Хто знищує вітчизняну фармацевтичну галузь?

Хто знищує вітчизняну фармацевтичну галузь?

... а чи не існує якоїсь таємної доктрини, яка передбачає цілеспрямоване знищення української фармацевтичної галузі, щоб позбавити народ відносно дешевих і ліків, аби догодити закордонним виробникам лікарських препаратів?..

Спостерігаючи за подіями на вітчизняному фармацевтичному ринку, мимоволі переймаєшся запитанням: а чи не існує якоїсь таємної доктрини, яка передбачає цілеспрямоване знищення української фармацевтичної галузі із тим, щоб позбавити народ відносно дешевих і ефективних ліків, аби догодити закордонним виробникам лікарських препаратів?

Невблаганне у своїй послідовності знищення багатьох українських фармацевтичних підприємств переконує, що думка про таємну доктрину — не таке вже марення, як може видатися на перший погляд.

Численні випадки силового захоплення підприємств, так звані продажі надзвичайно важливих державних фармацевтичних активів через офшори, блокування виходу вітчизняних ліків на внутрішній та міжнародний ринки, спроби заміни керівництва підприємств «своїми» менеджерами, цинічне розкрадання державних пакетів акцій... І при цьому відверта бездіяльність представників влади, нахабна демонстрація своєї абсолютної безкарності та вседозволеності фармацевтичними рейдерами. Все це разом і є «джентльменський набір відмичок», призначений для викачування додаткових доходів на користь конкретних транснаціональних компаній. Ціна питання висока. Не тільки в плані насильницького позбавлення цілої європейської нації найширшого спектра життєво необхідних медичних препаратів. Йдеться про виведення з-під української юрисдикції галузі, яка має безпосередній стосунок до національної безпеки, про встановлення іноземної монополії, про злочинні угоди. В ім’я чого? Давайте поміркуємо, тим паче, що математика тут проста. Якщо сучасний вітчизняний ринок фармацевтичних препаратів, виготовлених переважно в Україні, експерти оцінюють у 1 млрд. доларів, то після розгрому галузі й змушеного переходу десятків мільйонів людей на вживання дорогих імпортних аналогів ця сума зросте в три-чотири рази. Мало того, що такі додаткові витрати непосильні для більшості українців. Перед Україною постає неминуча перспектива перетворитися на грандіозний фармацевтичний полігон для апробування нових розробок і «утилізації» застарілих препаратів, які не рекомендують для вживання навіть у країнах третього світу.

Нині практично всі вітчизняні фармацевтичні підприємства, зокрема й базові, такі як «Дарниця», «Фармак», «Борщагівський хімфармзавод», ЗАТ «Індар» та інші, дедалі більше страждають від відверто підривних дій адептів згаданої доктрини, які намагаються встановити над ними свій контроль. З кожним днем ситуація дедалі загострюється, причому практично повсюдно доходить до абсурду з погляду права та здорового глузду. Приміром, рік тому була розпочата спроба силового захоплення відомої фармацевтичної фірми «Дарниця». Однак захоплювачам дали гідну відсіч. Були встановлені замовники, виконавці, тіньові схеми, що використовувалися для захоплення. Як же покарали винних у протизаконних діях? Та ніяк.

Не менше, коли не більше, свавілля панує в державному секторі фармацевтичної галузі. Свого часу «з метою здійснення структурної перебудови медичної та мікробіологічної промисловості, створення конкурентного середовища та гарантованого забезпечення населення необхідними ліками» була створена державна акціонерна компанія «Укрмедпром», згодом перейменована на «Держмедпром». До її статутного фонду були передані майно та пакети акцій кількох десятків підприємств, які належать державі. Порівняно недавно перелік цих підприємств мав приблизно такий вигляд:

завод «Екстра» (Вінницька обл.);

фірма «Дніпромед» (м. Дніпропетровськ);

ДП «Межиріцький вітамінний завод» (Кіровоградська обл.);

ДП «Золочівська картонажна фабрика» (Львівська обл.);

ДП «Львівдіалік»

(м. Львів);

ДП «Львівлікпрепарати»

(м. Львів);

виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор» (м. Одеса);

ДП з виробництва бактеріальних препаратів (м. Одеса);

ДП «Дослідний завод «ДНЦЛЗ» (м. Харків);

ДП «Фармацевтичний експертний центр» (м. Київ);

Державне фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу» (м. Харків);

ЗАТ «Індар» (м. Київ);

ВАТ «Бориславський НДІ «Синтез» (Львівська обл.);

ВАТ «Полтавський завод медичного скла» (м. Полтава) і т.п.

Це були цілком успішні, самодостатні, отже, і конкурентоспроможні підприємства, технічні, технологічні та інтелектуальні активи яких обчислювалися сотнями мільйонів доларів.

Сьогодні цей перелік час назвати мартирологом. Практично всі перелічені підприємства або продані з молотка, або попросту вкрадені в держави. Це сталося, зокрема, із життєво необхідним двом мільйонам наших співвітчизників, які страждають на діабет, підприємством з виробництва інсулінів ЗАТ «Індар», 70,7% акцій якого, що належать державі, миттєво були тричі перепродані через офшорні компанії. Нагадаємо, що це одне з найсучасніших фармацевтичних підприємств Європи. «Індар» — найбільший український експортер медичних препаратів. Будучи одним із чотирьох у світі підприємств, які володіють унікальними технологіями виготовлення всіх видів інсулінів за повним технологічним циклом, він являє собою базову ланку державної програми «Цукровий діабет».

Так само без узгодження з керуючими органами (Мінздоров’я та Фонд держмайна) пішов із державної власності в офшори 25-відсотковий пакет акцій ВАТ «Полтавський завод медичного скла».

Можна навести ще безліч інших прикладів, які свідчать, що за гарною вивіскою «Державна акціонерна компанія «Держмедпром» сьогодні не залишилося ні державного утримання, ні конкретних державних підприємств. Тільки якась адміністративна оболонка, яка приховує від громадськості непорядні вчинки тих, до чиїх кишень перекочовують стратегічно важливі державні активи, а також імена їхніх покровителів, які санкціонують це «прихватизаційне» дійство.

Хвороба зайшла настільки далеко, що навіть нове керівництво ДАК, призначене нинішнім міністром охорони здоров’я 12 лютого цього року, дотепер не змогло реально захистити дер­жавні інтереси. Однак певна робота з повернення держпакета акцій ЗАТ «Індар» його законному власникові все-таки ведеться, завдяки ініціативі менеджменту компанії. Що ж до долі інших підприємств, то тут взагалі все тихо, як у чорториї. Часу в шахраїв на те, щоб сховати кінці у воду, а самим дати драла, більш ніж досить. Як це зробив, наприклад, колишній генеральний директор ДАК «Держмедпром» Олег Бірюков, поставлений на цю посаду тодішніми урядовцями й небезпідставно підозрюваний у причетності до протизаконного відчуження акцій. Відповідно до виписки з реєстру акціонерів ЗАТ, із 23 лютого по березень поточного року гендиректором «Держмедпрому» було відчужено 70,7% акцій «Індару» в інтересах британської Gerist Invest Limited. Однією з причин відчуження офіційно називається кредиторська заборгованість «Держмедпрому» у 300 тис. доларів, яка нещодавно виникла. Держпакет акцій, за офіційною інформацією комісії Мінздоров’я, коштує 11,4 млн. доларів. У цій ситуації нині розбираються Генеральна прокуратура, СБУ та комісія Міністерства охорони здоров’я України. А пана Бірюкова марно розшукують слідчі СБУ. Можна, звичайно, запитати про нинішнє місцезнаходження колишнього гендиректора в тих, хто довірив йому настільки відповідальну посаду, але в нас це не практикується.

Власне, цим і пояснюється причина усіх негараздів у «датському королівстві», тобто в Україні. Зокрема й тих, які сталися в її фармацевтичній галузі. Звичайно, у наш час смішно говорити про існування якоїсь таємної доктрини, розробленої проти вітчизняних фармацевтів їхніми закордонними колегами, які прагнуть наддоходів. Смішно, але тільки доти, поки державна влада стоїть на варті державних інтересів. А коли державні мужі використовують дані їм повноваження для задоволення особистих інтересів на шкоду державним, час повірити в засилля таємних доктрин. Якщо це не так, тоді чому практично всі звернення представників галузі до «вертикалі влади» про спроби конкретних сил знищити конкретні підприємства й технології незмінно залишалися без відповіді? Чому дотепер жодний учасник згаданих афер не притягнутий до відповідальності?

І останнє. Чи випадковим було одностайне мовчання керівників урядових органів та інших «сонцеликих ягнят», коли в них на очах знищувалася фармацевтична галузь?..

Олександр Артеменко

www.dt.ua

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter