Обережно! Ігроманія!

На прийомах у лікарів - психотерапевтів і психологів з`явилася нова категорія пацієнтів з ігровою залежністю, які не можуть не грати. Це - ігромани...

Непомітно, останні 5-10 років з`явилися, зазвичай у людних місцях, у метро, в невеличких магазинчиках, вестибюлях і холах супермаркетів, кольорові, яскраві автомати - ігрові. Так само непомітно на прийомах у лікарів - психотерапевтів і психологів з`явилася нова категорія пацієнтів з ігровою залежністю, які не можуть не грати. Автомати розраховані на будь-який вік: від найменших клієнтів, які полюють залізною лапкою на пружинках за купою м`яких іграшок на дні прозорого куба, до солідних клієнтів, які можуть поставити значну суму на електронну рулетку.

За відчуття азарту потрібно платити

Малюк, що кидає одну монету за іншою, намагаючись зловити іграшку, не уявляє, що  вигране врешті-решт волохате ведмежа, обійшлося йому значно дорожче за його реальну вартість. Так само і дорослий гравець, що поставив великі гроші, і,  врешті-решт виграв, не задумується над тим, що виграшу передував ще більший програш.

Буває й інакше. Принцип випадковості дозволяє виграти відразу, одержати "халявні" гроші або іграшку майже даром. І в першому, і в другому випадку працює основний принцип азарту: "А раптом?! Якщо я програв кілька разів, то тепер обов`язково виграю!" або "Якщо я виграв так легко відразу, то зможу виграти ще більше!"

І це затягує. Так починає діяти механізм азарту, і в першому і в другому варіанті людина платить за захопливе почуття азарту "А раптом, ось зараз пощастить?!".

Але якщо людина зі сформованою стійкою психікою може відмовитися від спокуси грати, спокуси отримання грошей з повітря, або, почавши грати, може вчасно сказати собі "Стоп!", то дитина, підліток, одержавши виграш, припустивши ймовірність "з нічого" розбагатіти, відчувши азарт, втягується. Він програє і виграє, шукає систему в автоматах і умовах гри, і програє знов, і не може зупинитися.

Ось вони які – наркомани ігрові...

На жаль, в нашому світі гроші вважають однією з найбільших цінностей, і вже не так важливо, як саме їх отримали. Саме тому принадним здається шлях, коли кинувши монету, із завмиранням серця чекаєш на багатства. Підлітки, а іноді і зрілі люди, спускають все, зазвичай зароблене важкою працею, виграють і знов програють ще більше, не в змозі зупинитися. Саме такі люди стають ігровими наркоманами!

Олександру - 26 років, у нього сім`я, дружина і двоє дітей, але він говорить: "Я не можу не грати, як тільки потрапляють гроші в руки". Сім`я на межі розлучення. Гроші дістаються Саші важкою працею – він будівельник. Коштів могло би вистачати. Однак щойно чоловік їх отримує – зразу ж пускає на азартні ігри. Іноді він справді виграє багато, але вже такий механізм азарту, що до кінця гри він програє значно більше. Дружина ніколи не може розраховувати на Олександрову платню.

Ігрового наркомана, так само, як і звичайного наркомана зі стажем, не зупиняють моральні бар`єри, він може забрати останні гроші у батьків, і сім`ї, навіть у власної дитини. Він може продати речі, думаючи лише про те, щоб знову і знову випробувати долю: "А раптом саме тепер повезе?! Тоді я нарешті - розплачусь зі всіма боргами, розбагатію, доведу всім, що був правий!”. Адже виграш, як той же плюшевий ведмедик в прозорому кубі, ось він, поряд, вважає ігроман. І так нескінченна кількість разів. Так розвалюються сім`ї, людина влізає у величезні борги, а кінця цьому немає.

Це - справжня наркоманія, хоч і ігрова, але зовсім не іграшкова!

До ігрової наркоманії схильні особи з психологічними проблемами.

Допоможе тільки психотерапія

Допомагаючи ігровим наркоманам слід пам’ятати одне: вмовляння рідних марні! Такій людині потрібна кваліфікована допомога психолога чи психотерапевта, його треба лікувати! І найголовніше, ця допомога, як і при звичайній наркоманії, повинна бути тривалою!

Наркоман, що одержав повноцінний курс лікування, не застрахований від рецидиву, якщо з ним не проводитиметься постійна підтримуюча психотерапевтична робота. Аналогічний принцип повинен дотримуватися при ігровій залежності. Людині з проблемами, яка втягнулася в гру, потрібна кваліфікована і постійна допомога фахівця, який зміг би замістити цю хворобливу прив’язаність на цікаву справу, ідею, мету.

Це - тривалий процес корекції особи, але це єдиний вірний шлях.

Олександр нині отримує психотерапевтичне лікування і не грає вже 3 місяці, хоча раніше грав кожні два тижні, щойно йому виплачували зарплату. Він одержує саме те лікування, яке потрібне тільки йому, і вперше відчуває в собі упевненість і можливість протистояти потягу до гри. Природно, змінився і клімат в сім`ї, лікар спілкується і з його дружиною, оскільки їй теж потрібна психотерапевтична підтримка.

Людей з ігровою залежністю всебічно обстежують і лікують, починаючи від аналізу проблем особи і тестування, різноманітних тренінгів, до потужного стресового впливу через глибокий гіпноз. Вибір і процес лікування - суто індивідуальні.

Та хоч би якою сильною  була дія лікаря-психотерапевта або психолога, ця допомога, як і при справжній наркоманії, не повинна бути разовою. І за декілька занять, змінити людину неможливо.

 Для справжньої перемоги необхідна постійна підтримка, щоб сформувати нові цінності на місці ілюзій!

 Дарина Клименко

УНІАН в Google News