Україну здають Газпрому без бою?

Можливо, тільки природна скромність Тимошенко перешкодила початку чергової піар-кампанії на тему «Юлія виконала обіцянку прибрати газових посередників»?.. Адже їх ніби прибрали...

Поява в Інтернеті тексту угоди «Про принципи довгострокової співпраці в газовій сфері» підписаної головами Газпрому Олексієм Міллером і Нафтогаза Олегом Дубиною, м`яко кажучи, не спричинило очікуваного резонансу. А точніше – зовсім загубилося в напруженому інформаційному потоці останнього тижня, орієнтованому виключно на баталію навколо дострокових виборів до ВР, у якій зчепилися всі зі всіма.

Але що дивно, Юлія Тимошенко, яка розгорнула з власноруч підписаного з Володимиром Путіним меморандуму про співпрацю в газовій сфері від 2 жовтня повноцінну рекламну кампанію, цього разу ані пів словом не обмовилася навіть про те, що у справі вигнання «РосУкрЕнерго» з українського газового ринку дійсно поставлено жирну крапку. Більше того, сам факт виходу в світ такого важливого документа «ганебно прогавили» і сайт БЮТ, і Урядовий портал. Принаймні, коментарів до тексту і переможних реляцій там чомусь не знайти...

От так, з вогником, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко підписувала газовий меморандум із своїм російським колегою Володимиром Путіним. Москва, 2 жовтня

Можливо, природна скромність Тимошенко перешкодила початку чергової масштабної піар-кампанії на тему «Юлія виконала обіцянку прибрати газових посередників»? А може, проблема в тому, що в «принципах довгострокової співпраці в газовій сфері» настільки багато поступок Газпрому, що українські паркани цілком можуть прикраситися новими написами із закликами «пробач і повернися!», тільки цього разу адресованими не Кучмі, а Фірташу?

Такий текст угоди за підписами Олега Дубини та Олексія Міллера з`явився у Інтернеті

По-перше: в угоді не вказана ані формула ціни на газ, ані обсяги гарантованих постачань. Як заявив Дубина в одному із своїх інтерв’ю, «попри те, що в тексті угоди не згаданий об`єм імпорту газу Україною, він визначений – 55 млрд. кубометрів на рік. Отже баланс газу України з урахуванням власного видобутку буде дотриманий». Можливо, глава Нафтогаза насправді отримав усні гарантії російської сторони в тому, що обсяги постачань будуть збережені на нинішньому рівні. Але в документі цей пункт не зафіксований.

Формула ціни – також непросте питання. Особливо з урахуванням того, що в пункті 3.2 угоди сторони домовилися, що перехід «на ринкові, економічно обгрунтовані і взаємоузгоджені ціни на природний газ, що імпортується, для споживачів України відбуватиметься протягом подальших трьох років». Одразу ж виникає питання: наскільки плавним (якщо хочете, обтяжливим) може бути такий перехід? У документі відповіді ви не знайдете. Скажімо, різкий стрибок з нинішніх 179,5 доларів за тисячу кубів до 350–400, і ще пара-трійка сходинок: 430, 450... напевно, також може вважатися поетапним переходом до ціни на газ у 500 доларів, яку Газпром нещодавно вважав економічно обґрунтованою для Європи.

Отже по цьому пункту гарантій жодних. Якщо Кремль визнає потрібним брикнути, Києву крити буде нічим. Тим більше що перехід на економічно обґрунтовані тарифи на транзит російського газу територією України, записаний в меморандумі Тимошенко–Путіна (текст меморандуму можна знайти тут) у тому ж пункті 2, що і перехід на ринкові ціни на газ, з угоди Дубини–Міллера таємничим чином випарувався.

Більше того, розмір транзитної ставки в пункті 3.3 угоди Нафтогаза з Газпромом зафіксований «на рівні 2008 року». Скільки діятиме цей тариф – в документі знову-таки не вказано. Але якщо виходити з того, що довгострокові угоди, як правило, підписуються років на 10–20... то, висновки робіть самі.

Далі: відповідно до тексту угоди «РосУкрЕнерго» насправді зникає з українського ринку. І Нафтогаз насправді стає єдиним експортером природного газу до України. Але: єдиним експортером, а не єдиним постачальником газу українським підприємствам! Це – принциповий момент.

Голова Нафтогазу України Олег Дубина та голова Газпрома Олексій Міллер віталися як добрі друзі. Москва, 2 жовтня

Донька Газпрому «Газпром сбыт Украина» вже з моменту підписання угоди Дубини–Міллера отримала право реалізації газу «промисловим споживачам України в обсязі 7,5 млрд. куб. м». А на додачу до цього Нафтогаз ще й зобов`язався «всемірно сприяти» компанії «Газпром сбыт Украина» в отриманні ліцензії, що «надає право реалізації природного газу на території України промисловим споживачам в обсязі не менше 7,5 млрд. куб. м. і терміном дії, рівним терміну дії контракту купівлі–продажу газу між Газпромом і Нафтогазом». Тобто, всупереч заявам Тимошенко про те, що присутність Газпрому на українському ринку буде обмежена, фактично російський газовий монополіст отримав можливість нарощувати продажі газу в Україні, підгрібаючи під себе все більше й більше підприємств. А Нафтогаз як єдиний представник державних газових інтересів України ще і допомагатиме Газпрому в цьому «благому почині»...

Ще один цікавий аспект угоди полягає в тому, що відтепер Нафтогазу заборонено реекспортувати до Європи газ, що постачається Газпромом. Тобто, по-перше, виходить, що продавати все-таки можна, але тільки газ українського видобутку. А він досі (як значно дешевший у порівнянні з купленим у Газпрому) йшов у газові плити і на обігрів українських будинків.

А по-друге, повернемося до названих Дубиною обсягів газових постачань Газпрому до України – 55 млрд. куб. м. Глава Нафтогазу підкреслив, що це буде дотриманням балансу газу з урахуванням власного видобутку України – це важливо. Таким чином, виникає питання: ті самі 7,5 мільярди кубометрів, які «Газпром сбыт Украина» хоч сьогодні може почати продавати українським підприємствам, входять у названі Дубиною 55 мільярдів, чи ні? Якщо так, то йдеться тільки про те, що Газпром забере у Нафтогаза найбільш платоспроможних споживачів. Нафтогаз згоден залишитися на бобах – напевно, це його справа.

Але якщо ні, то додатково до збалансованого ринку: 55 мільярдів кубів імпорту з Росії, плюс власний газ українського видобутку, на ринок викидається ще 7,5 мільярдів кубів газу (від «Газпром сбыт Украина»). Надлишок, що утворюється в результаті, весь має осісти в Україні, перепродати його не можна - заборонено угодою Дубини–Міллера! В результаті або українські газові сховища рано чи пізно мають луснути, або Нафтогаз буде змушений продавати до Європи єдиний ресурс, яким він може вільно оперувати, – дешевий газ українського видобутку. Тобто, рядовим споживачам тільки й залишиться, що купувати для обігріву і приготування їжі газ за цінами Газпрому. Вибухове зростання тарифів на житлово-комунальні послуги у такому разі гарантоване.

На цьому тлі навіть п`ятнична заява Сбербанка РФ, мовляв, у зв`язку з фінансовою кризою настав вдалий момент окопатися в Україні і один за одним вливати в себе українські банки, здається вже такою дрібницею...

Для того, щоб раз і назавжди перевести слова «євроінтеграція» і «НАТО» в розряд заборонених для вживання в Україні, досить буде і того впливу, який Кремль, через Газпром, отримає тут явно. Не кажучи вже про приховані в документі можливості. На зразок того, що Дубина підписався: Нафтогаз визнає борг не перед якимось там «РосУкрЕнерго», а безпосередньо перед російським газовим монополістом. Чи варто дивуватися, що і сума боргу в угоді ніяк не обумовлена?

Танці на граблях продовжуються з невмирущим захопленням. А сусід тим часом потурбувався – підготував місце в реанімації...

Олена Перегуда