Коли почнеться чергова спікеріада?

Президент упевнений, що заміну Яценюку підберуть вже до середи. А сам він за день умовить всі фракції хоча б на технічного спікера. Втім, вигоди є в будь-якому розвитку ситуації.

Президент упевнений, що заміну Яценюку підберуть вже до середи. А сам він за день умовить всі фракції хоча б на технічного спікера. Втім, вигоди є в будь-якому розвитку ситуації.

Віктор Ющенко

Віктор Ющенко обіцяв у понеділок прикласти всі зусилля, щоб максимум у середу Верховна Рада одержала нового голову.

14 листопада в Баку Президент заявив журналістам, що вже призначив консультації зі всіма парламентськими силами «в будь-якому форматі». «Я хотів би, щоб український парламент у вівторок-середу мав спікера, який формально міг би налагодити нормальний процес роботи парламенту», – . заявив Президент.

При цьому мабуть, глава держави твердо переконаний в своїй здатності за один день знайти дієві аргументи не менше ніж для 226 народних обранців на користь якщо не консолідації, то хоч би «чисто технічного рішення».

Можливо, Віктор Андрійович не підозрює, що мінімум один принциповий супротивник його затії з`явився ще у п`ятницю: лідер комуністів Петро Симоненко заявив, що і сам ні за що не з`явиться на консультаціях у Президента, і іншим туди ходити не радить. 

Спостережливі «регіонали» ще в день відставки спікера помітили, що Яценюк не скористався жодною з очевидних можливостей вберегти себе від відставки. Після голосування бюлетенями, яке визнали таким, що не відбувся, у нього було півдоби на те, щоб відкликати свою заяву «за власним», на підставі якої спікера таки зняли. Та й голосування щодо включення до порядку денного ВР питання про власне звільнення Яценюк оголошував не один раз. Адже міг би, як це відбулося у випадку з невиділенням грошей на дострокові вибори, після першої ж невдалої спроби «зам`яти» тему. Мовляв, бачили ж: питання не набрало голосів, значить, і сперечатися ні про що. Чи дійсно це був «принциповий чоловічий» вчинок, якому так бурхливо раділа Ганна Герман? Чи в даному випадку втрата крісла, як би це дивно не звучало, була на користь самого Яценюка?

Таке припущення побічно підтвердив сам екс-спікер, коли в ефірі  «Свобода на Интере» у п`ятницю увечері почав залякувати своїх потенційних наступників неминучою долею заручника і посади, і інтересів всіх без винятку політсил і різних «інститутів», які екс-спікер дипломатично не став називати. «Дзвонитимуть вранці всі телефони, які є у голови Верховної Ради. Дзвонитимуть зі всіх інститутів, я не називатиму їх. Опозиція хоче своє, коаліція хоче своє, уряд хоче своє», – в таких ось висловах  «відставник» живописав свої нелегкі будні.

Разом з тим право на існування має й інша версія, яка абсолютно не красить постраждалого за принципи потенційного лідера ще однієї «парламентської партії нового типу». Правда, підстав з нею погодитися не менше, ніж причин стверджувати, скажімо, що підступний Балога за спиною Ющенка звів рахунки з одним з людей Президента.

Річ у тому, що буквально з моменту відставки Яценюка припинили тикати носом в скандал з фальсифікацією прийнятого ВР антикризового закону. Йдеться не про редакційну правку (таке бувало, хоча також закінчувалося скандалами). А про те, що в тексті, підсунутому на підпис Ющенку, дійсно фігурував (у законі він, до речі, залишився до цих пір) пункт, що зобов`язує Кабмін всього лише «змінювати розмір прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати відповідно до індексу інфляції (індексом споживчих цін)». Нагадаємо, що Рада відхилила цей пункт на тій підставі, що він фактично знімає з Кабміну обов`язок «підтягувати» мінімальну зарплату до розміру прожиткового мінімуму. І в той же час зобов`язання ввести трирічний мораторій на підвищення соціальних виплат було однією з умов отримання кредиту МВФ, на які погодилася Юлія Тимошенко. А якщо «раптова» відставка була способом зберегти обличчя для замішаного в скандалі з фальсифікацією закону спікера? Тоді Яценюк, як і обіцяв, проголосує за будь-якого претендента на своє колишнє крісло, лише б йому дали до виборів спокійно попрацювати над «новим словом» в українській політиці.

