Підсудні «слуги Феміди». Як розблокувати суди над суддями

Майже сорок українських суддів є фігурантами справ за корупційні злочини. Всі ці справи вже розглядаються в судах. Однак перспектива побачити таких суддів за гратами – майже нульова. Ба більше, дехто з обвинувачених у корупції досі не звільнені й продовжують виносити вироки «іменем України». УНІАН дізнався, чому так відбувається, і як це змінити.

На момент написання цього матеріалу в українських судах розглядається тридцять сім справ щодо корупційних злочинів, фігурантами в яких є судді. Жодних вироків не було. Ба більше, семеро підсудних у корупційних справах продовжують працювати у судах.

Серед них, наприклад, суддя Вищого адміністративного суду України Олег Голяшкін, звинувачений в умисному невнесенні до електронної декларації двох квартир у центрі Києва, щоб приховати свій майновий стан та отримати ще й службове житло. Його справу розглядають вже понад рік. Так само продовжує «служити Феміді» суддя Київського апеляційного адміністративного суду Ігор Петрик. Йому інкримінують взяття 5-ти тисяч доларів хабара за винесення судового рішення. Справа Петрика розглядається два роки.

Аналітикиня Центру демократії та верховенства права Вероніка Крейденкова зазначає, що всі судові справи над суддями об’єднує неефективний їх розгляд місцевими судами. Як показує практика, судді старої системи дуже довго розглядають справи щодо можливої корупції своїх колег, демонструючи неспроможність судової системи до самоочищення.

На думку експертки, показовими є справи щодо Олени Горбатенко та Руслана Юхимука (судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області). Горбатенко восени 2015 року викрили на одержанні 6-ти тисяч доларів хабара за судове рішення, за допомогою якого подружжя наркоторговців уникло ув’язнення. Між іншим, із журналістських розслідувань тоді стало відомо, що Горбатенко разом зі своїм чоловіком придбали квартиру в Іспанії, вдвічі занизивши її вартість у своїй декларації. Наразі суддя звільнена, але її справа розглядається понад три роки.

Як показує практика, судді старої системи дуже довго розглядають справи щодо можливої корупції своїх колег / Фото УНІАН

Руслан Юхимук обвинувачується у хабарі в розмірі 4-х тисяч доларів за винесення ухвали про зняття арешту з автомобіля. Але він утік до Росії, скориставшись суддівським імунітетом. До України не повертався.  

Вероніка Крейденкова звертає увагу, що в обох випадках, паралельно з судовим провадженням щодо суддів, розглядалися справи щодо адвокатів, які, за версією слідства, були посередниками. Так, у справі Олени Горбатенко обвинувальний акт направили до суду у березні 2016 року. У липні того ж року адвоката, який отримав гроші для передачі судді, було визнано винним. В той час, справу самої Горбатенко призначили до розгляду тільки у червні 2017 року.

«Справу Руслана Юхимука суд розглядає вже понад 3 роки. Водночас, справу адвоката, який був посередником між суддею та особою, яка надавала неправомірну вигоду, розглянули за рік і чотири місяці. Розгляд закінчився обвинувальним вироком. Таку «асиметрію» важко пояснити чимось іншим, ніж штучним затягуванням», – підкреслює вона.

Інформацію про перебіг розгляду справ щодо кожного з 37-ми обвинувачених у корупції суддів можна знайти в онлайн-базі «Суд над суддями», створеній громадським рухом ЧЕСНО. Це безкоштовний і відкритий для кожного громадянина інструмент: в онлайн-базі можна ознайомитися не тільки з коротким витягом обвинувачення щодо судді, але його біографією, перебігом розгляду судової справи, інформацією про суддю у ЗМІ.

За словами юридичного радника «ЧЕСНО. Фільтруй суд» (кампанія громадського контролю, спрямована на очищення суддівських лав від недоброчесних суддів) Івана П'ятака, завдання такої бази – показати суспільству, наскільки довго розгляд справ проти суддів розтягується в часі (в базі зібрані виключно ті слуги Феміди, справи по яких вже знаходяться у судах).

Інформацію про перебіг розгляду справ щодо обвинувачених у корупції суддів можна знайти в онлайн-базі «Суд над суддями»

Вероніка Крейденкова вважає, що довгі судові розгляди можна пояснити неефективною роботою судової системи та використанням недосконалостей процесуального законодавства. По-перше, впливає постійна передача справ з одного суду до іншого з різних причин (порушення правил територіальної підсудності, недостатність суддів для утворення колегії тощо). «За 2016-2018 роки із 34 справ щодо суддів підсудність змінили 19 справ. З них чотири справи змінили підсудність двічі», – розповідає вона.

«По-друге, у багатьох справах - надто тривалий процес проведення підготовчого засідання, який, по суті, є лише технічною стадією судового провадження», – додає аналітикиня.

Тобто, попри положення Кримінального процесуального кодексу України, що підготовче засідання має бути проведене протягом п’яти днів з дня надходження обвинувального акту до суду, насправді навіть підготовчого засідання можна чекати до півтора року.  

За словами Крейденкової, об’єктивною проблемою є територіальне розташування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка направляє обвинувальні акти до суду і підтримує обвинувачення безпосередньо на засіданнях. «САП знаходиться у Києві, в той час як справи розглядаються у тринадцяти різних областях. А місцеві суди не сприяють участі прокурорів у засіданнях – у справі судді Дзержинського районного суду міста Харкова Сергія Лазюка (обвинувачується у хабарі) суд відмовився об’єднувати два кримінальні провадження щодо нього в одне, яке б розглядалося одним судом», – пояснює вона.

Аналітики нагадують, що скоро справи щодо суддів-корупціонерів, які наразі розглядаються місцевими судами, будуть передані до Вищого антикорупційного суду. Як відомо, новий орган має розпочати роботу 5 вересня поточного року. Але, на жаль, вже з перших днів ризикує перевантажитись.  Річ у тім, що згідно з передбаченим законом порядком передачі справ, Вищий антикорупційний суд отримає до розгляду всі справи щодо корупції, від найнижчого до топового рівня службовців та посадовців. Мова йде про понад три з половиною тисячі справ, кількість яких далі тільки зростатиме.

«З огляду на те, що у Вищому антикорупційному суді працюватиме лише 27 суддів першої інстанції та 11 суддів в Апеляційній палаті, швидкий і ефективний розгляд такої величезної кількості справ стане просто неможливим», – підкреслює Крейденкова.

Щоб виправити ситуацію та прискорити судові розгляди, потрібні законодавчі зміни. І відповідна ініціатива вже є. Ще 8 липня президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроект №10426 про внесення змін до закону «Про Вищий антикорупційний суд України», яким пропонується уточнити підсудність Вищого антикорупційного суду – зосередити його роботу виключно на топ-корупції. Очікується, що це дозволить усунути потенційну проблему перенавантаження суддів і забезпечить ефективніший розгляд кримінальних проваджень щодо корупційних злочинів високопосадовців.

Скоро справи щодо суддів-корупціонерів, які наразі розглядаються місцевими судами, будуть передані до Вищого антикорупційного суду / russianseattle.us

«Згадана інституція зосередиться на кримінальних провадженнях, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з дня початку роботи цього суду або до дня початку його роботи, якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалось детективами НАБУ і закінчено прокурорами САП», – зазначили у прес-службі Зеленського.

Простими словами: мова йде про справи щодо топ-корупції. В пояснювальній записці до законопроекту повідомляється, що таких справ нині 169. Зауважимо, що до цього переліку входять усі справи щодо обвинувачених суддів у корупційних злочинах, які було проаналізовано у рамках спеціального проекту кампанії «ЧЕСНО. Фільтруй суд».

