Віктор Пилипишин: мені не хотілося б бути мером, у якого постійно кидають каміння

Я знаю, що розглядається багато кандидатур на посаду секретаря Київради, у тому числі і моя кандидатура... Інтерв`ю

За Блок Литвина на виборах до Київради проголосували 8,17% киян. Цей результат забезпечив політсилі одинадцять мандатів. УНІАН звернувся за інтерв`ю до голови Шевченківської  райдержадміністрації, першого номера  у списку Блоку Литвина на виборах до Київради Віктора Пилипишина.

Пане Вікторе, Блок Литвина  у Київраді   заявив про співпрацюз Блоком Катеринчука. Чи не бентежать Вас наполегливі чутки, що Микола Катеринчук працював на Черновецього? Ви не боїтеся внаслідок такої співпраці скомпрометувати і себе?

Катеринчук працював на Черновецького?

За ці два місяці я стільки чуток про себе почув. Але це не значить, що це правда. Ми сьогодні декларативно заявили, що ми об’єднуємо чи консолідуємо свої дії на київському рівні. Унас в певній мірі схожі програми. Ми сприймаємо програми один одного. Є певні принципи моральні, є певні принципи управлінські. І ми готові за цими принципами працювати. Як воно буде  - життя покаже.

Але чому саме Катеринчук?

А чому не Блок Катеринчука?

Кажуть, що Вам запропонували посаду секретаря Київради. Чи це правда?

Я знаю, що розглядається багато кандидатур на цю посаду, в тому числі і моя кандидатура.

Погоджуватись... Мене цікавить, як буде управлятися місто Київ, в якому напрямку воно буде йти, яка програма дій буде прийнята. Коли я буду розуміти, що збираються робити, тоді я буду для себе приймати рішення: чи готовий я бути учасником реалізації цих програм, цих дій. У нас так виходить - збирається якась група людей і пропонує: “Іди в нашу групу”. Ти починаєш ставити запитання: що за група, що вона збирається робити, які там правила? А тобі кажуть, мовляв, потім розберемось, давай приєднуйся, будеш заступником голови цієї групи чи очолиш її. А можливо вона збирається грабувати банк? Я не хочу працювати на таку групу, я не хочу очолювати таку групу. Я повинен розуміти, які цілі ставить перед собою ця група.

На сьогодні що Вам цікавіше - район чи рада?

І раді, і в районі є свої плюси і свої мінуси. У районі ти є першою особою. Ти бачиш реалізацію того, що задумав. Тут створена команда. Я розумію, що на районному рівні я вже багато чого реалізував, і десь вже я себе частково вичерпав. Але я також розумію, що багато треба речей міняти на міському рівні, на національному, для того, щоб були зміни на районному рівні.

Як би Ви оцінили столичні вибори? Чи Ви задоволені результатом?

Київські вибори оцінюю як брудні, з адміністративним ресурсом, з продажними заангажованими медіа. Це є мінус. Плюсом є те, що в будь-якому випадку політики і політичні сили повинні зробити для себе висновки, хоча б тому, що з реальних національних політичних сил тільки одна покращила свій результат – це Блок Литвина. Всі інші погіршили. А деякі навіть не пройшли в Київраду, незважаючи на яскравих лідерів, які вважали, що красивіших і розумніших за них в принципі немає, і є виборці, які будуть любити їх все життя. Але вибори показали, що людям все це остогиділо і вони хочуть іншого: інших підходів, іншого бачення, іншої поведінки, іншої моралі.

Тобто якщо співставити Ваші очікування і результати, то Ви цілком задоволені?

Поразка це чи це перемога залежить від того, яку ти ціль перед собою ставиш. Я не ставив перед собою ціль стати мером чи щоб Блок Литвина отримав більшість в Київраді. Ми ставили ціль, що повинні відбутися кардинальні зімни у баченні розвитку міста Києва, у  плані забудови Києва, у відношенні до дітей, до пенсіонерів, до екології. Якщо ці зміни відбудуться, ми будемо вважати, що ми перемогли. Наша ціль – не прийти у владу, наша ціль – змінити Київ на краще. Якщо ми з іншими політичними силами, з іншими управлінцями об’єднаємо зусилля і змінимо Київ на краще – ми будемо вважати, що це перемога. А якщо ми побачимо, що ситуація на краще не змінилася і далі продовжується реальне руйнування Києва, знищення самих себе – це буде нашою поразкою.

Мені не хотілося б бути мером, в якого постійно кидають каміння . Мені не хотілось би бути при владі, яку не поважають. Я для себе прийняв рішення здати мандат народного депутата. Мені просто було незрозуміло, що там роблять народні депутати. Мені було неприємно, що я знаходжусь в ситуації, коли більшість суспільства мене не поважає. Можливо, для когось це неважливо. Для мене важливо, щоб мене поважали. Для мене важливо, щоб я відбувся як людина. Для мене важливо бачити результати своєї діяльності. Головне, щоб тобі самому було за що себе поважати. Якщо тебе нема за що поважати  - то який сенс цієї влади? Ну ходиш там, щоки надув, посвідчення маєш, машину маєш, а тебе ніхто не поважає...

Один відомий політолог сказав, що Віктор Пилипишин був би найкращим мером з усіх претендентів, але він помилився: поніс гроші не в той список. Не жалкуєте, що пішли у списку Блоку Литвина?

Колись мені пропонували перейти в одну впливову політичну силу. Я їм сказав: “А що від цього зміниться? Я стану моральнішим, відповідальнішим, розумнішим, освіченішим? Що зміниться? Ви вважаєте, що я, в принципі, професійна порядна людина. То яка різниця, в якій партії я знаходжусь?” А зрадників у нас і так багато. Без мене.

Коли Черновецькому набридне бути мером, він готуватиме наступників. Не виключено, що він обере Вас. Але чекати доведеться, мабуть, дуже-дуже довго. Ви готові чекати?

Якби у мене не було чим займатися в цьому житті, то я б напевно чекав, коли я стану мером і коли Леонід Михайлович покличе мене, щоб зробити з мене наступника. Для мене важлива підтримка суспільства, підтримка політичних сил, підтримка тих чи інших політичних лідерів. Але вона мені не потрібна, якщо від мене будуть вимагати, щоб я під когось “ліг” чи я перед кимсь загравав. Якщо у людини є почуття власної гідності, вона ні від кого нічого не чекає, а просто робить добре свою справу. А вже оцінка все одно буде. Але цю оцінку повинен буде дати мені не Черновецький, а київський виборець, якщо це мова йде про мера Києва.

Чи може стати столичним мером людина, яка не має "вищого благословення" від Президента чи Кабміну?

Ми ж не живемо в якомусь безповітряному просторі. Ясно, що на все це впливає і Президент, і прем’єр, і політичні партії, і політичні лідери, і суспільство в цілому. Але ще багато залежить від удачі, від зірки, під якою ти народився, від твого бажання. Немає такого, щоб тобі хтось щось гарантував на 100%.

Один з “коників” опозиції у боротьбі проти Черновецького  - нечесне землевідведення. Яким Ви бачите вирішення земельного питання в столиці?

Ми вважаємо, що землю в Києві, в принципі, продавати не потрібно. Тому що не маючи сьогодні бачення майбутнього Києва, не маючи генерального плану забудови міста Києва, продавати землю не можна. Завтра може так статися, що деякі ділянки землі будемо викуповувати в сто разів дорожче. З землею, особливо київською, треба поводитися дуже обережно.

Які питання для Києва Ви вважаєте першочерговими і які шляхи їх вирішення бачите?

У мене завжди викликав здивування той факт, що влада в місті практично не займається проблемами дітей, вона відкладає їх вирішення у „довгий ящик”, а коли підходить час виборів, то і зовсім про них забуває, адже діти не голосують. Тому наші перші ініціативи в Київраді будуть стосуватись саме проблем захисту дітей.

Ми також будемо виступати за створення Генерального плану розвитку міста на 30-40 років і за заборону продажу землі. Києву, як столиці незалежної України вже 17 років, але він до цього часу так і не визначив свої перспективи на майбутнє.

Але ми повинні дати перспективи розвитку не лише місту в цілому, але й окремо кожному киянину, для більшості з яких питання забезпечення житлом є найболючішим. Адже ціни на столичну нерухомість б’ють всі рекорди. Тому ми розробили програму «Муніципальне житло», згідно з якою місто володіє певним фондом муніципального житла, яке надається в оренду громадянам, що потребують соціального захисту і службовцям на пільгових умовах. До першочергових ініціатив відноситься і наша програма «Муніципальна пенсія». Я вважаю, що пенсіонерам треба робити доплати, тому що середня пенсія по Києву - 700 грн., а ми знаємо, які в Києві ціни. Київ – багате місто і воно може собі дозволити робити системні виплати пенсіонерам, які б не залежали від виборів чи свят.

У Вашому списку на попередніх виборах був власник торгівельної мережі “Фуршет” Ігор Баленко. Зараз він перебрався в інший список. Це Ви його не захотіли чи він сам пішов?

Не має двох перших місць в списку, не має трьох других і т.д. У нас нормальні особисті відносини з Баленком. Я вважаю, що це успішний бізнесмен, порядна людина. В даному випадку напевно йому запропонували кращі умови в тій структурі, в яку він пішов. Я радий, що він там себе реалізував.   

Напередодні виборів МВС заявило, що заступник директора ринку на Троєщині Олександр Ліщенко, який є у Вашому списку, пов’язаний з кримінальним світом. Ви не боїтесь, що такі зв’язки можуть завадити Вашій політичній зірці?

Я б рекомендував всім тим, хто робить такі заяви, бути відповідальними. Чомусь виборці не проголосували за тих, хто про це заявляв, і ця сила не пройшла до Київради. Хай краще вони роблять висновки для себе.

У Вас у списку є Михайло Голиця, який 10 років очолює Головне управління житлового забезпечення в Київраді. Які чиновник повинен мати якості, щоб стільки часу обіймати цю посаду: і за Омельченка, і за Черновецького.

Він повинен бути розумний, хитрий, спритний, і до того ж професійний.

Як Ви в цілому оцінюєте новий склад Київради? Чи здатна вона активно відстоювати інтереси киян?

Я думаю, склад більш якісний, більш відповідальний, більш професійний. Але в той же час мені важко оцінювати, тому що Київрада змінилася десь на 50%. До Блоку Черновецього додалося людей 20, серйозні зміни відбулися у Блоці Кличка і в БЮТ. У нас залишилося тільки дві людини зі старого складу. Тому оновлення Київради відбулося дуже серйозне. Я ще не встиг проаналізувати, наскільки це якісні зміни і дати якусь оцінку. Але думаю, що політики і політичні партії зробили висновки з діяльності ради минулого скликання і вони більш відповідально підійшли до формування списків. А головне – і самі депутати теж зробили висновки, тому що в більшості своїй всі зрадники залишилися “не у дел”.   

Розмовляла Анна Ященко   

УНІАН в Google News