В Україні обговорення кліматичних процесів тільки зароджується / фото Facebook / Євгенія Засядько 

Експертка з питань клімату Євгенія Засядько: Якщо надалі погіршувати ситуацію з викидами парникових газів, невідомо, чи виживе людство

14:39, 14.05.2021
12 хв. Інтерв'ю

Експертка з кліматичної політики ГО «Екодія» Євгенія Засядько обговорила з УНІАН скепсис людей щодо кліматичної кризи, її нинішній вплив на планету та ризики для людства у майбутньому, а також розповіла, чи можуть українці протистояти змінам клімату, поки екологічна політика держави пасе задніх.

За даними опитування ЮНЕСКО, 67% землян занепокоєні глобальним потеплінням. Чи багато українців переймаються цим питанням?

Такі соцопитування проводяться різними організаціями. Я схиляюся до даних ПРООН, які у 2018 та у 2020 роках досліджували погляди українців щодо екологічних проблем та порівнювали зміни в ставленні громадян за два роки. Виявилося, що небагато українців переймаються зміною клімату (17,3% у 2018 році та 21,8% у 2020 році). Але турбуються щодо багатьох екологічних проблем, насправді пов’язаних зі зміною клімату. На мій погляд, більшість не знають про взаємозв’язок.

Для багатьох зміна клімату – це про апокаліптичне майбутнє через тисячу років. Яка причина такого скепсису?

Відео дня

Питання освіти. Європейці розуміють проблему, тому до початку ковіду виходили на мільйонні кліматичні страйки. Але в європейських країнах ці процеси відбувалися протягом десятків років, а у нас тільки зароджуються. Зараз у нас уже підіймають питання поводження з відходами, так само потрібна освіта щодо зміни клімату.

Чи пояснюєте європейське розуміння проблеми тим, що їхні політики про це говорять, журналісти більше пишуть?

Працює комплекс заходів. В ЄС та США журналісти дійсно багато говорять про екологію та зміну клімату. Це питання обговорюється під час виборчих кампаній. Натомість українські політики тему не підіймають, а журналісти говорять тільки, коли щось трапляється (пожежі, сніг влітку), або коли лунають міжнародні заяви.

Українці люблять жартувати, мовляв, яке глобальне потепління, коли у травні вмикаєш обігрівач. Поясніть, чому саме це – якраз і є наслідком нагрівання планети?

Не тільки в Україні говорять: про яке потепління йде мова, коли сніг навесні? Навіть Трамп - світовий лідер, який мав вести за собою велику країну - робив ці заяви (посміхається). Разом з тим, американці не підтримали його бачення і обрали нового президента, який перше, що зробив - це повернув країну до Паризької угоди. Термін «глобальне потепління» дійсно вводить людей в оману, тому від нього відмовилися. Використовується термін «зміна клімату» або «кліматична криза».

Так, саме через зміну клімату навесні може випасти сніг. Розбалансування клімату призводить до перепадів погодних умов з +20 до нуля, місячний об’єм опадів може випасти за кілька годин. А наша інфраструктура до цього не готова, тому міста в цей час «плавають».

Від терміну «глобальне потепління» відмовилися, бо він вводить людей в оману / фото Facebook / Євгенія Засядько 

Наведіть ще кілька прикладів, як зміна клімату впливає на нас сьогодні.

Торік через безсніжну зиму ґрунти не наповнились, і був ризик нестачі води. Держводагентство писало, що доведеться планово вимикати воду. На щастя, сильні дощі навесні дозволили компенсувати нестачу. Але через незаповненість річок пожежна небезпека збільшилася в кілька разів. За даними Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж, у 2020 році горіло 160 тисяч гектарів лісу та сільськогосподарських земель.

У цьому році ситуація не така критична, бо була сніжна зима. Комусь може здаватися, що в Україні має бути сповна водного ресурсу. Втім у світовому рейтингу ми одна з найменш водозабезпечених країн Європи. 

Один з аргументів тих, хто не вірить у зміну клімату: «Клімат змінюється циклічно, не треба переоцінювати роль людини». Щоб їм сказали?

Циклічні зміни дійсно відбуваються. Були льодовикові періоди, динозаври вимерли. Але ніколи це не відбувалося так швидко, як тепер. Відбувається швидке затоплення територій, зміна кліматичних зон, підвищення середньої температури, не всі види встигають мігрувати, біологічне різноманіття буде втрачатись. Людство та екосистеми не можуть швидко адаптуватися.

Від початку доіндустріального рівня, який рахують з 1880-х років, коли почали активно спалювати викопне паливо, глобальна температура на планеті зростає. Рівень викидів збільшується. За останні три мільйони років в атмосфері ніколи не було такої кількості парникових газів, як зараз. Якщо погіршувати ситуацію надалі, невідомо, що буде. Чи зможе людство жити в комфортних умовах, до яких звикло? Будуть «спартанські умови» чи людей не залишиться взагалі?

Як така концентрація парникових газів впливає на людське здоров’я?

Розбалансування клімату впливає на тиск (це сильно відчувають люди похилого віку та діти). Також є таке поняття - «хвилі тепла». Минулого року у нас їх не було, але в 2019 році явище спостерігалося. Всесвітня організація охорони здоров'я підрахувала, що у період за 1998-2017 роки 166 тисяч людей загинуло через хвилі тепла у світі. Але у нас зв'язок часто не розуміють, бо в Україні немає моніторингу зв'язку зміни клімату та здоров'я людей. Пожежі впливають на якість повітря, відповідно, на легені та серцево-судинну систему людини. Вплив на здоров’я також відбувається через якість води, повітря.

Світ докладає зусиль, щоб недопустити підвищення глобальної температури на планеті більш як на 1,5 градуса Цельсія від доіндустріального рівня. Це мета Паризької угоди. Чому підвищення на такий незначний показник так лякає вчених по всьому світу?

Ми з колегами любимо порівнювати з підвищенням температури тіла у людини. Коли у людини підвищується температура на 1,5 градуса, вже не відчуваємо себе здоровими. Планета – такий самий організм.

У Паризькій угоді затверджено ціль – всі країни світу мають не допустити підняття глобальної температури до кінця сторіччя на 2 градуси від доіндустріального рівня. А також зробити все можливе, щоб не допустити підвищення на 1,5 градуси. 

Ба більше, навіть 0,5 градуса грають суттєву роль. Вчені рахували різницю та ймовірні наслідки. Наприклад, при підвищенні глобальної температури до 2100 року на 1,5 градуса 9% населення планети (700 млн людей у містах) будуть страждати від екстремальних хвиль тепла. На 2 градуси – 28% населення планети (2 млрд людей).

Читала, що середня річна температура в Україні зростає більше, ніж у середньому на планеті. Чому?

На жаль, на це не вплинути. Це через наше географічне розташування. Попри це, наша країна вважається регіоном, який не так сильно постраждає через зміну клімату. А от людям з африканських країн, деяких азійських доведеться покидати домівки, які будуть затоплені або там буде надто спекотно для проживання. Люди шукатимуть більш комфортне місце для життя і цією країною може стати Україна. Тобто ймовірно до нас приїжджатимуть кліматичні мігранти.

Нещодавно генсек ООН заявив, що світ наближається до екологічної катастрофи. Причому це перспектива недалекого майбутнього, а десяти років. Але ж після початку пандемії COVID-19 загалом спостерігались екологічно-позитивні зрушення, чому відкат назад такий швидкий?

У 2020 році спостерігалося скорочення викидів на близько 7% (про Україну цього не скажеш, Київ був на перших позиціях світових рейтингів по забрудненню повітря). У певних країнах кілька місяців фіксували покращення ситуації з викидами, але це не перекрило збільшення викидів 2019 року. Ба більше, у Китаї минулого року викиди навіть зросли.

Плюс, щось подібне зі скороченням викидів під час кризи вже відбувалося, хоча не через вірус. Після економічної кризи 2008 року у світі скоротився рівень викидів парникових газів. Але коли країни починали відновлюватися, то викиди збільшували в кілька разів.

Через подібні ризики збільшення викидів, після пандемії на міжнародному рівні почали активніше говорити, що не можемо продовжувати нагрівати планету. Євросоюз продовжив свій курс на зелене відновлення. Днями остаточно затвердили ціль по скороченню парникових газів на 55% у порівнянні з 1990 роком. Планують досягнути кліматичної нейтральності ЄС до 2050 року.

А генсек говорив про десять років, бо аналіз міжнародних кліматичних експертів показав – озвучені у квітні цього року на Саміті кліматичних лідерів амбіції країн світу недостатні, щоб утримати глобальне потепління на рівні 1,5 градуси.

Після економічної кризи 2008 року у світі скоротився рівень викидів парникових газів / фото Facebook / Євгенія Засядько 

Для багатьох викиди – це тільки про промисловість. А що це насправді?

Найбільше викидає сектор енергетики (спалювання викопного палива, опалення будівель, спалювання бензину для транспорту). Потім промисловість, відходи (необроблені органічні відходи на сміттєзвалищах виділяють метан у атмосферу). В секторі сільського господарства фіксують збільшення парникових газів.

У липні 2021 року Україна має презентувати світу фінальний проєкт другого національно визначеного внеску в межах підписаної Україною Паризької кліматичної угоди. Яку ціль щодо скорочення викидів закладаємо?

У перших моделюваннях пропонувався рівень 72-73% скорочення від рівня 1990 року до 2030 року. Але цей план надто дорогий, тому уряд його переглянув. Зараз у проєкті ціль - скоротити викиди на 65% від рівня 1990 року. Це перша ціль для України, де дійсно закладаємо фактичне скорочення викидів парникових газів. До того Україна «гралася» з цифрами. Наприклад, у першому національно визначеному внеску ми планували скоротити викиди парникових газів на 40% від рівня 1990 року. Цей план був критично не амбітний за оцінками міжнародних організацій, тому Україна почала його переглядати у 2019 році.

Наразі ми на якому рівні скорочення викидів?

Станом на 2019 рік – ми скоротили свої викиди на 62,4% від рівня 1990 року. Але це не заслуга державної політики. Бо екологічний громадський транспорт у нас не розвивається, повільно розвиваються відновлювальні джерела енергії, ми все ще залежні від викопного палива.

Насправді такий рівень скорочень пояснюється певними обставинами. Спочатку розпад промисловості після розвалу СРСР призвів до зниження рівня викидів від рівня 1990 року. Тепер маємо військові дії на Донбасі. Оскільки Донецьк, Луганськ, Крим окуповані - не знаємо реального рівня викидів на цих територіях і подаємо по них дані на основі припущень та моделювань. Повну картинку щодо викидів парникових газів в Україні матимемо, коли ці території повернуться до України.

Поясніть значення національно визначеного внеску. Бо українці звикли, що у нас документи можуть бути суто декларативні.

Сподіваюся, другий національно визначений внесок не буде декларативним. Але так, він тільки закріплює ціль, яка потім має бути підкріплена стратегіями та планами, які мають реалізуватись.

Що може зробити кожен зробити, щоб зменшити власний вуглецевий слід? І чи має це сенс, поки в державі немає екологічного громадського транспорту тощо?

Це треба робити. Якщо буде суспільний запит і влада побачить зацікавленість населення в екорішеннях, почне діяти активніше. Треба знаходити індивідуальні варіанти. За відсутності екологічного громадського транспорту – вибрати велосипед. Нарешті замінити лампочки на енергоефективні, утеплювати будівлі (важливо це робити спільно всім будинком, бо клаптикове утеплення не вирішує проблему). Відмовлятися від пластику, для виготовлення якого використовується електроенергія, яку у нас зазвичай  виробляють із викопного палива.

Виробництво м'яса – це також джерело викидів парникових газів. Тому активісти в усьому світі закликають приєднуватися до акції «понеділок без м’яса». Чи є сенс у таких акціях в українських реаліях?

Так, бо це частина освіти. Часто люди не розуміють вплив тваринництва (насамперед мова йде про велику рогату худобу) на викиди. А розуміння процесів дає поштовх до розвитку. Подібні акції можуть залучати більше людей і показувати владі зацікавленість населення. Це як «Година Землі», коли на годину вимикається світло. Зараз немає даних, скільки людей в Україні це роблять, але акція стає все більш популярною.

Чи є  у людства шанс пережити цю кліматичну кризу, яка вже триває?

Разом із колегами працюємо, щоб людство могло продовжити жити у звичних комфортних умовах (посміхається). Важлива роль кожного, маємо йти в одному напрямку.

Ірина Петренко

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся