"Нафтові пірати Карибського моря": як Венесуела впливає на війну в Україні

Вашингтон обмежив ліцензії на продаж нафти з Венесуели, щоб натиснути на авторитарний режим Мадуро, який під впливом РФ та КНР провокує хаос на кордонах США. Як новий етап протистояння Білого дому й Каракасу вплине на світ та Україну, розбирався УНІАН.

У жовтні минулого року уряд США видав ліцензію, якою дозволив західним компаніям отримувати та продавати венесуельску нафту, хоча й у вкрай обмеженому форматі. Це було зроблено, щоб зупинити різке зростання цін на "чорне золото" на тлі атаки ХАМАС проти Ізраїлю.

А умовою продовження ліцензій стало проведення "вільних виборів" у Венесуелі, які, як і у США, мають пройти цього року. Крім того, південно-американська країна має згорнути свої агресивні дії проти сусідньої Гайани – венесуельський президент Мадуро нещодавно по-піратськи зазіхнув чи не на половину території цієї держави, оголосивши її "споконвічними землями Венесуели" (нікого не нагадує?). Натомість Штати вбачають у Гаяні альтернативу Венесуелі з точки зору поставок нафти.

Але, очікувано, Мадуро відновив тиск на залишки опозиції у своїй державі й, більше того, підіграв Кремлю й Пекіну, посилюючи наркотрафік, контрабанду та потоки нелегалів до США. А росіянам й китайцям конче потрібна криза на американських кордонах. Додатковий тиск на нафтові ціни теж грає Путіну на руку.

Здавалося б, де Україна, а де Венесуела з Гайаною? Але у світі все пов’язане. Криза на кордоні США стала головним чинником затримки військової допомоги для України. А чим вищі ціни на нафту у світі, тим більшою загрозою стає для нас РФ, бо вона отримує кошти на переозброєння.

УНІАН розставив усі крапки над "і" у цьому питанні: як "нафтові війни" впливають на ринок "чорного золота" й на геополітику, чи призведе ця ситуація до створення нової "гарячої точки" або, навпаки, виявиться чимось для нас корисним?

"Ліцензійні війни"

Минулого тижня уряд США оновив ліцензію, що дозволяє купівлю та продаж венесуельської нафти – якщо раніше вона носила номер 44, то тепер – 44А. Різниця у одній літері, але зміни відбулися значні. Якщо попередня версія цієї ліцензії видавалася на півроку для всіх охочих з можливістю подовження, то версія з буквою має термін лише до 31 травня, і не для всіх, а для кожної компанії окремо.

Не сказати, що зараз вкрай багато охочих працювати з підсанкційною Венесуелою, але все ж вони є. Зокрема й серед американських компаній. Власне, серед західних компаній, лише американська Chevron зараз отримує якісь більш-менш помітні обсяги венесуельської нафти. І саме ця компанія отримала ту саму індивідуальну ліцензію до 31 травня.

До речі, ще одним покупцем венесуельської нафти мав стати – раптово – польський НПЗ компанії Orlen. Ця компанія через свою швейцарську "дочку" перерахувала державній венесуельській компанії PDVSA $400 мільйонів, чого вистачило б на заповнення шести танкерів.

Але нафту вони досі так і не отримали, а час ліцензії спливає. Як повідомляють ЗМІ, ці $400 мільйонів у компанії вже "списали" як прямий збиток, бо "повернення передоплати є вкрай малоймовірним". На тлі нещодавньої блокади українського кордону ці закупівлі венесуельської нафти поляками вже не дуже дивують. Навіть з огляду на те, що ця "венесуельська" нафта може бути змішаною з російською, але про це поговоримо далі.

На думку одних оглядачів, зміни у ліцензуванні повинні якщо й не знизити, то точно стабілізувати ціни на нафту. Адже тепер Венесуела, начебто, змушена буде "викинути" на ринок великі обсяги сировини зі сховищ, що й вплине позитивно на ціни. Більше того, після 31 травня Венесуела, ймовірно, змушена буде повернутися до "сірих" схем для продажу "чорного золота" – тобто, продавати його з великим дисконтом і з оплатою через фірми-проклади з "нейтральних" країн, або у криптовалюті.

Інші ж оглядачі кажуть, що це, навпаки, посилить тиск на ціни. Адже після 31 травня, попри будь-які схеми, пропозиція нафти на світовому ринку зменшиться. Особливо це можуть відчути саме Штати, які вже зараз змушені "викидати" на ринок великі обсяги нафти з власних запасів.

До того ж, ціни прискорили своє зростання після нещодавнього ракетного обстрілу Ізраїлю з боку Ірану.

Розуміючи, що під час передвиборчої кампанії Білий дім вкрай чутливий до коливань нафтових цін (якщо у нас в країні головний економічний індикатор - це курс долара, то у США – ціна галону бензину), Мадуро, певно, не без підказки з Кремля чи Пекіну, вирішив дотиснути власну опозицію, чим порушив договір зі США. Що й призвело до посилення обмежень, але не до повного ембарго. Якщо раніше американці відкрили "вікно" для венесуельської нафти, то до 31 травня воно перетворюється на маленьку "квартирку".

Так, Міненерго США повідомило, що комерційні запаси нафти у країні лише за минулий тиждень зменшилися на 6,3 мільйони барелів (з загальної кількості запасів у 453 млн барелів), що є найбільшим показником з початку року. Це свідчить про збільшення попиту на нафту у США, хоча й невелике. А збільшення попиту завжди впливає на ціни, що накладається на зовнішньополітичні ризики.

Втім, українські фахівці кажуть, що вплив Венесуели на світовий або навіть американський нафтовий ринок настільки слабкий, що всі ці "ліцензійні війни" практично ні на що не вплинуть.

"Не думаю, що демократи, які зараз при владі, під вибори собі зроблять щось, що спровокує зростання цін на нафту. Вплив на ринок цієї ситуації з ліцензіями буде мінімальним, - вважає Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. – Що там вони можуть швидко викинути на ринок? Пара мільйонів барелів протягом тижня? Це коливання цін у 2-3 долари максимум і лише на короткий проміжок часу. Венесуела - не та країна, яка зараз має глобальний вплив на нафтовий ринок. Там повний розвал економіки через спроби побудувати соціалізм".

Венесуела дійсно має величезні запаси нафти – одні з найбільших у світі. Але останні 10 років видобуває її відносно мало, бо не здійснює достатніх інвестицій та не має необхідних технологій, а іноземні інвестиції обмежені санкціями. Тим не менш, роль Венесуели виходить за межі суто нафтового ринку, і є елементом боротьби за геополітичний вплив між США, КНР та РФ, що "луною" йде по світу й відчувається навіть в Україні.

У першу чергу в Україні.

Венесуела закуповує нафту у РФ й провокує кризу у США

За словами Володимира Омельченка, ситуація у Венесуелі настільки складна з власним видобутком, що нафту туди поставляла вже навіть далека Росія. Але все не так однозначно.

"Через закритість країни важко сказати, чи-то там дійсно відбувся якийсь внутрішній дефіцит сировини, чи-то вони хотіли змішати власну "важку" нафту з російськими "легкими" сортами, щоб потім, завдяки лазівкам у санкціях, цю суміш відправляти до третіх країн під виглядом венесуельської сировини. Зокрема й на ринок США, - каже експерт. –  Цілком можливо, що Сполучені Штати "засікли" цю схему й, у тому числі через це, посилюють контроль та ліцензуванням венесуельскої нафти".

Фахівець додає, що місцева нафта досить "важка" й в’язка, має багато сірки та інших домішок, через що її переробка більш дорога, а, отже, сама нафта дешевша. І залягає вона глибше.

"Її видобувати дорожче. На відміну від "легкої" аравійської нафти, наприклад, яка більш вигідна з точки зору переробки і простіша у видобутку. Тобто, запаси нафти у Венесуелі великі, але це не дуже якісна сировина", - продовжує пан Омельченко.

Щодо безпосередньо ситуації з ліцензіями, дослідник наполягає, що це не стільки питання економіки, скільки геополітики.  

"Ця вся історія з ліцензіями - це питання більш політичне, ніж економічне. Тоталітарний режим Венесуели схожий на російський та південнокорейський, через що там відбувся повний розвал економіки, а сама країна потрапила у залежність від РФ та КНР, - пояснює фахівець. – Через це вже чи не половина країни втекла за кордон. І ці величезні потоки біженців направляються через Мексику до США, що дестабілізує ситуацію у Штатах, і що ми вже відчули на собі".

Дійсно, саме питання кордону стримувало підтримку України у Конгресі США.

"Венесуельська влада цьому потурає, під впливом Китаю та РФ, мета яких посіяти хаос на кордоні США й відволікти Вашингтон від України й Тайваню. Ця ситуація з біженцями дуже нагадує те, як росіяни направляли потоки переселенців з Близького Сходу та Африки до ЄС. Підхід такий самий, тільки у Латинській Америці", - продовжує Володимир Омельченко.

На його думку, одними лише біженцями це все не обмежується.

"Кремль і Пекін хочуть спровокувати дестабілізацію на "задньому подвір’ї" США й штовхають Мадуро до ескалації проти Гайани. Венесуельці не дуже хочуть переходити "червону лінію" й починати війну, обмежуючись погрозами. Проте їх до цього штовхають саме під вибори у США", - каже експерт.

Як бачимо, й тут без Кремля не обійшлося. Всюди, де по світу є якась дестабілізація, одразу "стирчать" путінські "вуха". І США давно вже стали об’єктом російських провокацій, хоча досі не всі це розуміють. Венесуела ж є лише інструментом Кремля. Як сам Кремль є інструментом та "витратним матеріалом" для Пекіну.

РФ та КНР провокують нову "гарячу точку"

Венесуела буквально знаходиться на іншому кінці світу від України. Але те, що відбувається у цій країні й довкола неї нам дуже знайомо. Бо Кремль та "Піднебесна" всюди працюють за схожими шаблонами. І з цієї точки зору режим Мадуро мало чим відрізняється від режиму Лукашенка у Білорусі.

"У Венесуелі сидить безліч російських радників по всіх ключових галузях економіки. Також росіяни підтримують організовану злочинність й тіньову економіку, яка теж сприяє дестабілізації у США через наркотрафік, поставки зброї та іншої контрабанди через мексиканський кордон, - деталізує Володимир Омельченко. – Можна навіть сказати, що місцеві наркокартелі поступово перетворюються у справжні терористичні угруповання, які підтримує РФ та Мадуро, і які діють на території Штатів, провокуючи там кризу. Ситуація з ліцензіями - це лише епізод цього глобального протистояння".

Слова фахівця про тіньову економіку підтверджує й те, що одночасно з посиленням тиску на нафтову галузь Венесуели, Мінфін США посилив й боротьбу з криптовалютами, які режим Мадуро використовує як засіб отримання оплати за нафту в обхід санкцій. Мова про венесуельську криптовалюту Petro та про "цифровий долар" Tether.

Оператор Tether вже навіть повідомив, що буде блокувати всі криптогаманці, які афілійовані з підсанкційними компаніями – не лише венесуельськими, але й російськими, іранськими, китайськими. Так само і китайські державні банки змушені були піти на схожі обмеження, щоб не потрапити під американські санкції, які фактично заблокують їх міжнародну діяльність і можуть призвести до банкрутства установ.

Як бачимо, українська ситуація дійсно дуже сильно "переплітається" з протистоянням у Латинській Америці, адже підходи й ключові "гравці" ті ж самі. Лише локації різні. Втім, протидія загрозам з Венесуели у США така ж млява, як і антиросійські санкції. 

За словами Володимира Омельченко, всі ці процеси почалися зовсім не "вчора".

"Ще при Трампі почалися розмови й перші спроби Вашингтону обмежити нафтову промисловість Венесуели. За ініціативи радника з національної безпеки США Джона Болтона, пропонувалися потужні санкційні обмеження. В першу чергу, на співпрацю Венесуели з іноземними нафтовими компаніями. Однак Трамп не наважився це зробити, щоб не підвищувати ціни на нафту у світі, - каже експерт. – Обмеження згодом все ж ввели, але були вони значно меншими, і Венесуела продовжувала видобуток та продаж нафти по мірі своїх можливостей".

За його даними, за підсумками 2023 року, завдяки ліцензіям, які дозволяють обмежений продаж нафти, видобуток Венесуели зріс на 11% - до 810 тис. барелів на добу.

"На тлі запасів, які там є, це дуже мало. А для світового ринку - взагалі ніщо. Менше одного відсотка. Вони заявляють, що подвоять видобуток вже цього року, але чи дійсно це в них вийде - велике питання. Адже зараз знов відновилися розмови про посилення санкцій проти нафтогазових компаній Венесуели. У першу чергу, проти державної Petroleos de Venezuela (PDVSA). Я це пов’язую з протидією агресивним діям Каракаса проти свого сусіда Гайани", - вважає дослідник.

Дійсно, а що там з Гайаною, чи не половину якої Мадуро вже об’явив "своєю", на кордони якої стягнув війська й погрожує своїм аналогом "СВО", майже повністю копіюючи Путіна?

Гайана виграє конкуренцію у Венесуели, чим дратує Мадуро

Гайана, на думку пана Омельченко, теж має немаленькі запаси нафти і досить важлива для західних нафтовидобувних компаній, які туди інвестують.

"Там багато, зокрема, американського капіталу. США просто вимушені були реагувати на недружні дії Венесуели у регіоні, - каже експерт, але додає, що її вплив на світовий ринок нафти також не вражає. – Гайана має лише локальний вплив. Вона видає на світовий ринок 620 тисяч барелів на день і хоче збільшити до 2035 року видобуток до 1 мільйона барелів. Не сказати, що це щось суттєве з огляду на обсяг світового ринку у 102 мільйони барелів. Але вона видобуває майже стільки ж, скільки й велика сусідня Венесуела, завдяки інвестиціям з Заходу, що, звісно ж, Мадуро не подобається".

Дослідник розповідає, що політичний режим у Гайані більш сприятливий до інвестицій.

"Конкуренція йде не за частку ринку, а за західні інвестиції і технології. У Венесуелі зараз, у вкрай обмеженому форматі і під повним контролем Вашингтону, працює лише Chevron. А до Гайани вже прийшли і ті ж американські Chevron з ExxonMobil, і Китайська національна нафтогазова компанія (CNPC), французька TotalEnergies, катарська QatarEnergy, малазійська Petronas та інші. Компанії з усього світу інвестують у Гайану, а не у Венесуелу", - каже він.

Виходить, що погрози Мадуро проти Гайани – це, зокрема, й прояв не чесної конкурентної боротьби, яку Венесуела програє. Бо, навіть якщо не буде збройного нападу, постійні погрози змушують інвесторів двічі подумати, перш ніж вкладати кошти у Гайану.

"Соціалістичний режим Мадуро вже знищив у Венесуелі будь-яку інвестиційну привабливість. Втім, я б не став цей фактор переоцінювати. Якась конкуренція, звісно, є, але політичні чинники у діях Мадуро, на мій погляд, тут головні. Бо він "самостійний" лише умовно, і за ним стоять Кремль та Пекін", - наполягає Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова.

У підсумку ми маємо, що ситуація з ліцензіями для Венесуели не така вже й важлива з точки зору впливу на світовий чи навіть на окремо взятий  американський ринок нафти. Тим не менш, це питання розворушує цілу низку глобальних проблем, які наочно демострує, наскільки складним й багаторівневим є протистояння США з КНР та РФ.

Хай і опосередковано, все це "луною" відбивається й по Україні. Як з точки зору динаміки цін на паливо, так і як фактор внутрішньої політики у США, від якої залежить стабільність та обсяги допомоги нашій країні.

І це навіть безпосередньо впливає на хід бойових дій в Україні, адже американці досить настирливо вмовляють ЗСУ не знищувати російські НПЗ та не перешкоджати російському експорту нафти, щоб зберегти більш прийнятні ціни на паливо собі під вибори.

Зараз Мадуро дотискає свою опозицію під вибори, але повне ембарго проти венесуельської нафти й досі не діє, залишаючи "лазівки" у санкційному режимі. Історія дуже схожа на ситуацію з РФ, лише, хіба що, без постійних посилань на "ескалацію". Втім, схоже, терпець у Вашингтону щодо Мадуро скоро урветься, індикатором чого є ці "ліцензійні війни".

Андрій Попов

УНІАН в Google News