Микола Проданчук: Мені вдалося переконати охоронців в’язниці, що вакцинація необхідна

Микола Проданчук: Мені вдалося переконати охоронців в’язниці, що вакцинація необхідна

"Коли мені повернули мій мобільний, там було 74 отримані дзвінки. Слідчі казали, що такого досі не бачили..." Інтерв`ю

У квітні перший заступник міністра охорони здоров’я України, головний санітарний лікар України Микола Проданчук оголосив про початок в Україні кампанії з масової імунізації проти кору та краснухи, у ході якої планувалося вакцинувати 9 мільйонів українців віком від 16 до 29 років. А вже у травні через 15 годин після щеплення помер підліток з Краматорська. Кампанію масової імунізації в країні припинили, Проданчук подав у відставку, а генпрокуратура затримала його. Та Проданчук каже, якби усе повторилося, він пройшов би цей шлях заново.

Як воно - відбиватися від звинувачень у смерті дитини, з міністерського кабінету потрапити в  буцегарню - в інтерв’ю з директором Інституту екогiгiєни і токсикологiї iм.Л.І.Медведя член-кореспондентом Академії медичних наук, доктором медичних наук,  професором Миколою Проданчуком.

Миколо Георгійовичу, Ви щирий прихильник масової вакцинації проти кору та краснухи. Публічно агітуєте за неї практично один в Україні. Чому?

Це питання громадянської позиції, з одного боку, з іншого боку та шалена атака, яка здійснена на кампанію вакцинації та дискредитація української медицини. 

Та я не один. Медично-фахова спільнота не може думати інакше. Медицина сьогодні є доказовою. Якщо нема доказовості, то це щось інакше – хіромантія, шаманство, знахарство. І саме з позиції доказової медицини сьогодні не існує більш ефективного і безпечного засобу запобігання інфекційним хворобам, як вакцинація.

Чому Ви називаєте антивакцинальну кампанію – біотерористичною атакою проти України?

Це - сучасний різновид війни. Тероризм і боротьба з ним стає повсякденною справою. На відміну від військових дій, ціллю біотероризму стають цивільні люди. Антивакцинальна кампанія – це добре скоординована та добре проплачена акція, направлена на те, щоб люди відмовлялися від вакцинації. І своїми наслідками має усе те, що спричинив би терористичний акт. Одна із очевидних цілей цієї кампанії – це перерозподіл фармацевтичного ринку та заміна непідконтрольних чиновників. Це - природна боротьба бізнесу.

Але наслідками антивакцинальної кампанії, у разі досягнення мети, буде руйнування імунного щита нації, що створювався багатьма поколіннями, а відтак, через 5-10 років, щонайменше, десятки тисяч людей помиратимуть внаслідок інфекційних епідемій. Україна постане на межі існування навіть не через демографічні проблеми, а через величезні економічні збитки.

Це, по-Вашому, дії зовнішніх чи внутрішніх ворогів?

Нема гіршого ворога, як ми самі собі.

Яка частка політики у цих діях?

Я не політик і навіть не член якоїсь партії. Тому на тему політичних складових у моїй ситуації говорити безпідставно. Але те, що відбувається у пресі – однозначно, принаймі, наполовину обслуговування чиїхось політичних потреб та інтересів.

Як Ви оцінюєте аргументи своїх колег-медиків, які виступають проти будь-яких щеплень?

У нас свобода слова, є можливість висловлюватися. Але, на жаль, ця свобода часто безвідповідальна. Найгірше, усі ті, хто можуть виступати проти щеплень, не несуть жодної відповідальності. Бо наслідки їхніх дій настануть навіть не завтра. За кордоном, у разі негативних наслідків дій лікаря, у нього відбирають диплом, на все життя. Уся система працює дуже відповідально. А у нас нема традиції невідворотності покарання. А якщо і є, то покарання невинних і нагородження непричетних.

Якщо ти космічний інженер, що ти знаєш про вакцинацію? А якщо ти взагалі ніде не вчився? А тебе просто підтримує матеріально якась організація. Це все одно, якби казати людині – кидайся у прірву, бо там м’яко, знаючи, що звідти повернутись неможливо.

Є й інше питання. Позиція медиків  проти вакцинації - це проблема і трагедія нашого народу. Ті, хто повинен за покликанням, професією та присягою боротися з хворобою, стає її прибічником. Це є питання фаховості та відповідальності. Чи швидше моральності та відповідальності. Не можна бути моральним і не бути фаховим. Чи може бути хірург фахівцем у вакцинах? Так само імунолог - що може розуміти у епідеміології? В Україні є лише 3-4 фахових класні епідеміологи світового рівня, на яких тримається епідемічне благополуччя держави.

Таку позицію лікарів вважаю безвідповідальною. Сьогодні простіше сподобатися журналісту, виступаючи – я проти. Бо зараз наслідки такої агітації перевірити не можна. А через 10 років нещеплена дитина помре. І вже ніхто не згадає, що ти був проти.

Інший аспект. Я сьогодні за медиків переживаю значно більше, ніж за пацієнтів.  У нас завжди панував лозунг - аби було добре пацієнту. Лікар відсувався якнайдалі. Що ж ми тепер маємо? Наведу класичний приклад – двірник об’єктом своєї праці має сміття. Менше, ніж 2 тисячі гривень, йому вже не пропонують, бо ніхто зі сміттям справи мати не хоче. Заробітна плата у лікаря у середньому – тисяча гривень. Виникає питання – якщо двірник за 2 тисячі гривень ставиться до свого об’єкту, як до сміття, як треба ставитися до свого об’єкта за тисячу? Справа не у зарплаті, як джерелі існування, а у мірилі цінності праці медика для суспільства. На жаль, підстави для певної поведінки у медиків сьогодні є.

Ви вважаєте люди марно піддалися паніці, відмовляючись від щеплень?

Я говорив воозівським чиновникам – український народ живе у кризі довіри до влади. Ми пройшли усі ступені криз: до влади, до суду, до правоохоронних органів, до освіти і дійшли до крайньої межі – кризи довіри до медицини. Якщо не можна довіряти медицині, то криза у суспільстві – тотальна.

Я просив ВООЗ поставитися цього дуже уважно. І наші прохання до міжнародних організацій щодо реєстрації вакцини в Україні базувалися саме на цих підставах. З іншого боку, не зробити додаткової імунізації неможливо з професійних міркувань.

Багато хто з Ваших колег вважає, що відповідальність за проведення вакцинації та її наслідки повністю та одноосібно лежить на Князевичу...

У “Дзеркалі тижня”, у одній зі статтей Ольги Скрипник, були процитовані мої висловлювання, які абсолютно не відповідали диктофонному запису, який був зроблений під час прес-брифінгу. Я роблю висновок, виходячи з того, що було сказано у статті  – це цілеспрямована акція. (Певно, кимсь замовлена). Саме вона показала “розділяй і владарюй”. Щоб розділити нас як чиновників, які дбали за одну справу.

Запускається теза – хто відповідальніший? хто має більшу вину? Я хочу повторити, те, що я казав слідчому: прийняти рішення про масову вакцинацію може лише головний державний санітарний лікар України, бо тільки йому дано таке право законом, нікому більше. Ні Президенту, ні Прем’єр-міністру, ні Міністру охорони здоров’я.

У Вас немає відчуття, що Вас підставили?

Це думка тих людей. Мене ж це мало обходить.

Ви пов’язуєте своє затримання з отруєнням Президента Ющенка?

Не коментую. Бо, якщо аналізувати ситуацію з вакцинацією, я точно впевнений – це на благо людей. Щодо даного питання – то коментарі тільки шкодитимуть, насамперед, тому ж слідству. Колись все це буде описано.

У своїх інтерв’ю у 2005 році я все сказав. Нещодавно, перечитавши ці статті, я подумав, сьогодні я сказав би те ж саме. Подобається це комусь чи ні. Єдине хочу повторити. Ще до публікацій про те, що у крові Ющенка є діоксин, фахівцю даної галузі було це зрозуміло, досить було подивитися на обличчя у телевізорі. Спеціалістам добре відомі прояви отруєння поліхлорованими ароматичними сполуками, яким є діоксин. Стверджую, що це точно патогномонічний симптом.

У Вас і зараз нема сумнівів, що Ющенка отруїли діоксином?

Жодних.

Розкажіть, будь ласка, як Вас арештовували...

Не арештовували, а затримували. Нічого особливого. Все, як у кіно. Зараз іде серіал за мотивами творів Солженіцина. І у реальному житті психологічної різниці абсолютно немає. Працівники прокуратури прийшли до мого кабінету у Міністерстві охорони здоров’я. Через стінку відбувалося спільне засідання Всесвітньої організації охорони здоров’я з Регіональним дмиректорм ВООЗ в Європі Марком Данзоном, який приїхав до України розповідати, що вакцинації все ж необхідна...

Коли до мене у кабінет прийшли слідчі, я якось і не здивувався і внутрішньо сприйняв спокійно. Я просто знаю звідки це.

Таке відбувалося в історії  людства багато разів. Найяскравіше це показано у Євангелії.

З яким словами вони до Вас звернулися? Чи обшукували Ваш кабінет?

Цього я коментувати не буду. Поки йде слідство, я обіцяв не розповідати деталей. Порівняно з тим, яка є нині загроза нашим громадянам, така невеличка жертва, як затримання професора, члена академії наук, нічого не варта.

Як до Вас ставилися у в’язниці? Чи були у Вас співкамерники?

Не було. Але хочу сказати, що мені вдалося переконати моїх охоронців, що вакцинація потрібна. І особливо вона важлива для дітей. І вони зі мною погодилися, бо згадували своє дитинство і службу в армії.

Які у камері були умови щодо санітарно-гігієнічного благополуччя?

З точки зору гігієни, як колишній головний державний санітарний лікар України, можу констатувати, санітарні умови були нормальні.

У Вас була можливість спілкуватися із зовнішнім світом? Чи лишили Вам мобільний?

Нічого не лишили. Забрали усе... Не хочу про це говорити. Колись я про усе це напишу. Але добре, що я якраз перед цим дивився фільм про подібні події. Тож мене нічого не дивувало. Бо якби не бачив цього у серіалі, було б значно тяжче... Це неможливо описати.

Вам було страшно?

Я ніколи нічого не вкрав, не брехав, нікого не зрадив. За що мені переживати? Нехай вони переживають, ті хто роблять неправедні дії. Найважливіше, коли ти переконаний у своїй правоті, якщо ти знаєш, що у тебе за душею нема гріха, хай цей гріх бере на себе інший. Це ще невідомо, кому важче...  

Десь підсвідомо я відчував, що цим може усе закінчитися. Я ж 25 років працюю у системі Міністерства охорони здоров’я України та 5 років у системі Міністерства охорони здоров’я СРСР, знаю її дуже добре. Тому найскладнішим для мене було погодитися на ці посади. Я  не хотів працювати у міністерстві. Мене довго переконували у необхідності такої згоди і потребі попрацювати на усю державу, бо з приходом Князевича з’явився шанс щось змінити на краще у системі охорони здоров’я, адже у нього є розуміння проблеми, є мета, заради якої це треба зробити і бачення шляхів досягнення цілей.

За Вашими відчуттями дії Генпрокуратури щодо Вас були сплановані чи це було ситуативне, спонтанне рішення?

Цього я коментувати не буду. З юридичної точки зору тут усе зрозуміло будь-кому, хто обізнаний з азами юриспруденції та права. Це не заважає мені жити.

Дії Генпрокуратури вважаєте протиправними?

Не коментую... Проблема, з якою ми зіткнулися, у тисячу разів нагальніша, ніж порушення прав окремого громадянина.

Можете припустити, що Ви на своїй посаді зробили щось не те і над Вами вчинили розправу?

Це очевидні результати цієї кампанії. Хтось перерозподілить цей фармацевтичний ринок, хтось забере частину державної власності. Це процеси, які відбуваються постійно. І нічого нового у тому, що зі мною трапилося, немає.

Ви чекаєте вибачення,  реабілітації від репресивних органів? 

Наша мама вчила нас – трьох дітей, що почуття сорому і провини – це почуття шляхетної людини, але, можливо, не усім випало щастя мати таку маму. Тому я не ставлю це собі за мету - отримати вибачення чи реабілітацію, бо це вже фарс. Мене більше хвилює, що буде з людьми, бо відмовляючись від вакцинації, ми ставимо під загрозу майбутнє наших дітей. Я кажу, це не заради красного слівця. Цьому вчить наша професія.

Складні життєві ситуації, зазвичай, виявляють, хто справжній друг, чи навпаки...

Треба або померти, або потрапити на нари, щоб дізнатися скільки у тебе добрих друзів. І практично немає ворогів. Коли мені повернули мій мобільний, там було 74 отримані дзвінки. Слідчі казали, що такого досі не бачили. Мене дуже підтримав колектив Інституту, який я очолюю. Я цим дуже пишаюсь і дуже за це вдячний.

Хороших людей насправді набагато більше, ніж поганих. Тільки от чого ці погані керують добрими, мені ніяк не зрозуміло.

Три дні у буцегарні додали якогось життєвого досвіду? 

Мені не хочеться це коментувати. Жодній людині я цього не побажав би. Можу сказати, що нічого хорошого у цьому нема. Мені, як досліднику, було цікаво, скласти усі пазли цих подій. Я мав багато вільного часу і їх склав. Прикро, що інструмент (репресивна система) у руках “власть имущих” працює не за призначенням. Це все одно, що скальпелем почати просто колоти. Якщо починаєш користуватися зажимом замість скальпеля або навпаки - пацієнт помре.  

Чи був подібний спротив щодо масової вакцинації у інших країнах?

10 років тому досить потужна антивакцинальна кампанія була в Англії. І влада зуміла переломити ситуацію, і добитися 95 %-го імунітету. Такі ж виступи були у Фінляндії та Румунії. Але держава змогла подолати спротив, розуміючи, що це на користь громадянам. Якби це було насильство чи шкода, я б став першим противником. Але, на наше щастя, це найбезпечніша вакцина з усіх, які можна було б застосувати до людей. Наприклад, вакцина проти поліємієту, набагато складніша за своєю дією. І вона викликала перманентні паралічі, незважаючи, на те, що її пили як сиропчик. Але це треба було пройти. Було розуміння, що ми захищаємо себе та майбутнє  покоління. Ця антивакцинальна кампанія шалена, але абсолютно безпідставна і дуже добре  підігріта.   

Чи вдасться закінчити масову вакцинацію?    

Держава для цього ще нічого не зробила. Принаймі, поцікавилася б, звідки вкидаються ці величезні кошти на антивакцинальну кампанію. Хто у ній зацікавлений? Розмінюється значно дорожче, ніж фармацевтичні ринки – розмінюється майбутнє цілого народу. Чому досі не з’ясовано, хто, навіщо і за чиї гроші? Хто проплачував хрести, палатки, масовані акції всіляких “братств” та “союзів”? Владою досі не усвідомлена серйозна загроза подібних дій.

Якщо не вдасться переконати владу і суспільство у життєвій необхідності вакцинації, я, принаймні, можу чесно дивитися людям в очі. Я зробив все, що міг.

Ви б повернулися знову на міністерські посади?

Річ не у назві посад, а  в тому, чи зможеш ти щось зробити на цій посаді. І залишити те, що корисно людям. Якщо ні, для чого та посада?

Вам давали працювати?

Безперечно. Мені лише не вистачало часу. Роботи було більше, ніж реальних фізичних можливостей. Бо я прийняв дуже великі завали, багато чого не було зроблено. Якби у такому режимі попрацювати б іще півроку, ми б вийшли на нульовий рівень, і пішли б далі.

Вам телефонували зарубіжні колеги, з міжнародних організацій, після звільнення? Яка була їхня реакція?

Телефонували не тільки мені... (сміється) Зокрема, представники Американської токсикологічної асоціації відверто заявили, якби це сталося з  членом їхньої асоціації, то конгрес США поставив би питання про відповідність займаним посадам багатьох можновладців. Телефонували із Європейської та Всесвітньої токсикологічних асоціацій. Вони були вражені. Їхня реакція була однакова – це ж неможливо... неможливо... Україна ж демократична країна?.. Коли дізналися у ВООЗ - у них був шок. Я їх заспокоював, пояснював, що це помилка, я – чиновник, а до чиновників в Україні інше ставлення. Мені просто “за державу обидно”, по повній програмі.

Наталія Максименко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter