Вівторок,
22 серпня 2017
Наші спільноти

Україна стукає у двері ЄС, у відповідь - тиша...

Україні дозволять користуватися фондами ЄС і дадуть можливість рухатися до зони вільної торгівлі. Але без надії на швидке членство. Подібний план передбачений, окрім того, для Молдови, можливо Грузії, а в далекому майбутньому – для Білорусі...

Проблема перспектив вступу України до Євросоюзу надто нагадує знамените питання про те, що було раніше – курка чи яйце. Уже років з десять Україна волає устами своїх лідерів та дипломатів: надихніть нас, дайте нам сякий-такий сигнальчик, що ви готові розглядати питання про наше членство в ЄС. А високопосадові функціонери Євросоюзу незмінно відповідають: спочатку проведіть у себе реформи, підженіть законодавство під євростандарти, демократію наведіть, тоді про членство і поговоримо. „Та ми підженемо й наведемо! Ви нас мотивуйте, дайте сигнальчик!” –  „Давайте, підганяйте, демократія ввечері – розмови про членство вранці!”

Невже ми, блін, менш демократичні й ринкові, ніж Румунія з Болгарією?

Ниньки бачимо стонадцяту серію цього нудного й одноманітного серіалу, який за компонуванням вельми нагадує „Болеро” композитора Моріса Равеля.

12 жовтня славетна британська „Файненшл Таймс” пише: „Прозахідний президент України Віктор Ющенко вчора закликав Європейський Союз дати його країні „сигнал” про те, що Україна у довгостроковій перспективі розглядається як кандидат у члени цієї оргаанізації – незважаючи на голоси, які лунають у Брюсселі й закликають призупинити розширення блоку на Схід.

„Якщо ми подивимося на процеси, які йдуть сьогодні в ЄС, створюється враження, що зараз не найкращий час для того, щоб говорити про європейські перспективи України. Ми розуміємо ті труднощі, котрі переживає зараз Європа. Ми просто просимо, щоб нас почули. Нам потрібно лише одне – знати, відчувати й мати письмове підтвердження того, що в України є майбутнє в Європі, щоб у нас були ясні горизонти,” – цитує „ФТ” Ющенка, який додає, що Україна має пройти ще довгий шлях до здійснення своїх європейських мрій.

Поняття „довгий шлях” учора конкретизував завислий у повітрі після написання заяви про звільнення з посади міністр МЗС Борис Тарасюк. Він вважає, що протягом десяти років Україна може цілком подолати шлях вступу до ЄС, якщо врахувати аналогічний досвід її сусідів. Однак він висловив також здивування, що з боку Європейського Союзу досі не чути позитивної відповіді щодо членства України в ньому. На думку Б.Тарасюка, це є серйозною помилкою Євросоюзу. Б.Тарасюк також зауважив, що для вступу України до ЄС потрібно, по-перше, щоб він змінив свої концептуальні підходи до цієї проблеми, по-друге, «щоб ми своєю внутрішньою політикою підтвердили готовність до того, щоб бути кандидатом на вступ до Євросоюзу».

А ось іще цитата: „Водночас він підкреслив, що Євросоюз не дає Україні жодних позитивних сигналів щодо бажання бачити її у своєму складі”. Думаєте, це Ющенко або Тарасюк? Та ні, це Леонід Кучма, 18 листопада 2004 року.

Ну, може, щось новеньке почуємо у відповідь від євросоюзівців? Марні надії. Риторика єесівців залишається достеменно тією ж, що й у кучмівські часи. Зокрема, Верховний представник Європейського Союзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки Хав`єр Солана у своєму інтерв’ю напередодні візиту в Київ, який відбудеться 19 жовтня, дуже дипломатично відповів на запитання про те, чи може майбутня поглиблена угода про співпрацю України з ЄС, яка має замінити чинну, містити пункт про перспективу членства Києва в Євросоюзі. Солана відзначив, що на даний час двосторонні відносини базуються на виконанні поставлених цілей, а також залежать "значною мірою від якості української демократії і реформ".

"Наші відносини розвиваються природно. У нас великий потенціал, і ми можемо просунутися дуже далеко в наших відносинах. Як далеко - це питання зараз не на порядку денному. Рух уперед - у реалізації спільних цілей, які зараз на порядку денному", - відзначив він.

Чисто тобі Бернштейн з Каутським – „рух – усе, результат – ніщо”.

А посол Франції в Україні Жан-Поль Везіан не поступається Солані у дипломатичності: „Якщо говорити про Європейський Союз, то проблема консенсусу постає дещо іншою. На Україну чекає значна робота з реформування та модернізації, яка б уможливила їй вихiд на рівень європейських стандартів у сфері, яку узагальнено називають «наближення законодавств». Саме такі зусилля, спрямовані на конкретну, ґрунтовну реалізацію реформ, є, на мою думку, передумовою будь-якої серйозної заявки на вступ до ЄС» („День”, 17.10.06).

Менш дипломатичним був співрозмовник німецького кореспондента польскої „Газети Виборчої” з МЗС ФРН. На умовах анонімності (яка сприяє, як відомо, відвертості) дипломат окреслив плани політики щодо країн Східної Європи, яку проводитиме Німеччина під час головування в ЄС з січня наступного року. Заголовок матеріалу: „Остполітік ЄС: ближче до Росії, привілеї для України”. У редакційному врізі – суть: „зміцнення співпраці з Росією і спеціальний статус для України, однак без членства”.

Передбачається запровадження такого собі утворення під назвою „Партнерство для модернізації”. Україні дозволять користуватися фондами ЄС і дадуть можливість рухатися до європейської Зони вільної торгівлі. Але без надії на швидке членство. Подібний план передбачений, окрім того, для Молдови, можливо Грузії, а в далекому майбутньому – для Білорусі.

Паралельно, на думку німецького дипломата, потрібно закладати ближчі зв’язки ЄС з Росією, оскільки, на думку німців, ЄС без цього не зможе в повній мірі зайнятися розв’язанням глобальних проблем. Починати слід з розвитку економічних зв’язків, і кроком до досягнення цієї мети є плановане створення „Європейської енергетичної системи”, елементом якої стане „Північний газогін”, що пройде по дну Балтійського моря. У планах німців також „вибивання” з Росії дозволу на інвестиції європейських фірм у розробку російських родовищ енергоносіїв. Узамін росіянам нададуть ширші можливості інвестування в ЄС.

Отже, в осяжному майбутньому Україна „сигналів” про членство в ЄС явно не дочекається. Натомість вона дочекається зміцнення геоекономічних позицій Росії як головного і мало не ексклюзивного експортера енергоносіїв до країн ЄС. Та ще й потрапляє у „веселу” компанію з виразно периферійними європейськими аутсайдерами.

І скільки ж триматиме цей серіал і скільки Україна наштовхуватиметься на вперте небажання Євросоюзу дати їй хоч якусь надію? Адже Ющенко з Тарасюком мали всі підстави для нових закликів до ЄС: уряд Януковича активно працює у сфері зовнішньої політики, яка донедавна вважалася парафією саме Президента. І його дії та месиджі (зокрема, щодо сповільнення інтеграції в НАТО) в кінцевому підсумку працюють на Росію.

Геополітичне місце порожнім не буває. Якщо ЄС не даватиме надії, то в Україну прийде повний ЄЕП...

Микола Писарчук

 

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку