Андрій Веселовський: “Той факт, що Росія примусила країни ЄС займатися пилянням дров свідчить сам за себе”

Андрій Веселовський: “Той факт, що Росія примусила країни ЄС займатися пилянням дров свідчить сам за себе”

Європейський Союз побачив, що він не може покладатися на того партнера, якого він завжди називав надійним – на Російську Федерацію... Баррозу сказав, що європейські компанії можуть судитися з постачальниками, тобто з "Газпромом"...

Цьогорічна російсько-українська газова криза вперше за 40-річну історію постачань російського газу до Європи призвела до відключення 12-ти країн-членів ЄС від “блакитного палива”. Тиждень без газу примусив Брюссель говорити про можливість втрати Україною та Росією репутації надійних партнерів в енергетичному секторі. Наскільки серйозною є загроза українській репутації, як проходять переговори Києва та Брюсселя і наскільки сприймається українська позиція в Європі розповів в ексклюзивному інтерв’ю УНІАН Посол України при ЄС Андрій ВЕСЕЛОВСЬКИЙ.

УНІАН: Андрію Івановичу, незважаючи на досягнуті 12 січня домовленості про відновлення постачання російського газу до ЄС, цього так і не вдалося добитися, в тому числі через проблеми з так званим технологічним газом, необхідним для поставок. 14 січня український міністр енергетики Юрій ПРОДАН написав листа своєму колезі, комісару ЄС з питань енергетики Андрісу ПІБАЛГСУ з рядом пропозицій щодо забезпечення транзиту. Яка реакція Єврокомісії на ці пропозиції?

А.В.: Сказати, що реакція Єврокомісії була позитивною, це сказати мало, тому що власне Єврокомісія постійно нагадує і український стороні, і російській стороні, що від них чекають практичних пропозицій щодо того, як розблокувати, ситуацію, яка склалася з відсутністю російського газу в країнах Європейського Союзу. І ось лист, якій надіслав міністр палива та енергетики Юрій ПРОДАН Андрісу Пібалгсу, і відповідав на ці питання. Для цього дві компанії – “Нафтогаз України” і “Газпром” – повинні укласти Тимчасову технічну угоду про прокачку природного газу через територію України. При цьому у листі містяться конкретні технічні елементи щодо того, як забезпечити постачання. Цей лист отримав гарячу підтримку в Європейській комісії. Якщо би це здійснилося, це було б чудово, це би вирішило всі питання.

Хочу принагідно зазначити, що такий самий лист з пропозиціями про підписання угоди був направлений нашим міністром і його російському колезі – міністрові з питань енергетики Сергію ШМАТКУ. І цей лист також дуже важливий, в тому числі і тому, що він, як і попередні звернення української сторони, дружній, конструктивний, предметний. В ньому названо основні елементи того, що Україна пропонує: як діяти, яка буде угода, параметри угоди, а також її проект. Насправді нічого нового і надзвичайно складного в тій угоді немає Це фактично, я би сказав, повторна легалізація тих технічних схем постачання газу, які існують десятиліттями між Україною і Росією, і завдяки яким газ проходить з Російської Федерації через Україну до ЄС. Жодної політичної чи фінансової складової. Але оскільки Росія в односторонньому порядку відмовилася від цієї нормальної системи, то зараз ми пропонуємо її терміново поновити, щоб не заморозити Європу. І хотілося б, щоб такий приклад хорошої дружньої подачі нашого міністра трошки розбудив наших колег в Росії, щоб вони зрозуміли, що не можна аж так шкодити країнам ЄС і їхньому населенню.

УНІАН: Була інформація про те, що європейські експерти допомагатимуть Україні в укладанні угоди. Наскільки це відповідає дійсності, і наскільки суттєвою є роль експертів у врегулюванні ситуації?

А.В.: Роль європейських експертів в цьому процесі велика і позитивна. Це люди технічно дуже освічені, які працюють в газових компаніях різних країн протягом багатьох років. Вони, приїхавши на територію України та Російської Федерації, протягом дня змогли розібратися в ситуації, вони постійно обмінюються між собою думками і доповідають свої спостереження керівнику місії, і вони зрозуміли всі технічні складності і проблеми, які виникають з причини непостачання газу Російською Федерацією, або постачання не в тій кількості чи не в тому напрямку. Експерти виходять зі своїми пропозиціями і на російську сторону, і на українську. Я не буду передавати конкретні поради чи думки, це їхня професійна справа, але цей факт має місце.

УНІАН: Зараз багато говорять про технічний газ, необхідний для здійснення транзиту. Чи може Євросоюз допомогти Україні отримати його?

А.В.: Європейська сторона зрозуміла, чому Україна говорить про технічний газ. За тих умов, коли Україна не отримує ні краплини газу для внутрішнього споживання з 1 січня, кожен кубометр газу у нас на обліку. Витрачати той газ, якій повинен зайти в наші школи, в наші лікарні, або рухати наш транспорт і гріти наші оселі в Україні, на прокачку газу транзитного було би, вибачайте, злочином проти українського народу. На це наш уряд піти не може. Тому ми і говоримо про технічний газ для прокачки того газу, за якій Росія отримує гроші від європейських споживачів, вона повинна нам надати. Ми за нього заплатимо, це інше питання. Це не питання грошей, це - питання саме обсягів реальних кубометрів. Оскільки для того, щоб прокачати 300 млн. кубометрів газу на добу, потрібно спалити 20 млн. кубометрів. І від цього фізичного факту нікуди не дінешся. Європейська комісія це зрозуміла, вони говорили з цього приводу з російською стороною, і, за словами, прем’єр-міністра головуючої в ЄС Чехії Мірека ТОПОЛАНЕКА, він підняв це питання спеціально під час розмови з прем’єр-міністром Росії Володимиром ПУТІНИМ. І за словами чеського прем’єра, його російський колега сказав, що напевне вони будуть це робити. От тільки чи будуть – це інше питання.

УНІАН: Останнім часом в Україні все частіше кажуть про необхідність інтеграції української газотранспортної системи до європейських мереж, в тому числі шляхом переходу європейських компаній до закупівлі газу на українсько-російському кордоні, а не на західному кордоні України. Чи обговорюєте ви це питання з Єврокомісією?

А.В.: Питання, яких ви торкнулися, надзвичайно важливі, складні і багатопланові. І вони не можуть вирішуватися протягом днів чи тижнів. Ці питання ми поставили у наших розмовах як на вищому рівні, так і на рівні експертів. І поставили в дуже практичну площину. Ми сказали нашим європейським партнерам, що це є наша мета і попросили по можливості позитивно розглянути наші пропозиції. Я думаю, що коли гаряча фаза цього конфлікту, а точніше, холодна, бо мерзнуть європейські країни, так от коли ця фаза мине, європейські експерти займуться предметно вивченням пропозицій. Зовнішньо, пропозиції виглядають дуже привабливими для всіх: і для європейців, і для України, та й можливо, і у Російської Федерації буде тоді менше спокус грати на якихось уявних чи реальних складностях і, таким чином, буде менше проблем, і не будуть вони псувати собі репутацію. Так що я сподіваюсь, що ця тема не забудеться, а ми, в усякому разі, не дозволимо, щоб вона забулася.

УНІАН: В Європі зараз виникає багато питань щодо причин нинішнього конфлікту. Навіть чути думки про необхідність розслідування. Чи зацікавлені європейські чиновники у такому розслідуванні?

А.В.: Причини цього конфлікту загалом лежать на поверхні, і під час своєї прес-конференції 13 січня Президент України окреслив їх. Дуже багато правильних і чітких думок було висловлено і під час слухань цього питання у Верховній Раді України в той же день. Я не хотів би відзначати представників тих чи інших політичних сил, але визначені були загалом всі причини, і повторювати все це недоречно. Головне в іншому. Європейський Союз побачив, що він не може покладатися на того партнера, якого він завжди називав надійним – на Російську Федерацію. Той факт, що Російська Федерація 7 січня свідомо і демонстративно припинила подавати газ в такі країни, де немає абсолютно жодного кубометру власного газу, як Болгарія, Словаччина чи Боснія, і примусила всі країни ЄС займатися пилянням дров чи запуском атомних станцій, які були закриті, як в Словаччині, цей факт свідчить сам за себе і додавати тут немає чого.

УНІАН: Виступаючи в Європарламенті 14 січня комісар ЄС з питань енергетики Андріс ПІБАЛГС сказав, що і Україна, і Росія втратили свою репутацію надійних партнерів, і таким чином фактично поставив знак рівності між двома країнами. Чи є в України можливість повернути втрачену довіру?

А.В.: Знаєте, я звернув увагу на те, що Жозе БАРРОЗУ, голова Єврокомісії, у своєму виступі в той же день перед депутатами, не поставив такого знаку рівності. Я би підкреслив, ті слова, які він сказав, а саме, “європейські компанії, які не отримують газ з Російської Федерації транзитом через Україну, можуть подати судові позови проти постачальників”. Я би звернув увагу саме на це слово - “постачальників”, тому що постачальником газу в країни ЄС є тільки “Газпром”. Більше постачальників не існує. Україна не є постачальником газу. Тому, мені ця точка зору ближче.

УНІАН: Як відомо, Україна та ЄС готуються до проведення конференції донорів для модернізації української газотранспортної системи. Чи може нинішня ситуація негативно вплинути на організацію такої конференції?

А.В.: Думаю навпаки. конференція набуває значно більшої актуальності. Насамперед ось з яких причин. Ми чуємо весь час критику з боку Російської Федерації, що газ не прокачується тому, що українська газотранспортна система - не надійна. Чудова нагода перевірити чи надійна українська система. І ця нагода зараз реалізується. По-перше, спостерігачі ЄС перебувають на території України, і вони бачать як працює українська газотранспортна система. По-друге, в ході підготовки цієї конференції, експерти вивчатимуть стан української газотранспортної системи. З усіх технічних даних, які ми маємо в своєму розпорядженні, і які має Єврокомісія, випливає, що стан української системи значно кращий, ніж російської. І, в принципі, відповідає європейським стандартам. Тому навіть це одне питання буде стимулом, щоб конференція зібралась. Є ще багато інших.

УНІАН: Андрію Івановичу, здається, що в інформаційному плані Україна та її позиція значно менше присутні в Європі, або принаймні тут, в Брюсселі, ніж Росія. Чим ви можете пояснити це? 

А.В.: Мені не личить давати фахову оцінку цьому явищу. Єдине, що можу сказати, що розміри країни, розміри її інформаційних зв’язків, вони визначають значною мірою і вагу інформації, яка подається. Найбільше інформації випливає в світі зі Сполучених Штатів Америки. І це природно. Далі йдуть менші країни, але достатньо вагомі. Чим менше країна, тим менше від неї інформації, тим менше на неї звертають увагу в світовому інформаційному просторі. Отже тут Російська Федерація перейнявши, а точніше прихватизувавши інформаційну систему Радянського Союзу нею і користується. Жоден кореспондентський пункт не був відданий Україні в 1991 році, жодне агентство загальносоюзне не було поділено, як воно мало б бути поділено, так само, як, до речі, і дипломатичні установи, – загарбали та й все. І складалася ця традиція десятиліттями. Це з одного боку. З іншого боку винна і українська сторона, що вона недостатньо уваги приділяє інформаційному забезпеченню. І третє, - Російська Федерація готувалася до ситуації, до конфлікту, тому що вона його створила. Українська сторона знаходиться в стані сторони, яка захищається, і тому менш динамічна.

Мені здається, що останнім часом зусиллями тої нечисленної групки кореспондентів, яка працює тут, в Брюсселі, і тих кореспондентів, які в Україні, ситуація починає виправлятися. Єдине, що хотілося б, і на що вже звертали увагу керівники нашої держави, щоб журналісти в Україні,  так саме  як депутати Верховної Ради, як говорив Президент України 13 січня, керувалися українськими інтересами.

Розмовляв Сергій Воропаєв.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter