена культура усіх східних та південно-східних сибірських народів – тунців, тунгусів, якутів, хакасів. Це було три дні горлового співу і шаманства… Фантастично!

- А восени ви продовжите рух із «Гайдамаками» чи є у вас аутсайдні проекти?

- У мене виникло бажання створення власного проекту і пісень, які виходять з формату «Гайдамаків». Друга ідея – написати книжку. І це не дань тенденції. Мені просто є що сказати. Мені 45 років. Я народився і прожив свої найкращі роки дитинства у Чорнобилі, потім жив в Україні в перші роки її незалежності, але згодом виїхав закордон… Це не було заробітчанство, але музикантам тоді у країні було важко. Тоді я попав у Берлін і жив із художниками, артистами – це був колосальний і потрібний досвід. А потім я повернувся, створили гурт «Гайдамаки», вивели його не лише на сцену країни, а й за кордон. Це все досвід, якого було дуже багато… Може я поганий письменник, але не в тому справа. Мені просто є що сказати.

Родзинкою «АртПоля» стала кримсько-татарська експансія.

- У нас на фесті потужна кримська делегація, - розповіла органзатор «АртПоля» Мирослава Ганюшкіна. – По-перше, це гурт «Джазаїр». Це не просто кримські татари, кримські цигани. Ми самі для себе їх відкрили нещодавно завдяки Саші Рибалку, який наполегливо шукав їх довгі роки. Справа в тім, що кримські татари ніколи не грали музики. Це був не дуже достойний вид діяльності, так би мовити. На всіх їхніх святах завжди грали чінгіне, тобто кримські цигани. У цього народу важка доля. Під час другої світової війни їх активно винищували німці, а згодом ще й депортували разом із татарами до Узбекистану. Крім музикантів, кримські татари привезли також своїх майстрів – гончара Рустема Скибіна і Мамут Чурлу, який на фестивалі представляє майстерні з фарбування натуральними барвниками.

У неділю ж уранці, фестивальники, як слимачки із велетенськими наплічниками, у які поскладали свої туристичні будиночки, струджено після активного відпочинку сунули вгору до автобусів. Зупинючись хіба праворуч від сцени біля стенду з керамікою, яку презентувала майстерня Рустема Скибіна. Придбавши горнятко на пам’ять, вони добре знали, що від нині питимуть із нього чай із мрією, про те, як повернуться в «АртПолівське місто сонця» вже наступного літа…

Божена Городницька для УНІАН

Фото Тетяни Давиденко

УНІАН в Google News