Україна і СОТ: знову програли Росії

П`ять років тому Україна стала членом Світової організації торгівлі. Очікування від такого кроку були амбіційні, але досягти їх не зовсім вдалося, як і відстояти свої позиції перед Росією. Крім того, зараз Київ наполягає на перегляді митних правил, що пов'язують зі "співробітництвом" з Митним союзом. Аби з'ясувати ситуацію УНІАН звернувся до екс-міністрів економіки України, які мали безпосереднє відношення до процесу входження нашої країни до СОТ і яким не з чуток відомо, що зараз відбувається в даній сфері.

П`ять років тому, саме 16 травня 2008-го, Україна після понад 15-річних перемовин стала 152 членом Світової організації торгівлі. Очікування від такого кроку, враховуючи кумулятивний вплив на галузі національної економіки, були амбіційні - вступ до СОТ мав зумовити додаткове підвищення добробуту населення на 3% та зростання ВВП до 2%.

Але, можливо, через світову кризу, чи через якісь інші причини, такого позитивного  ефекту досягти не вдалося. Влада, традиційно, заявила, що в усьому винні попередники - Україна вступила до СОТ на поганих умовах. 

«В принципі, можна знайти персонально відповідальних за такі норми. Є указ тодішнього Президента Віктора Ющенка, який заохотив до цього близько 70 осіб. Давайте опублікуємо цей указ, і запитаємо з тих, хто відповідав за такі підходи, які формувалися при вступі до СОТ. А нам із вами від цього легше буде чи ні? Так давайте тоді не згадуватимемо», - сказав прем'єр-міністр Микола Азаров.

Мабуть, для виправлення ситуації у 2012 році Україна подала заявку в Організацію на перегляд понад 300 тарифних ставок. Члени СОТ, у тому числі США та ЄС, були збентежені - в історії організації досі не було навіть прецеденту такого перегляду, та «рекомендували» відмовитися від задуму. Між тим, українська влада заявляє – вимога відповідає статуту СОТ, переговори тривають.

Водночас зараз активно верхами відпрацьовується співробітництво з Митним союзом, поглиблення якого, нібито, призведе до зниження ціни російського газу, яка «добиває» економіку України (зараз розглядається можливість отримання статусу спостерігача у МС). А саме задля цього наша країна повинна переглянути умови членства в СОТ.  Ось така паралель - гармонізація митних тарифів України і Митного союзу неможлива, враховуючи зобов'язання України перед СОТ (Закон «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі, прийнятий Верховною Радою 10.04.2008  за № 250 –VI). Тому подача заявки до Організації щодо перегляду митних ставок виглядає саме спробою уніфікувати процес зближення з Митним союзом.

Аби з'ясувати, як насправді виглядає ситуація, УНІАН звернувся до екс-міністрів економіки України, які мали безпосереднє відношення до процесу входження нашої країни до СОТ і яким не з чуток відомо, що зараз відбувається в даній сфері.

Сергій Терьохін (міністр економіки з 4 лютого до 27 вересня 2005 року):

Головний позитивний ефект для України від членства в СОТ полягає в тому, що проти неї не можуть інші члени Організації, а на сьогодні в цьому міжнародному торговому клубі налічується 159 країн, вести недружні дії, в тому числі приймати рішення щодо мит. Членство в СОТ, в першу чергу, - інструмент захисту в економічних війнах. Наприклад, недавня позиція Росії щодо української молочної продукції - як тільки РФ вступила до СОТ, у нас цієї проблеми немає. Якщо говорити про Європейський союз, то квоти на металопродукцію, що існували раніше, також зняті. До того ж, правил СОТ Україна повинна дотримуватися і на внутрішньому ринку, особливо це стосується розвитку конкуренції, що, ясна річ, тільки плюс для економіки нашої країни.

Відносно мінусів членства в Організації, про що часто говорять, наприклад, аграрії, то після входження України до СОТ у нас приблизно на третину зріс експорт сільськогосподарської продукції. Але є складнощі у цукроварів. Нам стало складніше конкурувати в даному сегменті, оскільки буряковий цукор дорожчий за тростинний. Але споживача, з урахуванням однакової якості продукції, в першу чергу, хвилює її ціна. Значить потрібно переглянути наше ставлення до даної галузі. Що дійсно постраждало від членства в СОТ, так це машинобудування, тому що у нас воно не конкурентно здатне. Але це - суто українська проблема.

Говорити, що рішення про входження України до СОТ було поспішним і несло більше політичне забарвлення, ніж економічне, недоречно. Ми вели переговори про членство в Організації понад 15 років. Входження до СОТ - запізнілий момент, ніж цього хотілося б. Якби Україна увійшла до СОТ наприкінці 90-х років, то у нас не було б тих монополій, які є на сьогодні, від яких страждають споживачі. Адже будь-яке рішення на державному рівні повинно призводити до поліпшення якості життя пересічного українця. Тому членство в СОТ - виправданий крок.

Що стосується заяв про погані умови вступу України до СОТ, мовляв, навіть Росія увійшла до Організації на істотно кращих умовах, то в даному питанні потрібно розуміти, за якими тарифними позиціями. У нас абсолютно різна з Росією структура імпорту. Наприклад, РФ - нетто-імпортер зерна. Тобто, вона продає менше, ніж ввозить. А Україна є нетто-імпортером риби. Як можна порівнювати?

Зараз Україна подала заявку до СОТ на перегляд ряду тарифних позицій. Але найголовніше для споживачів - вільна конкуренція виробників. Тобто, подача заявки з точки зору споживача - невірний крок України. З точки зору виробника, того, хто отримує основний прибуток, - заявка вигідна. Іншими словами, влада свідомо пішла на це, щоб збільшити прибуток певного виробника. Теоретично Україна може наполягти на розгляді поданої заявки, але для того, щоб країна піднялася, потрібно рухатися вперед, а не спотикатися об своїми ж руками створені бар'єри.

Богдан Данилишин (міністр економіки України в уряді Юлії Тимошенко з 18 грудня 2007 року до 11 березня 2010 року):

Для тих, хто до цього часу сумнівається в доцільності вступу України до СОТ, нагадаю наступне: Світова організація торгівлі – це, в першу чергу, правова та інституціональна основа міжнародних багатосторонніх торговельних відносин, основними функціями якої є нагляд за виконанням домовленостей, що є невід’ємною частиною Угоди про створення СОТ; забезпечення швидкого та ефективного вирішення торговельних суперечок між країнами-членами; оцінка їх торговельного потенціалу; співробітництво з іншими міжнародними організаціями та надання технічної допомоги державам, що розвиваються, найменш розвиненим та країнам з перехідною економікою.

Без членства в СОТ Україна не змогла б розпочати переговори щодо ЗВТ з Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями. Членство в СОТ, як передумова інтеграції до ЄС, виходить з того, що сьогодні левова частка співробітництва між країнами відбувається на торговельно-економічному рівні. Крім того, для європейської сторони статус України як члена СОТ є базовим критерієм відповідності її економіки міжнародним стандартам бізнесу, торгівлі та інвестицій, що є, так би мовити, фільтром, через який необхідно пройти, щоб довести свою готовність підтримувати ділові відносини з європейськими партнерами за зрозумілими їм правилами.

Якщо говорити відверто, переговорний процес щодо вступу йшов понад 15 років. При всіх урядах і останніх трьох президентах. Голосували за ратифікацію Протоколу про вступ понад 400 депутатів. Так що тут крайніх немає.

Вступ до СОТ - це свого роду торговельна дипломатія, яка, на жаль, в Україні відсутня.  Водночас треба визнати, що Україною не були в повній мірі вжиті заходи для того, щоб уникнути можливих негативних наслідків приєднання до СОТ. Всього не можна було передбачити відразу. Але СОТ має відповідні механізми для виправлення ситуації. Крім того, Україна не скористалась в повній мірі як член СОТ правом участі в переговорному процесі щодо вступу Росії до Організації. Від цих переговорів можна було мати відповідні вигоди.

Труднощі були, є і будуть завжди і до, і після вступу до СОТ. Треба виходити з того, що вступ до СОТ є вкрай суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що насамперед впливає на становлення ділового середовища як для національних, так й іноземних компаній, а також на її економічний розвиток.

Звичайно, криза вносить свої корективи в економічні розклади. Хто б що не говорив, найбільше зростання експорту відбувається в сільському господарстві, хімічній промисловості та металургії, темпи якого набагато вищі, ніж середнє збільшення експорту. Зростання сукупного випуску тісно пов’язане з впливом на зайнятість населення. Підвищення попиту як на кваліфіковану, так і некваліфіковану робочу силу, було найбільшим у хімічній промисловості та металургії.

Щодо заявки на перегляд тарифних ставок, то треба працювати активно з країнами-членами СОТ, тоді і шанси реалізації цього кроку будуть більші. Слід зазначити, що протягом 2005-2008 років Верховною Радою України прийнято низку законів, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність до вимог СОТ. Тобто українська економіка фактично працює за правилами цієї організації.

Щодо умов членства України, то до СОТ вступають всі на однакових умовах і всі борються за переваги для себе – хтось більше, хтось менше. Для того, щоб говорити про вплив чи шкоду від вступу до Організації, треба розуміти внутрішню структуру економіки України, політичні та бізнесові інтереси правлячих кіл. Багато говорять про реформи і модернізацію, але зацікавленості в них немає. Реформи – це ліквідація сировинної орієнтації експорту, а значить і надприбутків олігархів. Саме тому слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ.

На сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став capacity building, тобто створення потенціалу використання можливостей. Отже, якщо Україна покладається лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона утримуватиметься у сфері низькотехнологічного експорту з мізерними прибутками, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики.

Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегій нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи – чи то СОТ, чи то Митного союзу.

Нана Чорна, Юрій Дощатов (УНІАН)

УНІАН в Google News