Сергій Горбатюк: "Смерті [під час Майдану] як протестувальників, так і правоохоронців – це, за нашими підозрами, відповідальність керівників "АТО"

Начальник Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України розповів в інтерв’ю УНІАН про встановлення винних у вбивствах людей на Майдані два роки тому, про те, скільки ще часу може знадобитись для розслідування злочинів проти протестувальників та чи варто говорити про участь «третьої сили» у подіях лютого 2014-го.

Суспільство вже майже два роки вимагає покарання винних за злочини, скоєні проти учасників Євромайдану і Революції гідності. Але вбивць активістів так і не встановлено. Чому розслідування цих злочинів так довго триває?

Тривалість розслідування пояснюється багатьма чинникам. А твердження, що вбивці не встановлені, є не зовсім правильне. Тобто, не по всіх епізодах, не по всіх смертях встановлені вбивці. Але основні, найбільш масові вбивства, розкриті.

Які це епізоди?

Безпосередньо, це розстріли 20 лютого на вулиці Інститутській. Тобто встановлений спецпідрозділ, бійці якого вели стрільбу та вчинили вбивства. Згідно із повідомленими підозрами, ми зараз  інкримінуємо бійцям цієї спецроти на чолі із  Садовником 39 вбивств (того дня було 49 загиблих). За попередніми даними, саме з цим підрозділом можуть бути пов’язані ще 7 вбитих. Тобто, ми зараз це опрацьовуємо.

Крім того, у нас є бачення та особи, яких ми підозрюємо по вбивствах, зокрема, щодо розгону ходи 18 лютого в Маріїнському парку, коли загинуло 10 осіб.

У нас перевіряється смерть двох осіб в Кріпосному провулку, і з приводу цих смертей повідомлено про підозру двом особам одного з територіальних підрозділів «Беркуту», командир якого на даний час перебуває під вартою. Зараз триває робота по встановленню безпосередньо бійців, які діяли, тому я не називаю прізвища, і який саме це підрозділ.

По штурму Майдану з 18 по 19 лютого складнощі полягають в ідентифікації -  хто саме безпосередньо вчинив вбивства. Тоді, загалом, загинуло 16 осіб. Це було у нічний час, події постійно змінювалися, у більшості випадків очевидців немає. Але ми говоримо про те, що встановлені ті особи, які організували це зіткнення та призвели до настання смертей внаслідок організації «антитерористичної операції», з грубими порушеннями закону про антитерористичну діяльність, інструкцій, положень. Підстав (для проведення «АТО» – УНІАН) не було. І саме порядок її проведення був не як боротьба з терористами, це була операція проти всіх, хто перебував на Майдані, з невизначеним колом можливих жертв. Тим хто це організував, і тим, хто дав наказ на «АТО», нами повідомлено про підозру і безпосередньо один із керівників «АТО», колишній начальник СБУ у Києві та Київській області (Олександр Щеголєв – УНІАН) арештований,  слідство по ньому завершене, він знайомиться із матеріалами справи.

В цьому епізоді ми говоримо про те, що смерті як протестувальників, так і правоохоронців – це, за нашими підозрами, відповідальність керівників «АТО». Тому що події ранку в Маріїнському парку показували чітко, що зіткнення правоохоронців та протестувальників призвели до смертей як з однієї, так із з іншої сторони. І, віддаючи команду на штурм Майдану, керівники правоохоронних органів чітко усвідомлювали, до чого це призведе. Робота щодо встановлення конкретних виконавців триває.

Також у нас не встановлено по перших вбивствах – Жизневського, Нігояна та Сеника – хто вбивав. Але обставини вбивств у нас на даний час встановлені, що дозволяє звужувати версії і, відповідно, коло підозрюваних.

Скільки людей вважаються зниклими безвісти на Майдані і хто займається їхнім пошуком?

Загалом, в МВС було зареєстровано 121 заяву про зникнення безвісти громадян в період з листопада 2013 по березень 2014 років. У той же час, розшукано 53, по 29 випадкам інформація про зникнення не підтвердилась. Розпочато тільки 5 кримінальних проваджень, де особи зникли безвісти. Ці зникнення можуть бути пов’язані із проведення масових акцій протесту. У цьому випадку слідство здійснює МВС.

REUTERS

Яку загальну кількість вбивств ви розслідуєте?

Щодо вбивств, то ми, загалом, розслідуємо факти смертей 81 особи. Серед  них є ті, у кого відсутні тілесні пошкодження і вони загинули внаслідок хвороби серця, але це також сталося через події на Майдані. Двоє таких осіб загинули під час протистояння на Інститутській, коли «Беркут» гнав мітингувальників. Один помер 20 лютого біля КМДА, де виявили його тіло.  А ще один потерпілий - 18 лютого на вулиці Грушевського. Причина смерті – ішемічна хвороба серця, але додаткові експертизи показали, що в нього були тілесні пошкодження грудної клітини і що саме ці пошкодження сприяли розвитку ішемічної хвороби серця.

Там, де встановлена причетність правоохоронців, ми у кожному випадку висуваємо підозри тодішньому керівництву МВС, і керівникам міліції громадської безпеки, які організовували такі дії підлеглих. Тобто, це Захарченко, Ратушняк, Мазан, Федчук.

Стосовно ж безпосередніх виконавців, то щодо подій 20 лютого встановлена причетність спецпідрозділу «Беркут». Підозри повідомлені командиру Садовнику та 22 його підлеглим. З них 4 - під вартою, 2 - в суді, щодо 2 ще триває слідство, а ще одного заступника командира полку «Беркут», який в тому місці був, ми підозрюємо. Також висунуті підозри і командиру полку «Беркут» Кусюку.

Стосовно подій 18 лютого, по подіях в Маріїнському парку повідомлено про підозру двом співробітникам «Беркуту».

По штурму з 18 по 19 лютого повідомлено на даний час тільки організаторам -  колишньому начальнику СБУ у Києві та Київській області, начальнику Антитерористичного центру – першому заступнику голови СБУ Тоцькому, голові СБУ Якименко.

Крім того, розкрито вбивство журналіста Веремія. Одному з осіб серед «тітушок» ми безпосередньо інкримінуємо вбивство, а також повідомлені підозри особам, які організували їх на вул. Великій Житомирській та озброїли. Цим особам ми також інкримінуємо замахи на вбивство 8 осіб, які отримали вогнепальні поранення на Михайлівській площі в ніч з 18 на 19 лютого. За ці вогнепальні поранення у нас троє «тітушок» під вартою та обвинувальні акти направлені до суду.

Скільки справ, пов'язаних з розслідуванням злочинів проти учасників Євромайдану та Автомайдану, направлені в суди і розглядаються по суті?

Якщо взяти по всіх злочинах, які розслідувалися не тільки нашим управлінням, а й територіальними прокуратурами областей, то загалом до суду направлено 119 обвинувальних актів стосовно понад 140 осіб. Винесено 26 судових рішень.

Скільки підозр повідомлено по фактах, пов’язаних з Революцією гідності, і скільки серед цих осіб співробітників правоохоронної системи?

Загалом повідомлено 270 підозр, пов’язаних з Революцією гідності, з них 43 - високопосадовці, 125 – міліціонери, 11 суддів, 9 прокурорів, 6 представників місцевої влади, 76 цивільних осіб, у тому числі, «тітушки».

Слідство не має прямих доказів безпосереднього вбивства учасників Революції гідності бійцями спецроти «Беркуту» Зінченком та Аброськіним. Тож, суд може визнати їх невинними. Наскільки ґрунтовними є аргументи обвинувачення для того, щоб притягти учасників «чорної роти» Беркута до відповідальності?

Тут не можна робити категоричних висновків, тому що зараз триває суд. Будь-які висновки про достатність чи недостатність доказів для засудження може бути розцінені як вплив на суд  та порушення презумпції невинуватості. Разом з тим, ми говоримо про те, що є достатньо доказів, щоб підозрювати їх та повідомити про підозру у цих злочинах, які їм інкримінуються.

 

Горбатюк: До спецзагону, причетного до злочинів, входили й Аброськін та Зінченко / Фото ТСН

За матеріалами слідства, є озброєний загін, який діє скоординовано, і кожний в ньому виконує свою функцію під керівництвом командира. Тобто, це не якісь окремі дії окремих осіб, а єдина озброєна та скоординована група з єдиною метою. І ми доводимо, що такий загін причетний до злочинів, і до нього входили згадані вами особи.

Чи доведений зв'язок вищого керівництва держави, яке приймало рішення про розстріл активістів Майдану, з виконавцями (по всьому ланцюжку, до рядових співробітників спецпідрозділу «Беркут»)?   

У нас є дані, які вказують на те, що керівники правоохоронних органів організовували незаконне насильство та озброювали співробітників мисливськими набоями. Тобто, наявні незаконні дії на необмежене коло потерпілих для залякування. І саме з цього приводу їм повідомлено про підозру.

Чи достатньо цих доказів, наприклад, для заочного засудження всіх цих осіб?

Немає межі достатності доказів, у кожній справі доказів хотілося б більше. Ми, на даний час, говоримо, що є достатньо доказів для повідомлення про підозру, але робота має тривати для того, щоб зібрати повноцінні докази та отримати, без сумніву, як на нашу думку, вирок. Тому що, звичайно, для того, щоб вирок був отриманий безумовно, потрібно мати беззаперечні докази. Але є складнощі в отриманні саме прямих доказів, тому що більшість організаторів втекли. Є дуже великий масив інформації, який потрібно опрацювати, є дуже великий масив речових доказів, щодо яких потрібно провести судові експертизи, велика кількість людей, яких ще необхідно допитати чи передопитати.

Ми розслідуємо 81 вбивство і більше 180 вогнепальних поранень – це замахи на вбивство. Ще більше 200 тілесних ушкоджень теж можуть розслідуватись як замахи на вбивство. І до кожного провадження потрібно провести таку кількість слідчих дій, щоб зв’язати це конкретне вбивство з конкретними особами, та цих осіб - з організаторами. Якщо не прямим доказом конкретно, то великою кількістю непрямих, які дозволяють зробити висновок, що та чи інша особа вчинила злочин. А є ще більше 1,5 тисячі інших постраждалих…

Так, існує критика, що тривалий час немає результату. Але для досягнення результату у цій роботі потрібно дуже багато часу витрачати на ретельний збір та фіксацію доказів. В першу чергу, якби була більша кількість слідчих, можливо, було б швидше. Ми тому і ставимо питання, щоб збільшити кількість слідчих для того, щоб охопити всі епізоди, та щоб швидше проводити слідчі дії.

Стосовно технічних експертиз, один із адвокатів родин Небесної Сотні Віталій Титич нещодавно заявив, що «ніколи ніде у світі вчинення злочину не фіксувалося в такій кількості: ми маємо шалену кількість відео- і фотодокументів», і вони не оброблялися і не переводилися із просто набору інформації в процесуальний документ два роки, бо слідчим бракує елементарних технічних засобів…

Так, я погоджуюсь з його висловом. Ці адвокати беруть активну участь у розслідуванні, в тому числі, на стороні обвинувачення. Розслідування проходить перед їхніми очима і вони бачать, з чим ми стикаємось. В деяких питаннях вони вказують, чи зробили ми те, чи інше. А ми кажемо, що ми ще до цього не дійшли, або ми ще намагаємося, або нам не вистачає технічних засобів та технічних сил. Вони вирішили це винести на публічне обговорення.

