Земля на вільному ринку. Чи можна тепер отримати свої безкоштовні два гектари

Безкоштовна земля кожному українцю - це не акція і не жарт, а майже двадцятирічне законне право кожного громадянина. Щоправда, користувались ним лише одиниці. Але зараз, коли українською землею офіційно дозволили торгувати, всі раптом усвідомили, який безцінний актив лежить просто під ногами.

Земля – цінний актив. І зацікавлених осіб навколо нього – наче пшениці на полі - фермери, агробарони, спекулянти та навіть айтішники. Мають право отримати свою ділянку під садівництво, фермерство, будівництво, під дачу і навіть під гараж і мешканці міст.

Ви спитаєте: «То ж де мої два гектари? Що зробити, аби отримати свій законний наділ? І чи не розкуплять всю землю тепер, коли дозволено продаж чорноземів?». ТСН.Тиждень спробував відповісти.

«Де мої два гектари?»

Варто одразу сказати, що дуже просто все виглядає лише в теорії. Крок перший - потрібно визначитись, де саме ви хочете отримати свої два гектари. Робити це маєте самотужки на публічній кадастровій карті, вона є у вільному доступі. ТСН.Тиждень шукає разом з земельним адвокатом Русланом Редькою. 

Юрист переконує, що знайти щось поблизу Києва – без шансів. А взагалі ця кропітка справа розтягується на години. Адже розшукати вільний клаптик на всіяній блакитними позначками карті - не так вже й просто. Фактично кожен метр землі - вже кимось зайнятий.

«Пайові землі не будуть давати. Будуть давати те, що є землями запасу, державної і комунальної власності», - пояснює ТСН.Тижню адвокат Руслан Редька.

І це головна відповідь на питання, чи не є відкриття ринку землі, що сталося 1-го липня, загрозою для  ваших законних гектарів. Те що дозволили продавати в країні, перш за все стосується уже розподіленої між селянами землі. Офіційно. Неофіційно це робили давно.

«Купити землю зможуть лише фізичні особи, не фірми, а тим паче агрохолдинги. Та й то - не більше ста гектарів в одні руки. І ще один важливий момент - йдеться лише про людські паї. Комунальні та державні землі продавати заборонено», - розповідає спеціальний кореспондент ТСН.Тижня Ірина Прокоф’єва.

Підказка від адвоката – шукати вільні ділянки чорноземів в полях за межами населених пунктів / фото УНІАН Володимир Гонтар

Ще одна підказка від адвоката – шукати вільні ділянки чорноземів в полях за межами населених пунктів. Ці землі стали власністю громад ще 26 жовтня 2020 року. ТСН.Тиждень недаремно акцентує на цій даті. Адже те, що загрожує вашим гектарам, насправді сталося не зараз, а ще торік.

Повертаючись до пошуків вільної землі, опиняємося на краю Київської області - у Калитянській громаді. Здається, тут знайшлися вільні два гектари. Але… Директорка місцевого Центру адмінпослуг каже, що вони й самі не знають, чи гуляє ця земля.

Все, що у такому випадку можна зробити - написати заяву на приватизацію, підклавши роздруковане фото з карти. І чекати. Місяць. Ну, а далі, як в грі.

Місцеві депутати мають дати вам дозвіл. Тобто сказати «так». Наступний крок - до землевпорядника, який розробить технічну документацію. Тобто визначить межі ділянки, присвоїть цільове призначення і дасть кадастровий номер. За гроші. Коштуватиме це все від 2 до 10 тисяч гривень.

Останній крок - затвердження документів тією ж місцевою радою.

На все це – десь півроку біганини.

Земельна тяганина

Виходить, що омріяні два гектари – цілком доступні? Та адвокат Руслан Редька переконує, що це – ідеальна картинка. «Реально так воно не буде», - каже він ТСН.Тижню.

Як насправді? Про це чудово знають мешканець Одещини Іван Кушніренко та його столичний адвокат Геннадій Сергієнко, які за свої два гектари б’ються в судах.

«Чим у селі займатися, окрім землі? Я приніс документи вже готові. А мені сказали, що на цю ділянку є ще одна людина», - розповідає ТСН.Тижню пан Кушніренко.

Дійсно, на карті, яку демонструє чоловік, чудово видно, де людські паї в оренді, а де – велетенське поле, яким ще півроку тому розпоряджався Держгеокадастр. Він і видав дозвіл Івану Кушніренку на два гектари. Та поки чоловік робив документи, мінялись закони і влада. І… у жовтні 2020 року (про цю дату ми вже згадували вище) цей земельний масив відійшов до Великомихайлівської громади. А розпоряджатись ним стали місцеві депутати. І якось вийшло, що віддавати 2 гектари Івану по закону треба, але що ж їх змусить голосувати?

