"Війна впливає на Чорне море, як на людину з хронічним захворюванням, коли хвороба проявляється через найменше подразнення", - науковець Віктор Коморін

Заступник директора з науки УкрНЦЕМ Віктор Коморін в інтерв’ю УНІАН розповів, як Чорне море потроху оговтується від наслідків підриву Каховської ГЕС, яким чином війна впливає на його біорізноманіття, та коли можна буде повністю оцінити масштаби завданої шкоди.

Чорне море називають дивом природи, бо життя у ньому можливе лише в поверхневих шарах, де є кисень. Глибше виживають лише специфічні бактерії – там найбільші на планеті поклади сірководню, походження якого викликає зацікавленість учених усього світу.

Північно-західний район моря, що обмежений кримським мисом Тарханкут та болгарським Каліакра, є мілководною шельфовою частиною, де створюються умови для біорізноманіття всієї водойми. Саме тут, зокрема біля одеського узбережжя, – кормова база та нерестовища для багатьох видів чорноморських риб.

Війна з Росією завдала сильної шкоди Чорному морю. Заступник директора з науки, старший науковий співробітник Українського наукового центру екології моря Віктор Коморін поділився з УНІАН інформацією про те, як змінилася екосистема Чорного моря через широкомасштабну війну, чи варто у ньому купатися, та яка загроза для прибережних територій південних областей може з’явитися наприкінці цього століття.

Пане Вікторе, як загалом змінилося Чорне море з початку широкомасштабного вторгнення?

Від початку повномасштабної війни Чорне море зазнало значного антропогенного навантаження. Зокрема, зросли обсяги надходження в акваторію біогенних речовин, таких як азот, фосфор, нітрати тощо. Їхня кількість збільшується через руйнування внаслідок обстрілів прибережної інфраструктури, забруднену воду річок… Також в море потрапляють важкі метали, нафтопродукти, вибухові речовини, фрагменти різних боєприпасів, кораблів, літаків, ракет, дронів – все це містить пальне, мастила, метали, полімери тощо. Внаслідок цього водойма, у якій вирує життя, втрачає продуктивність, в ній розповсюджується дуже багато фітопланктону (водорості), у придонних шарах води починається гіпоксія (нестача кисню)… Плюс через постійний рух військових кораблів, техніки відбувається підняття донних відкладень, що призводить до вторинного забруднення.

Що означає вторинне забруднення?

Дно північно-західної частини Чорного моря переважно вкрите муловими та піщано-мулистими відкладеннями, у прибережних районах трапляються піски та черепашкові нашарування, глибше – тонкодисперсний мул, збагачений органічною речовиною... Колись, десятки років тому, на дні депонувалася певна частина забруднення. Тобто вона осіла та була там, поки механічним способом (вибухові хвилі, підрив мін, рух кораблів) не відбулося "збурення" донних шарів. Так відбувається вторинне забруднення – "спляча" маса "прокидається" та насичує воду токсинами… Збільшується каламутність, що зменшує доступ світла для донних рослин, водоростей. Для морських жителів це означає погіршення умов існування, особливо для видів, які живуть у придонній зоні або потребують чистих субстратів для нересту.

Біологи неодноразово заявляли, що через гідролокатори російських підводних човнів гинуть тисячі ссавців…

Гідролокатори справді створюють значне акустичне навантаження й це може дезорієнтувати морських ссавців, впливати на їхню поведінку. Однак твердження про "десятки тисяч" дельфінів, які загинули лише від дії гідролокаційних систем, поки науково не підтверджене. Наразі масову загибель дельфінів, яка спостерігалась у 2022-2023 роках, пов’язують із декількома чинниками: підвищеним шумовим фоном, підривами, забрудненням, зміною кормової бази та можливими інфекційними хворобами.

Тобто, на мою думку, на морських жителів війна впливає комплексно. Це й підвищена акустика, й вибухи, хвильові коливання, які підіймають токсичні донні відкладення, й те саме ракетне паливо, бойові хімічні речовини, які теж є вкрай токсичними. Внаслідок цих впливів живі організми гинуть чи змінюється склад їхніх угруповань. Наприклад, деякі мігрують, зменшується чисельність чутливих видів, та зростає кількість інвазійних видів – тих, які в цій частині Чорного моря раніше не мешкали. Поширення таких "прибульців" загрожує місцевому біологічному різноманіттю. (Іnvasion з англ. – вторгнення, інвазійні види розповсюджуються природним шляхом, або за допомогою людини й становлять значну загрозу для флори й фауни певних екосистем, конкуруючи за екологічні ніші, спричиняють загибель місцевих видів, - УНІАН)

Маєте на увазі, що це загрожує місцевим видам риб?