Загалом, у нас біля 60 терабайт відео, це 60 тисяч фільмів. Я не можу сказати, що ця інформація відпрацьована на 100%. Я не впевнений, що все проаналізовано так, як має бути, тому що фізично це неможливо. Є програми,  в тому числі, в банківських установах, в аеропортах, які дозволяють ідентифікувати особу, навіть якщо ця особа наклеює вуса чи змінює зовнішність іншим чином. Якби така програма дійсно у нас була, то опрацювання відеозаписів саме для виокремлення правоохоронців, потерпілих, «тітушок», відбувалося б швидше і якісніше. Відповідно, розслідування було б швидшим.

Є інші програми, які дозволяють опрацьовувати трафіки телефонних з’єднань. А одним із доказів є телефонні з’єднання: хто з ким зідзвонювався, в тому числі, встановлюється місцезнаходження особи в той момент, коли вона розмовляла телефоном. Ми вилучили близько 2 тисяч телефонних з’єднань.

Втім, колишній голова слідчого управління ГПУ пан Олег Заліско в листопаді минулого року заявляв, що на початку розслідування слідчі мали значні труднощі, оскільки були відсутні належні вивчення місць злочину, а близько 90% усіх документів знищено. Чи визначені  ті особи в правоохоронній системі, хто знищував ці документи? Чи вони звільнені і притягнуті до відповідальності?

Велика кількість інформації про вбивство збирається на місці події: як лежить труп, в яку сторону, які біля нього речові докази. Тобто, це все потрібно зафіксувати. Жоден із вбитих не був оглянутий на місці події, велика кількість інформації втратилася.

Стосовно документів, то з січня місяця (2014 року, – УНІАН) працівники міліції перестали складати документи щодо перебування їх у центрі Києва, хоча вони зобов’язані були розписувати постові відомості де хто знаходився. Вони взагалі не складали документів, які стосуються застосування насильства. Знову ж таки, по інструкції, кожен випадок  застосування спецзасобу, або застосування фізичної сили, повинен бути занесений в рапорт. І за ним повинно проводитись службове розслідування. Нічого цього не робилось. Це не складання необхідних документів ми розцінюємо як умисні дії, бо, коли було перейдено певну межу, вони усвідомили, що вчиняють протиправні дії, зрозуміли, що складання таких документів – це документування свої протиправних дій.

Друга частина – це знищення певної кількості документів щодо оперативно-розшукових справ відносно протестувальників чи політиків в СБУ і в МВС. Ми можемо тільки фантазувати, що саме знищили, і невідомо, що там було. Але в них накопилась інформація, з якої ми могли б бачити, хто координував протиправну діяльність. Так, в київському «Беркуті» знищена практично вся документація щодо видачі, розподілу зброї, закріплення її… Тобто все, що пов’язане з вогнепальною зброєю було знищено.

В кожному такому випадку оцінку має той орган, де це відбувалось. Тобто повинно бути проведене службове розслідування та надіслані висновки. Службовими розслідуваннями в МВС та СБУ винних не встановлено, тому що виконувався наказ Якименка та Захарченка. Як на мене, це був незаконний наказ.

По «Беркуту», згідно зі службовим розслідуванням, винний Кусюк, який віддав наказ знищити, а всі хто знищували… на якій підставі? Тобто, явні ознаки виконання незаконного наказу там не побачили, і тому немає притягнутих за цими фактами.

Горбатюк: Щодо «Беркуту», згідно зі службовим розслідуванням, винний Кусюк / Фото УНІАН

У липні 2014 року тодішній очільник ГПУ пан Ярема заявляв, що була знищена вся зброя, з якої вбивали людей в центрі Києва, а більшість підозрюваних осіб знаходяться в Росії або в Криму. Якесь замкнене коло виходить, не вважаєте? Чи з того часу вдалось знайти певні знаряддя вбивств або елементи знарядь, чи все знищено безповоротно?

Та зброя, яку отримували бійці спецроти «Беркуту» в період з 20 до 23 лютого, була вивезена, чи знищена, чи прихована. Це на даний час не встановлено. Ми, звичайно, сподіваємося, що ми її зможемо рано чи пізно знайти, однак на даний час цього не сталося.

По спецпідрозділу у нас розшукуються 18 осіб. За інформацією СБУ, у нас є дані, що вони виїхали в Росію, Крим, Польщу, Білорусь. Але остаточного підтвердження, що вони там перебувають, немає.

З огляду на кількість скоєних злочинів і масштаб подій, чи достатньою була і є кількість персоналу вашого управління для проведення розслідування?

Недостатньо. Звичайно, те, що управління створено – це позитивний рух, тому що усі слідчі, які розслідують, зведені в один підрозділ, вони можуть обмінюватись інформацією та здійснювати координацію та взаємодію.

Безпосередньо по Майдану у нас в штаті 18 слідчих, в групі ще 20 слідчих. Але цього однозначно недостатньо для розслідування 2 тисяч епізодів. На причетність до злочинів тим чи іншим способом перевіряються до 5 тисяч осіб. Можете уявити, скільки часу може зайняти повноцінне, повномасштабне розслідування.

Ви просили збільшити штат?

Просили, регулярно…

Ні Ярема, ні Шокін не погоджувались на збільшення кількості слідчих?

Ярема створив управління, Шокін додав відділ по суддях. У нас великий пласт роботи по суддях, які притягували до відповідальності «майданівців» та «автомайданівців». Ще у нас є аналітичний (криміналістичний) відділ, в якому працює, на нашу думку, недостатня кількість людей. Бо, якщо ми говоримо, що діяла злочинна організація, є величезний масив аналізу даних. Тобто, важливо не просто проведення слідчих дій, а аналізу на взаємозв’язки, на системність, зведення всіх інформацій в одну, складання баз, людей по напрямках, по «тітушкам», по взаємовідносинах, у випадку з економічними злочинами – по фірмах. Тобто, аналітично-криміналістична робота в такому об’ємі вкрай важлива. Тому ми просимо збільшити кількість людей.

Наприклад, якщо взяти епізоди незаконного притягнення «автомайданівців», то тоді так було притягнуто більше 400 осіб. Кожна особа – це окремий епізод. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності під час Майдану – це ще більше 200 осіб. І перевіряються і ті, хто затримували, і ті, хто повідомляли про підозри, і прокурори, і судді. Крім того, ми перевіряємо взаємозв’язок з Адміністрацією президента…

Шокін додав відділ по суддях / Фото УНІАН

Чи встановлений цей зв’язок з АП? На якому етапі перевірка зараз?

У нас є дані, які дозволяють не стверджувати (тому що не повідомлено про підозру), але достатньо обґрунтовано припускати, що дійсно координація притягнень до відповідальності, як мінімум, «автомайданівців» відбувалась з Адміністрації президента.

Тобто, можна очікувати подання до Верховної Ради на зняття недоторканості та арешт народного депутата (тодішнього керівника Адміністрації президента) Сергія Льовочкіна?

Спочатку ми перевіряємо тих осіб, які безпосередньо контактували з головами судів чи суддями, а далі вже можна говорити, хто давав їм ці вказівки. Звичайно, якщо будуть зібрані докази, то буде повідомлено про підозру причетним особам.

Повертаючись до роботи управління, чи вплинуло на розслідування злочинів проти Майдану те, що управління було створено лише через 10 місяців після припинення насильства на Майдані?

Так, я думаю, що було б правильніше створити такий підрозділ відразу. Всі бачили, які події відбувалися, який об’єм, які масштаби вчинених злочинів.

У зв’язку з недостатністю штату, слідчі ГПУ спочатку розслідували тільки вбивства на Майдані та вогнепальні поранення, а побиття розслідувала прокуратура міста Києва. Це було неправильно, тому що події відбувались одночасно, а свідків фактично передопитували двічі – спочатку по побиттю, а потім як очевидців вбивств. Як виявилось, прокуратурою міста Києва ці злочини фактично не розслідувались. Тобто слідство велося формально. І тільки після того, як було створено управління, ми всі провадження (події під час Майдану у місті Києві) зібрали у одне. Але це все можна було зробити з самого початку. І, мені здається, кількість штату в ГПУ дозволяла створити потужний підрозділ, який міг би забезпечити належне розслідування.