На перший погляд, проблема з новим головою ВР вирішується просто: треба всього лише пояснити всім зацікавленим особам, що без підпису спікера прийняті Радою закони не вартують навіть паперу, на якому віддруковані. Їх навіть не можна подати на підпис Президентові (таке ось передбачливе у нас законодавство!), отже, маємо незаперечне підтвердження недієздатності ВР. Адже саме персональна упевненість прем`єра в здатності парламенту продукувати закони і висувалася Юлією Тимошенко як основний аргумент проти дострокових виборів.

Тобто, можна допустити, що БЮТ погодиться практично на будь-якого спікера.

Проте не можна виключати, що в НУ–НС в черговий раз виявляться «ознаки демократії», і деякій частині блоку заманеться перебирати кандидатами.

Володимир Литвин

Тоді для гарантії результативного голосування до процесу доведеться підключати як мінімум Блок Литвина. При такому розкладі прізвище кандидата буде очевидним. Екс-спікер давно вже прагне розлучитися з «приставкою», але не тільки. За золоту акцію,  перш за все БЮТу доведеться розплачуватися врахуванням інтересів нових союзників. І в якийсь момент цей обмін ризикує стати не тільки невигідним, але і навіть нерівноцінним: на дворі – криза, ресурси обмежені... Але Володимир Михайлович – тертий калач, у разі чого вигнати його назад в сесійний зал буде не так просто. Ні на незнанні аспектів регламенту ВР – як Лавриновича, – ні на лобіюванні інтересів окремих фракцій – як Яценюка, – Литвина не зловити.

Втім, альтернатива є. БЮТ цілком може створити «ситуативну більшість» з ПР, навіть без участі НУ–НС. Слава богу, законодавство не вимагає офіційно оформляти коаліцію у ВР, щоб висувати кандидатів у спікери. Адже тільки іміджеві аспекти формалізації цього мезальянсу і зупиняли фракцію блоку прем`єра, починаючи з вересня. Але все може зростися, якщо ніхто не зажадає від Тимошенко публічно визнавати факт співпраці з Януковичем. Або, як варіант, погодитися своєю присутністю «розбавити» те, що Юлія Володимирівна раніше називала «за жодних умов неможливим» союзом.

Про інтенсивність роботи в «регіональному» напрямі говорить вже те, що бютівець Андрій Портнов, беззмінний протеже Тимошенко, у відкриту в телеефірах пропонує «регіоналам» міністерські посади в обмін на обіцянку «зібратися разом» і навіть роздає персональні аванси. Як от «хочете, ми зробимо вас міністром МНС, Несторе Івановичу?»

Але гладкої дороги для БЮТ не обіцяє і союз з ПР. Лідер фракції НУ-НС В`ячеслав Кириленко особисто попередивсвого тезку з БЮТ, що НУ–НС на своїх зборах ставила на пробне голосування питання про створення коаліції з Партією регіонів, і ця ідея набрала «нуль голосів». Отже, зважившись на альянс з «регіоналами», Тимошенко фактично напрошуватиметься на звинувачення в зраді принципам, що вельми хворобливо позначиться як на її персональному рейтингу, так і на рейтингу її блоку – це вже перевірено.

Очевидно, в такій ситуації тільки і залишається, що перекладати відповідальність за відтворення демкоаліції на Ющенка. Але це не гарантує появи в парламенті нового спікера. І вже тим більше спікера, лояльного до Тимошенко.

Юлія Тимошенко

Схоже, лідерові БЮТ доведеться в черговий раз загрузнути в політичних інтригах. Фактично вона сама себе на це прирекла, щоразу вимагаючи не чіпати ВР як структуру, безумовно, працездатну. До речі, питання про збереження за лідером БЮТ прем`єрського крісла всякою ціною, схоже, вже не стоїть. Для Банкової дуже великою спокусою є надати Тимошенко, хоч би і в ранзі в.о., можливість показати, чого вартують її  обіцянки подолати економічну кризу. І з боку простежити, як по весні прем`єр почне кусати лікті, згадуючи про дострокові вибори, які не відбулися і на які свого часу можна було піти, гордо задерши... імідж.

Олена Перегуда