Не тільки рибі. Мова й за крабів, молюсків, майже всі трофічні рівні екосистеми. Адже вона (екосистема, - УНІАН) вважається здоровою лише за наявності біорізноманіття. Якщо воно біднішає, це свідчить про погіршений стан. Зокрема, створюються умови, в яких виживають тільки один чи кілька організмів, зокрема інвазійних – тобто, "прибульців", що потрапляють з інших частин Чорного моря, або взагалі – з інших морів. Вони тут починають домінувати, але не виживають у довгостроковій перспективі, бо це – не їхнє середовище. Водночас та чи інша ніша, яку займають певні види, може бути не тільки збіднена, а взагалі втрачена. 

Приклад короткострокового перебування "прибульців" у Чорному морі – червонокнижні тритони, яких у червні 2023 року принесло сюди з річковими водами через підрив дамби Каховської ГЕС, але незабаром рідкісні тварини почали гинути?   

Так… Через підрив сталася масова загибель прісноводних організмів, яких винесло в акваторію моря… До них додалися й ті морські жителі, що загинули через зниження солоності внаслідок надходження великої кількості річкової води. Наприклад, влітку 2023 року впродовж кількох тижнів після підриву греблі біля Одеси загинули майже всі мідії. А вони – природні фільтри морської води та взагалі – показник здоров’я моря!

Тоді в Одеську затоку через Дніпро-Бузький лиман потрапили мільйони тонн прісної води, мулу, органічних залишків, побутових і промислових забруднень. Загалом, величезна кількість різних речовин органічного та неорганічного походження – вміст різних складів, цвинтарів, підприємств, каналізаційні відходи, рештки тварин… Плюс – неймовірна кількість донних відкладень, серед яких багато токсичних, що десятиліттями накопичувалися у Каховському водосховищі. Адже вся ця маса хлорорганіки, важких металів, нафтопродуктів опинилася спочатку у річковій воді, а потім – у морі.  

Одеська затока тоді була схожа на застигле болото, на пляжах квакали жаби…  

Через каховську трагедію сталося тимчасове зниження солоності у північно-західній частині Чорного моря. Це призвело до підвищення каламутності, зниження прозорості води... Почалося цвітіння води, а наприкінці літа-2023 стався так званий червоний приплив – на узбережжі з’явився червоний фітопланктон.

Маєте на увазі токсичні червоні водорості?

Так, але токсичні процеси потребують додаткового дослідження. Адже один й той же вид водоростей може мати різні властивості у прісній та солоній воді. Для прикладу. Якщо корова поп'є такої прісної води (де є водорості), то помре. Чи збережеться така сама отруйна сила червоного фітопланктону у солоній воді – точно невідомо.

Чи відновилося море після опріснення, яке сталося через руйнування дамби? 

Локальні зміни досі тримаються у біоценозах (біоценоз – історично сформована сукупність усіх живих організмів, що населяють певний простір, – УНІАН). Що це означає? На сьогодні, у порівнянні з 2023 та 2024 роками, ми спостерігаємо в Одеській затоці підвищення середньої солоності. Водночас цей показник ще далекий від норми, що була до Каховської трагедії…

Чим небезпечна знижена солоність?

Опріснення зменшує щільність поверхневих вод і може посилювати стратифікацію (шарування вод у водоймах, зумовлене різницею густини – УНІАН). Тобто, не перемішуються легші, верхні шари води (як правило, річкові) з важкими, нижніми, – морськими. У результаті кисень не дістається дна, водорості гинуть. Органіка, що гниє, потрапляє на дно… І все це є великою проблемою.

Раніше такі цвітіння на одеських пляжах спостерігалися наприкінці серпня-початку вересня. А тепер, після підриву Каховської ГЕС, тільки вітер подує з Дніпро-Бузького лиману, механізм одразу спрацьовує. Тут можна провести аналогію з людиною, яка має хронічне захворювання. Здається, її вилікували, але щонайменше подразнення - і хвороба з’являється знову. Те саме відбувається з морем. 

На узбережжі Одеси кілька тижнів спостерігаються масові викиди водоростей, люди скаржаться на сморід… У місцях скупчення цього фітопланктону державні екологічні інспектори виявили перевищення показників небезпечних, зокрема, токсичних речовин… Загалом, чи можна якось боротися з такими викидами?

В Одесі влітку ми спостерігаємо переважно зелені нитчасті водорості (Cladophora, Ulva) та червоні (Ceramium), рідше — бурі (Ectocarpus). Їхній масовий розвиток зумовлений високим вмістом поживних речовин у воді, теплою погодою та слабкою течією, що перешкоджає виносу біомаси у відкрите море. Можлива лише комплексна боротьба: зменшення надходження до акваторії біогенів, механічне прибирання водоростей у пляжній зоні, а далі — їхнє перероблення на біогаз, добрива чи інші корисні продукти, як це роблять у країнах Середземномор’я.