Як управління співпрацює з представниками МВС та СБУ?

В управлінні працюють штатні слідчі в особливо важливих справах ГПУ. Враховуючи недостатню кількість, сюди ще відряджені 10-15 прокурорів з різних областей та прикомандировані ще 10 слідчих з міліції. Останнім, у більшості випадків, доручається  технічна робота.

Оперативно-розшукові дії проводять оперативні підрозділи СБУ або МВС. Тобто, ми їм даємо доручення встановити когось, перевірити якусь інформацію, провести негласні слідчі дії. Таким чином, є певна кількість працівників МВС та СБУ, які до нас прикріплені. Вони працюють в себе, але виконують наші доручення.

На вашу думку, залучення до роботи управління співробітників  МВС та СБУ не заважало розслідуванню злочинів, скоєних працівниками саме цих двох відомств?

Найбільш важливі слідчі дії не доручалися слідчим МВС та СБУ. Слідчим СБУ не доручають проведення епізодів розслідування, що стосуються СБУшників, а МВС – щодо «Беркуту». Або ж в таких епізодах їм дається просто виконання технічної роботи.

Скільки ще часу може тривати слідство по злочинах проти Майдану?

Чітких строків не назву. Я налаштовую слідчих на те, щоб максимально оперативно проводились слідчі дії. Але при цьому, якщо стоїть питання у отриманні важливих доказів, щоб не зважали на строки. Можливо, це буде рік, два чи десять (для завершення всіх епізодів), можливо, й більше.

Якщо ми якийсь епізод завершили, то ми його відразу ж направляємо до суду. Якщо щодо якогось виконавця завершили, то ми направляємо до суду. Робота планується таким чином, щоб встановити усіх причетних, починаючи з виконавців, потім – середня ланка, вища ланка, ті хто приймали рішення, ті хто підбурювали, ініціювали. Зібрання всіх цих доказів – це може бути дуже тривалий шлях, про який чітко не скажеш.

Тобто слідство може тривати більше 10 років?

Може, якщо говорити про закінчення останнього епізоду. Розслідування подібних подій, але з меншими масштабами, в інших країнах мають і більші строки.  Проте, ми не налаштовані ставити строк в 10 років, ми налаштовані розслідувати максимально швидко, наскільки це можливо. Але не все від нас залежить…

REUTERS

Втім, Кримінальний процесуальний кодекс визначає строк досудового слідства – не більше року. Що буде з «майданівськими» справами, якщо парламент не змінить законодавство?

Це дуже складний момент, який існує в законодавстві. Строк тече з моменту повідомлення про підозру. Тобто, поки не повідомлено про підозру в кримінальному провадженні, то строки не течуть, і справа може розслідуватись без обмежень. А от коли якійсь особі повідомлено про підозру, то стосовно саме цієї особи ми повинні протягом року закінчити розслідування.

Зараз у нас тримаються під вартою «беркутівці» зі спецроти, але ми організували складну експертизу (на підставі встановлених слідством експертиз, слідчих експериментів, допитів та таке інше) з ЗD-графікою: переведення самої вулиці і тих подій, які відбувались, зведення відео по часу і накладення на ЗD-графічну модель, для того, щоб сконструювати, як це все відбувалось. Строки слідства стосовно цих осіб закінчуються, але ще потрібен час для того, щоб завершити його експертизу. Тому я дуже прошу Верховну Раду прийняти зміни в КПК щодо продовження строків слідства. Цей законопроект лежить у парламенті, ми його подавали.

Якщо вірити колишньому очільнику СБУ пану Наливайченку, матеріали про російський слід на Майдані вже більше року знаходяться в ГПУ. Чи могли би ви внести ясність щодо цього питання?

Матеріали, про які говорить Наливайченко, і які були підтверджені, стосуються приїздів представників ФСБ і помічника Путіна Суркова в Україну. В грудні, січні та лютому (в 2013-2014 роках – УНІАН) вони приїздили в Україну. Є матеріали де вони проживали і з ким спілкувалися. На допиті Наливайченко сказав, що ці матеріали дають підстави говорити про підозри цих осіб у можливій причетності до розстрілу. Даних, які говорять про те, що були снайпери, які когось вчили, чи самі безпосередньо застосовували зброю, нам не передавались.

Ми говоримо про те, що є вплив зі сторони РФ на тодішнє керівництво України. Ми бачимо зустрічі, але ми перевіряємо, що це був за вплив, до чого він спрямовував і чи не призвів він до якихось суспільно-небезпечних наслідків. Ми це перевіряємо і бачимо, що вплив був, але до чого він спрямовувався? Чи це були консультації, чи це було намагання навчити, як діяти в таких ситуаціях, як розганяти…

Слід є. РФ, для боротьби з протестним акціями (на Майдані, – УНІАН) передала гранати посиленої дії як гуманітарний вантаж, тобто, абсолютно безкоштовно. Ми бачимо вплив на те, щоб припинити протестні акції. Але треба надати всьому оцінку. Як це відбувалось, хто просив, чи це за власною ініціативою керівництва України, чи це наполегливе прохання РФ, і які наслідки саме їхнього впливу. Все це встановлюється. Ми не можемо наразі говорити про якісь конкретні твердження, які були б сформульовані уже в підозрі, але версія ця відпрацьовуються.

REUTERS

Хочу уточнити, Наливайченко чітко заявив, що ФСБ брало участь в плануванні та реалізації злочинного плану в центрі Києва. Чи є якісь дані щодо існування цього плану?

У нас є повідомлення про підозри щодо проведення незаконного «АТО», яке планувалось, кожному визначалась дія – хто чим має займатись із працівників СБУ, МВС та інших задіяних служб в ніч з 18 по 19 лютого. Проте оригінали самих документів не збереглися, вони вивезені чи знищені після 20 лютого. У нас є тільки окремі натяки на ці документи, про які не можна сказати 100%, що це копія оригіналу, і чи це якийсь проект.

Які саме натяки?

Це непідписані документи, є оприлюднений Москалем план «Бумеранг», який, як він заявив, і був планом саме тієї «АТО». Але Москаль жодного разу на допит не приїхав і не сказав, де він його взяв, не сказав, чи взяв він його у конкретного співробітника СБУ, якого можна допитати та сказати однозначно, що це саме той план «АТО». Проте дії, які робилися в ту ніч (з 18 на 10 лютого, – УНІАН), формально відповідають ознакам антитерористичного плану.

Чи підтвердило розслідування ГПУ результати розслідування BBC, згідно з яким озброєні особи першими стріляли в міліцію, чим спровокували реакцію у відповідь?

Так, дійсно, для повноти та об’єктивності картини, ми розслідуємо також вбивства і вогнепальні поранення та інші пошкодження працівників правоохоронних органів. Тільки у комплексі розслідування вбивств та тілесних пошкоджень протестувальників та міліціонерів можна зрозуміти, як розвивалась ситуація, і хто у цьому винен. У нас справді зафіксовано факт ведення стрільби по правоохоронцях вранці 20 лютого, і маємо 4 вбитих та декількох поранених. Трьох вбили біля Стели та одного – біля Жовтневого палацу. Це сталося десь з 7.30 до 9.00 ранку. Це спричинило відступ правоохоронних органів.

Але після відступу, ті мітингувальники, які піднімались по Інститутській, не мали зброї та не застосовували її, не вели жодної стрільби проти спецроти «Беркута». Тобто, якщо вказувати на застосування зброї, то жодного  пояснення, для чого це було зроблено стосовно беззбройних протестувальників, немає. Слідство в підозрах вказує, що це був елемент залякування. Така кількість розстрілів мала б вплинути на протести.

Як щодо версії про можливі постріли з номера готелю «Україна»? Чи пролили світло на це питання допити представників ВО «Свобода» Олександра Сича, Олега Панькевича та Ігоря Янківа?

Достатніх даних, щоб підтвердити або спростувати, що з того самого вікна номеру, де проживав на той час представник партії «Свобода», стріляли,  немає. Ця інформація перевірялася, і для об’єктивності був проведений спочатку обшук (на можливість виявлення якоїсь зброї), а потім вже допити.

«Свободівці» себе позиціонують таким чином, що вони хочуть допомогти слідству, і мали б розповісти, що там відбувалось. Якщо дійсно були постріли, або навіть просто перебуваючи в номерах у той час, людина щось могла побачити і почути, вона могла би допомогти. Але до проведення обшуків ніхто не прийшов та інформації не надав. Як стверджують «свободівці», вони вранці були в номерах, але на той час, коли журналіст бачив постріли, їх вже в номерах не було.

Горбатюк озвучив версії про можливі постріли з номера готелю «Україна» / Фото УНІАН 

 

Існує також версія про «третю силу», яка могла діяти на Майдані…

20 лютого у нас є декілька вбитих, щодо яких ми не можемо сказати, хто саме спричинив їх вбивство. Тобто, немає достатніх даних, які вказують на те, з якого місця вони були вбиті. І поки в нас немає таких даних, ми висуваємо декілька версій і їх відпрацьовуємо. Поки ми їх не спростуємо, ми над ними працюємо. Одна з версій, це третя сила – сторона, яка хотіла якоїсь ескалації, чи якісь провокатори, чи будь-хто інший.

Чи є якісь припущення, ким могли бути ці провокатори?

Припущення можна називати будь-які – спецслужби чи таке інше, але це не буде ґрунтуватись на якихось об’єктивних даних. Ми говоримо про третю силу, ми вираховуємо тих людей, хто міг бути в той час в тому місці, а вже після того зводимо інформацію. І вже на підставі якихось об’єктивних даних висуваємо більш конкретну версію.

Чи є у вас оптимізм щодо того, що слідство досягне результату і Янукович за скоєні злочини буде сидіти на лаві підсудних?

Я собі не уявляю як будувати роботу, щоб не бачити для себе оптимізму в тому, що ми досягнемо результату. Немає сенсу думати інакше.

Але на ситуацію впливає маса обставин. Складно стверджувати, чи буде встановлено, доведено причетність конкретних осіб до усіх злочинів. По певних напрямках подій вже є докази, які дозволяють нам повідомити про підозру чи спрямувати обвинувальний акт до суду. На даний час Янукович підозрюється у організації більшості випадків застосування насильства на Майдані.

Однак категорично сказати, що все буде розкрито, теж не можна з об’єктивних причин. Сама правоохоронна система, в більшості, деградована і має якісно змінюватися. Наприклад, за часів Пшонки у нас було ліквідоване управління криміналістики, підрозділ, який займався удосконаленням слідчої практики, напрацюванням методик, впровадженням технічних удосконалень і, відповідно, на певному етапі перестали розвиватись та удосконалюватись слідчі.

Яка наразі ситуація з Міжнародним кримінальним судом? Чи вони вам офіційно відповіли щодо злочинів під час Революції гідності?

Відповіли офіційно. І текст  наразі знаходиться на перекладі. Усно на зустрічі вони сказали, що не бачать у злочинах на Майдані достатньої масштабності та системності, і що це остаточна думка. Тобто, злочини є – розслідуйте. Але для того, щоб ми (Міжнародний кримінальний суд, – УНІАН) взялися за них, треба, щоб було тисячі загиблих, а у вас там сотні.

Крім того, Міжнародний кримінальний суд бере до провадження справи, які не може або не хоче розслідувати держава. Я представляю орган, який може і повинен це робити. Тому я вважаю, що ми повинні забезпечити повноцінне та повномасштабне розслідування. Це, загалом, виклик державі Україна.

Костянтин Гончаров

Костянтин Гончаров

УНІАН в Google News