В Україну завозять робітників з Індії та Пакистану: чи змінить країну "навала" мігрантів

Інформпростір України переповнений новинами про трудових мігрантів з екзотичних країн. Але статистика свідчить, що зараз у нас значно менше іноземців, ніж до війни. Чи дійсно компанії масово залучають таких робітників, та кому вигідно сіяти паніку, - розбирався УНІАН.

Через війну, мобілізацію, виїзд мільйонів громадян за кордон та демографічну кризу країна зіткнулась з гострим дефіцитом кадрів. Бізнес дедалі частіше говорить про брак робочих рук. Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболєв повідомляв, що вже 75% українських компаній відчувають нестачу персоналу.

На цьому тлі пишним цвітом почали квітнути новини про те, що Україна масово завозить робітників з екзотичних країн, які вже нібито готові відбирати робочі місця наших співвітчизників.

Так, у соцмережах ширяться відео з трудовими мігрантами з Індії, Пакистану та інших переважно бідних країн Азії, яких дедалі частіше помічають на вулицях міст.

Наприклад, у Черкасах місцева влада відкрито говорила про залучення іноземців до роботи. Міський голова Черкас тоді повідомив, що підприємство, яке займається асфальтуванням доріг у місті, залучає близько десяти іноземних працівників за робочими візами.

Народна депутатка, голова Комітету з питань державної влади Олена Шуляк заявляла, що в Україні можуть почати залучати трудових мігрантів для будівництва житла.

Мер Івано-Франківська зазначав, що через нестачу кадрів на будівництвах у місті вже працюють іноземці. У місцевих каналах також повідомляли, що до будівельних робіт у місті вже залучають мігрантів з Індії.

"Люди не розуміють, як наші хлопці гинуть на фронті для того, аби сюди когось завозити. Люди також не розуміють, що бізнес запрошує людей не тому що вони хочуть знайти дешеву робочу силу. Це не буде дешевою робочою силою. Бізнес запрошує іноземців, тому що немає людей, і в нас немає іншого вибору, як шукати можливості цю нестачу робочих рук якимось чином заповнювати", - розповідав УНІАН голова "Офісу міграційної політики" Василь Воскобойник.

Наразі йдеться про поодинокі випадки та окремі сфери, де дефіцит став критичним. Однак дискусія про те, чи готова Україна до масштабної трудової міграції вже фактично почалася.

"Стратегічно нам дійсно потрібно готуватися до мультикультурності. Демографічно ми вже не можемо забезпечити економічне зростання виключно тими, хто залишився в країні", - попереджає УНІАН керівниця напрямку OLX Робота Марія Абдулліна.

Скільки мігрантів зараз в Україні

Попри гучні дискусії, реальний масштаб трудової міграції в Україні поки далекий від образів про "сотні тисяч іноземців", які нібито масово їдуть працювати в країну.

Хвиля обговорень мігрантів в Україні перебільшує масштаби проблеми та спотворює реальну картину.

У соцмережах та Telegram-каналах регулярно з’являються повідомлення про нібито "масове завезення індусів", які "скоро замінять українців". Однак, офіційна статистика стверджує протилежне.

Як повідомили в Державній службі зайнятості України у відповідь на запит УНІАН, станом на травень цього року в Україні офіційно працюють 9 503 іноземні працівники. Йдеться про людей, які перебувають у країні на підставі дозволів на працевлаштування, виданих роботодавцям регіональними підрозділами служби зайнятості.

Для порівняння у різні роки регіональні підрозділи служби зайнятості оформили таку кількість дозволів на працевлаштування іноземців:

• у 2021 році загалом було оформлено 21 780 дозволів (з них: видано – 16 275 дозволів, продовжено дію – 5 505 дозволів);
• у 2022 році – 6 279 дозволів (видано – 3 912 дозволів, продовжено – 2 367 дозволів);
• у 2023 році – 4 530 дозволів (видано – 3 015 дозволів, продовжено – 1 515 дозволів);
• у 2024 році – 6 127 дозволів (видано – 4 720 дозволів, продовжено – 1407 дозволів);
• у 2025 році – 9 582 дозволи (видано – 7 483 дозволи, продовжено – 2 099 дозволів).

Таким чином, цьогорічний показник все ще залишається більш ніж удвічі нижчим за довоєнний рівень.

"Військова агресія Російської Федерації значно вплинула на працевлаштування іноземців на території України, багато іноземних працівників упродовж 2022–2024 років або відмовилися від укладення трудових договорів з українськими роботодавцями, або розірвали чинні контракти", - пояснюють УНІАН в пресслужбі Державної служби зайнятості.

Там додають, що через безпекові ризики та проблеми з міжнародною логістикою велика кількість українських роботодавців відмовлялася від найму іноземців. Водночас вже у минулому році ситуація почала поступово відновлюватися. Бізнес знову демонструє зацікавленість у працівниках з-за кордону.

Керівниця напрямку OLX Робота Марія Абдулліна у коментарі УНІАН зазначає, що сьогодні українські роботодавці дедалі частіше звертають увагу на працівників з країн Азії та Латинської Америки.

"Серед країн, громадян яких готові наймати, зокрема громадяни країн Азії. Також знаємо про залучення працівників з Колумбії. Якщо говорити про те, громадяни яких країн сьогодні найчастіше отримують офіційні дозволи на роботу в Україні – лідирують Туреччина, Узбекистан, Індія, Бангладеш та Азербайджан. Це дані Державного центру зайнятості за 2025 рік, - пояснює експертка. - Однак важливо: ці цифри охоплюють усі видані дозволи на застосування праці, включно з продовженнями вже наявних, а не лише новоприбулих. Тому говорити про масовий приплив іноземної робочої сили поки не доводиться: це радше формування сталого кола тих, хто вже працює в країні й продовжує тут залишатися".

Схожу оцінку дають і представники ринку працевлаштування. Засновниця агенції праці ArceMa Ukraine Олена Мусієнко звертає увагу, що навіть оформлений дозвіл ще не означає, що людина реально приїде працювати в Україну.

"По факту цифра значно менша. Видані дозволи – це не означає "приїхав". Доїжджають від 50 до 65% від заявлених. Багато хто не отримує візи, не проходить інтерв'ю в консульстві, або відмовляється в останній момент через новини", - каже УНІАН пані Мусієнко.

Є й інша проблема. Як повідомив УНІАН CEO robota.ua Валерій Решетняк, завозити мігрантів в Україну заважає корупція та бюрократія.

"Зараз компанії дійсно намагаються на робочі спеціальності завозити іноземних громадян, але мені особисто навіть кажуть, що легалізація людини коштує 300 доларів. Вимагають хабаря, а компанії відмовляються платити хабарі, - сказав він. - Є навіть кейси, коли людина знає українську мову, але їй відмовляють, тому що вимагають хабаря. Тому чиновники це дуже великий стоп".

Іншою перепоною для іноземців є складна логістика. Україна є непростою державою для масової міграції - на відміну від країн ЄС, які стикаються з потоками мігрантів. Потенційним переселенцям з Індії, Пакистану чи Бангладеш потрібно спершу легально потрапити до Європи, а вже потім окремо добиратися в Україну. А Україна, відверто кажучи, є не найпривабливішою країною для роботи – особливо, в умовах повномасштабної війни.

Важливий і економічний фактор. Економіст Юрій Гайдай додає, що український ринок праці поки не здатен конкурувати із зарплатами в країнах Євросоюзу, куди мігранти першочергово прагнуть потрапити.

"Це буде велике щастя і досягнення, якщо бангладешцям/іранцям/курдам раптом стане цікавою Україна на тлі багатої Європи, окремих країн Азії та Затоки! Так, нам звісно треба вчитися на чужих помилках, будуючи міграційну політику так, щоб до нас потрапляли ті, хто хочуть працювати і народжувати дітей, а не займатися криміналом. Але іронія у тому, що й криміналом краще їхати займатися у багатші країни", - написав економіст у Facebook.

Мігранти як інструмент маніпуляцій

Тема трудової міграції традиційно залишається однією з найемоційніших у будь-якому суспільстві. Саме тому вона стає поживним ґрунтом для маніпуляцій, політичних спекуляцій та дезінформації.

На страхах перед мігрантами політики роками будують політичні кампанії та виграють вибори. Зокрема, міграційна політика була однією з центральних тем у передвиборчих гаслах Дональда Трампа.

На тлі повномасштабної війни додаткові ризики виникають і для України. Росія цілком зацікавлена у розкручуванні страхів та суспільної напруги через соцмережі, анонімні Telegram-канали інформаційними вкидами, адже подібні теми традиційно добре працюють на поляризацію та залякування суспільства.

Голова "Офісу міграційної політики" Василь Воскобойник у розмові з УНІАН звертає увагу на можливі зовнішні впливи та цілеспрямоване роздмухування теми міграції для дестабілізації українського суспільства. Хоча і зазначає, що "точної інформації щодо цього" у нього немає.

"Ми побічно можемо розуміти для себе, що тема з мігрантами, котра активно розноситься в наших соціальних мережах, має якусь зацікавлену сторону. Первинні ролики, котрі з'являлися, можна одразу було зрозуміти, що це штучний інтелект. А потім вже підхопили наші "корисні ідіоти", які почали це активно тиражувати. Маючи для себе свій інтерес в отриманні більших охоплень, більших лайків і таке інше. І ця тема просто лягла на достатньо благодатне підґрунтя", - пояснює УНІАН Воскобойник.

Зазначимо, що схожа картина спостерігається і в сусідній Молдові. Тамтешнє придністровське (читайте: російське) телебачення активно просуває наративи про "заміщення молдован" робітниками з Індії та Бангладеш. Той самий меседж і емоційна рамка – тільки інша країна.

"Перше, найголовніше, це просто інформаційна атака проти українського суспільства. Мета – посіяти розбрат, недовіру, втрату орієнтирів для людей", - пояснює Воскобойник.

Експерт підкреслює, що ключовим є не стільки сама тема міграції, скільки емоційне виснаження суспільства, яке чує подібні наративи.

"Давайте казати відверто, проблема ж не в мігрантах. Проблема в тому, що суспільство, на жаль, п'ятий рік знаходиться в стані постійного стресу. Ми бачимо, що, на жаль, гинуть наші хлопці, - розповідає Воскобойник. - Зрозуміло, що це все і викликає обурення людей, і мета в дійсності - досягти такої реакції. В черговий раз ми це обговорюємо. Але жодної масової міграції в нас немає і не буде в найближчі роки, бо це неможливо", - додає експерт.

Міграція в Україні: що кажуть бізнес і роботодавці

Попри масовий психоз у соцмережах, український бізнес поки не поспішає масово відкривати двері для трудових мігрантів. За переданими УНІАН даними від OLX Робота, сьогодні лише 13% роботодавців готові залучати іноземних працівників.

Однак інтерес підприємств дійсно зростає. Марія Абдулліна відмічає, що ще рік-два тому ця тема практично не звучала в бізнес-середовищі як системна. Проте тепер це вже частина реальної дискусії.

Серед компаній, які поки не готові залучати іноземців, 41% пояснюють це відсутністю такої потреби у своїй сфері, ще 27% - мовним бар’єром. Однак бізнес визнає, що позиція може змінитися, якщо держава запропонує податкові стимули чи фінансові бонуси, або кадровий дефіцит поглибиться.

"А він поглиблюється. Тож очікуємо, що в майбутньому увага до іноземців, як потенційного джерела робочої сили, буде лише посилюватись. Влада зі свого боку також реагує на цей "запит": було анонсовано спрощення процедур в’їзду іноземців для роботи у 2026 році", - каже керівниця напрямку OLX Робота.

Водночас роботодавці не приховують, що залучення працівників з-за кордону є непростим процесом. За її словами, нерідко це обходиться у кінцевому результаті дорожче, ніж пошук робітників в Україні.

Експерт з міграційної політики та доктор економічних наук Андрій Гайдуцький зазначав, що лише оформлення усіх дозвільних документів на в’їзд іноземця коштує десятки тисяч гривень. І це не враховуючи витрат на поселення, навчання та безпосередньо заробітні плати.

"Залучити іноземця досі дорого. Потрібно заплатити 20-30 тисяч гривень за всі дозвільні документи, і тільки після того він має право приїхати", - сказав Гайдуцький.

Також роботодавці зазначають, що часто трудові мігранти розглядають Україну як проміжний "етап" в переміщенні далі в європейські країни.

Гостро проблему відчуває й промисловість. Директорка з персоналу та корпоративної культури компанії "Сентравіс", яка є постачальником у сегменті безшовних нержавіючих труб, Жанна Суслонова ділиться з УНІАН, що сьогодні бізнес стикається не просто з конкуренцією за працівників, а з комплексною кризою, на яку впливають мобілізація, виїзд людей за кордон, психологічне виснаження та безпекові фактори.

За її словами, для промислових підприємств найбільш проблемними залишаються робітничі професії та вузькі технічні спеціальності: оператори виробничих ліній, слюсарі, електрики, механіки, інженери, технологи.

"На нашому виробництві в Ужгороді ми зіткнулися з дефіцитом саме вузькопрофільних металургійних спеціалістів. Ринок просто не дає достатньої кількості готових кадрів", - каже Суслонова і додає, що кадровий дефіцит давно перестав бути лише HR-проблемою.

"Це стратегічний виклик для економіки, який найближчі 10-15 років точно нікуди не зникне. Бізнесу доведеться адаптуватися до нової реальності", - прогнозує Суслонова.

Однак, за її словами, в компанії не розглядають опції активнішого залучення іноземних працівників і роблять ставку на українських фахівців.

"Ми не бачимо такої тенденції (зростання кількості іноземних працівників в Україні, - УНІАН), принаймні у трубній промисловості. У нас високотехнологічне виробництво, тому знайти фахового кандидата-іноземця саме для роботи у цеху поки виглядає дуже складним завданням", - додає пані Суслонова.

Дефіцит кадрів в Україні: яких спеціалістів не вистачає найбільше

За даними OLX Робота, найбільший дефіцит кадрів сьогодні припадає саме на так звані "блакитні комірці". За словами Абдулліної, близько 65% від усього дефіциту кадрів зосереджено у робітничих спеціальностях: слюсарі, зварювальники, електрики, токарі, механіки, водії, швачки, трактористи, пакувальники, мулярі та оператори машин.

Ще 35% дефіциту припадає на працівників середньої ланки: менеджерів з продажу, фахівців виробничих і логістичних процесів.

"Найгостріший дефіцит фіксуємо в будівництві, виробництві/переробній промисловості, логістиці та складській сфері, харчовій промисловості, охороні здоров'я та освіті. Саме там – і це важливо – найважче закрити вакансії навіть за умови суттєвого зростання заробітних плат. Медіанна зарплата по Україні за 2025 рік сягнула 25 000 грн – це плюс 23% порівняно з 2024-м. У 2026 продовжуємо спостерігати позитивні показники: в окремих робітничих сегментах ріст становить 40–60% (порівняно з даними 2025 року)", - каже керівниця напрямку OLX Робота Марія Абдулліна.

За її словами, компанії активно залучають працівників з-за кордону на будівництві та на окремі робітничі позиції (наприклад, комплектувальники та вантажники). Попит на ці професії був високим і до великої війни, але зараз, через декілька років після початку повномасштабного вторгнення, він зріс у декілька разів.

"У цих сферах мовний бар’єр, про який ми вже згадували, все ще залишається викликом для роботодавців, однак рідше є критичною перешкодою у робочих процесах", - зазначає Абдулліна.

У свою чергу, одна з найбільших українських компаній "Нова пошта" також підтверджує, що кадровий дефіцит уже став новою нормою для ринку.

"Найбільший дефіцит традиційно спостерігається в операційних напрямах – логістиці, адресному обслуговуванні, роботі на терміналах і у сфері перевезень, де історично переважали чоловічі професії. Саме тому компанія поступово переосмислює підходи до організації праці та прагне робити посади максимально універсальними – такими, на яких можуть ефективно працювати і чоловіки, і жінки", - кажуть УНІАН в пресслужбі "Нової пошти".

Через це компанія почала активно змінювати модель роботи: інвестує у механізацію процесів, закуповує електричні рокли (техніка для підйому та переміщення важких вантажів), спеціальні візки для кур’єрів та інші рішення, які зменшують фізичне навантаження.

У якості альтернативи іноземним робітникам компанія розглядає залучення студентів, ветеранів, людей старшого віку, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю та жінок, які готові опановувати професії у сфері логістики.

У компанії підкреслюють, що наразі головним фокусом є не масове залучення мігрантів, а автоматизація, навчання та утримання українських працівників. Водночас бізнес визнає, що у перспективі іноземна робоча сила може стати одним із інструментів подолання кадрової кризи, особливо у логістиці, виробництві та будівництві.

"Можна очікувати, що тема трудової міграції в майбутньому обговорюватиметься активніше як на рівні бізнесу, так і на рівні державної політики", - прогнозують у компанії.

Криза "синіх комірців"

Однією з причин дискусій навколо трудової міграції став критичний дефіцит працівників робітничих спеціальностей в Україні. Йдеться зокрема про так званих "синіх комірців": сантехніків, електриків, зварювальників, водіїв та інших фахівців, без яких неможливе нормальне функціонування міст і підприємств.

Голова "Офісу міграційної політики" Василь Воскобойник наводив УНІАН приклад, що якщо в місті немає сантехніка, то базові побутові функції просто перестають працювати. А отже, бізнес і громади будуть змушені шукати таких працівників за кордоном.

Натомість голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко скептично ставиться до такої перспективи.

"Думаю, це більше до наукової фантастики. Навіть якщо ми знайдемо якогось слюсаря, сантехніка або електрика в іншій країні, хоча я в цьому глибоко не впевнений, його потрібно навчити. Він повинен знати особливості нашої енергетичної та житлово-комунальної системи. Далеко не кожен фахівець з іншої країни може розібратися з особливостями наших водоканалів, теплокомуненерго. Для цього людей навчають до пʼяти років в професійно-технічних училищах. Навряд чи можна швидко вирішити питання, залучивши мігрантів", - висловлює свою думку УНІАН пан Попенко.

Водночас експерт підтверджує, що кадрова ситуація в енергетиці та ЖКГ уже стала критичною.

"Відсутність кадрів, особливо технічних професій, критичне в енергетиці і в житло-комунальному господарстві. На сьогодні заповнення штатного розкладу технічними спеціальностями в середньому складає 35-37%. За період до початку повномасштабного вторгнення, 2019-2020 рік, заповнюваність штатного розкладу складало десь в середньому 52-54%", - наголошує Попенко.

За його словами, система підготовки нових кадрів фактично відсутня. Частина спеціалістів виїхала за кордон, а частина воює або загинула. У результаті підприємствам дедалі важче знаходити людей навіть на базові технічні посади. Окремою проблемою він називає відсутність бронювання працівників, оскільки не завжди всі комунальні підприємства можуть забезпечити бронювання.

Ще одним тривожним сигналом є стрімке старіння кадрів.

"Середній вік людей, які працюють в житлово-комунальному господарстві та енергетиці, це близько 55+ років. Нам кажуть, що потрібно залучати пенсіонерів, але пенсіонери там уже працюють повним ходом", - зазначає експерт.

Крім наслідків війни, однією з головних причин кадрового колапсу Попенко називає низькі зарплати та важкі умови праці.

"Низька заробітна плата напряму впливає на те, щоб люди йшли працювати. Ми бачили, коли ліквідували наслідки катастрофи в Києві з опаленням. Якого віку люди працювали, яка це робота і наскільки це низькооплачувана праця. Фактично люди працювали за 15-20 тисяч в складних умовах", - розповідає Попенко.

На тлі нестачі людей в галузі ЖКГ та енергетиці логічно постає питання, чи вистачить Україні людей, аби пройти наступний опалювальний сезон. Попенко визнає, що ризики дуже високі.

"Ризики величезні є по проходженню опалювального сезону. Ці ж люди, які відновлювали сотні багатоквартирних будинків, подаючи тепло в квартири, одночасно виконують капітальні ремонти і поточні ремонти. Відсутність працівників напряму впливає на те, як проводяться роботи", - каже експерт.

За його словами, це вже помітно у містах, де комунальні служби не встигають оперативно замінювати труби та ремонтувати інфраструктуру через нестачу працівників.

"Ми бачимо в містах величезну купу розритих ям, в яких необхідно замінювати труби, і ми бачимо, що час виконання робіт вимірюється не днями, а тижнями, тому що людей катастрофічно не вистачає", - розповідає Попенко.

…Отже, згідно з наведеними даними та враховуючи думки різних експертів, наразі не йдеться про масову заміну українських працівників іноземцями. Бізнес переважно намагається втримати й перенавчити українців, автоматизувати процеси та залучати жінок, ветеранів і людей старшого віку. А розповсюдження відео "масової міграції" може свідчити про інформаційно-психологічні операції ворога.

Однак через війну, демографічну кризу та нестачу кадрів Україна дійсно поступово входить у реальність, де трудова міграція ставатиме не винятком, а одним із інструментів виживання економіки.

Дмитро Петровський

УНІАН в Google News