На викиди водоростей під назвою Rugulopteryx okamurae скаржаться й на іспанських курортах, де для боротьби з ними влада ухвалила навіть спеціальну програму. Чи можна порівнювати викиди в Іспанії та Україні?

Rugulopteryx okamurae — інвазійні бурі водорості родом із Тихого океану. Вони швидко розростаються, витісняючи місцеві види, утворюють великі маси біомаси, які теж викидає на пляжі. При розкладанні ця рослина виділяє токсини, що можуть шкодити морським організмам і викликати неприємний запах. В Іспанії щодня збирають десятки тонн таких водоростей… Водночас спроби біологічного контролю, наприклад, за допомогою морських їжаків, мають обмежений успіх.

Щодо порівняння – механізми викидів плюс-мінус однакові. Однак у Середземному морі інша солоність, структура екосистеми, різноманітність видів. У Чорному морі – екосистема більш чутлива, бо вона бідніша через те, що лише у верхньому 100-метровому шарі є кисневе життя, а далі – на глибині до 2 тисяч метрів – сірководень. 

До речі, чи правдиві твердження про те, що через бойові дії сірководень, що є у Чорному морі, може вибухнути? 

Колись Земля взагалі була вся сірководневою. І тільки через мільйони років, після того, як планета, умовно кажучи, була створена, почало зароджуватися кисневе життя. Чорне море — найбільший у світі водний об’єкт, де безкиснева зона розташована нижче 70-150 метрів та насичена сірководнем (H₂S). У цих шарах виживають лише бактерії, що живляться саме сірководнем. Тому вчених з усього світу цікавить Чорне море – вони хочуть знати, як зароджувалося життя на планеті…

Є кілька гіпотез, звідки взявся глибинний сірководень. Найбільш поширена полягає у тому, що у стародавні часи Чорне море було прісноводною водоймою, яку потім затопили солоні води Світового океану. Внаслідок цього у прісній воді загинули всі живі організми, опустилися на дно у вигляді органічної маси, що створило поклади H₂S. За іншою версією, природні поклади сірководню були на дні...

Загалом його запаси в морі оцінюють у мільярди тонн, але у нормальних умовах H₂S стабільно ізольований стратифікацією води. Можливий "вибух" сірководню у морі є міфом, адже для цього необхідне одночасне перемішування усього водного стовпа та багато кисню, що природньо неможливо. Іншими словами, воєнні дії на поверхні наразі не впливають у масштабі, здатному порушити стабільність глибинних шарів.

Чи може сірководень у Чорному морі бути корисним людям?

Були різні проєкти щодо добування у промислових масштабах, зокрема, сірки. Але, на мій погляд, на сьогодні людство ще не досягло можливостей, які б дозволили це робити.

Чи прискорює війна глобальне потепління і підвищення рівня моря?

Воєнні дії спричиняють додаткові викиди парникових газів — через пожежі, вибухи, спалювання палива, руйнування інфраструктури. Це локально і короткостроково впливає на глобальні процеси, але на фоні вже існуючого кліматичного тренду може прискорювати негативні зміни.

Підвищення рівня Світового океану нині становить близько 3-4 мм на рік. За прогнозами Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC), до кінця цього століття рівень може зрости на 0,5–1 м, залежно від сценарію викидів. Для Одеської, Херсонської, Миколаївської областей це означає ризик підтоплення прибережних територій, особливо низин і лиманів. Це процес десятиліть, але його темпи зростають, і вже зараз необхідно планувати відповідні адаптаційні заходи.

Що вже втратила морська акваторія через бойові дії? 

Вже можна казати про втрату деяких ділянок нерестовищ, зменшення чисельності чутливих видів риб і молюсків, деградацію прибережних біотопів (група особин певної популяції того чи іншого виду, - УНІАН), особливо після підриву Каховської ГЕС. Ця трагедія спричинила настільки велике ураження всієї екосистеми, що цілі біоценози були спотворені та втрачені. Наскільки знаю, тоді у Дніпро-Бузькому лимані, який зазнав дуже потужного удару, зникли, на жаль, певні червонокнижні види.

Також зміщуються межі поширення окремих видів, витісняючи морських жителів і створюючи умови для розмноження прісноводних та інвазійних "прибульців", які раніше тут не існували. (За даними екологів, на північно-західному узбережжі Чорного моря зафіксовано активне поширення інвазивного виду — синього американського краба, який порушує баланс прибережних екосистем, загрожує місцевим видам молюсків, дрібним ракоподібним та молодій рибі, - УНІАН).

Частина місцевих видів змінила ареали, а деякі локальні популяції, ймовірно, зникли. Такі зміни відображаються і на людині — через погіршення стану рекреаційних зон, зростають ризики для здоров’я. А на економічну сферу вплине зниження рівня вилову риби тощо.

Чи можна казати, що майбутнє людства напряму залежить від стану моря? 

Звичайно. Втрата біорізноманіття, погіршення якості води та зменшення рибних запасів напряму впливають на харчову безпеку та економіку. Забруднення може накопичуватися у морепродуктах, зрозуміло, це підвищує ризик отруєння та, за даними відповідних фахівців, може викликати різні, зокрема хронічні захворювання. Крім того, зниження екосистемних послуг моря (очищення води, регуляція клімату, рекреація) погіршує якість життя прибережних громад тощо.

Чи безпечно зараз купатися у Чорному морі?

Ситуація залежить від конкретної локації. На ділянках, що вільні від мін та уламків, купання можливе. Також варто враховувати такі ризики, як забруднення та підвищена каламутність. Загалом після штормів та у районах, де викидає водорості чи загиблих тварин, краще від купання утриматися, бо там цілком можлива наявність патогенів, токсинів.

Як впливає ситуація в українській акваторії на інші країни?

Морські екосистеми не мають кордонів – течії переносять забруднення, біогени та живі організми на великі відстані. Погіршення стану Чорного моря впливає на рибні ресурси, які експлуатують і сусідні держави, на якість води біля їхніх берегів, а також може сприяти поширенню інвазійних видів у Середземне море через Босфор.

Зараз можна оцінити масштаби наслідків війни для Чорного моря?

Поки тривають бойові дії й відсутній доступ до багатьох районів моря, повна оцінка неможлива. Ми можемо фіксувати лише локальні зміни, використовуючи супутникові дані, прибережні спостереження та обмежені експедиції. Реальні масштаби будуть зрозумілі лише після відновлення комплексного моніторингу.

Які потенційні втрати ви вважали б дуже болючими для морської екосистеми? 

Поблизу Одеської області, на шельфі Чорного моря, є Філофорне поле Зернова — унікальний ботанічний заказник, розташований у південно-західній частині, на глибинах близько 20 метрів. Площа заказника — понад 4 тисячі квадратних кілометрів. Його основу складають зарості червоної водорості Phyllophora crispa – багаторічної рослини, що формує на дні густий "килимовий" покрив. Це середовище для існування сотень видів безхребетних, риб, молюсків. Заповідний статус поле отримало через його величезне значення. Воно є джерелом біомаси для відновлення рослинності в морі та біорізноманіття не тільки північно-західного шельфу, а і всього Чорного моря. Також заказник – природний фільтр і стабілізатор донних відкладень.

Війна впливає на його стан через підвищення каламутності, шуми, падіння уламків боєприпасів... Зникнення заказника означатиме втрату ключового осередку біорізноманіття водойми, зменшення чисельності багатьох промислових видів риб та молюсків, погіршення природного очищення води.

Чи є десь у світі подібні "поля"?

Аналогів майже немає: подібні підводні "луки" червоних водоростей існують у Середземному морі, але вони значно менші за масштабами. Для науки це буде втрата об’єкта, який десятиліттями використовувався як еталонний приклад морської екосистеми шельфу... На жаль, прямі дослідження наразі утруднені з міркувань безпеки, тобто ми точно не знаємо, у якому стані заказник. Як саме змінилося в цілому Чорне море, ми зможемо дізнатися лише після війни, коли обстежимо його за допомогою науково-дослідних суден.

Наскільки пам’ятаю, майже напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну науковий центр екології моря якраз отримав від Бельгії дослідницьке судно…

Так, це судно Belgica, яке Україні подарували у 2021 році, й воно було перейменовано на "Борис Александров". Наразі судно перебуває в Одеському порту. На жаль, після початку широкомасштабного вторгнення РФ ми жодного разу на ньому не виходили. Наприкінці 2021 - початку 2022 року було виділено кошти на чотири масштабні експедиції, однак через війну їх скерували на потреби ЗСУ. Потім, у 2022 році, ще й стався "приліт" по Одеському порту – постраждав й "Борис Александров". Наразі судно потребує ремонту, але наскільки руйнівними є пошкодження, ми не знаємо, оскільки необхідна відповідна експертиза та, звісно, кошти. 

На вашу думку, чи є надія на те, що, незважаючи на руйнівні бойові дії, Чорне море збережеться, як унікальна водойма? Чи здатне воно відновитися самостійно?

Навіть у кризових умовах море має високу здатність до самовідновлення – після зменшення навантаження біоценози поступово повертаються. Водночас швидкість і повнота цього процесу залежать від поведінки, рішень людей. Зараз нам дуже важливо мінімізувати скиди забруднень у водойму та зберегти природні біотопи, що вціліли. Потрібно підтримувати міжнародний обмін даними та вже готувати програми відновлення, щоб почати діяти одразу після завершення війни.

УНІАН в Google News