Міжнародна допомога вичерпується. Як Україна лататиме бюджетні "діри"

Україна суттєво залежить від міжнародної фінансової допомоги. Втім, її надання вже не є безумовним, і, схоже, що вже наступного року ми розраховуватимемо на менші суми підтримки, ніж цьогоріч. А тому потрібно обережно шукати власні шляхи латання бюджетних дір.

Ні для кого не секрет, що в умовах повномасштабної війни, що триває, Україна сильно залежить від отримуваної міжнародної допомоги. Фактично, власних доходів бюджету нашій країні вистачає лише на видатки з оборони та безпеки. І то не повністю. Оскільки за даними The Washington Post на початок серпня 2023 року тільки від США ми отримали понад 43 мільярди доларів тільки військової допомоги. А ще немало від інших країн.

Загалом, з 24 лютого 2022 року по 25 жовтня 2023 року основні партнери надали Україні $63,7 мільярдів міжнародної фінансової допомоги. Найбільше – надійшло від ЄС та США. Зокрема, з початку 2023 року отримане зовнішнє фінансування складає 35,4 мільярди доларів.

Як зазначають спеціалісти, отримані від міжнародних партнерів кошти лише за сім місяців поточного року допомогли забезпечити майже половину видатків українського бюджету (48,5% – державного та 44,7% – зведеного).

Міністр фінансів України Сергій Марченко стверджує, що потреба України у міжнародному фінансуванні на наступний рік складає 42,8 мільярдів доларів.

Але наразі "ситуація є невизначеною, і ніхто нікому ще нічого не гарантував". Це Марченко говорив ще у серпні в ефірі телемарафону. Пройшло кілька місяців, а визначеності не побільшало. Точніше, може й побільшало, але визначеності негативної.

Досить характерним є поздоровлення Джо Байдена з обранням 25 жовтня на посаду спікера Конгресу Майкла Джонсона, який, до речі, голосував проти додаткових асигнувань для України на 2022 рік та додаткової допомоги на 2023 рік, мотивуючи це тим, що США  "не повинні відправляти ще 40 мільярдів доларів за кордон, коли американські сім'ї щосили намагаються звести кінці з кінцями".

Так от, якщо раніше Байден у зверненнях до Конгресу згадував лише допомогу Україні, то у заяві з приводу обрання Джонсона дослівно сказано так: 

"У той час, як республіканці Палати представників витратили останні 22 дні на визначення того, хто керуватиме їхньою конференцією, я працював над таким насущним питанням, як історичний додатковий пакет фінансування, який просуває наші двопартійні інтереси національної безпеки в Ізраїлі та Україні, захищає наш кордон та інвестує у американський народ".

Іншими словами, у списку головних військових пріоритетів з'явився Ізраїль, а цивільних – американський кордон (насамперед з Мексикою) та соціальні програми, тобто "інвестиції у народ". Що ж, Байдена можна зрозуміти: у США наступного року відбудуться вибори президента. Акценти у будь-якому разі будуть зміщені з України на злободенні внутрішні питання.

Не випадково запит Білого дому до Конгресу щодо виділення допомоги Україні у наступному фінансовому році передбачає зниженням щомісячного розміру допомоги з 1,1 мільярда доларів до $825 мільйонів.

Проблеми можуть виникнути також з фінансуванням від МВФ та Світового банку. ЄС у 2023 році надала нам 18 мільярдів євро макрофінансової допомоги. На 2024-й поки підтверджено лише 9 мільярдів євро. Від МВФ очікується ще менше – 5,4 мільярди доларів. Але чи надійдуть вони, залежить не тільки від виконання української владою своїх обіцянок, а й від надання фінансових гарантій Сполученими Штатами. А такої впевненості наразі немає.

Латаємо діри самотужки

З усього цього виходить, що у нас немає іншого вибору, ніж збільшувати внутрішні надходження до бюджету. Те, що це буде зроблено – поза сумнівом. Адже ми не можемо припинити фінансування бюджетних витрат і обслуговування боргів. Питання у іншому: яким чином збільшуватимуться ці надходження, і чи не допустять чиновники помилку у пошуці цих резервів?

В української влади є нестримний потяг до підвищення податків чи запровадження нових там, де існуючий фіскальний тиск вже й без того є дуже високим. Симптоматичний приклад – гральний бізнес. За 9 місяців 2023 року він сплатив до українського бюджету 6,65 мільярдів гривень податків. Це в 9,5 разів більше, ніж за весь 2022 рік. Жодна інша галузь української економіки не продемонструвала такого вражаючого зростання.

Зокрема, за перше півріччя оператори грального бізнесу сплатити 2,94 мільярди гривень податків, що у 14 разів більше, ніж за аналогічний період 2022 року (хоча порівнювати перші тижні і місяці 2022-го, відразу після нападу агресора, і цього року некоректно, факт залишається фактом). За третій квартал 2023 року вони поповнили державну казну на 3,7 мільярдів гривень. Зростання відносно третього кварталу 2022 року – у 22 рази!

Досягти таких вражаючих результатів вдалось в тому числі завдяки запровадженню податку на валовий ігровий дохід казино. Схоже, що легальний гральний бізнес вже втиснувся в "стелю можливостей" зі сплати податків, коли будь-яке нове навантаження може стати для нього критичним. Тим не менш, є всі ознаки того, що депутати хочуть "видоїти" з нього ще більше, наприклад, за рахунок обкладення податком у 18% ставок гравців (не виграшів, а ставок!). Як то кажуть, "хто везе, того й поганяють".

Фахівці попереджають, що надмірне податкове навантаження на сектор  призведе до переходу легального бізнесу у тінь і, як наслідок, – до зменшення сплати податків. Складається парадокс – замість того, щоб зменшувати сегмент тіньового бізнесу на азарті, робляться умови для його збільшення. Хоча українська економіка втрачає мільярди гривень саме через відсутність протидії нелегальному бізнесу, а не від скупості легального.

"У нас ігорний бізнес. Ми піаримося на рівні парламентських комітетів щодо того, що вони роблять. А по факту реальної протидії тінізації грального бізнесу немає. А це величезні кошти, які не надходять до державного бюджету", - каже економіст Борис Кушнірук.

Експерти припускають, що на сьогодні в тіні перебуває до 70 відсотків грального бізнесу. Якщо б ці 70% були б виведені з тіні, то за той самий рекордний третій квартал від грального бізнесу до українського державного бюджету могло б надійти не 3,7 мільярдів, а 12,3 мільярди гривень.

Пошук інших можливостей

Гральний бізнес – найбільш яскравий і наочний приклад з-поміж інших помилкових трендів фіскальної стратегії нашої держави. Справа в тому, що не підвищення податків, а саме боротьба із "тінню" має стати додатковим джерелом наповнення державного бюджету в умовах очікуваного зменшення міжнародної фінансової допомоги.

Війна багато що змінила у нашому житті, в уяві про світ, соціальних та моральних пріоритетах, але не у "тіньовій" економіці, "стежками" якої подорожують сотні мільярдів гривень. Окрім нелегального грального бізнесу, шукати резерви треба у схемах уникнення від сплати ПДВ (там ховаються великі десятків мільярдів). Так звані "скрутки" (фіктивний податковий кредит) – це, як мінімум, додаткових півтора десятка мільярдів гривень. Обсяг маніпулювання із податковими накладними за рік може сягати без малого 20 мільярдів гривень. У таку ж цифру оцінюються річні втрати бюджету від "конвертаційних центрів". А від сплачених зарплат "у конвертах" – у пʼять разів більше.

Таким чином, ми нарахували вже понад 150 мільярдів гривень, які можуть бути використані на благо держави, якщо їх вдасться "зловити". Десь стільки ж разом складають втрати бюджету від "сірого" імпорту та контрабанди й не сплачених акцизів та мит.

Якщо хоча б половину оціночних обсягів тіньових капіталів вдасться витягнути на світло, компенсаторний механізм на випадок зменшення міжнародної допомоги буде частково знайдений.

А там можна і конфіскатом зайнятися. Найперше – російським. Як почуває себе сумно відома АРМА? Чи не виникає у неї бажання зайнятися продажем конфіскованих активів країни-агресора? Це було б корисно і для бюджету, і для політичного резонансу. Проте для такого кроку потрібно мати ефективну структуру з розшуку та менеджменту активів. Поки що ця установа, незважаючи на кадрові зміни, несе на собі тавро зіпсованої корупційними скандалами репутації.

Що маємо у підсумку? Розуміння того, що навіть після зменшення міжнародної фінансової підтримки (саме фінансової, а не військової), Україна зможе забезпечити виконання бюджету і фінансування соціальних потреб. Але для цього треба докласти серйозних зусиль. Більших, ніж банальне обкладання додатковим податком тої чи іншої сфери економіки. Але воно того варте. Особливо, коли на кону стоїть питання політичного та економічного виживання країни у час війни. Час простих рішень, терплячості до нелегального бізнесу та комфортної праці виключно на власний імідж безповоротно минув. Ті у владі, хто цього не розуміє, мають з влади піти, й зробити це негайно.

Тетяна Стежар

УНІАН в Google News