Щоб законодавчі зміни набрали чинності до початку роботи Вищого антикорупційного суду, президент двічі спробував ініціювати позачергове засідання парламенту. Однак спікер Верховної Ради Андрій Парубій пояснив, що проводити позачергове засідання парламенту немає можливості – лише позачергову сесію. Тож чекати на внесення відповідних змін до законодавства вже слід від нового складу Верховної Ради. На це розраховують і в самому Вищому антикорупційному суді. «Сподіваємось, що це питання буде вирішено з початком роботи нового парламенту», – підкреслив заступник голови суду Євген Крук на засіданні Національної ради з питань антикорупційної політики.

НАБУ та САП також підтримують президентську ініціативу щодо уточнення підсудності Вищого антикорупційного суду. Адже, якщо цього не станеться, зусилля зі створення Антикорупційного суду, який міг призначати справедливе покарання за вчинені злочини високопосадовцям, виявляться марними.

«Від самого початку ми наполягали на тому, щоб новостворена судова інституція приймала до розгляду справи про топ-корупцію, розслідувані Національним бюро і передані до суду Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. Саме так можна забезпечити швидке та неупереджене винесення вироків, на яке чекають українці», – підкреслили НАБУ і САП у своїй спільній заяві, розміщеній у Facebook.

Експерти громадського середовища також підтримують ухвалення президентського законопроекту. «Якщо вирішиться проблема перевантаженості, сподіваємося, що розгляд справ щодо суддів пришвидшиться», – зазначає Іван П’ятак.

Вероніка Крейденкова вважає, що з ухваленням законопроекту, навіть попри те, що НАБУ і САП направлятимуть до Антикорупційного суду нові справи, адекватне навантаження на нього дасть можливість швидше та ефективніше розглядати справи щодо топ-корупції. «Спрогнозувати якісь ризики складно, оскільки вони пов’язані з діяльністю самих суддів і з багатьма зовнішніми обставинами (прийняттям нових законів, прийняття скандальних рішень Верховним Судом або Конституційним Судом України тощо). Та після початку роботи суду у вересні цього року суспільство зможе краще оцінити ефективність Вищого антикорупційного суду», – підкреслює вона.

У свою чергу, політичний експерт аналітичного центру DemocracyHouse Анатолій Октисюк переконаний: новій владі слід перезапустити всю антикорупційну інфраструктуру. Мовляв, тільки так вдасться зрушити з мертвої точки питання боротьби з корупцією. «Звільнити керівника САП Назара Холодницького та керівника НАБУ Артема Ситника, до яких вже немає довіри, очистити НАЗК та ДБР. Від зміни менеджменту ці інституції тільки виграють», – вважає він.

Також, на його думку, треба звернути особливу увагу на питання координації відомств. Адже незалежне судочинство вимагає робочої координації багатьох інституцій, зокрема, міцної доказової бази у справах: «Якщо ж брати справи, умовно кажучи, на кшталт справи Насірова, то через слабкість доказової бази з точки зору права, вони в судах будуть розвалюватися. Щоб запобігти цьому, детективи мають якісно збирати доказову базу, потрібна краща координація, довіра між прокурорами САП та детективами НАБУ».

Новій владі слід перезапустити всю антикорупційну інфраструктуру / Фото УНІАН

Октисюк підкреслює, що зараз команда президента Володимира Зеленського хоче зробити «кавалерійський наскок» і продемонструвати швидкий результат у боротьбі з корупцією, тому існують ризики політичного тиску на Вищий антикорупційний суд. «Тому найголовніше – не перетворити суд на інструмент репресій проти «політичних попередників», а створити сприятливі умови для його роботи», – резюмує експерт.

В самому Антикорупційному суді наразі активно готуються розпочати роботу: вже є начальники відділів, отримано погодження на створення режимно-секретного відділу, оголошено публічні закупівлі на матеріально-технічне забезпечення, є очікування, що ці закупівлі будуть здійснені в останній декаді серпня, й обладнання встановлять. Робота кипить, хотілось би, щоб фактичні результати були також. Чи будуть? – Це тепер залежить від нових депутатів.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News