Лариса Денисенко про депутатів у трусах

“Зустріла на пляжі колишнього нардепа Володимира Стретовича. Він мене давно знає, але відвертав пику, наче ми незнайомі. Може, це така захисна реакція людини, з якою зустрічалися у зовсім інших умовах, а тут бачиш її у трусах...” Інтерв’ю

Роман 34-річної київської письменниці Лариси Денисенко «Танці в масках» переміг у літературному конкурсі «Найкраща українська книга» у номінації «Белетристика». Цей конкурс організовував столичний журнал «Кореспондент». Авторці вручили 5 тис. грн.

- Витрачати премію буду на книжки й музику, — зізнається «ГПУ» письменниця.

Бесідуємо у столичній кав’ярні на майдані Незалежності. П’ємо каву.

— Я здивована, що вибрали цю книгу, — веде далі. — Бо із усіх своїх творів я люблю її найменше. Минулого року на цьому конкурсі мій роман «Кавовий присмак кориці» посів четверте місце. А він набагато глибший.

Правда, що ти тільки-но повернулася з відпустки?

- Так, була у санаторії «Нижня Ореанда» між Ялтою та Ластівчиним гніздом. Третій корпус цього санаторію — парламентський. Я зустріла на пляжі міністра освіти Станіслава Ніколаєнка. Він з усіма вітався, займався дайвінґом і тенісом. Ще бачила колишнього нардепа Володимира Стретовича. Він мене давно знає. Але відвертав пику, наче ми незнайомі. Може, це така захисна реакція людини, з якою зустрічалися у зовсім інших умовах, а тут бачиш її у трусах.

Якась ідея нової книжки закралася?

- Недавно спілкувалися із колегою-юристом. Згадували нашого спільного знайомого брехуна-правника. Я вирішила написати про двох людей, які постійно сваряться, але все одно живуть разом. Чоловік дружині бреше, а дружина робить вигляд, що вірить. Ще готую п’ять дорослих книжок, дві казки і підлітковий детектив. Усі пишу одночасно. Щомісяця виходить сто тисяч знаків (51 сторінка. — «ГПУ»). Коли немає під рукою комп’ютера, пишу в блокноті. Для одного роману треба багато ритися в архівах, бо він буде про Другу світову війну. Я такого ще ніколи не писала.

А дитячий детектив — про що?

- У нас домовленість із видавництвом «Теза», що в цьому творі не буде крові і вбивств. Адже це книжка для підлітків.

На початку вересня у київському видавництві «Нора-друк» вийде твій шостий роман.

- Він називається «Помилкові переймання, або Життя за розкладом убивць». Це психологічна драма про непорозуміння між людьми. Розповідають чоловік і жінка. Лікар Андрій пізно лягає і пізно встає. Менеджер Ганна за ритмом життя жайвір. Вона прокидається рано, бігає під вікнами Андрія і будить його. Андрій злиться. А Ганна думає, що зацікавила його. Зрештою, лікар іде на фатальний вчинок.

Півроку тому Лариса Денисенко стала ведучою телепрограми про українську культуру «Документ+» на «1+1».

- Мені казали, що телебачення — це самі плітки, — каже Лариса, — але в нас із ведучими Анатолієм Яремою і Юрієм Макаровим чудовий колектив. Мені багато людей із закордону дякують. Шкода, що виходимо о четвертій ночі, і не всі можуть дивитися передачу в такий час.

Правда, що ти працювала у модельному бізнесі?

- Так, 1992-го працювала у модельному агентстві Слави Зайцева у Москві. Ми дуже любили приколюватися. Якось знімали повішення. Різнокольоровими шнурками з кросівок мене прив’язали до люстри. Я висунула язика. А подруга Катя Маркіна начебто поруч стояла скорботно з квіточками. Фотограф це знімав. І тут з вікна долинула похоронна музика. У будинку хтось помер. Усі перелякалися. Казали, що це знак. І що я того року, можливо, помру. Зі мною нічого не сталося. Але відтоді я зрозуміла, що краще зі смертю не бавитися.

Богдан Логвиненко, «Газета по-українськи»

УНІАН в Google News