«Не будемо казати відмовили, будемо казати, як воно є - прокотили мого клієнта два рази. Підстав для відмови не було, тому і утримувались», - розповідає ТСН.Тижню адвокат пана Івана Геннадій Сергієнко.

Після передачі землі громадам, людей з-за їх меж, які претендують на свою частку української землі у межах ОТГ, стали зустрічати дуже непривітно. Мовляв, що з того громаді?

Голова Калитянської ОТГ Юрій Плакся розповідає ТСН.Тижню, що за останній рік в їхній громаді не видали жодного дозволу на два гектари.

«Пішла така тенденція у минулі роки, коли люди отримували землю для того, щоб отримати. Потім вони чекають. Напевно, чекають, коли буде закон про продаж, коли зросте ціна, щоб потім її продати. І земля стоїть, ніхто її не обробляє», - каже він.

Це - найгірший варіант, на думку голови ОТГ. Куди цікавіше, щоб на землі працювали. Адже це - податки до місцевого бюджету.

Депутати вмикають калькулятор і рахують, що вигідніше / фото УНІАН Володимир Гонтар

Депутати вмикають калькулятор і рахують, що вигідніше - здавати в оренду на аукціонах виробникам чи роздати по два гектари дрібним фермерам. Тому тепер, коли в громадах з’явилось, що розподіляти, відбір кандидатів став прискіпливіший.

«Ідуть атаки. Адвокатські компанії готують звернення на чотирьох листках, пишуть про закони, потім іде 50 заяв і ми їх всі розглядаємо…», - розповідає ТСН.Тижню голова Калитянської ОТГ Юрій Плакся.

Мета цих звернень - скоріше за все, провернути схему із захоплення полів. А потім виставити на продаж. Тож депутати надають пріоритет місцевим мешканцям, які претендують на землю.

Але є тут і інший бік медалі. Місцеві князьки, які прибирають усе до своїх рук. Саме з одним таким дуже не поталанило Івану Кушніренко. Його два гектари - як кістка посеред горла - заважають отримати у власність ціле поле. Такі удільні князі, як правило, тримають в руках не лише землю, а й місцеві ради. Здогадатись неважко, на чию користь депутати виноситимуть рішення, підозрює адвокат Івана Кушніренка Геннадій Сергієнко: «На місцевому рівні вирішується питання інтересів певних місцевих заможних людей».

І протистояти такій махіні вкрай важко. Це розуміє і аграрний міністр Роман Лещенко.

«Це питання колективної відповідальності. Я, наприклад, вважаю, що децентралізація дасть дуже великий поштовх до розвитку», - каже він ТСН.Тижню.

Та питання справедливості зависає в повітрі. При створенні держави Україна кожен громадяни в ній отримав рівні права. Серед них і ті два безкоштовні гектари. Це означає, що ти маєш право їх обробляти, або віддати іншому - продати й отримати гроші. Але так виходить, що одні цим правом скористалися, а іншим, здається, нічого не світить.  

Почім земелька?

Так склалося, що зараз охочих купити землю - набагато більше, ніж охочих її продати. Але якщо продати все ж наважились, варто розібратися, що з вашою землею, та дещо пам’ятати.

Найделікатніший з пунктів, які потрібно перевірити у першу чергу – взаємостосунки з орендарем. Він перший, кому ви маєте запропонувати свою ділянку. Навіть, якщо є запасний вигідніший варіант. За скільки продавати - ваш особисте побажання. Але ціна має бути не нижчою за грошову оцінку. І ще один важливий нюанс: розрахунок - безготівковий.

Наразі найдешевший гектар коштує 23 тисячі гривень. За менше продавати заборонено. Контролюватиме усі земельні операції нотаріус. І процес геть нешвидкий - близько півтора місяця на одну угоду по одному паю. Тож зрозуміло, що перший офіційний продаж пайової землі навіть теоретично можливий лиш у серпні. Ціна буде рости, ажіотаж теж, а шанси отримати свій безкоштовний клаптик десь у чужій громаді - невпинно падати. І це ще не вступили в гру юридичні особи. Їм купувати можна буде лише з 2024 року. А от чи вдалося натрапити вільні гектари ТСН.Тижню, дізнаємось лише після перевірки. Це, як мінімум, місяць очікування. Ну... в ідеальних умовах.

Ірина Прокоф'єва, Олександр Аліфанов, Роман Сизченко

УНІАН в Google News