ОПЕК - потужний союзник України у газовому протистоянні з Росією?

Українська влада у безкінечній суперечці з Росією про ціну газу, схоже, обирає саме ті аргументи і тих союзників, які не надто дратуватимуть РФ. Чого ж у такому випадку варта уся наша "відчайдушна" боротьба за дешеве блакитне паливо?..

Ще не встигло висохнути чорнило під харківськими угодами, а експерти вже заговорили про те, що умовна знижка на російський газ для України - короткочасне відтермінування у важких переговорах з РФ про перегляд формули ціни на блакитне паливо. Влітку ми про газ чомусь не згадували, напевно, через спеку, але, дочекавшись осені, активізувалися. З початком опалювального сезону взагалі стало здаватися, що "Газпром" ось-ось впаде під натиском українського уряду і знизить нам ціну. Але зима все ближче, а росіяни чомусь так і не злякалися заяв Кабміну про інтенсивні пошуки альтернативних джерел газу. Днями Україна використала проти російського монополіста важку артилерію в особі генерального секретаря ОПЕК Абдалли ель-Бадрі, який висловив у бесіді з Миколою Азаровим під час візиту українського прем`єра у Відень нерозуміння щодо прив`язки ціни російського газу для України до нафтового кошика. Але чи варто Україні шукати ситуативних союзників на стороні, коли у неї є можливість отримати системну підтримку?

Збіг інтересів

Під час горезвісних газових переговорів у січні 2009 року Юлія Тимошенко домовилася з Володимиром Путіним про те, що ціна природного газу для України повинна піднятися до загальноєвропейського рівня за вирахуванням додаткової вартості транспортування. Згідно з умовами документу, ціну на російський газ для України переглядають кожні три місяці залежно від середньої ціни на мазут і газойль, яка склалася за попередні дев`ять місяців. У результаті базова ціна російського газу для України склала 450 дол. за 1 тис. кубометрів, що вище, ніж ціна газу для країн ЄС навіть за найневигіднішими контрактами. Правда, Україні надали 20-відсоткову знижку і в І кварталі 2009 року ціна російського газу складала для нас 360 дол. за тисячу кубометрів. Відповідно до умов додаткової угоди до базового контракту, яку уклали "Нафтогаз" і "Газпром" 21 квітня 2010 року, ціна блакитного палива визначається з урахуванням знижки у розмірі 100 дол. за тис. куб. м. Тобто, базова ціна для України складає вже 350 дол. за 1 тис. кубометрів, при цьому вона знову-таки коригується кожного кварталу залежно від того, як змінюються ціни на нафтопродукти. Враховуючи, що останні продовжують дорожчати, а Україна навіть зі знижкою має неадекватно високу базову ціну, програма мінімум для нашого Кабміну - вмовити Росію переглянути формулу ціни.

8 листопада прес-секретар українського прем`єра Віталій Лук’яненко, посилаючись на генерального секретаря ОПЕК Абдаллу ель-Бадрі, повідомив, що у цій організації здивовані формулою розрахунку ціни на російський газ для України з прив`язкою до вартості нафти. "Сьогодні вже немає прямої цінової зв`язки нафти і газу, оскільки почалися потужні розробки сланцевого газу у Сполучених Штатах", - процитував А. ель-Бадрі прес-секретар голови уряду України.

Дозволимо собі припустити, що на коментарі про формулу ціни російського газу голову Організації країн експортерів нафти вивів його український співрозмовник. Проте з іншого боку, усім відомо, що ОПЕК не один рік намагається втягнути Росію як провідного світового постачальника газу і нафти у свою орбіту. Росія ж доки не готова ставати членом цієї організації і діє згідно зі своїми інтересами, які частенько йдуть у розріз з побажаннями членів картеля. Зрозуміло, що Абдалла ель-Бадрі був готовий скористатися можливістю покритикувати росіян, зайвий раз нагадавши їм про те, що були б вони в ОПЕК, цього б не сталося.

Взаємозамінюваність закінчилася, а ціна залишилася

Щоби зрозуміти, чому ціна газу, починаючи з 1970-х років, прив`язана до вартості нафти, зробимо невеликий екскурс в історію цього питання. Коли природний газ почали масово поставляти в Європу трубопроводами, постала необхідність визначення його ринкової ціни, для чого вирішили орієнтуватися на вартість нафтопродуктів.

Як зазначив президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук, логіка прив`язки ціни природного газу до ціни на мазут і газойль була обумовлена тим, що ці нафтопродукти можуть використовуватися як замінники газу в електроенергетиці, ЖКГ і промисловості. Але за останні десятиліття більшість країн Європи втратили технічні можливості замінювати у разі потреби газ мазутом. Нафтопродукти сьогодні в основному застосовують у виробництві моторних палив для автотранспорту.

"Колись і Україна мала реальну альтернативу газу, тоді у нас були резервні мазутні господарства, і у разі перебоїв з постачаннями газу його міг замінити мазут. Його використовували і на теплоелектроцентралях, і в інших галузях, які споживали газ. Сьогодні ми технічно можемо замінити газ мазутом або іншими нафтопродуктами буквально на декілька відсотків. Реальнішою заміною газу зараз можна розглядати вугілля або ядерне паливо, відповідно і прив`язати ціну газу було б логічно до цих енергоносіїв, а не до нафтопродуктів. Я вважаю, що відмова від прив`язки дд нафти є сьогодні повністю логічною, оскільки дозволяє не лише отримати адекватнішу ціну на газ, але і зробити актуальнішими на ринку альтернативні газу і нафті джерела енергії", - сказав експерт.

О.Тодійчук також зазначив, що на прикладі Європи зараз можна спостерігати, що кращі часи трубопровідного газу минають, оскільки його все більше замінюють альтернативні види, зокрема, скраплений і сланцевий газ. "Європейські країни давно говорять про перегляд принципів ціноутворення на газ. Результатом цього можна вважати отримання від "Газпрому" пільгових тарифів для Туреччини і Німеччини. Правда, варто сказати, що щодо цих країн "Газпром" використовує значно складнішу формулу ціни, ніж для України. У ній присутні сезонні коефіцієнти - влітку російський газ коштує для Туреччини і Німеччини дешевше, ніж взимку. Ціна так само залежить від термінів, на які підписується контракт - у 10-річному знижувальний коефіцієнт буде значно більшим, ніж у 5-річному. Україна теж намагається досягти перегляду ціноутворення, але, на жаль, ми занадто загрузли у рутині і не бачимо стратегічної перспективи", - констатував експерт.

Капітан Очевидність поспішає на допомогу

Активізація процесу відмови від прив`язки вартості газу до ціни нафти співпала у Європі з початком світової кризи. Тоді споживання блакитного палива різко скоротилося, його ціни на спотовому ринку впали, а вартість за довгостроковими контрактами залишалася на докризовому рівні, що не влаштовувало учасників ринку. Восени 2009 року деяким провідним імпортером російського газу в Європі вдалося досягти від "Газпрому" коригування цін за довгостроковими контрактами, наблизивши їх до рівня на спотовому ринку. Таким чином, можна говорити про те, що перехід від цінової прив`язки газу до нафтопродуктів йде повним ходом вже понад рік. Природно, про це прекрасно відомо усім учасникам ринку і експертам. Отже, посилання українського Кабміну на думку генсека ОПЕК повністю відповідають логіці дій відомого героя Інтернету - Капітана Очевидність, завжди готового висловити прописну істину.

На думку незалежного експерта з енергетичних питань Олександра Нарбута, для нашого керівництва у переговорах з "Газпромом" вже стало традицією спиратися не на власні аргументи, а на чужу точку зору. "При цьому ніхто з нинішніх лідерів енергетичного сектора країни досі не запропонував іншу формулу ціни газу, ніж та, яку використовуємо сьогодні у розрахунках з "Газпромом". Українське керівництво, як, власне, і раніше, не спирається у переговорах з Росією на експертну думку. У нас відсутні напрацювання, які б дозволили зробити позицію українських парламентерів рельєфною і авторитетною. Ми навіть не намагаємося використовувати підтримку європейської спільноти, яка могла б надати свої підходи до ціноутворення на газ. До прикладу, можна було б організувати конференцію за участю європейських фахівців, на якій обговорити останні тенденції в ціноутворенні і тарифах на транзит газу", - сказав О.Нарбут.

За його словами, сьогодні найбільші європейські компанії, які працюють на газовому ринку, виступають за те, що будь-який формат ціноутворення хороший, якщо тільки він виводить на ціни, близькі до біржових або спотових. Останнім часом тренд на спотовому ринку газу такий, що ті компанії, які працюють за довгостроковими контрактами, просто втрачають свої позиції.

При цьому експерт нагадав, що зовсім нещодавно італійська компанія Edison подала в Стокгольмський арбітраж позов до "дочки" "Газпрому" Promgas. Edison хоче зобов`язати постачальника газу знизити ціни в довгострокових контрактах до рівня біржових, оскільки зазнає збитків від різниці у вартості (у III кварталі 2010 року вона вже втратила 37 млн. євро прибутку).

О.Нарбут переконаний, що звернення Edison в Стокгольмський арбітраж демонструє, що позиція європейських компаній може бути вивірена не лише економічно, але і юридично. "Для України в її спробах переглянути формулу ціни російського газу орієнтиром може служити європейських спотовий ринок, з поправками на нашу територіальну близькість до Росії. Як додатковий знижуючий коефіцієнт треба токож враховувати той факт, що конкурентоспроможність нашої економіки у деяких сферах безпосередньо залежить від конкурентоспроможності російської. У першу чергу я маю на увазі хімічну промисловість, де газ використовується не лише як паливо, але і як сировина. Ще однією обставиною, яка могла б вивести нас на нижчий рівень ціни - обсяги споживання газу. Ми як і раніше провідний у Європі споживач російського газу і маємо право розраховувати на додаткові знижки", - підкреслює експерт.

Тобто, Кабміну абсолютно не треба винаходити велосипед, варто лише уважно вивчити алгоритм дій європейських сусідів і заручитися їх підтримкою. Не даремно ж Україна увійшла до Європейської енергетичної спільноти. Членство у цій організації означає, що країни-учасниці відкривають один для одного свої ринки газу і електроенергії, погоджують тарифи і допомагають у кризових ситуаціях. Проте здається, що наша влада у нескінченній суперечці з Росією про ціну на газ вибирає саме ті аргументи і тих союзників, які особливо не дратуватимуть РФ. Чого ж у такому разі варта уся наша "відчайдушна" боротьба за дешеве блакитне паливо?..

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News