«Акумулятор» Жадана із соціально-екологічним «присмаком»

Влада заборонила один із концертів мистецького фестивалю “Акумулятор” у Харкові... Розвага вийшла «з вогником» і неординарною...

Літо в Україні – пора фестивалів опен-ейр, фестивалів переважно на природі, в селах або невеликих містечках. Натомість, 26-28 серпня у Харкові відбувся фестиваль зовсім іншого типу, мистецький фестиваль культури й екології мегаполіса під характерною назвою «Акумулятор» на чолі з невтомним Сергієм Жаданом.

Урбанізм «Акумулятора» був помітний геть в усьому. Ця родзинка (чи краще гвинтик?), наприклад, відчувалась у головному місці проведення заходів – старому харківському цирку, котрий уже кілька десятиліть не працює, а виконує функції репетиційної бази, приміщення для гуртків тощо.

Як кажуть організатори, Старий Цирк – символ підзабутої, занедбаної частини історичного міста, і роблячи там мистецькі події, вони прагнуть оживити, актуалізувати цей простір для городян. Протягом двох фестивальних днів, що тривали на цирковій арені, на стіну і рване полотнище за ареною також транслювалися зображення інших харківських старих районів, будинків, які руйнуються, мешканців, домашніх і бездомних тварин тощо.

Відеоряд і космічна музика

Літературний, музичний та образотворчий блоки фестивалю були більш-менш рівномірно представлені. Перший «акумуляторний» день розпочався з відкриття великої виставки на першому і другому поверхах цирку. Тут була й, приміром, традиційна за технікою, але не зовсім традиційна за змістом фотографія німця Стефана Копелькамма – він зафіксував покинуті містечка й райони Німеччини. І величезна «фото-стрічка» харківського фотографа Юрія Ворошилова у формі такого собі календаря, на якому події чи персони з історії Харкова та України супроводжуються оригінальними знімками: приміром, давньоруське городище Донець знято з такого ракурсу, що його пагорби нагадують людську «п’яту точку».

Тут можна було побачити багато плакатів екологічної тематики, яскравих звірят Каті Чорної та Оксани Солоп під назвою «Зоологічний оптимізм». Закручені простори скульптур Івана Світличного.

Неопримітивні кольорові контрасти Євгена Світличного. А також – добірку знімків київського фотографа Тетяни Давиденко «Деконструктивізм», що на них у різних ракурсах і фрагментах суворо дивляться на глядача хрестоматійні зразки харківської конструктивістської архітектури 1920-30-х років: будинок «Держпром», Палац Залізничників, будинок «Донвугілля» та інші.

А про екологічну орієнтацію нагадували інсталяції з пластикових пляшок та листівки з закликами економити воду, уникати поліетиленових пакетів, ходити пішки й, друкуючи на принтері, використовувати обидві сторони паперу.

Максимально різноманітною була музична програма першого дня. Розпочав її гурт „Allarm Pressure” – рок зі скрипковим квартетом, потім до них долучився «балканський» «Raskardas Orkestar». Група «Світер» (до речі, одні з головних організаторів «Акумулятора») грала веселий «космічний» електронний панк (із текстами на кшталт «если у папы пушка, то у мамы мушка»), а її учасники були вдягнені в блискучі обтягуючі костюми з комбінаціями різнокольорових повітряних кульок. Класичний іронічний рок-н-рол від «Папа Карло» («я не буду співати шансон навіть за міліон») змінився стилістичною сумішшю «Собак у космосі». Вони виступали і з маленькою співачкою з могутнім голосом Азізою, і з Сергієм Жаданом. Саме його речитативи найбільш завели цирковий зал. Виявилось, що бічні зони вельми зручні для танців. А закінчили перший день «Акумулятора» гурти «… И друг мой грузовик» та «Оркестр Че» .

Поезія, музика і владні заборони

Другий день розпочався з поезії. На арені Старого Цирку читали свої вірші дуже різноманітні автори – Олександр Ірванець, Сергій Жадан, Євген Положій, Дмитро Лазуткін, Ганна Яновська, Олег Коцарев, Світлана Поваляєва, Сашко Ушкалов, а також гості – російський поет Ігор Сід, білорус Андрей Хадановіч і Марцін Цецко з Польщі. Власне, саме несхожість літературних манер цих поетів, чергування в їхніх творах іронії, містики, метафоричності, романтики, медіатизації й формалізму стало запорукою успішності, цікавості акції.

Далі відбувся концерт електронної та етнічної музики. Звуко-тембровими й архетипними експериментами займались «Infra Red Army», «Indirect», Алла Загайкевич та „Electroacoustic’s Ensemble”, Андрій Кириченко і Богатирьов, а також знову Сергій Жадан із колективом «Ойра».

Саме з 27 серпня пов’язана «скандальна фішка» фестивалю «Акумулятор». Цього вечора, з 21-30 до 23-00, мав відбутися концерт гуртів «Калєкція-бренд», «Raskardas orkestar» і «Creamwave» на вулиці, точніше на сходах на початку вулиці Полтавський Шлях. Далі – слово Сергію Жадану:

- Ми вчасно повідомили владу про проведення цього концерту, за деякий час був дзвінок із міського управління міліції - вони просили підійти, аби узгодити деякі деталі. А ось 26-го, годині о четвертій по обіді, був дзвінок від підполковника міліції з міського управління, і ось саме цей підполковник повідомив, що вони мають на руках листа з департаменту культури про заборону проведення концерту, і якщо ми вийдемо на концерт, до нас буде застосовано санкції. Після цього нам ще кілька разів телефонували з міліції й перепитували, чи ми точно не вийдемо? Ми вирішили не ризикувати здоров’ям публіки й перенести концерт до приміщення цирку, принагідно повідомивши про заборону засоби масової інформації. А вже після цього влада почала всіх запевнювати, що жодних заборон не було. Хоча навіть у суботу 27-го, вдень, нам телефонували з міліції та підтверджували, що заборона від департаменту культури таки є.

Насправді проблема не в забороні цього конкретного концерту, проблема в системі, що існує, і чия діяльність спрямована на постійне бажання заборонити, відфутболити, перестрахуватись, перекласти на когось відповідальність. Департамент культури розуміє, що не має права нічого забороняти, й перекладає відповідальність на міліцію. Міліція перекладає відповідальність на департамент. Міська влада теж перекладає відповідальність на департамент. А ті в свою чергу починають виправдовуватись. Партія регіонів якось аж занадто стрімко перетворюється на КПРС. А департаменту культури передаємо палкий привіт та бажаємо подальших успіхів у створенні позитивного міжнародного іміджу нашого міста.

Велосипеди й поїзди Харкова

28 серпня розпочалося з досить незвичної, як на мистецькі фестивалі, події – велосипедної екскурсії Харковом.

Вона розпочалася в індустріальному районі міста, біля заводу Турбоатом. Ті учасники й гості фестивалю, які не надто довго й гучно гуляли ввечері минулого дня, рушили через центр Харкова до сумнозвісного з минулого року Парку Горького. Тут організатори викупили цілий вагон потягу дитячої залізниці, в ньому й виступили поети в тому самому складі, намагаючись, правда, цього разу прочитати що-небудь про поїзди.

Після цього в новому культурному центрі «Інді» відбулася дискусія «Міста, які зникають, міста, які залишаються». Учасники фестивалю, організатори й донори, архітектори, а також усі охочі спробували поміркувати на тему, як подібні культурні заходи можуть сприяти збереженню історичного обличчя великого міста, його культурних особливостей, покращенню екологічної ситуації, і все це за умов активного розвитку, переривати який немає ні можливості, ні сенсу.

Обговорення вийшло цікаве, але доволі плутане й не надто струнке. Учасники часом відхилялися від теми, перебивали одне одного, вдавались у загальні міркування. І все ж за підсумком дискусії можна узагальнити кілька тез. По-перше, подібні культурні акції хоч якось привертають увагу до проблемних зон і питань, наприклад, занепаду історичних будівель, незаконних забудов і вирубок тощо. Вони ж дають зразок певного опору, висловлення своєї думки, небайдужості, тобто створюють певний ґрунт. По-друге, вони поволі сприяють зростанню загального культурного рівня. По-третє, на базі мистецьких акцій можна потім продовжувати й більш конкретні дії. Наприклад, частина учасників вирішила створити реєстр історичних і публічних місць Харкова, які перебувають під загрозою знищення, а потім моніторити їхній стан. Що ж, лишається тільки сподіватися, що ці плани й справді буде втілено. А соціально корисні ініціативи й позиції митців не порушать природного плину їх творчості.

Завершився «Акумулятор» спільною акцією поетів і «StreetArtFest» біля страшненького місцевого Оперного театру (довгобуд доби пізнього совка). Фестиваль засвідчив тяглість традиції таких подій минулих років, як «Цех», «Харківська Барикада», показав можливість конструктивного синтезу різних видів мистецтва, потужність харківського культурного середовища, а також пряму залежність успіху заходу від ентузіазму його організаторів та наявності серед них харизматичних позитивних особистостей.

Саме завдяки цьому гостям і харків’янам було цікаво і на велосипедах, і в цирку, і на залізниці, а всі заходи збирали аудиторію. Розвага вийшла «з вогником» і неординарною. Хоча й, напевно, менш соціально-практичною, ніж хотілося б ініціаторам.

Микола Третяк

Фото - Тетяни Давиденко

УНІАН в Google News