Таємниця милі 61. Як російська солярка незаконно тече українським Дунаєм

Таємниця милі 61. Як російська солярка незаконно тече українським Дунаєм

Контрабандисти облюбували гирло Дунаю для своїх темних оборуток і роками роблять статки у каламутній воді. Тут незаконно торгують російським дизпаливом, не вважаючи себе злочинцями.

Усе, що відбувається на Дунаї, залишається на Дунаї. Гирло, де найбільша річка старої Європи впадає в Чорне море, – улюблене місце шахраїв та контрабандистів усіх ґатунків, які роками виловлюють гроші в каламутній дунайській воді. За словами голови Державної прикордонної служби України Сергія Дейнеко, рахунок йде на десятки мільйонів, а, можливо, й сотні мільйонів доларів. 

«Ми підходимо до 61-ої милі Дунаю. 61-а миля - легендарне місце, де робляться мільйони. Хоча навряд чи ви чули про нього, - якщо ви не контрабандист. В цій точці російська солярка тихо перетікає з корабля на корабель, а грошовий потік непомітно перетинає український кордон», - розповідає спеціальний кореспондент ТСН.Тиждень Андрій Цаплієнко.

З 27 березня 2020 року Державна Прикордонна служба України заборонила нелегальні заправки. Проте судна продовжують знаходитись на 61-й милі Дунаю

Злочинні схеми вражають своєю простотою та зухвальством. Сім танкерів із нафтопродуктами роками стояли на Дунаї з українського боку кордону. Фактично - це нелегальні плавучі заправки. З одних кораблів на них заливали солярку. Інші судна від них заправлялись. 

«Вони порушують заборону на підхід судна до судна в наших водах, а, також, передачу вантажів», - каже т.в.о. командира Ізмаїльського загону Морської охорони Євген Чиков.

Державна Прикордонна служба України пропонує власникам нелегальних суден-заправок повернутися в правове поле. Це означає - здійснювати бункерування в портах і платити податки в бюджет України

Та на заборону тут багато років чхати хотіли. Відвантажувати пальне в порту – означає платити податки до українського бюджету. Але достатньо трохи відплисти в каламутні води Дунаю, і мільйони від нелегального продажу перетікають у кишені.

Начальник відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності Ізмаїльського прикордонного загону Костянтин Мельник підкреслює, що вони порушують міжнародне законодавство. Адже «міжнародний правовий режим Дунаю: бункеровка може здійснюватися в акваторії портів та самих портах».

Попри кричущі порушення законодавства, схема блискуче працювала понад п’ятнадцять років. Зараз прикордонна служба намагається перекрити кисень тим, хто контролює дунайські оборудки. Із березня заправка на 61-шій милі припинилася.

«Люди, які роками наживалися на тому, що грабували державний бюджет України, я б порадив їм забути про дану схему незаконного збагачення», - каже голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко.

Легко сказати «забути», коли йдеться про мільйонні зиски. Незважаючи на заборону відвантажувати солярку, частина плавучих заправок залишилися на Дунаї, а їх власники подали в суд на прикордонників – чекають на поновлення сірих схем.

Танкери-заправки, які чекають на поновлення «сірих» схем транзиту пального

Коли прикордонники з журналістами наближаються до танкерів, нам кричать: «Не знімайте! Незаконна зйомка! Судно під іноземним прапором!», «Хлопці, ми ж всі українці! Знайшли контрабандистів…», «Я стою тут не перший рік. Стою тут п’ятнадцять років!».

Тобто п'ятнадцять років у цій точці рікою текло пальне в обмін на гроші без усілякого фінансового контролю України.

«Підкажіть, будь ласка, який вантаж у вас на борті?», - питає командир прикордонників.

«Може, це комерційна таємниця? Чому я повинен озвучувати, що у мене на борту?», - звучить радіовідповідь.

Екіпажі плавучих заправок відмовляються назвати власників суден

Люди на борту відмовилися назвати власника плавучих заправок. Але ТСН.Тиждень вдалося з'ясувати назву компанії та її адресу. Ми її відвідали. Офіс міжнародної компанії виявився будинком у приватному секторі, мешканці якого засмагають на подвір'ї.

«Ми шукаємо Євгена Борисова, представника фірми «River Bunker», - звертаємося до цих людей. - Ця адреса вказана, як юридична адреса підприємства». На що чоловік з оголеним торсом починає обурюватись: «А що ви мене знімаєте? Що ви мене знімаєте в такому вигляді?».

Доки власники солярки чекають на слушний момент для поновлення своїх схем, їхні старі танкери біля українських берегів – пряма загроза екології. Будь-яка тріщина в іржавому борті може перетворитися на техногенне лихо. Нафтова пляма зі швидкістю Дунаю впевнено попрямує у Чорне море і може не лише зіпсувати здоров`я відпочивальникам, а й вбити цілі популяції риб та птахів.

Те, що принаймні один із танкерів в аварійному стані, видно неозброєним оком. 

Навіть візуально помітно, що принаймні один з танкерів в аварійному стані

«Є погроза екології. Ці судна мають і несуть загрозу для природи України, для наших вод та всієї екології», - каже начальник відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності Ізмаїльського прикордонного загону Костянтин Мельник.

Походження нафтопродуктів, які загрожують вилитися в українські води з танкерів, важко довести. Але на берегах Дунаю і малі, й старі чудово знають - левова частка контрабандного пального - з Росії. Можливо, й тому цей регіон - один із найбільш проросійських в Україні?

Ми розмовляємо з місцевим рибалкою. «Ворогів в Росії у мене немає», - каже він.

«Тобто для вас це не ворожа держава?», - питаємо.

«Особисто для мене – ні», - чуємо у відповідь.

«А як люди тут ставляться до Росії, до Путіна?» - «До Росії ставляться завжди лояльно. Путін політик доволі далекоглядний».

Може, й нам варто стати далекоглядними і відслідкувати зв'язок між потоком грошей із Росії для дунайських контрабандистів та такою широкою лояльністю до ворога тих, хто мешкає на цих щедрих дунайських берегах.

Андрій Цаплієнко, Сергій Щекочихин, Ігор Сулима, Олена Черняєва, Іван Савченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter